вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи №761/3326/21 Апеляційне провадження №22-ц/824/2179/2024Головуючий у суді першої інстанції - Притула Н.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Гуль В.В.
06 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі:
суддя-доповідач: Гуль В.В.,
судді: Матвієнко Ю.О., Мельник Я.С.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Агропросперіс Банк" про відшкодування збитків, -
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства "Агропросперіс Банк", згідно з яким просила стягнути з відповідача на її користь 720,71 грн. на відшкодування збитків.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 05.04.2018 між сторонами був укладений договір банківського вкладу №055819 на суму 197 000,00 грн. строком на 12 місяців, тобто по 05.04.2019 року із щомісячною виплатою процентів з розрахунку 16,5% річних.
Разом з тим, 10.07.2018 відповідач порушив зобов'язання та в односторонньому порядку розірвав договір і припинив нараховувати та виплачувати проценти.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.02.2019 вказані дії банку щодо розірвання договору визнано неправомірними.
Після закінчення строку дії договору - 05.04.2019 року відповідач повернув частину вкладу в сумі 197 000,00 грн., але не нарахував та не виплатив проценти по вкладу за 269 днів (з 10.07.2018 року по 05.04.2019 року) в розмірі 19 284,00 грн., чим завдав збитків позивачу.
Для вирішення зазначеного спору позивач звернулась до суду з позовом про відшкодування збитків, однак як вказує позивач, суд вирішив питання про стягнення відсотків за користування коштами та не вирішив питання про відшкодування шкоди.
За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, оскільки при умові, що договір не був би розірваний, позивач отримала б відсотки в сумі 19 284,37 грн. із суми 197 000,00 грн. в період з 10.07.2018 року по 05.04.2019 року (269 днів).
Також позивач зазначає, що після виконання рішення суду від 16.12.2019 року по справі №761/40428/19 вона в повному обсязі не отримає доходи, які б могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене відповідачем внаслідок порушення ним зобов'язань по Договору №055819 банківського вкладу від 05.04.2018 року.
Сума упущеної вигоди за розрахунком позивача становить 720,71 грн. (197 000,00 грн. х 16,5% : 100 :365 днів х 269 днів - 4 671,37 грн. (сума податків)) = 19 284,37 грн. - 18 563,66 грн. стягнутих за рішенням суду від 16.12.2019 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 57-61).
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не було з'ясовано, що договором від 05.04.2018 не передбачено дострокове розірвання договору та повернення вкладнику суми вкладу або частини суми вкладу, а також не передбачено нарахування та виплата вкладнику процентів з іншої суми грошових коштів.
Зазначає, що суд першої інстанції взяв до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, а саме - заяви про видачу готівки від 06.08.2018, 06.09.2018, 06.10.2018, 07.11.2018, 06.12.2018 та від 05.04.2019, які не мають жодного відношення до Договору від 05.04.2018.
При цьому, вказує, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції протиправно не застосував ст.ст. 525, 526, 610, 611, 614, 623, 629, 1066, 1166 ЦК України, які підлягали застосуванню при розгляді даної справи (а.с. 71-74).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що у рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 16.12.2019 та у постанові Київського апеляційного суду від 09.10.2020, на яку посилається позивач, судами остаточно вирішено питання щодо розміру стягнення збитків (упущеної вигоди) у вигляді процентів за договором на користь ОСОБА_1 (а.с. 90-92).
Разом з тим, у порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи вищенаведені положення цивільного процесуального законодавства та предмет позову, підстави для розгляду справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути збитки (упущену вигоду) на підставі положень статті 22 ЦК України.
Так, відшкодування майнової шкоди є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) позивача в наслідок порушення боржником свого зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитки включають втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки (damnumemergens)) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода (lucrumcessans)).
Реальними збитками підкреслюється наявність фактичних втрат майнової сфери потерпілої особи.
Другою складовою збитків є упущена вигода, як рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. (Постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 923/700/17).
Інакше кажучи, збитки прямо не пов'язані з умовами договору, а лише є наслідком їх неналежного виконання стороною.
Обов'язок відшкодування збитків регулюється главою 3, 51 ЦК України.
У свою чергу, упущена вигода - це втрати очікуваного приросту в майні, на підставі беззастережних доказів реальної можливості їх отримання, у разі недопущення правопорушення.
Враховуючи припис ч. 4 ст. 623 ЦК України, на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання.
