04 липня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/6566/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернігівській області (філія ГСЦ МВС), третя особа, - Територіальний сервісний центр №7224 (на правах відділу, м. Прилуки) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернігівській області (філія ГСЦ МВС) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 02.05.2024 (відповідно до дати поштового відправлення, вказаної на конверті) звернулась до суду з адміністративним позовом до Регіонального сервісного Центру ГСЦ МВС в Чернігівській області (філія ГСЦ МВС) (далі - РСЦ, відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу - автомобіля марки ВАЗ 2107 ЗНГ, синього кольору, 2006 р.в., номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- зобов'язати відповідача перереєструвати автомобіль марки ВАЗ 2107 ЗНГ, синього кольору, 2006 р.в., номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 на позивача, без зняття з обліку транспортного засобу.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до рішення суду позивач визнана власником автомобіля марки ВАЗ 2107 ЗНГ, синього кольору, 2006 р.в. За наведених обставин, відмова відповідача у перереєстрації вказаного транспортного засобу, є необґрунтованою.
Ухвалою судді від 14.05.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву або заяву про визнання позову.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що під час перевірки отриманих від позивача документів для перереєстрації транспортного засобу було встановлено наявність в Єдиному реєстрі боржників відомостей про особу, за якою обліковується автомобіль. Наведене, відповідно до вимог пункту 15 Порядку №1388, виключає можливість перереєстрації транспортного засобу.
Представник позивача надав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та зазначив, що наслідком порушення порядку державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу є покладення на порушників відповідальності, встановленої законом, а не позбавлення права власності на придбаний особою транспортний засіб. Крім того, позивач набула право власності на автомобіль до відкриття виконавчих проваджень щодо попереднього власника.
Від третьої особи пояснення по суті спору не надійшли.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
Заочним рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 09.02.2022 у справі №734/2641/21, яке набрало законної сили 15.03.2022, визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на транспортний засіб - автомобіль марки ВАЗ 2107 ЗНГ, синього кольору, 2006 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; знято арешт з транспортного засобу - автомобіля марки ВАЗ 2107 ЗНГ, синього кольору, 2006 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , накладений постановою старшого державного виконавця Козелецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 23.05.2019 у виконавчому провадженні НОМЕР_5 (а.с. 10-12).
Заочним рішенням встановлено, що право власності на вказаний автомобіль у позивача виникло у 2011 році на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу.
Відповідно до акту приймання-передачі транспортного засобу від 22.06.2011 ОСОБА_2 (продавець) передав, а позивач (покупець) прийняла автомобіль марки (моделі) ВАЗ 2107 ЗНГ, синього кольору, 2006 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Разом з тим, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 01.10.2010 Козелецьким ВРЕР УДАІ УМВС України в Чернігівській області, власником зазначеного транспортного засобу є ОСОБА_2 (а.с. 13-14).
У зв'язку з набранням чинності рішенням суду, з метою перереєстрації транспортного засобу представник ОСОБА_1 звернувся до ТСЦ №7442 із відповідною заявою та пакетом документів (а.с. 18).
Листом від 12.04.2024 №31/25/14/7аз у вчиненні дій щодо реєстрації (перереєстрації) відмовлено, оскільки за результатом перевірки транспортного засобу встановлено, що в Єдиному реєстрі боржників щодо ОСОБА_2 , власника ТЗ, наявні записи: виконавчі провадження НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 (а.с. 19-20).
Наведене стало підставою для звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух» (далі - Закон №3353-XII).
Згідно із статтею 34 Закону №3353-ХІІ державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді
Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
На зареєстровані транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та/або електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, таким транспортним засобам присвоюються номерні знаки (їх буквено-цифрова комбінація).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок), пунктами 3, 8 якого передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції транспортних засобів установленим вимогам правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.
Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух").
Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин.
Суд звертає увагу, що заочним рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 09.02.2022 у справі №734/2641/21, яке набрало законної сили 15.03.2022, визнано за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб - автомобіль марки ВАЗ 2107 ЗНГ, синього кольору, 2006 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
У зв'язку з наведеним, уповноважений представник позивача звернувся до відповідача із заявою про перереєстрацію вказаного транспортного засобу на ОСОБА_1 . До заяви було додано необхідний пакет документів на підтвердження правомірності такого звернення.
Відмовляючи у задоволенні заяви, відповідач покликався на пункту 15 Порядку, відповідно до вимог якого державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів здійснюються після проведення уповноваженими особами сервісного центру МВС перевірки відповідних документів та/або відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державному Реєстрі атестованих судових експертів, автоматизованій базі даних про розшукувані транспортні засоби, банку даних Генерального секретаріату Інтерполу, перевірки відомостей про обмеження відчуження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та відомостей про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також відомостей про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування), що містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі (крім внутрішньо переміщених осіб, інформація щодо яких підтверджується даними Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб), відомостей про особу, що містяться в Єдиному реєстрі боржників, відповідних базах даних та державних реєстрах щодо осіб, які перебувають у розшуку, перевірки дійсності довіреності за Єдиним реєстром довіреностей, дійсності сертифіката відповідності за Державним реєстром сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації, та реєстром виданих сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання, що формується за повідомленнями уповноважених органів, і сертифікатів відповідності нових транспортних засобів, виданих виробником, документів, що підтверджують правомірність придбання, отримання відомостей щодо митного оформлення транспортних засобів, а також установлення відповідності конструкції вимогам правил та нормативів шляхом отримання відповідних відомостей із таких баз даних і реєстрів. За результатами таких перевірок на заяві власника транспортного засобу робиться відповідний напис про їх проведення, що засвідчується підписом уповноваженої особи сервісного центру МВС із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) і дати (крім випадків подання заяви в електронній формі через електронний кабінет водія або засобами Порталу Дія).
У разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється.
З огляду на зміст вищевказаних положень Порядку, можна дійти висновку про те, що державна перереєстрація транспортних засобів проводиться на підставі відповідної заяви, а за наявності підстав для відмови в реєстрації сервісний центр МВС приймає рішення про відмову в здійсненні державної реєстрації транспортного засобу, із зазначенням підстави (підстав) для такої відмови.
Так, під час перевірки спірного транспортного засобу було встановлено, що в Єдиному реєстрі боржників наявна інформація щодо ОСОБА_2 як власника транспортного засобу.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до заочного рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 09.02.2022 у справі №734/2641/21 власником автомобіля марки ВАЗ 2107 ЗНГ, синього кольору, 2006 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , є саме ОСОБА_1 .
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Щодо ОСОБА_1 , дійсного власника автомобіля, інформація в Єдиному реєстрі боржників відсутня, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 59).
Більш того, заочним рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 09.02.2022 у справі №734/2641/21 знято арешт з транспортного засобу - автомобіля марки ВАЗ 2107 ЗНГ, синього кольору, 2006 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , накладений постановою старшого державного виконавця Козелецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 23.05.2019 у виконавчому провадженні НОМЕР_5.
За таких обставин, відмова відповідача у перереєстрації спірного транспортного засобу не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Суд зауважує, що наслідком порушення Порядку, є покладення на порушників встановленої законом відповідальності, а не позбавлення права власності на придбаний особою транспортний засіб, що узгоджується з висновками Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 278/3640/18.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) від 23 січня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив: «…будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи».
У справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії» від 28 липня 1999 року Суд вказав, що Перший протокол, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав та свобод особи.
У рішенні «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року Суд вказав, що згідно з усталеною практикою Суду при здійсненні будь-якого втручання має забезпечуватися «справедливий баланс» між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав відповідної особи.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
Беручи до уваги вищевикладене у сукупності, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
При цьому, ухвалюючи таке рішення суд враховує також практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) Суд констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
У зазначеному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов'язання перереєструвати спірний автомобіль на його законного власника - позивача, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).
Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Також, за змістом частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правової допомоги від 26.04.2024 №13/24; розрахунок від 29.04.2024; довідку про отримання адвокатом гонорару у вигляді готівкових коштів від 29.04.2024; ордер. Відповідно до наданих суду документів, всього виконано роботи на суму 7100,00 грн. (а.с. 22-26).
Відповідач у відзиві на позов зазначав про необґрунтованість заявлених витрат на правничу допомогу.
Суд зазначає, що спір, який виник між сторонами, віднесений Кодексом адміністративного судочинства України до справ незначної складності.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7100,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову, а відтак, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 4000,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме у зазначеному розмірі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на сплату судового збору в сумі 1211,20 грн.
З огляду на викладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати в сумі 5211,20 грн.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернігівській області (філія ГСЦ МВС), третя особа, - Територіальний сервісний центр №7224 (на правах відділу, м. Прилуки) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернігівській області (філія ГСЦ МВС) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернігівській області (філія ГСЦ МВС) щодо відмови в реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу - автомобіля марки ВАЗ 2107 ЗНГ, синього кольору, 2006 р.в., номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Зобов'язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Чернігівській області (філія ГСЦ МВС) перереєструвати автомобіль марки ВАЗ 2107 ЗНГ, синього кольору, 2006 р.в., номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 на ОСОБА_1 , без зняття з обліку транспортного засобу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернігівській області (філія ГСЦ МВС) на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 5211 (п'ять тисяч двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 04 липня 2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Чернігівській області (філія ГСЦ МВС) (код ЄДРПОУ ВП 43611954, вул. Шевченка, 162А, м. Чернігів, 14020).
Третя особа: Територіальний сервісний центр №7224 (на правах відділу, м. Прилуки) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернігівській області (філія ГСЦ МВС) (вул. Індустріальна, 6, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500).
Суддя С.В. Бородавкіна