Справа № 500/2714/24
04 липня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації за ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як військовозобов'язаному, зайнятому постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;
зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації за ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як військовозобов'язаному, зайнятому постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.03.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зокрема, у зв'язку із наявністю батька дружини, ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІІ групи та потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Факт звернення позивача підтверджує поштова квитанція №4601103190396 від 28.03.2024. Відповідно до трекінгу відправлень Укрпошти, відправлення № 4601103190396 вручено за довіреністю відповідачеві 30.03.2024. Однак, відповідач проігнорував вищезгадану заяву та не надав позивачу підтвердження про надання або ж жодної обґрунтованої відповіді щодо підстав для не надання відстрочки від призову під час мобілізації, що свідчить про протиправну бездіяльність і, власне, слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом
Ухвалою суду від 06.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Залучено, як співвідповідача у справі, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 06.05.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав 09.05.2024 та ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав 13.05.2024, що підтверджується повідомленням про прочитання електронного листа та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідно.
Відповідач у строк встановлений судом (п'ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) та станом на 04.07.2024 відзив на позов не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог. Клопотань про продовження процесуального строку також до суду не надходило.
Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 28.03.2024 про оформлення відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до абз.12 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як особі, яка здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 , який потребує постійного стороннього догляду.
Як додатки до заяви зазначено: нотаріально посвідчена копія довідки до акта огляду МСЕК серія АВ № 328429; нотаріально посвідчена копія пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1 ; нотаріально посвідчена копія витягу з рішення від 04.03.2024 № 84; нотаріально посвідчена копія висновку № 60 від 09.02.2024; копія акту обстеження соціально-побутових умов (встановлення факту здійснення догляду) від 14.02.2024; нотаріально посвідчена копія паспорта громадянина України ОСОБА_2 ; нотаріально посвідчена копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 , витяг з реєстру територіальної громади №2024/001318335; витяг з реєстру територіальної громади №2024/001318363.
Відповідно до трекінгу відправлень Укрпошти, відправлення № 4601103190396 вручено за довіреністю відповідачеві 30.03.2024, однак відповіді позивачем не отримано.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість бездіяльності, дій відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.6 ст.2 Закону № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
За визначенням, наведеним у ст.1 Закону №3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
У відповідності до ч.1 ст.22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно абз.12 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
В силу ч.2 ст.23 Закону №3543-XII особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
Відповідно до ч.11 ст.38 Закону № 2232-ХІІ визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.
Відповідно до п. 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно пп.8 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Таким чином, військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
З матеріалів справи видно, що позивач засобами поштового зв'язку звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 28.03.2024 про оформлення відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до абз.12 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як особі, яка здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 , який потребує постійного стороннього догляду, з документами, в підтвердження права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до трекінгу відправлень на сайті Укрпошти, відправлення № 4601103190396 вручено за довіреністю відповідачеві 30.03.2024, однак відповіді позивачем не отримано.
Суд зазначає, що відповідач після отримання заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому. Доказів прийняття такого рішення суду не надано.
У даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення. Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
У постанові Верховного Суду від 17.04.2019р. у справі №342/158/17 зазначено, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду правомірність своїх рішень, дій, бездіяльності з урахуванням критеріїв правомірності поведінки, визначених ч.2 ст.2 КАС України. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, не розглянувши заяву позивача стосовно порушеного у ній питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та, відповідно, не прийнявши за результатами її розгляду відповідного рішення, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, чим допустив протиправну бездіяльність.
Як передбачено п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч.4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку з ч.2 ст.2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
З огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача в даному випаду є зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.03.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.12 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти за наслідками її розгляду відповідне рішення.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.03.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.12 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.03.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.12 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти за наслідками її розгляду відповідне рішення.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 липня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач: - ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).
- ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ).
Головуючий суддя Мандзій О.П.