Кредитор повинен не лише точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися відомості, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання винагороди, якби зобов'язання було виконано боржником у належний спосіб. Дохід не може бути абстрактним, адже для відшкодування упущеної вигоди повинні враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для його отримання (Постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17).
Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.
Стягнення збитків вимагає наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При зверненні до суду з позовом позивач зазначила, що 05.04.2018 року між нею та відповідачем був укладений Договір №055819 банківського вкладу.
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, копія вказаного договору у матеріалах справи відсутня.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Шевченківського районного суду м.Києва перебувала справа №761/40428/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Агропросперіс Банк» про стягнення відсотків та рішенням суду від 16.12.2019 позов задоволено частково і стягнуто з Акціонерного товариства «Агропросперіс Банк» на користь ОСОБА_1 нараховані відсотки за Договором №055819 від 05.04.2018 в сумі 18 563,66 грн.
Рішення суду набрало законної сили.
Як встановлено рішенням суду, 05.04.2018 між Публічним акціонерним товариством «Агропросперіс Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір №055819 банківського вкладу фізичної особи за умовами якого Банк відкрив Вкладнику рахунок №26306005022701 та прийняв на зберігання грошові кошти в розмірі 197 000,00 грн. на строк 12 місяців з 05.04.2018 по 05.04.2019 зі сплатою 16,5% річних.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 13.02.2019 (справа № №761/33170/18) визнано дії АТ«Агропросперіс Банк» щодо розірвання договору № 055819 банківського вкладу фізичної особи "Класичний" від 05.04.2018, розірвання договору № 26202005022701 банківського рахунку фізичної особи від 05.04.2018 року та закриття рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1 - неправомірними.
Рішення набрало законної сили.
Рішенням встановлено, що після закінчення терміну дії договору, грошові кошти в сумі 186 392,46 грн. було повернуто позивачу, що підтверджується заявою на видачу готівки №17778808 від 05.04.2019 року.
Крім того, як вбачається з копій заяв на видачу готівки, позивачу частково повертали кошти за договором, зокрема: 06.08.2018 року - 2 222,00 грн., 06.09.2018 року - 2 222,00 грн., 08.10.2018 року - 2 150,00 грн., 07.11.2018 року - 2 222,00 грн., 06.12.2018 року - 2 150,00 грн.
Отже, оскільки Банк користувався коштами в період з 05.04.2018 по 05.04.2019 та в порушення умов Договору не нарахував та не сплатив відсотки за користування коштами позивачу, починаючи з 10.07.2018 року, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача відсотки за користування коштами в розмірі 18 563,66 грн.
Сума відсотків нарахована наступним чином: за період з 10.07.2018 року по 05.08.2018 року на суму 197 000,00 грн. (27 днів) = 2 404,48 грн.; з 06.08.2018 року по 05.09.2018 року на суму 194 778,00 грн. (так як 06.08.2018 року позивачу повернуто 2 222,00 грн.) (31 день) = 2 729,56 грн.; з 06.09.2018 року по 07.10.2018 року на суму 192 556,00 грн. (так як 06.09.2018 року позивачу повернуто 2 222,00 грн.) (32 дні) = 2 785,47 грн.; з 08.10.2018 року по 06.11.2018 року на суму 190 406,00 грн. (так як 08.10.2018 року позивачу повернуто 2 150,00 грн.) (30 днів) = 2 582,22 грн.; з 07.11.2018 року по 05.12.2018 року на суму 188 184,00 грн. (так як 07.11.2018 року позивачу повернуто 2 222,00 грн.) (29 днів) = 2 467,01 грн.; з 06.12.2018 року по 04.04.2019 року на суму 186 034,00 грн. (так як 06.12.2018 року позивачу повернуто 2 150,00 грн.) (120 днів) = 10 091,71 грн А всього нараховані відсотки в сумі 23 060,45 грн. Проте оскільки згідно з діючим законодавством з відсотків відраховуються податки в загальному розмірі 19,5%, що становить 4 496,79 грн., до виплати позивачу підлягає сума 18 563,66 грн.
Вказані обставини встановлені рішенням суду яке набрало законної сили, а тому у відповідності до положень ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Судом у вказаному рішенні вирішено питання про стягнення відсотків за користування коштами за весь період дії договору з 05.04.2018 по 05.04.2019.
Звертаючись до суду з позовом про відшкодування збитків, позивач здійснював нарахування відсотків на суму 197 000,00 грн., починаючи з 10.07.2018 по 05.04.2019, однак позивач не вказав в позовній заяві, що позивачу частково повертали кошти за договором, зокрема: 06.08.2018 року - 2 222,00 грн.; 06.09.2018 року - 2 222,00 грн.; 08.10.2018 року - 2 150,00 грн.; 07.11.2018 року - 2 222,00 грн.; 06.12.2018 року - 2 150,00 грн., а тому, починаючи з 06.08.2018 року відсутні підстави для нарахування відсотків на суму 197 000,00 грн., оскільки при отриманні грошових коштів 06.08.2018 року, 06.09.2018 року, 08.10.2018 року, 07.11.2018 року та 06.12.2018 року, позивач мала можливість розмістити вказані грошові кошти на депозитному рахунку в іншій банківській установі та не надала суду доказів, що вона мала будь-які перешкоди в реалізації свого права на отримання доходів від коштів, розміщених на депозитному рахунку.
Крім того позивач не надала суду доказів, що вона вживала будь-які заходи для отримання доходу.
Постановою Київського апеляційного суду від 09.10.2020 у справі №761/40428/19 встановлено, що доводи скарги про те, що суд фактично прийшов до висновку, що відповідач діяв неправомірно при прийнятті рішення про дострокове розірвання вказаного договору №055819 від 05.04.2018, з чого випливає, що будь-які правомірні арифметичні розрахунки сум відсотків по вкладу повинні здійснюватись, виходячи із суми вкладу станом на 05.04.2018 в розмірі 197000 грн., колегія суддів не приймає, тому, що відсотки позивач просив стягнути до квітня 2019 року включно, а відповідно відсотки з серпня 2018 року повинні були нараховуватись з урахуванням тих сум, що повертались за заявами про видачу готівки, яким суд дав належну правову оцінку, та з яких вбачається на яку дату, яка сума вкладу поверталась, відповідно відсотки вже нараховувались з розрахунку зменшеної суми вкладу .
Доводи скарги про те, що суд фактично здійснив завідомо незаконні та неправомірні розрахунки окремих сум відсотків по вкладу та загальної суми відсотків після незаконного розірвання відповідачем договору №055819 від 05.04.18 на підставі інших сум депозитного вкладу, не зазначених у вказаному договорі, в якому сума вкладу становила 197000 грн., колегія суддів визнала безпідставними, оскільки суд врахував, що договір розірвано неправомірно, та стягнув відсотки за період після квітня 2018 року. Проте, оскільки позивач не повертала кошти, які отримала за заявами, що наведені вище, вже по розірваному договору, то відсотки вірно стягнуті судом, виходячи з суми депозиту, що залишався у банку.
При цьому, з огляду на те, що договір було розірвано без згоди вкладника, позивач фактично ставить питання про те, що в разі, якщо б договір не розривався, вона б отримувала відсотки з первинної суми вкладу, тобто різниця про яку йде мова може з юридичної точки зору трактуватись як упущена вигода, разом з тим такі вимоги в межах даної справи районним судом розглянуті не були, а відповідно колегія суддів дійшла висновку, що право на звернення з такими вимогами у позивача залишилось не реалізованим.
Також колегією враховано, що позивач, отримуючи частково кошти після повідомлення про розірвання договору, діяла на власний розсуд, оскільки вона мала право не писати заяви про повернення готівки до вирішення її позову про неправомірність такого розірвання і відповідно отримувати відсотки на всю суму вкладу.
Таким чином, встановивши, що за весь період дії депозитного договору банком нараховані відсотки та судом стягнуті за рішенням суду з врахуванням зменшеної суми, яка перебувала на рахунку, а також те, що позивач мала можливість розмістити отримані кошти на іншому депозитному рахунку, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки підстави для нарахування відсотків (як зазначає позивач в даному випадку упущеної вигоди) виходячи із суми 197 000,00 грн, відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться лише до переоцінки доказів та незгоди апелянта з такими висновками, які узгоджуються з вимогами закону і з якими у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.
При цьому, апелянтом не наведено жодного доводу, який би потребував додаткового правового аналізу і міг би слугувати підставою для скасування судового рішення.
Отже, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.В. Гуль
Судді Ю.О. Матвієнко
Я.С. Мельник