04 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5363/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Димарчук Т.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області №907640173369 від 02.05.2024 щодо відмови у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VІІІ; зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити переведення та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VІІІ з 25.04.2024 на підставі довідок про складові заробітної плати за березень 2024 року від 23.04.2024 №03-36-08/508, виданих Управлінням державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області і їй була призначена пенсія за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про Державну службу" №3723-ХП від 16.12.1993 у розмірі 90 процентів середньомісячного окладу посади заступника начальника - головного бухгалтера відділення Держказначейства у м. Луцьк. У подальшому без її заяви позивача було переведено на пенсію за віком по нормах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV).
25.04.2024 позивач звернулась до структурного підрозділу Пенсійного фонду України у Волинській області у м. Ковелі з заявою про переведення її пенсію за віком відповідно до Закону України «Про Державну службу» від 10.12.2015 №889-УШ, який набув чинності з 10.05.2016. До заяви були додані всі оригінали документів (паспорт, трудова книжка, ідентифікаційний номер облікової картки платника податків, оригінали довідок про заробітну плату за аналогічною посадою № 03-36-08/508 від 23.04.2024, виданими управлінням казначейської служби у м. Луцьку Волинської області за формами затвердженими Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017р. п.1-3).
Проте ГУ ПФУ у Львівській області їй було відмовлено у задоволенні заяви з тих підстав, що за нормами Закону №889-VІІІ право на пенсію мають ті особи, яким раніше пенсія не призначалася за нормами Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ “Про державну службу” (далі - Закон №3723-ХІІ), а перерахунок пенсій державним службовцям на підставі нових довідок не передбачено.
Позивач не погоджується із цим рішенням та вказала, що спірні правовідносини не стосуються перерахунку одного і того ж виду пенсії, адже у своїй заяві вона просила перевести її на пенсію за віком у межах іншого закону - Закону №889-VIII, пунктами 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві і перехідні положення” якого передбачено збереження права на призначення пенсії держслужбовця за певних умов, які у її випадку виконуються. На думку позивача, оскільки на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ вона не перебувала на державній службі, то вона має право на призначення пенсії в розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу, тобто на підставі наданих довідок від 23.04.2024.
З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити (а.с. 24-26). В обґрунтування цієї позиції вказав, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.04.2024 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII було встановлено, що позивач з 15.01.1999 до 01.03.2021 отримувала пенсію за віком згідно із Законом №3723-ХІІ, а з 01.03.2021 її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV. Вважає, що оскільки позивачу було призначено пенсію державного службовця, то вона не належить до осіб, визначених пунктами 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII. ОСОБА_1 на підставі пункту 13 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1058-ІV може бути лише поновлено виплату пенсії у розмірі, який був встановлений до переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, з врахуванням довідок, які наявні в матеріалах пенсійної справи на момент призначення пенсії.
Відповідач 1 вважає, що його рішення є законним та підстави для його скасування відсутні.
У відзиві на позов відповідач 2 позовні вимоги теж заперечив, у задоволенні позову просив відмовити (а.с. 31-35), зазначивши, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 ГУ ПФУ у Львівській області прийняло рішення №907640173369 від 02.05.2024 про відмову у переведенні на пенсію за Законом №889-VIII, адже однією з умов, що визначають право особи на призначення пенсії згідно із цим Законом, є те, що раніше пенсія не призначалася згідно із Законом №3723-ХІІ. Оскільки позивач до 01.03.2021 отримувала пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ, то право на пенсію відповідно до Закону №889-VIII у неї відсутнє.
Крім того відповідач 2 заперечує позовну вимогу щодо зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області перерахувати пенсію позивача відповідно до Закону №889-VIII, оскільки предметом спору є рішення ГУ ПФУ у Львівській області.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.01.1999 до 01.03.2021 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, а з 01.03.2021 - пенсію за віком згідно із Законом №1058-ІV, що слідує з матеріалів пенсійної справи (а.с. 36-37).
25.04.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою (а.с. 39-41), у якій просила перевести її на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу”, надавши документи за переліком згідно із розпискою-повідомленням (а.с. 42), зокрема, довідки про складові заробітної плати за березень 2024 року від 23.04.2024 №03-36-08/508 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державного службовця, виданих Управлінням державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області (а.с. 17, 18).
Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Львівській області з прийняттям рішення №907640173369 від 02.05.2024 (а.с. 15), яким ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію за Законом України “Про державну службу” з тих підстав, що їй вже була призначена пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ до 01.05.2020, а проведення перерахунків пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців діючим законодавством не передбачене.
Незгода позивача із відмовою у переведенні її із пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію відповідно до Закону №889-VIII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом №3723-XI.
01.05.2016 набрав чинності Закон №889-VIII, пунктом 2 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами частини першої статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як - 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.
За своєю суттю спірні правовідносини у цій справі стосуються переведення позивачки на пенсію державного службовця за умов, визначених у Законі №889-VIII. На момент звернення із відповідною заявою ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV.
Із змісту оскаржуваного рішення слідує, що підставою для відмови у переведенні на пенсію державного службовця слугувала та обставина, що позивачем вже було використане право на призначення та отримання пенсії державного службовця.
Однак суд не погоджується з такою позицією пенсійного органу та відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №580/3805/22 (де спір стосується переведення позивачки з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ), які полягають у такому.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII.
Як вказав Верховний Суд (пункти 29, 30), ані розділ ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VІІІ, ані стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII. Верховний Суд вважає безпідставним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивачки права на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII з підстави, що за вказаним законом їй вже призначалась пенсія.
Верховний Суд у наведеній справі виснував, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займала позивачка станом на 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) посаду державної служби та який стаж державної служби вона мала станом на зазначену дату, оскільки норми розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VІІІ пов'язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII з наявністю в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже те, що позивач раніше отримувала пенсію відповідно до Закону №3723-XII, не позбавляє її права перейти з пенсії за віком, яку вона отримує наразі за Законом №1058-IV, на пенсію в межах дії Закону №889-VIII, адже за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє після призначення пенсії перейти з одного виду пенсії на інший або звернутись із заявою про переведення пенсії за іншим законом. Одержавши заяву позивача про переведення на пенсію за іншим законом, відповідач 1 міг виходити лише з оцінки об'єктивних обставин, тобто відповідного права особи, яке вона має, або ж відсутності такого права (наприклад за відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби станом на відповідний момент часу).
У спірному рішенні не зазначається про те, що позивач не має достатнього страхового або спеціального стажу роботи/служби, що б унеможливлювало вирішення цього питання. Також не зазначається про будь-які інші законні перешкоди для реалізації позивачем права вибору виду пенсії, яку вона бажає отримувати.
За правилами, визначеними статтею 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Як видно з матеріалів пенсійної справи (а.с. 36-38 ), у позивачки наявний страховий стаж (понад 38 років), стаж державної служби (понад 20 років станом на 01 травня 2016 року); вона досягла пенсійного віку (має 80 років).
Таким чином, у ГУ ПФУ у Львівській області не було фактичних та правових підстав для відмови у переведенні на інший вид пенсії позивача, у якої наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державних службовців (згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ).
Суд зауважує, що відповідно до пункту 13 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону №1058-IV у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України, зокрема, “Про державну службу”, її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення.
Отже, законодавець передбачив пенсіонеру можливість вибору перейти на пенсію на інших підставах або поновити пенсію держслужбовця у попередньому розмірі, що визначається бажанням останнього.
Варто зазначити, що на час призначення позивачу пенсії за віком за нормами Закону №3723-ХІІ (станом на 15.01.1999) стаття 37 передбачала, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Як видно розрахунку пенсії від 05.11.2017 (а.с.38), позивач в минулому отримувала пенсію в розмірі 80 відсотків від заробітної плати.
Позивач, подаючи заяву від 25.04.2024, не просила повернути її на пенсію за Законом №3723-ХІІ у попередньому розмірі, яку вона отримувала до переведення її на пенсію за нормами Закону №1058-IV, а просила перевести її на пенсію за Законом №889-VІІІ (тобто, із застосуванням умов, визначених у пунктах 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві положення”), на підставі Закону №3723-ХІІ у чинній редакції, що передбачає обчислення пенсії в розмірі 60 відсотків заробітної плати, з якої сплачено страхові внески - якщо перед зверненням за пенсією особа працювала, або у тому ж відсотковому розмірі від заробітної плати працюючого державного службовця - якщо на час звернення за пенсією особа не є державним службовцем.
Тобто, у цьому разі мова не йде про перерахунок пенсії на підставі нової довідки у зв'язку із збільшенням заробітної плати працюючих державних службовців та у попередньому розмірі (80 відсотків), як помилково вважає відповідач 1.
При вирішенні спору суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, відповідно до якої оскільки позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону №3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для належного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках.
З огляду на ту обставину, що на момент звернення із заявою від 25.04.2024 позивач не є державним службовцем, то пенсія їй має обчислюватися з розміру 60 відсотків від заробітку працюючого на відповідній посаді державного службовця. До заяви від 25.04.2024 про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII позивач додала видані Управлінням Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на березень 2024 року та довідку про складові заробітної плати станом на березень 2024 року для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Суд наголошує, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Суд при вирішенні спору також враховує, що відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, зі змінами), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Тобто, позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію за іншим законом рішенням від 02.05.2024 №907640173369, яке було прийняте ГУ ПФУ у Львівській області відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 за принципом екстериторіальності.
Зважаючи на те, що рішенням ГУ ПФУ у Львівській області позивачу безпідставно відмовлено у переведенні на інший вид пенсії, тому на підставі наданих суду статтею 245 КАС України повноважень позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення належить задовольнити.
Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 02.05.2024 №907640173369 з огляду на наявність в ОСОБА_1 умов для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, дії зобов'язального характеру щодо переведення позивача з 25.04.2024 (з часу звернення із заявою) на пенсію державного службовця за віком з урахуванням довідок Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області від 23.04.2024 №03-36-08/508 для обчислення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності - ГУ ПФУ у Львівській області, у зв'язку із чим позов підлягає частковому задоволенню з виходом на підставі частини другої статті 9 КАС України за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача.
Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як орган, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання.
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02 травня 2024 року №907640173369.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 25 квітня 2024 року на пенсію державного службовця за віком відповідно Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII “Про державну службу” з урахуванням довідок Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області від 23.04.2024 №03-36-08/508.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, код ЄДРПОУ 13358826)
Суддя Т.М. Димарчук