03 липня 2024 рокуСправа №160/10771/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-МАРКЕТ” в особі представника Шестерні Наталі Олександрівни до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
25.04.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 24.04.2024 року через систему “Електронний суд” позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-МАРКЕТ” в особі представника Шестерні Наталі Олександрівни до Одеської митниці, в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500500/2023/000803/2 від 01.12.2023 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001490.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та спірна картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, в яких митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірним, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.
28.05.2024 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника Одеської митниці Супрун Д.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив наступне. До митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 12.05.2023 № 3841-VK/TH та додатки до нього, рахунок-фактура від 11.09.2023 №VK23/0700 та інші документи. Як свідчать фактичні обставини справи, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару «Ананаси консервовані, без додання спирту, в первинних упаковках масою нетто не більш як 1 кг, з доданням цукру менш ніж 19 мас.%: - Ананаси шматочками у сиропі 24х565 г - 5400 коробок. Торговельна марка: Своя Лінія. Виробник: V&K Pineapple Canning Co., Ltd. Країна виробництва: TH.» до Одеської митниці подано митну декларацію деклараціями (МД) № 23UA500500042615U1 від 30.11.2023. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митними деклараціями (МД) № 23UA500500042615U1 від 30.11.2023 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД. Відповідно до п.24 частини першої статті 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Згідно частини 1 та 2 статті 318 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Статтею 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Також частинами першою, четвертою статті 337 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Крім того, стандартними правилами 6.3, 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата підписання: 18.05.1973, дата приєднання України: 15.02.2011, дата набрання чинності для України: 15.09.2011) визначено, що при застосуванні митного контролю використовується система управління ризиками. Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, в тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки. Відповідно розділу І Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митногоконтролю затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, автоматизована система управління ризиками (далі - АСУР) - сукупність програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування системи управління ризиками (далі - СУР) під час митного контролю та/або митного оформлення товарів, транспортних засобів. Контроль із застосуванням СУР, що здійснюється відповідно до статті 337 Митного кодексу України, може бути автоматизованим, неавтоматизованим та комбінованим. Розділом VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю передбачено, що за результатами аналізу та оцінки ризиків у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України АСУР (шляхом здійснення автоматизованого контролю із застосуванням СУР) та/або посадові особи митних органів на підставі результатів застосування СУР (шляхом здійснення комбінованого та/або неавтоматизованого контролю із застосуванням СУР) обирають форми та обсяги митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування зазначених у пункті 11 розділу I цього Порядку інструментів з управління ризиками. Під час застосування АСМО або іншої інформаційної системи ЄАІС для митного контролю та/або митного оформлення товарів, транспортних засобів Перелік митних формальностей формується за допомогою інформаційних технологій, за результатами автоматизованого контролю із застосуванням СУР, а також доповнюється/змінюється за результатами проведення комбінованого та/або неавтоматизованого контролю із застосуванням СУР шляхом оцінки ризику відповідно до документальних профілів ризику, орієнтувань, переліків індикаторів ризику, методичних рекомендацій, у тому числі за результатами аналізу поданих для митного контролю документів (їх копій), відомостей, результатів застосування технічних засобів митного контролю, а також на підставі вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та/або митного оформлення товарів, транспортних засобів. Посадові особи митниці (митного поста), які здійснюють митний контроль у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, в обов'язковому порядку переглядають сформований за допомогою інформаційних технологій Перелік митних формальностей та доповнюють/змінюють його за результатами проведення комбінованого та/або неавтоматизованого контролю із застосуванням СУР шляхом оцінки ризику відповідно до документальних профілів ризику, орієнтувань, переліків індикаторів ризику, методичних рекомендацій, у тому числі за результатами аналізу поданих для митного контролю документів (їх копій), відомостей, результатів застосування технічних засобів митного контролю, а також на підставі вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та/або митного оформлення товарів, транспортних засобів. Відповідно до статті 320 МКУ Форми та обсяги митного контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками. Не допускається визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю". Форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов'язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається. Таким чином, Митним кодексом України не допускається ігнорування та не виконання форм контролю встановлених СУР. Пунктами 1.1, 2.1, 2.2.7, 2.2.10, 2.2.13, 2.2.14 розділів 1 та 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичні рекомендації) встановлено, що робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється посадовою особою митного органу, яка здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів (далі - посадова особа). Робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, в тому числі, шляхом перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації як інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями (МД) № 23UA500500042615U1 від 30.11.2023 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000803/2 від 01.12.2023, а саме: відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. В поданому до митного оформлення документі, що підтверджує вартість перевезення товару від 30.11.2023 № СФ-35015 не містить інформації щодо умов поставки товару. В наданому банківському платіжному документі, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг від 30.11.2023 № СФ-35017 відсутнє посилання на рахунок-фактуру, що підтверджує сплату транспортних послуг. Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Одеська митниця зазначає, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. На підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2) виписку з бухгалтерської документації;3) каталоги, специфікації виробника товару;4) копію митної декларації країни відправлення;5) висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Одеська митниця зазначає, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. 