про залишення позовної заяви без розгляду
Справа № 500/3878/24
04 липня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення без руху позовної заяви, заяву Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про залишення позовної заяви без розгляду та заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів, -
ОСОБА_1 19.06.2024 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ №64 від 20.03.2023 про звільнення з посади начальника лікувального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 та призначення на посаду ординатора лікувального відділення медичної роти цієї самої Бригади;
визнати протиправним та скасувати наказ №250 від 14.09.2023 про звільнення з посади ординатора лікувального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 та призначення на посаду ординатора госпітального відділення медичної роти цієї самої Бригади капітана медичної служби ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 травня 2022 року наказом командира Корпусу резерву Сухопутних військ Збройний Сил України №126 старшого лейтенанта ОСОБА_1 було призначено начальником лікувального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України, ВОС90Ю003.
25 квітня 2024 року позивача було звільнено у запас в званні капітана.
24 травня 2024 року під мас спілкування в ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу було в усному порядку повідомлено, що він був прийнятий у запас з посади ординатора госпітального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 , а не з посади начальника лікувального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України, ВОС90Ю003, що слугувало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.
Крім того, у позовній заяві позивач зазначив, що 17.06.2024 відповідач надав можливість позивачу ознайомитись з його особовою справою, тому саме 17.06.2024 він отримав доступ до спірних наказів, у зв'язку із чим просить суд визнати поважною причину пропуску строку на звернення до суду.
Ухвалою судді від 24.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження за матеріалами справи, без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Також даною ухвалою, залучено до участі у справі в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 оскільки керівником саме цього суб'єкта винесені оскаржені накази. Зобов'язано відповідачів в строк для подання відзиву чи одночасно з відзивом надати суду всі документи, що стосуються предмету спору, в тому числі інформацію щодо обізнаності позивача із оскаржуваними наказами №64 від 20.03.2023 та №250 від 14.09.2023.
27.06.2024 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, представник вказує, що позивач, маючи підстави для звільнення з військової служби, власноручно подавав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 за вх.№1262 від 17.02.2024, де ставив підпис та вказував свою посаду, а саме - ординатор госпітального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 .
Також про ознайомлення та обізнаність позивача свідчить його рапорт від 04.01.2024 року про надання щорічної відпустки, де він також вказував свою посаду - ординатор госпітального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 .
Тобто, позивач знав, що його було переміщено, однак, ніяких дій, щодо відновлення порушених, на його думку, прав не вживав.
Виходячи із того, що позовну заяву подано 19.06.2024, то строк звернення до суду пропущено, у зв'язку із чим просить залишити позовну заяву без руху.
01.07.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому зазначено, що в даній справі оскаржуються два накази: №64 від 20.03.2023 та №250 від 14.09.2023, які до відома позивача не доводились, а отже і не було можливим сформувати правову позицію по ним, навіть для оскарження згідно до ст.110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України до вищого керівництва або до суду.
24 травня 2024 року під час спілкування в ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу було в усному порядку повідомлено, що він був прийнятий у запас з посади ординатора госпітального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 , а не з посади начальника лікувального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України, ВОС90Ю003, проте жодних документів не було надано.
11.06.2024 адвокатом були направлені адвокатські запити №392/24 до командира військової частини та за №393/24 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з проханням повідомити певну інформацію.
17.06.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 надав позивачу можливість ознайомитись з його особовою справою та зробити фото необхідних документів.
Таким чином, представник вважає, що позивач саме 17.06.2024 отримав доступ до необхідних спірних наказів, оскільки до 17.06.2024 позивач не знав та не міг знати, не отримував, не ознайомлювався з спірними наказами, не знав про їх наявність та обставини складання.
Тому, просить визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду та поновити строк оскарження наказів №64 від 20.03.2023 та №250 від 14.09.2023.
01.07.2024 від Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надійшла до суду заява про залишення позову без розгляду. В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що відповідно до наказу командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 20.03.2023 року за №64 позивач призначений на посаду ординатора лікувального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 , для реалізації вказаного наказу виданий наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.05.2023 № 90 (наявний у військовій частині НОМЕР_1 ), відповідно до якого позивач справи та посаду прийняв.
Згідно наказу Командувача ІНФОРМАЦІЯ_5 від 14.09.2023 №250 позивача призначено на посаду ординатора госпітального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.09.2023 № 274 (наявний у військовій частині НОМЕР_1 ), відповідно до якого позивач справи та посаду прийняв.
Після прийняття позивачем вищезазначених посад у військовій частині НОМЕР_1 , останній до 25.04.2024 перебував на військовій службі та виконував обов'язки військової служби. 25.04.2024 наказом командира військової частини (по стройовій частині) від 25.04.2024 №114 (наявний у військовій частині НОМЕР_1 ) був виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, на думку відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати:
для оскарження наказу Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 20.03.2023 року за №64, з 27.05.2023 - наступний день після прийняття справ за посадою (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.05.2023 № 90);
для оскарження наказу Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 14.09.2023 року №250, 28.09.2023 - наступний день після прийняття справ за посадою (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.09.2023 № 274).
Також, відповідач стверджує, що про ознайомлення та обізнаність позивача на якій він посаді перебуває свідчить його рапорт від 04.01.2024 щодо надання щорічної відпустки, де він вказує свою посаду - ординатора госпітального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 , а також, рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 за вх.№1262 від 17.02.2024, який підписаний позивачем, де вказана його посада, а саме - ординатор госпітального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1
Тому, оскільки з метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду лише 19.06.2024, то останній пропустив встановлений процесуальним законом місячний строк звернення до суду.
02.07.2024 від Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надійшов до суду відзив на позовну заяву.
У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на положення пункту 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, відповідно до якого: в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком, випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
Визначаючись в питанні поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Частиною 1статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.
Так, позивач вказує, що 24 травня 2024 року під час спілкування в ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу було в усному порядку повідомлено, що він був прийнятий у запас з посади ординатора госпітального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 , а не з посади начальника лікувального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України, ВОС90Ю003.
Зазначає, що 17.06.2024 Тернопільський ОМТЦКтаСП надав позивачу можливість ознайомитись з його особовою справою та зробити фото необхідних документів тому саме 17.06.2024 отримав доступ до необхідних спірних наказів, оскільки до 17.06.2024 позивач не знав та не міг знати, не отримував, не ознайомлювався з спірними наказами, не знав про їх наявність та обставини складання.
Поряд із цим суд зауважує, що відповідачами надано суду рапорт за підписом позивача командиру військової частини НОМЕР_1 за вх.№1262 від 17.02.2024 про звільнення з військової служби, де останній вказав свою посаду - ординатор госпітального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 та рапорт за підписом позивача від 04.01.2024 щодо надання щорічної відпустки, де ним також вказано посаду - ординатор госпітального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 .
Зазначене дає підстави вважати, що позивачу щонайменше з 17.02.2024 (дата реєстрації його рапорту) було відомо на якій він перебуває у Військовій частині НОМЕР_1 .
Позовну заяву подано до суду 19.06.2024.
Будь яких доказів неможливості з 17.02.2024 ознайомлення позивача з оскарженими наказами та, відповідно, звернення до суду з позовною заявою в межах установлених строків, ні позивачем ні його представником суду не надано.
При цьому, під час перебування на вказаних посадах та на час звільнення з військової служби 25.04.2024 (виключення зі списків військової частини) позивач жодних дій щодо захисту своїх прав не вчиняв, що свідчить про його тривалу пасивну поведінку.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду у визначений законом строк. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. (Постанова КАС ВС від 26.06.2024 - № 520/29247/23)
При цьому, витребування 11.06.2024 адвокатом позивача оскаржених наказів №64 від 20.03.2023 та №250 від 14.09.2023, а також їх отримання 17.06.2024 не може слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій. (Постанова КАС ВС від 27.06.2024 - № 160/3693/24)
Суд повторно наголошує, що обов'язок доведення поважності причин пропуску строків звернення до суду, покладається саме на позивача.
Проте, судом не встановлено переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для звернення позивача до суду за захистом своїх прав протягом установленого строку.
За таких обставин, суд визнає неповажними вказані позивачем (представником позивача) підстави пропуску строку звернення до суду.
У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 року у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 16.09.2021 року у справі № 560/5412/20, від 01.06.2022 року у справі № 460/100/21, від 29.03.2023 року у справі № 380/10073/20.
Водночас, як вказав Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові 04.07.2023 року у справі № 620/4707/22, законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд зазначає, що позивачем не доведено, що у нього існували обставини, які були об'єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду із даною позовною заявою.
Водночас, доступ до правосуддя не може бути безумовним, оскільки його часові рамки обумовлені певними строками. Відтак, поновлення строку звернення до суду без об'єктивних причин його пропуску призведе до порушення принципу правової визначеності в правовідносинах, що є невід'ємною складовою верховенства права.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду із позовною заявою щодо визнання протиправними та скасування наказів ІНФОРМАЦІЯ_1 №64 від 20.03.2023 та №250 від 14.09.2023.
У відповідності до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Як уже зазначалось, підстави, вказані у клопотанні від 01.07.2024 про поновлення строку, визнаються судом неповажними.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст. ст. 121, 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати неповажними підстави пропуску строку для звернення до адміністративного суду, вказані у клопотанні від 01.07.2024.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів №64 від 20.03.2023 та №250 від 14.09.2023, - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складено і підписано 04.07.2024.
Головуючий суддя Баб'юк П.М.