03 липня 2024 рокуСправа № 160/13490/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Безуглої Альбіни Валеріївни щодо незняття арешту з квартири АДРЕСА_1 на підставі постанови про закінчення виконавчого провадження від 23.06.2016 за п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», яка належить ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Павлоградський відділ державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою державного виконавця серії АА № 996569 від 08.08.2005, заборона № 371, яка належить ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.01.1998, посвідченого приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Русановою О.Г. та зареєстрованого у реєстрі за № 55. Позивачеві стало відомо, що на вказану квартиру державним виконавцем Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби накладено арешт постановою АА № 996569 від 08.08.2005 (заборона № 371). 05.03.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про скасування постанови державного виконавця про арешт квартири, оскільки він не є боржником у виконавчому провадженні, яке було закрито 23.06.2016. На звернення позивача листом від 10.04.2024 відповідач повідомив про відсутність підстав для скасування арешту на квартиру та рекомендував звернутися до суду. Позивач вважає, що при закінченні виконавчого провадження державним виконавцем протиправно не знято арешт з його квартири, чим порушено його права як власника квартири.
Ухвалою суду від 29.05.2024 позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
05.06.2024 у встановлений судом строк надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 07.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи в судовому засіданні на 14.06.2024; встановлено строк для подання відповідачем відзиву до 13.06.2024; витребувано у Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2, у тому числі документів, які стали підставою для накладення арешту на майно ОСОБА_1 ; належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_1 від 05.03.2024 щодо зняття арешту; відомості із наданням доказів на їх підтвердження про дату отримання ОСОБА_1 листа Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10.04.2024 № 28.18/89490; витребувані докази постановлено надати суду до 13.06.2024.
14.06.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якому відповідач просив вирішити справу на розсуд суду. Повідомив про відсутність можливості надати копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2, у тому числі документів, які стали підставою для накладення арешту на майно ОСОБА_1 , у зв'язку зі знищенням виконавчих проваджень, переданих до архіву за 2016 рік, за закінченням терміну зберігання. Також відповідач повідомив про неможливість виготовлення копій матеріалів виконавчого провадження з Автоматизованої системи виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження № НОМЕР_2 обліковувалось у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, функціонування якого припинено 05.01.2017.
Ухвалою суду від 14.06.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії було залишено без руху; надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання (надіслання) до суду: обґрунтованої заяви про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, з доказами поважності причин пропуску відповідного строку; доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав відповідачем, а саме доказів накладення постановою державного виконавця серії АА № 996569 від 08.08.2005 арешту на майно позивача.
21.06.2024 до суду надійшла позовна заява (уточнена) ОСОБА_1 до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, зміст позовних вимог у якій відповідає зазначеному у первісному позові. Також надійшли заява позивача про поновлення строку звернення до суду та копія Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17.06.2024 (номер інформаційної довідки 383140343), яка містить відомості про обтяження (арешт нерухомого майна) - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі постанови Павлоградської ДВС про арешт серії АА № 996569 від 08.08.2005 (заборона № 371).
Ухвалою від 24.06.2024 поновлено позивачу строк звернення до суду з позовною заявою, постановлено продовжити розгляд справи, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 03.07.2024.
У судове засідання учасники справи не прибули, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищенаведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на те, що учасників справи було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 16.01.1998 та посвідченого приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Русановою О.Г., зареєстрованого у реєстрі за № 55, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 , що підтверджується копією реєстраційного посвідчення, виданого 06.02.1998 Павлоградським бюро технічної інвентаризації.
Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17.06.2024 (номер інформаційної довідки 383140343) містить відомості про обтяження (арешт нерухомого майна) - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі постанови Павлоградської ДВС про арешт серії АА № 996569 від 08.08.2005 (заборона № 371), власник - ОСОБА_1 . Обтяження зареєстровано 15.08.2005 за № 2292546 реєстратором - Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою.
ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 05.03.2024 про скасування постанови державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) серії АА № 996569 від 08.08.2005 про арешт квартири АДРЕСА_1 , та направлення постанови для виконання до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори.
