Справа № 420/5709/24
04 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951060111687 від 27.12.2023 року про відмову у виплаті недоотриманої пенсії пенсіонера ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лебідь О.В. 22.12.2023 року, представнику позивача ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_3 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_3 - представнику позивача ОСОБА_1 за довіреністю - виплату недоотриманої пенсії пенсіонера ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 70 252,82 грн. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лебідь О.В. 22.12.2023 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 14.06.2023 року в Королівстві Норвегія померла мати позивачки - ОСОБА_4 . Єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є вона, ОСОБА_1 , як її дочка, яка наразі є громадянкою Королівства Норвегії. Після особистого подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, позивач 08.11.2023 року видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси з приводу оформлення її спадкових прав. На підставі зазначеної довіреності, повірена особа оформила спадкові права ОСОБА_1 в Україні та 22.12.2023 року отримала на ім'я позивача свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого до спадщини входить недоотримана пенсії за період з 01.05.2022 року по 30.06.2023 року у сумі 70 252,82 грн.
З огляду на зазначене, 27.12.2023 року повірена особа в інтересах позивача звернулась до пенсійного органу із відповідною заявою про отримання спадкового майна на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом у вигляді недоотриманої пенсії.
Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням №951060111687 від 27.12.2023 року відмовило позивачу у здійсненні такої виплати, оскільки звернення за недоотриманою пенсією відбулося за довіреністю, що не передбачено Порядком №22-1.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 26.02.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
11.03.2024 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає, та зазначає, що рішення №951060111687 від 27.12.2023 року є законним та обґрунтованим, оскільки чинним законодавством передбачено, що заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається виключно особою, яка має право на отримання таких виплат. При цьому, у разі відсутності у такої особи можливості подати заяву через сервісний центр, така особа має право звернутися з заявою дистанційно через веб-портал. В порушення наведених вище норм законодавства, заява про виплату недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 була подана не особою, яка має право на отримання такої виплати, а її представником - ОСОБА_3 .. У зв'язку з вищевикладеним, рішенням Головного управління № 951060111687 від 27.12.2023 року ОСОБА_3 було відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії з роз'ясненням причин такої відмови і порядком звернення за отриманням такої виплати.
Ухвалою від 26.04.2024 року було вирішено подальший розгляд справи №420/5709/24 проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання по справі.
28.05.2024 року до підготовчого судового засідання з'явилась представник позивача та висловила власну правову позицію по суті спірних правовідносин. Представник відповідача до підготовчого судового засідання не з'явився, водночас надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Також 28.05.2024 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено розгляд справи по суті.
У судове засідання, призначене на 24.06.2024 року, учасники справи не з'явились, від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги позивача її представник підтримала в повному обсязі. Представник відповідача до судового засідання також не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що адміністративна справа була підготовлена до розгляду по-суті; сторонами у справі до суду були надані визначені КАС України заяви по суті справи, в яких ними були викладені власні правові позиції по суті заявлених позовних вимог та заперечень проти них, та додаткові письмові докази; подальший розгляд справи не потребував необхідності заслуховування їх усних пояснень; відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_5 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримувала пенсію, що відповідачем за час розгляду справи не заперечувалось.
Згідно копії свідоцтва про смерть за номером справи №23-089974DFA-TSRO/TSDN, на якому проставлено апостиль, 14.06.2023 року в Скйерабергет, Нербо, Норвегія померла ОСОБА_6 (а.с. 12-14), яка була матір'ю ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 .
Оскільки позивач є громадянкою Королівства Норвегія, що підтверджується відповідним паспортом (а.с. 22-27), вона 08.11.2023 року видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси з приводу оформлення її спадкових прав. На вказаному примірнику довіреності також було проставлено апостиль (а.с. 18-21).
На підставі зазначеної довіреності повірена особа оформила спадкові права позивачки ОСОБА_1 в Україні, згідно чого 22.12.2023 року отримала на ім'я позивача свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії за період з 01.05.2022 року по 30.06.2023 року у сумі 70252,82 грн. (а.с. 15-16).
Враховуючи зазначене, 27.12.2023 року повірена особа в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо отримання спадкового майна на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом у вигляді недоотриманої пенсії в розмірі 70252,82 грн. До заяви було додано, зокрема, документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину (а.с. 49-65).
Разом з тим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951060111687 від 27.12.2023 року було відмовлено у вищевказаній заяві, посилаючись на те, що при розгляді вищезазначеної заяви пенсійним органом було встановлено, що звернення за недоотриманою пенсією відбулось за довіреністю, що не передбачено Порядком №22-1. Виходячи з вищезазначеного, ОСОБА_1 (по зверненню ОСОБА_3 ) відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії за померлу ОСОБА_5 . Окремо у оскаржуваному рішенні було зазначено, що питання щодо виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за померлу ОСОБА_5 можливо розглянути за умови її особистого звернення зі свідоцтвом про право на спадщину та надання довідки з поточним рахунком, відкритим на її ім'я, в іншому випадку - згідно з рішенням суду.
Не погодившись із вищевказаним рішенням, сторона позивача 16.01.2024 року звернулась до відповідача із скаргою.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.01.2024 року було повторно зазначено, що згідно Порядку №22-1 не передбачено звернення до пенсійного органу із відповідною заявою за недоотриманою пенсією за довіреністю. Разом з тим, у вказаному листі було зазначено, що особа може або особисто звернутися до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) із заявою та відповідним пакетом документів, або надати таку заяву через веб-портал Пенсійного фонду України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та вважаючи його протиправними, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив, та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та заслухавши пояснення представника позивача у підготовчому судовому засіданні, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, закріплені у Законі України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон України №1058-IV).
Згідно ч.1 ст. 52 Закону України №1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч.2 ст. 52 Закону України №1058-IV).
Постановою правління Пенсійного фонду України від №22-1 від 25.11.2005 року було затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року №13-1) (далі - Порядок №22-1).
Згідно п.1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 року №13-1.
Згідно п.2.26 розділу І Порядку №22-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим пенсіонером, документ, що посвідчує особу заявника.
Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
Аналізуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що для отримання недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, членам його сім'ї необхідно протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини надати до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину. При цьому, звернутися до такого органу можливо або через територіальний орган Пенсійного фонду України, або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України чи засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з використанням електронного підпису.
Тобто, чинне законодавство України передбачає можливість подачі такої заяви заявником безпосередньо до територіального управління пенсійного органу та через веб-портал Пенсійного фонду України, при цьому, відсутні вказівки на те, що заявник повинен звертатися до органу ПФУ особисто.
Як вже судом раніше, повірена особа позивача ОСОБА_3 на підставі нотаріальної довіреності 27.12.2023 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про отримання недоотриманої пенсії ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.12.2023 року.
Водночас, 27.12.2023 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повіреній особі було відмовлено в отриманні недоотриманої пенсії на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки звернення за недоотриманою пенсією відбулось за довіреністю, що не передбачено Порядком №22-1.
За висновками пенсійного органу, викладеного оскаржуваному в рішенні №951060111687 від 27.12.2023 року, питання щодо виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за її померлу матір можливо розглянути за умови особистого звернення позивача зі свідоцтвом про право на спадщину та надання довідки з поточним рахунком, відкритим на її ім'я, в іншому випадку - згідно з рішенням суду.
За ч.1 ст.237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ч.1 ст.239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Згідно ч.3 ст.244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Тобто, в контексті спірних правовідносин, за наявності довіреності позивача, виданої на ім'я ОСОБА_3 , зазначена особа може вчиняти від імені ОСОБА_1 будь-які правочини, право на які надані їй за довіреністю, зокрема, бути представником позивача в Пенсійному фонді України та отримувати пенсійні виплати та недоотриману пенсію.
З цього приводу суд зауважує, що у вищезазначеному пункті 1.1 розділу І Порядку №22-1 не міститься посилань щодо того, що заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватися виключно за особистою участю заявника. Тобто, Порядок №22-1 не виключає можливості подання такої заяви представником особи за довіреністю, за умови наявності у такого представника необхідного пакету документів.
Вимога пенсійного органу щодо особистого звернення позивача з заявою про виплату недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, ставить її право на соціальний захист в залежність від місця проживання (перебування), що є неприпустимим.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Вищевказаний висновок релевантний до правової позицією Верховного Суду у у постановах від 31.03.2021 року по справі №0440/7137/18, від 17.03.2021 року по справі №454/2238/16-а та від 21.12.2020 року по справі №229/4165/17.
Така позиція була також підтримана П'ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 06.09.2022 року по справі №540/7596/21.
Доводи відповідача про те, що заява позивача може бути передана в Пенсійний фонд тільки нею особисто не тільки звужує конституційне право на звернення за допомогою через уповноваженого представника, а й значною мірою унеможливлює право заявника на отримання недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини померлого пенсіонера.
За таких обставин, твердження відповідача про порушення позивачем вимог Порядку №22-1 та необхідності особисто звернутися з заявою про виплату недоотриманої пенсії суд вважає безпідставними, з огляду на що відповідач помилково дійшов до висновку про відсутність у позивача права на отримання недоотриманої пенсії на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Суд звертає увагу сторін, з огляду на приписи Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на отримання пенсії не може бути обмежено. Не виплата пенсії, яка гарантована Конституцією України, є прямим порушенням статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи, пов'язані з правом власності, визнав та утвердив у практиці принцип рівноправності, який випливає зі ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема, така позиція Суду була закріплена у постанові ЄСПЛ у справі «Пайн Веллей Девелоупментс Лтд. та інші проти Ірландії» від 29 листопада 1991 року. Порушенням «мирного володіння майном», яке належить фізичним та юридичним особам, є, по суті, будь-яке втручання у право власності зазначених осіб. Саме таке втручання може мати форму позбавлення можливості використовувати об'єкти, які належать на праві власності зазначеним особам, ненадання передбачених у законодавстві дозволів, інших форм перешкоджання реалізації права власності. Як правило, суб'єктами останніх із форм втручання у право власності є державні органи та посадові особи.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951060111687 від 27.12.2023 року та необхідність його скасування.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру, яка заявлена в адміністративній справі №420/5709/24, суд зазначає наступне.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсій та виплати їх сум.
З огляду на встановлені обставини у справі №420/5709/24, а також враховуючи, що пенсійний орган не розглядав по суті заяву представника позивача від 27.12.2023 року щодо отримання спадкового майна на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, то суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву від 27.12.2023 року ОСОБА_3 - представника ОСОБА_1 за довіреністю щодо виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 70252,82 грн. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лебідь О.В. 22.12.2023 року, та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.
В іншій частині позовних вимог зобов'язального характеру слід відмовити з вищенаведених підстав.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору.
Враховуючи наявність підстав для задоволення основної позовної вимоги позивача, суд вважає необхідним стягнути на її користь суму сплаченого ним судового збору у розмірі 1211,20 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951060111687 від 27.12.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву від 27.12.2023 року ОСОБА_3 - представника ОСОБА_1 за довіреністю від 08.11.2023 року, про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 70252,82 грн. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лебідь О.В. 22.12.2023 року, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький