Справа № 500/2876/24
04 липня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС у Тернопільській області, відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області №0070842-2407-1915-UA61040090000047241 від 26.03.2024, яким йому нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 26341,05 грн;
визнати протиправними дії службових осіб ГУ ДПС в Тернопільській області, які винесли податкове повідомлення-рішення №0070842-2407-1915-UA61040090000047241 від 26.03.2024;
постановити окрему ухвалу суду, якою повідомити Державну податкову службу України про допущені ГУ ДПС у Тернопільській області факти неодноразових порушень у вигляді незаконних нарахувань позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для вжиття відповідних заходів реагування з метою уникнення та породження подальшого звернення особи до суду для відновлення свого права.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що є власником об'єкту нежитлової нерухомості - будівлі «Пилорама», загальною площею 262,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і складається з приміщення пилорами та підвалу. Таке нежитлове приміщення позивач використовує для виробництва дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, виробництва меблів та установлення столярних виробів; приміщення не здається в оренду іншим особам. 02.09.2020 позивач зареєструвався як фізична особа-підприємець, вказавши про здійснення таких видів діяльності: 16.23. Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій; 31.09. Виробництво інших меблів; 43.32. Установлення столярних виробів.
Вказує, що відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (далі - ДК 018-2000), до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125), клас "Будівлі промислові" (1251), віднесено криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо за їх функціональним призначенням, підклас "Будівлі підприємств харчової промисловості" (код 1251.5). Згідно з технічним паспортом будівля «Пилорама» складається із пилорами та підвалу. Вказані об'єкти складають комплекс промислового призначення, придатний для промислового виробництва та за своїми ознаками дані об'єкти відповідають класу будівель промисловості.
Відтак, на переконання позивача, будівля пилорами з підвалом не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розумінні положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Оскаржуваним податковим повідомленням-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області визначило ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 26341,05 грн за податковий період 2023 року. При цьому відповідач не врахував, що нарахування цього податку у 2022 році було визнано протиправним судовим рішення у справі № 500/1563/23, що набрало законної сили 12.02.2024.
Позивач вважає дії відповідача та винесене податкове повідомлення-рішення №0070842-2407-1915-UA61040090000047241 від 26.03.2024 протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та відповідно до статей 258-262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено у справі судове засідання.
27.05.2024 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позову не визнає. Вказує, що відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд ДК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Сама по собі наявність статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не лише з його статусом, а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
За умови підтвердження факту, що будівля «Пилорама», яка перебуває у власності ОСОБА_1 , використовувалася у 2023 році для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), позивач матиме підстави для застосування норм підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України до приналежних йому об'єктів нерухомості.
Оскільки між позивачем і контролюючим органом є розбіжності в інформації щодо використання будівлі, то за умови надання доказів використання у 2023 році приміщення за функціональним призначенням за заявою платника податків про проведення звірки, контролюючий орган може провести перерахунок суми податку. Позивач не довів, що у 2023 році він використовував нежитлове приміщення для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Відтак, в межах спірних правовідносин відсутні підстави для звільнення позивача від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно, позовні вимоги задоволенню не підлягають (а.с.38-40).
22.05.2024 та 17.06.2024 позивачем подано до суду додаткові докази на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 10.05.2024 (а.с.29-37, 50-59).
27.06.2024 до суду надійшли додаткові докази від представника відповідача стосовно встановлених вставок податку місцевою радою (а.с.64-71).
У судовому засіданні 18.06.2024 представник позивача позовні вимог підтримав, з підстав наведених у позовній заяві. Пояснив, що в більшості столярні вироби та конструкції виготовлялися підприємцем ОСОБА_1 з сировини замовників на підставі усних договорів, тому до суду надані лише документи на придбання додаткового інвентаря, засобів для обробки деревини та виробництва столярних виробів. Вважає, що саме контролюючий орган має довести, що нежитлове приміщення (будівля пилорами) підпадає під об'єкт оподаткування.