01.12.2023 декларантом ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" додатково надано документи: копія митної декларації країни відправлення прайс-лист від 05.05.2023р.; swift від 02.10.2023р., заявка на перевезення вантажу морським транспортом № № 73611/266385 від 20.09.2023р., додаткової угоди №1 від 01.07.2020р., договір №88190 від 09.04.2019р та лист від 01.12.2023 № 0112-1 в якому повідомляють що інші додаткові документи надати немає можливості. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Частиною дев'ятою статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору. Метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2 а) у даному випадку, не може бути використаний, у зв'язку з відсутністю даних стосовно фізичних характеристик товару та якості та репутації на ринку. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті (ст.59 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI). При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник. Метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 2 б) - не може бути використаний, у зв'язку з відсутністю даних стосовно схожих складових компонентів товару. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ст.60 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI). Крім того, метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (метод 2 в), не може бути використаний, у зв'язку з відсутністю даних стосовно: 1) витрат на виплату комісійних, що були фактично сплачені або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду; 2) звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов'язаних з такими операціями витрат). Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (метод 2 г) - не може бути використаний, у зв'язку з відсутністю даних що надаються виробником товарів, які оцінюються, або від його імені інформації про вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну). Частинами 1, 2 ст. 64 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Отже, у відношенні товарів застосували резервний метод (метод 2 ґ). З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби, з урахуванням вимог частини третьої статті 64 МКУ, та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час, експорту в Україну з тієї ж країни та аналогічним комерційним умовам, є більшим: по товару №1 - 1,2469 дол.США/кг нетто (МД від МД від 22.09.2023 №UA100440/2023/496854 ніж заявлено декларантом 0,9159дол.США/кг нетто). Отже у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000803/2 від 01.12.2023. Частиною другою статті 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Крім того, відповідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості. У рішеннях про коригування митної вартості № UA500500/2023/000803/2 від 01.12.2023 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до статті 256 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Отже, з огляду на положення частини 6 статті 54, статті 256 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Частиною 7 статті 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI визначено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією № UA500500/2023/042801 від 01.12.2023 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 334 619,78 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу. Згідно з частиною 8 статті 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Частиною 9 статті 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI передбачено, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішень про коригування митної вартості товару №UA500500/2023/000803/2 від 01.12.2023 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001490 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ». З огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів обліку доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які проводять незалежну професійну діяльність за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 року № 261 «Про затвердження типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 30.06.2021 р. за № 865/36487. Представником позивача адвокатом до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які поніс відповідач і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи № 160/10771/24 не додано жодного документального доказу, який підтверджує фактичну оплату послуг адвоката: не додано платіжного документа, оформленого відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Національного банку України від 29.07.2022 року № 163 про сплату ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» адвокату Шестерні Наталі Олександрівні грошових коштів; не додано доказів відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, отриманих від ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» шляхом надання доказів ведення обліку доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які проводять незалежну професійну діяльність за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 року № 261 «Про затвердження типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 30 червня 2021 р. за № 865/36487. Відповідно до статті 4 Закон України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», до принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності належить повне висвітлення (фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі), нарахування (доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів). В попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які поніс відповідач і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи № 160/10771/24 не обґрунтовано жодним чином заявлену адвокатом вартість послуг з посиланням на первинні документи, складені у відповідності до вимог частини другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року - 3028 гривень. Також статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено в 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 квітня - 8000 гривень; у погодинному розмірі: з 1 квітня - 48 гривень. Таким чином, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 7000,00 грн становить 2,3 прожиткових мінімумів на працездатних осіб з 1 січня 2024 року, або 0,9 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 145,8 годин роботи. Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн, з урахуванням складності справи, є завищеним, становить надмірний тягар для позивача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності. Щодо вимоги позивача покласти на Одеську митницю судові витрати повідомляємо: оскільки Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, вважаємо, що вимога позивача про покладення на Одеську митницю судових витрат суперечить ст. 139 КАС України.
06.06.2024 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-МАРКЕТ” Шестерні Н.О. до суду надійшла відповідь на відзив де представником зазначено, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024 року зазначена вище справа розподілена та 26.04.2024 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
У встановлений ухвалою суду від 30.04.2024 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
13.05.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду.
10.06.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання представника Одеської митниці Супрун Діани В'ячеславівни про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 30.11.2023 року товариство з обмеженою відповідальністю “АТБ-МАРКЕТ” надало до Одеської митниці митну декларацію №UA500500/2023/042615 на наступний товар: ананаси консервовані, без додання спир ту, в первинних упаковках масою нетто не більш як 1 кг, з доданням цукру менш ні ж 19 мас.%: - Ананаси шматочками у сиропі 24х565 г - 5400 коробок. Торговельна марка: Своя Лінія. Виробник: V&K Pineapple Canning Co., Ltd . Країна виробництва: TH.
Загальна митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, складається з ціни товару за контрактом та витрат на транспортування і страхування.
Для митного оформлення позивачем були подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Як заначила представник позивача у поданій до суду позовній заяві, документи, подані позивачем, не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
Проте, 30.11.2023 року відповідач, направив позивачу спочатку повідомлення (ідентифікатор повідомлення dc047af7-7284-4a16-858f-110d268fce66) наступного змісту : «у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. В поданому до митного оформлення документі, що підтверджує вартість перевезення товару від 30.11.2023 № СФ-35015 не містить інформації щодо умов поставки товару. В наданому банківському платіжному документі, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг від 30.11.2023 № СФ-35017 відсутнє посилання на рахунок- фактуру, що підтверджує сплату транспортних послуг. З огляду на вищевикладені розбіжності, відсутність всіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товарів, відповідно до вимог частини третьої статті 53 МКУ пропонуємо надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову. Згідно з пунктом 6 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
Слід зазначити, що підстави, які були зазначені відповідачем у повідомленні від 30.11.2023 р. (ідентифікатор повідомлення dc047af7-7284-4a16-858f-110d268fce66), у розумінні ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, не є підставами, які надають відповідачу право витребувати додаткові документи про що детально зазначено нижче.
У відповідь на повідомлення відповідача позивач листом № 0112-1 від 01.12.2023 року надав відповідачу пояснення щодо зауважень, які виникли у відповідача до поданих документів, а також: прайс-лист виробника товару № б/н від 05.05.2023 р.; митна декларація країни відправлення № А0151660903089 від 19.08.2023р.; Swift від 02.10.2023 р.; заявка на перевезення вантажу морським транспортом № 73611/266385_2 від 20.09.2023 р.; додаткова угода № 1 від 01.07.2020 р.; договір №88190 від 09.04.2019 р.
При цьому, відповідно до положень ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України позивач протягом 80 днів з дня випуску товару надав відповідачу разом із заявою № М-2024-0442/1 від 29.01.2024 року копії наступних документів: 1) бухгалтерські платіжні документи ТОВ «АТБ-маркет»: банківські та платіжні документи - swift № б/н від 02.10.2023р. (копії); 2) банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжне доручення №№ 295347, 295355, 295363 від 07.12.2023р.; 3) акти прийому-передачі виконаних робіт № ОУ-0005662, ОУ-0005663, ОУ0005664 від 30.11.2023р., від ТОВ "ТГЛ УКРАЇНА" до договору транспортного експедирування №88189 від 09.04.2019 року; (копії); 4) виписка з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 17.01.2024р. (копія); 5) Платіжне доручення в іноземній валюті № 3636 від 29.09.2023р. (копія); 6) прайс-лист б/н від 05.05.2023р. від продавця оцінюваних товарів (копія); 7) експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-80/1 від 24.01.2024. (копія); 8) копія митної декларації країни відправлення № A0151660903089 від 19.08.2023р. (копія); 9) заявка на перевезення вантажу морським транспортом № 73611/266385-2 від 20.09.2023р. (копія);
Проте, відповідач надіслав позивачу рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2023/000803/2 від 01.12.2023 року, яким було скориговано митну вартість товару - за шостим резервним методом.
В результаті такого незаконного коригування сума переплати митних платежів склала 334 619,78 грн.
Через дане рішення відповідачем було направлено позивачу картку-відмову прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001490.
Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.
При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтями 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічне тлумачення зазначених правових норм висловлене Верховним судом в правовій позиції, сформованій та висловленій у постановах: по справі № 21-127а15 від 31.03.2015, по справі №815/4477/15 від 21 січня 2020 року, по справі №813/1350/14 від 14 січня 2020 року, по справі №160/8775/18 від 18 грудня 2019 року, по справі №804/2957/17 від 12 грудня 2019 року, по справі №814/2602/15 від 14 листопада 2019 року.
Щодо твердження посадової особи митного органу, що відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Слід зазначити, що згідно п.2.3. зовнішньоекономічного договору (контракту) №3841-VК/ТН вiд 12.05.2023 року, цiна на товар розумiється вiдповiдно до умов FОВ BANGKOK THAILAND, згiдно з Мiжнародними правилами тлумачення торговельних термiнiв «lнкотермс Мiжнародноi торговоi палати у редакцii 2010 р. (надалi - «Правила «Iнкотермс» 2010 р.) (якщо у вiдповiднiй специфікації до цьоrо контракту, пiдписанiй обома Сторонами, не зазначенi iншi умови згiдно з Правилами «lнкотермс» 2010 р.) та включас в себе вартiсть навантаження товару у Продавця, вартiсть ycix митних формальностей у країнi Продавця, вартiсть сертифiкацiї товару, вартiсть упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на територiї України.
В даному договорі не вказано про обов'язкове надання Продавцем калькуляції вартості товарів, так як дана інформація є комерційною таємницею. Продавцем не було наданих жодних документів які б відображали витрати на маркування та пакування. Отже, витрати на маркування, пакування, включені до вартості товару відповідно до п.2.3. зовнішньоекономічного договору (контракту) №3841-VК/ТН вiд 12.05.2023 року.
А отже є можливість визначити митну вартість самого товару та суд вважає, що розбіжність відсутня.
Щодо твердження посадової особи митного органу, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Слід зазначити, що до митного оформлення було надано рахунки-фактури на транспортування № СФ-35015, СФ-35016, СФ-35017 від 30.11.2023р. що підтверджують вартість транспортування.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України).
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України).
Так, в рішенні № UA500500/2023/000803/2 від 01.12.2023 року відповідачем зазначені підстави, у зв'язку з якими відповідачем відмовлено у митному оформленні Товару за заявленою декларантом митною вартістю та проведено коригування митної вартості Товару. Проте, жодна із вказаних у рішенні № UA500500/2023/000803/2 підстав не відповідає випадкам, встановленим ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, які надають митному органу право на проведення коригування митної вартості, що підтверджується вищенаведеним.
Таким чином, виходячи з наведеного вище, суд вважає, що розбіжності відсутні.
Слід також зазначити, що така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі №160/8573/18 за позовом ТОВ «АТБ-марткет» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також у постанові Верховного суду від 31.01.2020 року у справі № 804/7761/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування рішень.
Відповідно до частини 3 ст. 55 Митного кодексу України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Наказом міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів, правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. У відповідності із зазначеним порядком, в графі 33 рішення «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалась митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту), а також перелік документів, що повинні підтвердити ті обставини, що викликали сумнів у достовірності наданої інформації.
У рішенні № UA500500/2023/000803/2 відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, необґрунтовано визначення митної вартості товару за другорядним методом: за резервним методом.
У пункті 3.4 Листа ВАСУ від 13.03.2017 р. «Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 р.» Вищий адміністративний суд України зазначив, що варто зважити на таку вимогу до діяльності суб'єктів владних повноважень, як обов'язок діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України). Необхідність наводити обставини як підстави прийняття рішення, у тому числі зумовлена тим, що уможливлює контроль за таким рішенням, зокрема судовий контроль. При цьому обґрунтувати рішення, очевидно, означає не лише ствердити про наявність відповідних обставин, але й зазначити докази, які доводять їх наявність.
Отже, у ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.
Отже, суди повинні мати на увазі, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів».
Суд вважає за необхідне зазначити, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, застосування відповідачем коригування митної вартості є незаконним.
Так, у рішенні № UA500500/2023/000803/2 відповідач зазначив наступне.
«В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) - за резервним методом».
Суд вважає, що у рішенні № UA500500/2023/000803/2 відповідач не конкретизував підстави незастосування попередніх методів. Загальні посилання на норми Митного кодексу України щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є належним обґрунтуванням прийнятого відповідачем рішення № UA500500/2023/000803/2 та картки відмови. Відсутність в митниці інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами не є належною підставою для незастосування методів визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а відсутність у митниці необхідних документів не є належною підставою для незастосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. Отже, наведені у рішенні доводи відповідача не є належним обґрунтуванням для застосування резервного методу при визначенні митної вартості товару та доказом неможливості застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості відповідно до вимог Митного кодексу України.
За таких обставин митницею не дотримано вимоги щодо послідовності застосування методів визначення митної вартості та вимоги ст. 55 Митного кодексу України щодо змісту рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України позивачем протягом 80 днів з дня випуску Товару до відповідача було надано лист заяву щодо підтвердження митної вартості товару заявленої позивачем та про скасування рішення №UA500500/2023/000803/2 та картки відмови з поясненнями та наданням додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
За результатами розгляду додатково наданих позивачем документів, відповідач не знайшов підстав для скасування прийнятого рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Згідно з ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500500/2023/000803/2 від 01.12.2023 року та картка відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001490 - є протиправними та належать до скасування.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 8047,30 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 8047,30 грн. підлягає стягненню з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За відсутності у матеріалах справи підтверджуючих надання правничої (правової) документів, суд наразі позбавлений можливості вирішити питання щодо розподілу судових витрат на відшкодування правничої (правової) допомоги.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-МАРКЕТ” в особі представника Шестерні Наталі Олександрівни до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500500/2023/000803/2 від 01.12.2023 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001490.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-МАРКЕТ” (код ЄДРПОУ 30487219) за рахунок бюджетних Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 8047,30 грн. (вісім тисяч сорок сім гривень 30 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник