24 червня 2024 рокум. Ужгород№ 260/2966/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луцович М.М.
при секретарі судового засідання Пішта І.І.
та осіб, що беруть участь у справі:
позивач - не з'явилася,
представник відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (вул. Загорська, 30, м. Ужгород, 88017, код ЄДРПОУ 26213408) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, в якому просить:
1) визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди з січня 2024 року (за винятком днів відпустки та непрацездатності) виключно у розмірі посадового окладу;
2) визнати протиправною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо ненарахування та невиплати частини суддівської винагороди з січня 2024 року, що складається:
- з доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно) у відповідності до наказу голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №06/02-06 від 10.02.2021 року;
- з доплати за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 відсотків посадового окладу у відповідності до наказу в.о. голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №62/02-06 від 21.10.2021 року;
3) зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області провести перерахунок суддівської винагороди (враховуючи в розрахунок суддівської винагороди дні відпустки, тимчасової непрацездатності, відрядження та інші поважні причин невиходу на роботу), нарахування та виплату судді ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01 січня 2024 року на підставі частин другої, п'ятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням доплати за вислугу років у відповідності до наказу голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №06/02-06 від 10.02.2021 року та з урахуванням доплати за науковий ступінь кандидата наук у відповідності до наказу в.о. голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №62/02-06 від 21.10.2021 року;
4) допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;
5) зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що Указом Президента України від 17 січня 2014 року №13/2014 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 строком на п'ять років призначено на посаду судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. На підставі згаданого Указу наказом голови суду від 10.02.2014 року № 14 «Про зарахування до штату суду ОСОБА_1 » позивача зараховано до штату Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з посадовим окладом згідно із штатним розписом, встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків як такій, стаж роботи якої становить до 5 років. Повноваження на здійснення правосуддя позивача припинилися 17.01.2019 року у зв'язку із закінченням строку, на який її було призначено. Наказом голови суду від 10.02.2021 року № 06/02-06 «Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 » позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 30 відсотків посадового окладу, стаж роботи на посаді судді якої станом на 10.02.2021 року становить 10 років 0 місяців 1 день. Крім того, відповідно до наказу в.о. голови суду від 21.10.2021 року № 62/02-06 «Про встановлення доплати за науковий ступінь кандидата наук ОСОБА_1 » позивачу встановлено доплату у розмірі 15 % посадового окладу з 21 жовтня 2021 року.
Отримавши винагороду судді за січень 2024 року позивач дізналася про те, що розмір винагороди не відповідає розміру установленому Законом, а саме - винагорода судді виплачена без щомісячних доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу та за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15% посадового окладу, у зв'язку з чим вона вважає, що відповідачем порушено її право на належне матеріальне забезпечення.
Враховуючи викладене зазначає, що відповідачем протиправно та всупереч ст. 19 Конституції України припинено з січня 2024 року виплату надбавки ОСОБА_1 за вислугу років та надбавки за науковий ступінь кандидата наук, як судді, що не здійснює судочинство з незалежних від неї підстав.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.
09.05.2024 року відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, зі змісту якого не погоджується з позовними вимогами, з огляду на наступне.
Так, листом ТУ ДСА в Закарпатській області від 30.01.2024 року №149 суддю Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 повідомлено про припинення нарахування та виплату щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу та щомісячної доплати за науковий ступінь кандидата юридичних наук у розмірі 15 відсотків з січня 2024 року відповідно до п.10 ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII «Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу».
При цьому, підставою для припинення виплати вказаної доплати слугували висновки проведеної Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності в ТУ ДСА в Закарпатській області за період з 01.01.2021 року по 30.06.2023 року.
Листом ТУ ДСА України в Закарпатській області від 26.01.2024 року № 139 головам Мукачівського, Ужгородського міськрайонних судів та Свалявського районного суду Закарпатської області доведено зміст Вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області щодо усунення порушень вимог п. 17 розділу XII Закону України від 02.06.2016 року № 1402 «Про судоустрій і статус суддів» (із змінами) в частині виплати доплат до посадових окладів суддям, призначених на посаду строком на п'ять років до набрання чинності Закону України від 02.06.2016 року N 1402, повноваження на здійснення правосуддя яких припинилося із закінченням строку, на який їх було призначено та запропоновано вирішити питання щодо подальшого, починаючи з 01.01.2024 року, здійснення доплат до посадових окладів суддям, які призначені на посаду строком на п'ять років та не мають повноважень на здійснення правосуддя.
Листами голів Мукачівського та Ужгородського міськрайонних судів Закарпатської області № 01.4-02/27/2024 від 29.01.2024 року та № 02-38/09/2024 від 29.01.2024 року відповідно, повідомлено ТУ ДСА України в Закарпатській області «що питання оплати праці судді, в тому числі розмір доплат до посадового окладу судді, визначається ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та не може залежати від наказів голови місцевого суду».
У зв'язку з наведеним, з метою застосування однакового підходу до нарахування та виплати доплат до посадового окладу суддям, які призначені на посаду строком на п'ять років та не мають повноважень на здійснення правосуддя, ТУ ДСА України в Закарпатській області листом від 30.01.2024 року № 149 повідомлено голову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та суддю Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 про те, що з січня 2024 року припинено нарахування та виплату щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу судді та щомісячної доплати за науковий ступінь кандидата юридичних наук у розмірі 15 відсотків судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , встановлених відповідно до наказів голови Ужгородського міськрайонного суду № 06/02-06 від 10.02.2021 року та № 60/02-06 від 21.10.2021 року.
Таким чином, ТУ ДСА України в Закарпатській області діяло відповідно до листа Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області від 16.01.2024 року № 130700-14/108-2024 «Про усунення виявлених порушень», вимоги якого є обов'язковими до виконання, з урахуванням позицій голів Мукачівського, Ужгородського міськрайонних судів, які є суперечливими до позиції голови Свалявського районного суду Закарпатської області, та зважаючи на відсутність однозначного врегулювання даного питання на законодавчому рівні. Таким чином, на думку відповідача, в діях ТУ ДСА України в Закарпатській області відсутні ознаки протиправності.
У судове засідання сторони по справі не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. В матеріалах справи містяться заява позивача та клопотання представника відповідача про розгляд справи у їх відсутності.
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Відповідно до ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Указом Президента України № 13/2014 від 17.01.2014 року ОСОБА_1 призначена на посаду судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області строком на 5 років.
Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 14 від 10.02.2014 року позивач зарахована в штат вказаного суду та їй встановлено доплату за вислугу років в розмірі 15 відсотків посадового окладу судді.
Згідно з наказом голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.02.2021 року № 06/02-06 «Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 » на підставі ч.2 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу з 10 лютого 2021 року.
Відповідно до наказу в.о. голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.10.2021 року № 62/02-06 «Про встановлення доплати за науковий ступінь кандидата наук ОСОБА_1 » позивачу встановлено доплату за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % посадового окладу з 21 жовтня 2021 року.
30.01.2024 року ТУ ДСА України в Закарпатській області листом № 149 повідомило суддю Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 про те, що з січня 2024 року припинено нарахування та виплату щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу судді та щомісячної доплати за науковий ступінь кандидата юридичних наук у розмірі 15 відсотків судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , встановлених відповідно до наказів голови Ужгородського міськрайонного суду № 06/02-06 від 10.02.2021 року та № 60/02-06 від 21.10.2021 року, яка призначена на посаду строком на п'ять років та не має повноважень на здійснення правосуддя.
Позивач, вважаючи порушеним своє право на належне матеріальне забезпечення, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
За змістом ч.5 ст.135 Закону № 1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
В силу ч.7, 8 ст.135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності Цілком таємно, - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності Таємно, - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Згідно з ч.10 ст.135 Закону №1402-VIII суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
У відповідності до пункту 17 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII повноваження суддів, призначених на посаду строком на п'ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв'язку із закінченням такого строку, можуть бути призначені на посаду судді за результатами конкурсу, що проводиться в порядку, встановленому цим Законом.
За правилами пункту 20 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України» (щодо правосуддя) (Закон №1401-VIII), оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до пункту 22 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII (чинного до 01.01.2020 року) право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).
Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII (чинного до 01.01.2020 року) до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).
На підставі пп.16 п.1 розділу I Закону України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі - Закон № 193-IX) виключено пункти 22 і 23 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII (текст яких написано вище).
Відповідно до ч.1-3 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (в редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд») суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч.5, 7 ст.133 Закону №2453-VI суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
В силу ч.10 ст.133 Закону №2453-VI суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Водночас, положення ч.3, 10 ст.133 Закону №2453-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018.
За висновками цього Рішення, Конституційний Суд України вирішив:
1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року -12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.
Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.10 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, за яким суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу, для цілей застосування окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, зі змінами, а саме:
- ч.1 ст.55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду;
- ч.8 ст.56, ч.1, 2 ст.89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з обов'язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації;
- ч.3 ст.82, ч.6, 7 ст.147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.
За змістом п.3 резолютивної частини Рішення від 04.12.2018 №11-р/2018, положення ч.3, 10 ст.133 Закону №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як слідує з матеріалів справи, позивача було призначено на посаду судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області згідно з Указом Президента України від 17.01.2014 року №13/2014 строком на п'ять років.
Судом встановлено, що з 17.01.2019 позивач не здійснює правосуддя у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку повноважень на посаді судді.
У зв'язку з прийняттям Закону №193-ІХ повноваження складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинились, починаючи з 07.11.2019 року.
Кваліфікаційне оцінювання щодо позивача не завершено через обставини, що від неї не залежали, та не обумовлені її поведінкою.
При цьому відповідачем жодним доказом не спростовано, що позивач наразі не здійснює відправлення правосуддя з незалежних від неї причин.
Згідно з наказом голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.02.2021 року № 06/02-06 «Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 » на підставі ч.2 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу з 10 лютого 2021 року.
Відповідно до наказу в.о. голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.10.2021 року № 62/02-06 «Про встановлення доплати за науковий ступінь кандидата наук ОСОБА_1 » позивачу встановлено доплату за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % посадового окладу з 21 жовтня 2021 року.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1402-VIII голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. З огляду на вказане, видання/скасування наказів про встановлення доплат суддям за вислугу років чи за науковий ступінь кандидата наук належить до виключної компетенції голови місцевого суду в порядку п.1 ч.1, ч.2 ст.24 Закону №1402-VIII.
З набранням чинності законами №1401-VIII, №1402-VIII призначення на посаду судді (вперше) здійснюється безстроково, водночас призначення на посаду судді безстроково суддів, яких до того було призначено на посади в межах п'ятирічного строку (відповідно до раніше чинного правового регулювання цих правовідносин), поставлено у залежність від результатів кваліфікаційного оцінювання.
Разом з тим, у п.3.4 Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 зазначено, що питання отримання суддею винагороди до проходження ним кваліфікаційного оцінювання регулюється саме Законом №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII), а випадки, коли такий суддя не здійснює правосуддя, визначаються Законом №1402-VIII.
Далі, за текстом Рішення, зазначено, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення ч.10 ст.133 Закону №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII), є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.
Застосований законодавцем у положенні ч.10 ст.133 Закону №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII) підхід до об'єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та домірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення.
Конституційний Суд України вважає, що юридичне регулювання, встановлене положенням ч.10 ст.133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII, яке поширюється на суддів, які не здійснюють правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддів. Отже, положення ч.10 ст.133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII для цілей застосування окремих положень Закону №1402-VIII суперечить ч.1, 2 ст.126 Конституції України.
Відтак, суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 року у справі №11-р/2018.
Оскільки суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 в період з 17.01.2019 року по даний час не здійснює правосуддя через обставини, що не залежали від неї особисто та не обумовлені її поведінкою, а тому, з огляду на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018, вона має право на отримання доплат до посадового окладу відповідно до наказу голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.02.2021 року № 06/02-06 за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно) та наказу в.о. голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.10.2021 року № 62/02-06 за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 відсотків посадового окладу (щомісячно).
Доводи ТУ ДСА у Закарпатської області про те, що припинення з січня 2024 року нарахування та виплати доплати за вислугу років позивачу відбулось на виконання листа-вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби у Закарпатській області від 16.01.2024 року № 130700-14/108-2024 «Про усунення виявлених порушень», суд до уваги не бере, оскільки такі суперечать вищенаведеним нормам чинного законодавства та встановленим обставинам справи.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, ТУ ДСА у Закарпатській області, не довів належними та допустимими доказами, що нараховуючи та виплачуючи суддівську винагороду позивачу за січень 2024 року у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу та за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 відсотків посадового окладу, він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, щодо обраного способу захисту порушеного права, суд зазначає, що у рішенні від 30.01.2003 року N 3-рп/2003 Конституційний Суд України вказав, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Підсумовуючи викладене суд констатує, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та в даному випадку ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу без врахування доплат за вислугу років та науковий ступінь кандидата наук та зобов'язання здійснити з 01.01.2024 року перерахунок та виплату позивачу суддівської винагороди з врахуванням доплат за вислугу років та за науковий ступінь кандидата наук на підставі ч.ч. 2 та 5 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Щодо вимоги позивача про звернення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць суд вказує таке.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду: про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Натомість, в даній справі судом не вирішувалося питання про стягнення з відповідача будь-яких коштів, пов'язаних з оплатою праці позивача, натомість прийнято рішення про зобов'язання вчинити певні дії, в зв'язку з чим підстави для допущення до негайного виконання цього рішення суду відсутні.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 816/301/16.
Щодо зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення суд зазначає, що згідно із статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадку, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановленому судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативним, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. За своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Позивачем не наведено жодних обгрунтувань, що відповідач буде ухилятися від законодавчо покладеного на нього обов'язку щодо виконання рішення суду, прийнятого на користь позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність необхідності застосування положень статті 382 КАС України.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач згідно пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена, а щодо відшкодування інших судових витрат вимог не заявлено.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (вул. Загорська, 30, м. Ужгород, 88017, код ЄДРПОУ 26213408) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 без врахування доплат за вислугу років та за науковий ступінь кандидата наук.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області здійснити з 01 січня 2024 року перерахунок та виплату судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди з врахуванням доплати за вислугу років та доплати за науковий ступінь кандидата наук на підставі ч.2 та 5 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяМ.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 03.07.2024 року.