За результатами розгляду заяви відповідач надав відповідь листом від 10.04.2024 № 28.18/89490, яким повідомив, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження - спецпідрозділ встановлено, що у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 2-2165-2001 від 05.06.2001, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, у розмірі 1/6 частини до повноліття дитини, починаючи з 16.05.2001. 23.06.2016 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». В автоматизованій системі виконавчого провадження відсутня інформація щодо заборгованості за вказаним виконавчим провадженням. У листі зазначено про відсутність можливості надати більш детальну інформацію щодо обтяження у зв'язку зі спливом трирічного строку зберігання виконавчих проваджень, та рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання щодо зняття арешту.
Згідно з доданими до позовної заяви відомостями ВП-спецрозділ на виконанні у Павлоградському МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 2-2165-2001 від 05.06.2001, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, у розмірі 1/6 частини до повноліття дитини, починаючи з 16.05.2001. Дата відкриття виконавчого провадження - 01.04.2014, дата його закінчення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення) - 23.06.2016, державний виконавець, яким винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, - Безугла Альбіна Валеріївна . Інформація про накладення арешту на майно позивача у межах вказаного виконавчого провадження відсутня.
З огляду на дату постанови Павлоградської ДВС про арешт серії АА № 996569 від 08.08.2005 (заборона № 371), на підставі якої Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою 15.08.2005 за № 2292546 зареєстровано обтяження щодо належної позивачеві на праві власності квартири, її не могло бути винесено у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відкритому 01.04.2014.
Станом на час розгляду справи в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні відомості про виконавчі провадження, боржником у яких є позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з відповіддю № 642081 від 14.06.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за параметрами запиту РНОКПП НОМЕР_1 відсутні відомості про обтяження - арешт нерухомого майна.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, що визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, був Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV (далі - Закон № 606-ХІV, чинний на момент накладення арешту на нерухоме майно позивача та втратив чинність 05.01.2017).
Відповідно до статті 1 Закону № 606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 2 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону № 606-ХІV за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.
Частинами першою та другою статті 55 Закону № 606-ХІV передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про наявність у державного виконавця повноважень в межах виконавчого провадження накласти арешт на майно боржника та надіслати постанову про арешт майна до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач був боржником у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, однак 23.06.2016 вказане виконавче провадження було закрито, в автоматизованій системі виконавчого провадження відсутня інформація щодо заборгованості за вказаним виконавчим провадженням, як і накладення арешту на майно боржника під час його здійснення.
Станом на час розгляду справи в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні відомості про виконавчі провадження, боржником у яких є позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачем також не надано жодних пояснень та доказів щодо наявності стосовно позивача відкритих виконавчих проваджень, які б зумовили необхідність накладення арешту на його майно.
Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Положенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрала чинності для України з 11.09.1997 та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість протиправного позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац 3 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини).
Виходячи з принципу правової визначеності, як складової частини поняття верховенства права, права позивача не повинні обмежуватись шляхом наявності арешту, який не є заходом забезпечення примусового виконання будь-яких виконавчих проваджень.
Суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 27.03.2020 у справі № 817/928/17, відповідно до якого як закінчення виконавчого провадження так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.
Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів правомірності існування станом на час розгляду справи арешту нерухомого майна позивача - квартири АДРЕСА_1 , такий за відсутності виконавчого провадження підлягає зняттю, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача зняти арешт із зазначеного нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності.
З огляду на ту обставину, що в матеріалах справи відсутні відомості про закінчення виконавчого провадження, у якому винесено постанову Павлоградської ДВС про арешт серії АА № 996569 від 08.08.2005 (заборона № 371), та інформація про державного виконавця, яким вчинялися виконавчі дії у такому виконавчому провадженні, відсутні підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Безуглої Альбіни Валеріївни щодо незняття арешту з квартири АДРЕСА_1 .
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № N1K1Q5724M від 16.05.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви у сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 243-246, 287 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Павлоградський відділ державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності, накладений постановою Павлоградської ДВС про арешт серії АА № 996569 від 08.08.2005 (заборона № 371).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України якщо розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, строк на пеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Павлоградський відділ державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), місцезнаходження: 51408, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 338, код ЄДРПОУ 44896461.
Суддя В.В. Рянська