Представник відповідача проти позову заперечила та зазначила, що позивач не звертався до контролюючого органу для проведення звірки по об'єкту нерухомості нежитловому приміщенні пилорами, а тому відповідач не мав підстав самостійно у 2023 році такий об'єкт нерухомості не оподатковувати.
У судовому засіданні 18.06.2024 оголошено перерву до 04.07.2024 у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів від відповідача.
У судове засідання 04.07.2024 сторони не прибули, проте подали до суду письмові заяви про продовження розгляду справи за їх відсутності, у яких одночасно позивач просив позов задовольнити, представник відповідача - відмовити, з підстав, викладених у заявах по суті справи.
Заслухавши пояснення учасників справи у судовому засіданні 18.06.2024, дослідивши докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 належить на праві власності об'єкт нерухомого майна будівля «Пилорама», загальною площею 262,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з нежитлового приміщення пилорами та підвалу (а.с.10-13).
Право власності на нерухоме майно зареєстровано 08.05.2007, номер запису: 46 в книзі: 3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 17190966 (а.с.10).
26.03.2024 ГУ ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Ф” №0070842-2407-1915-UA61040090000047241, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 26341,05 грн за податковий період 2023 рік, об'єкт оподаткування: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа об'єкта: 262,10 кв.м (а.с.7).
Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення №0070842-2407-1915-UA61040090000047241 від 26.03.2024 таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
01.01.2015 набув чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28.12.2014 №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.
За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що власники нежитлової нерухомості, яка за своїми окремими характеристиками і площею підпадає під об'єкт оподаткування, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення того, чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 31.12.2023) не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
З аналізу цієї норми висновується, що її застосування передбачає наявність таких умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є промисловим товаровиробником, друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у промисловій діяльності, третя - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
Також слід зазначити, що встановлена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності промислових товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Суд зазначає, що Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Відповідно до технічного паспорту на нежитлову будівлю загальною площею 262,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , таке приміщення включає пилораму (пилорами і слюсарна дільниця) і підвал (пилорамну яму) (а.с.11-13).
Отже, належне позивачу приміщення за своїми ознаками та функціональним призначенням відноситься до будівлі промисловості.
Водночас, сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки з його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №812/1800/18, від 27.01.2022 у справі № 826/6649/17, від 31.05.2022 у справі № 420/12318/21.
Тому суд має встановити чи об'єкт нерухомості щодо якого нараховані податкові зобов'язання використовується за призначенням у сфері здійснення промислового виробництва, а саме деревообробці (виготовлені виробів з деревини).
Судом встановлено, що з 02.09.2020 позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відомостями про такі види діяльності: 16.23. Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів (основний); 31.09. Виробництво інших меблів; 43.32. Установлення столярних виробів (а.с.30-31).
Згідно з положеннями Національного класифікатора України Класифікація видів економічної діяльності 009:2010, прийнятого наказом Держспоживстандарту України 11.10.2010 № 457, види діяльності за кодом 16.23. Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 31.09. Виробництво інших меблів відноситься до секції С Переробна промисловість, тобто виробництво промислової продукції.
Таку господарську діяльність ОСОБА_1 здійснює у приміщенні «Пилорама» у АДРЕСА_1 .
Доказами провадження господарської діяльності та використання позивачем приміщення «Пилорама» у промисловому виробництві - виробництві будівельних конструкцій і столярних виробів є надані позивачем на виконання вимог ухвали суду документи про проведенні розрахунки за готову продукцію з кінцевими споживачами-покупцями та придбання матеріалів і сировини для виготовлення меблевої продукції. Так, суду надано копії розрахункових документів (платіжні інструкції, фіскальні чеки) датовані протягом 2023 року про перерахування коштів замовником підприємцю ОСОБА_1 за виготовлення меблів (платіжні інструкції від 13.02.2023, 17.03.2023, від 04.10.2023), про проведені розрахунки за придбані ОСОБА_1 матеріали, сировину, інвентар, що використовується в столярстві (фіскальні чеки за 13.02.2023, 06.07.2023, 26.04.2023, 24.07.2023, 25.07.2023, 17.10.2023) (а.с.54-59).
До матеріалів справи позивачем долучено фотографії внутрішнього вигляду будівлі «Пилорама», яка облаштована деревообробним обладнанням, станками, інструментами столяра, в приміщенні знаходяться сировина (деревина) та столярні вироби, що підтверджує деревообробне виробництво у спірному приміщенні.
Також судом встановлено, що підприємець ОСОБА_1 застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, є платником єдиного податку третьої групи. У податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи, що подавалася за звітний період 2023 рік, відображалися показники господарської діяльності з обсягом доходу 67000,00 грн від здійснення таких видів діяльності як виробництво інших дерев'яних будівельних конструкції і столярних виробів з деревини, виробництво інших меблів, установлення столярних виробів (а.с.34).
З огляду на наведене, суд вважає, що об'єкт нежитлової нерухомості, власником якого є позивач, є промисловою будівлею, де здійснюється господарська діяльність - деревообробна/деревопереробна промисловість.
У ході розгляду справи судом не встановлено, а контролюючим органом не доведено, що вказана промислова будівля здавалася у 2023 році позивачем в оренду, лізинг чи позичку або використовувалася не за призначенням.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач має право на пільгу в оподаткуванні податком на нерухоме майно у 2023 році стосовно спірного нежитлового приміщення.
Також суд зауважує, що вказана будівля «Пилорама» за адресою: АДРЕСА_1 була визначена об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2022 році. Нарахування податку було оскаржене до суду. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.07.2023, яке набрало законної сили 12.02.2024, у справі № 500/1563/23, задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Тернопільській області, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002982-2407-1915 від 06.03.2023, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в розмірі 17036,50 грн у 2022 році.
ОСОБА_1 вважає, що відповідач безпідставно не врахував висновки суду у справі № 500/1563/23 і нарахував цей же податок за 2023 рік, прийнявши спірне податкове повідомлення-рішення №0070842-2407-1915-UA61040090000047241 від 26.03.2024, чим допустив протиправність дій.
З таким твердженням суд не погоджується, оскільки обставини використання нежитлового приміщення, статус будівлі наступного року можу змінитися, також приміщення може бути передане в оренду, позичку тощо. У зв'язку з цим податкове законодавство передбачає процедуру звірки між платником податків та контролюючим органом.
Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:
об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
права на користування пільгою із сплати податку;
розміру ставки податку;
нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 протягом 2023-2024 років не звертався до ГУ ДПС у Тернопільській області у порядку, передбаченому підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України, для проведення звірки даних щодо права на користування пільгою зі сплати податку у 2023 році на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з наданням відповідних доказів, що таку пільгу підтверджують (фактично тих доказів, що надані суду при розгляді цієї справи). А тому у відповідача були відсутні підстави вважати, що позивач має право на податкову пільгу.
За таких обставин суд вважає, що протиправність дій контролюючого органу щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, у 2023 році по спірному нежитловому об'єкту відсутня.
Відтак, позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0070842-2407-1915-UA61040090000047241 від 26.03.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік, у розмірі 26341,05 грн, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Стосовно вимоги позивача про постановлення окремої ухвали у справі, то суд зазначає, що за змістом статті 249 КАС України постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду. У даній справі суд не вважає необхідним постановляти окрему ухвалу.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, то відповідно до частин першої, третьої статі 139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути половину суми сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн, перераховану до бюджету відповідно до квитанції від 29.04.2024 (а.с.15).
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Тернопільській області (вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, 46003, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ 44143637) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №0070842-2407-1915-UA61040090000047241 від 26.03.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у розмірі на суму 26341,05 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 04 липня 2024 року.
Суддя Чепенюк О.В.