Справа № 560/8370/24
іменем України
04 липня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головних управлінь Пенсійного фонду України в м. Києві та в Хмельницькій областей щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності 2-ї групи за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- рішення № 22125004234 від 15.12.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Києві, рішення № 22125004234 від 08.05.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в призначенні пенсії по інвалідності 2-ї групи ОСОБА_1 визнати протиправним та скасувати;
- зобов'зати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 29.06.1985 року по 17.07.1997 року та з 04.12.1996 року по 28.08.2006 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та призначити й виплачувати пенсію по інвалідності починаючи з 04.10.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Києві № 22125004234 від 15.12.2023 року та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 22125004234 від 08.05.2024 року протиправно відмовлено у призначені пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Ухвалою суду від 10 червня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідачі правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий йому строк згідно ухвали не скористався, жодних документів до суду не подав.
Будь-яких заперечень чи клопотань у визначений законодавством термін від відповідача не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Висновком Хмельницької МСЕК від 21.08.2023 року позивачу встановлено 2-гу групу інвалідності терміном до 01.09.2024 року.
04.10.2023 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Хмельницькій області за призначенням пенсії по інвалідності 2 - ї групи.
Рішенням Головного УПФ України в Вінницькій області №221250004234 від 10.10.2023 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності.
Відмова мотивована тим що до страхового стажу по трудовій книжці не зараховано періоди роботи з 29.06.1985 року по 17.07.1997 року та з 04.12.1996 року по 28.08.2006 року згідно довідок від 28.09.2023 року №929,931, оскільки в довідках прізвище заявника " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ".
13.12.2023 року повторно звернувся за призначенням пенсії по інвалідності 2-ї групи.
Рішенням Головного УПФ України в м. Києві позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
Відмова мотивована тим , що відсутній страховий стаж 13 років. До страхового стажу по трудовій книжці не зараховано періоди роботи з 29.06.1985 року по 17.07.1997 року та з 04.12.1996 року по 28.08.2006 року згідно довідок від 28.09.2023 року №929, 931, оскільки в довідках прізвище заявника " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ".
28.03.2024 року позивач в третій раз письмово звернувся до Головного УПФ України в Хмельницькій області, за призначенням пенсії по інвалідності 2 - ї групи за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного УПФ України в Хмельницькій області за № 221250004234 від 08.05.2024 року відмовлено в призначенні пенсії через відсутність страхового стажу 13 років.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 29.06.1985 року по 17.07.1997 року та з 04.12.1996 року по 28.08.2006 року згідно довідок від 28.09.2023 року №929, 931, оскільки в довідках прізвище заявника " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ".
Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 9 Закону №1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно статті 30 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону №1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:
для осіб з інвалідністю II та III груп:
до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;
від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;
від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;
від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;
від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;
від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;
від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;
від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;
від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;
від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;
від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;
від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;
від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;
від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 вказаної статті Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У свою чергу, відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788 від 05.11.1991 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788 та частиною першої статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Так, пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 20 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Суд зазначає, що приписами пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за №58 (далі - Інструкція № 58) передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).
Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу або звільнення виконуються акуратно. У разі виявлення неправильного або неточного запису виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис, про що окремо зазначається у трудовій книжці.
Відповідно до пункту 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
Системний аналіз вищезазначених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судому постановах від 02 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 26 червня 2019 року у справі №423/3762/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №683/737/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
З урахуванням наведеного правового регулювання спірних правовідносин та усталеної судової практики, суд формулює висновок по суті спору, відповідно до якого позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки, в тому числі за неточність запису його прізвища та виправлень в трудовій книжці.
Виявлені відповідачем розбіжності щодо написання прізвища позивача, на переконання суду, ґрунтуються на неповному з'ясуванні усіх обставин, які мають значення у спірному випадку, оскільки не спростовують дійсність наданих позивачем документів.
Крім того, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
Таким чином, оскільки спірні періоди роботи позивача підтвердженні записами в трудовій книжці, а тому наявні підстави для зобов'язання пенсійного органу зарахувати їх до страхового стажу позивача.
Зважаючи на встановлені обставини та наведені вище норми закону, суд дійшов висновку, що рішення № 22125004234 від 15.12.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Києві, рішення № 22125004234 від 08.05.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в призначенні пенсії по інвалідності 2-ї групи ОСОБА_1 в частині, що стосується зарахування періодів роботи згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 29.06.1985 прийняті відповідачем необґрунтовано, є протиправними та підлягають скасуванню.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 вересня 2019 року у справі №818/985/18 та від 26 грудня 2019 року у справі №810/637/18.
У межах спірних правовідносин судом надана оцінка правомірності оскарженого рішення щодо не зарахування до стажу позивача періодів його роботи згідно з трудовою книжкою.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії по інвалідності, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржене рішення про відмову у призначенні пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 22125004234 від 15.12.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Києві, рішення № 22125004234 від 08.05.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови в призначені пенсії по інвалідності 2-ї групи ОСОБА_1 в частині, що стосується зарахування періодів роботи згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 29.06.1985.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 29.06.1985 року по 17.07.1997 року та з 04.12.1996 року по 28.08.2006 року згідно з записами його трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.06.1985.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву від 28.03.2024 ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності 2-ї групи, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 (Воробіївка, Шепетівський район, Хмельницька область, 30501 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053 , код ЄДРПОУ - 42098368)
Головуючий суддя П.І. Салюк