04 липня 2024 р.Справа №217зп-24/160
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову без пред'явлення відповідного адміністративного позову до суду у порядку, визначеному ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, -
03.07.2024р. ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить:
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та його відділам вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову служу по мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом від 28 червня 2024 року № 3, про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов'язання надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вказану заяву заявник обґрунтовує тим, що 26.06.2024 року йому була вручена повістка № 1/6367, згідно приписів якої йому було необхідно з'явитись 01.07.2024 року о 09:00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 з метою отримання відстрочки, проте, замість відстрочки йому було вручене Повідомлення №60 від 28.06.2024 року, яким до відома заявника було доведено, що за результатами розгляду його заяви про надання відстрочки, протоколом від 28 червня 2024 року №3 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні заявнику відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та повідомила, що заявник підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах; цього ж дня заявник одразу був направлений на проходження ВЛК; з наявних у заявника документів вбачається, що на даний момент процедура його призову перебуває на етапі медичного огляду, однак питання про надання йому відстрочки вже вирішено і заявником отримано відмову, з вищезазначеного вбачається, що ТЦК було розпочато процедуру призову заявника на військову службу під час мобілізації; заявник є особою, на утриманні якої перебуває троє дітей, а отже має право на відстрочку на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому вважає незаконною відмову ТЦК у наданні йому відстрочки та має намір оскаржити рішення про відмову в судовому порядку, однак, у випадку, якщо заявника буде призвано на військову службу, оскарження незаконного рішення ТЦК про відмову у наданні відстрочки не призведе до поновлення порушених прав заявника, а тому заявник просить застосувати заходи забезпечення позову на підставі ст.ст.150-153 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши вищевказану заяву заявника про забезпечення позову, вивчивши надані докази на підтвердження поданої заяви, суд не находить обґрунтованих підстав для задоволення даної заяви, виходячи з наступного.
Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову згідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи з таких підстав, а саме:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся або має намір звернутися до суду;
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю - ч.1, ч.2 ст. 150 вказаного наведеного Кодексу.
За приписами п.2 ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, встановленням заборони відповідача вчинити певні дії.
У відповідності до вимог ч.1, ч.5 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
При цьому, відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р. “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ”, в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, заява заявника про забезпечення позову, а також і додані до даної заяви докази не містять посилань на конкретні обставини, що свідчать про наявність обставин, що можуть ускладнити в майбутньому поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Окрім того, зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що підставою для звернення заявника до суду є відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні йому відстрочки, яку заявник вважає незаконної та має намір оскаржити у суді.
В адміністративних справах з приводу оскарження правового акта індивідуальної дії, в даному випадку, відмови в наданні позивачеві відстрочки, оформленої Протоколом №3 від 28.06.2024р., забезпечуючи такий позов (у тому числі і до подання позову) шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані з мобілізацією позивача, судом фактично ухвалюється рішення в цій частині без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.
Отже, заявником не доведено обґрунтованими доказами існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення по адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що заявником не доведено наявності у даній адміністративній справі хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та не надано відповідних доказів на підтвердження існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом від 28 червня 2024 року № 3, про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для постановлення судом ухвали про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
За таких обставин, у Дніпропетровського окружного адміністративного суду відсутні підстави для задоволення заяви заявника - ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва