м. Вінниця
03 липня 2024 р. Справа № 120/15163/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши в письмовому проваджені заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради, Тульчинського міського голови Весняного Валерія Михайловича про визнання протиправними та скасування рішення та розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради, Тульчинського міського голови Весняного Валерія Михайловича про визнання протиправними та скасування рішення та розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням суду від 18.01.2024 адміністративний позов задоволений повністю. Ухвалено:
Визнати протиправним та скасувати рішення 51 (позачергової) сесії 8 скликання Тульчинської міської ради від 06.09.2023 року №2517 "Про припинення повноважень секретаря Тульчинської міської ради восьмого скликання ОСОБА_1 ".
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Тульчинської міської ради від 06.09.2023 року №0703-400 "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Тульчинської міської ради з 07.09.2023 року.
Стягнути з Тульчинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.09.2023 по 17.01.2024 в сумі 103975,60 (сто три тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 60 копійок) гривень.
Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення з 07.09.2023 року ОСОБА_1 на посаді секретаря Тульчинської міської ради та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради.
Вінницьким окружний судом 18.01.2024 видано виконавчі листи щодо поновлення з 07.09.2023 року ОСОБА_1 на посаді секретаря Тульчинської міської ради та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024 рішення суду першої інстанції від 18.01.2024 залишено без змін.
До суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі, яка мотивована тим, що незважаючи на рішення Вінницького окружного адміністративного суду та відкрите виконавче провадження за виконавчим листом у даній справі, 04.04.2024 депутатами Тульчинської міської ради на 61 сесії Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області 8 скликання секретарем ради восьмого скликання обрано ОСОБА_2 . Представник позивача вказує на те, що рішення суду у даній справі не виконано, а тульчинським міським головою ОСОБА_3 умисно протягом значного періоду часу не виконується рішення суду та здійснюються усілякі перепони з метою затягування його виконання.
Ухвалою від 16.05.2024 призначено заяву про встановлення судового контролю до розгляду у письмовому провадженні. Зобов'язано відповідача подати до суду письмові пояснення щодо заяви про встановлення судового контролю.
До суду представником відповідача на виконання вимог зазначеної вище ухвали суду подано пояснення згідно якого Тульчинська міська рада заперечує проти заяви про встановлення судового контролю.
Вирішуючи питання про наявність підстав для встановлення судового контролю, суд виходить з наступного.
Статтею 382 КАС України встановлено спосіб здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Зокрема, відповідно до частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що стаття 382 КАС України надає право суду, який ухвалив відповідне судове рішення, з метою забезпечення його належного виконання, застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання такого судового рішення у строк, встановлений судом, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.
Частинами 2, 4 статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» Суд зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення від 19.03.1997 року, №18357/91).
У пункті 18 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ліпісвіцька проти України" Суд звернув увагу на те, судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (див. рішення у праві "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункт 197). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (див. рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006 року) (рішення від 12.05.2011 року, № 11944/05).
Для застосування наведених процесуальних заходів повинні існувати відповідні правові підстави. Зокрема, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у порядку статті 382 КАС України може слугувати наявність у суду об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 року у справі №0640/3719/18 та від 11.06.2020 року у справі №640/13988/19.
Суд вважає за необхідне вказати, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання.
При цьому аналіз норми статті 382 КАС України у її системному взаємозв'язку з нормами статті 372 КАС України дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися, за наявності для цього підстав, безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Крім цього, у Рішенні від 26.06.2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зауважив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
У Рішенні від 15.05.2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 року №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Також Конституційний Суд України, узявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене рішення.
Як слідує із поданої представником ОСОБА_1 заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, підставою для встановлення такого контролю визначено невиконання Тульчинською міською радою Тульчинського району Вінницької області рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року в частині поновлення позивача на посаді секретаря Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області, що в цій частині допущено до негайного виконання.
При цьому представник позивача у поданій заяві вказав, що позивачем вчинялися всі необхідні дії щодо виконання такого судового рішення, зокрема, він звертався до Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області із заявою щодо добровільного виконання рішення суду, а також до органу державної виконавчої служби щодо примусового виконання рішення суду в частині поновлення на посаді секретаря Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області.
Проте станом на день звернення до суду із цією заявою рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року залишається невиконаним. Крім того, незважаючи на рішення Вінницького окружного адміністративного суду та постанови державного виконавця, 04 квітня 2024 року депутатами Тульчинської міської ради на 61 сесії Тульчинської міської ради 8 скликання від 04 квітня 2024 року секретарем ради обрано ОСОБА_2 .
Тульчинська міська рада Тульчинського району Вінницької області у своїх пояснення на заяву про встановлення судового контролю переконує, що у зв'язку із перебування у період з 18.01.2024 по 06.02.2024 на лікарняному міського голови не було кому скликати позачергову сесію міської ради з розгляду питання про поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря міської ради.
Представник відповідача вказує, що зобов'язання про поновлення на роботі покладено на орган, який прийняв рішення про звільнення, та поновленням на посаді можливе на підставі відповідного акту, що прийняв рішення про звільнення.
З матеріалів справи судом встановлено, що 04 квітня 2024 року депутатами Тульчинської міської ради на 61 сесії Тульчинської міської ради 8 скликання від 04 квітня 2024 року секретарем ради обрано ОСОБА_2 , що суперечить рішення суду у даній справі.
Суд акцентує увагу на тому, що рішенням суду від 18 січня 2024 року зобов'язано поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Тульчинської міської ради з 07.09.2023 року.
Частинами 2, 3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Крім того, ч. 1 ст. 373 КАС України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
З матеріалів справи вбачається, що 19.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до виконавчого органу з виконавчим листом щодо поновлення його на посаді. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шевчук О.О. від 22.01.2024 року відкрито виконавче провадження ВП №73910210.
Державним виконавцем в межах виконавчого провадження вчинялися дії щодо виконання рішення суду, зокрема, було винесено постанови про накладення штрафу на боржника. Разом з тим, рішення суду відповідачем проігноровано та умисно не виконується.
Судом оцінені пояснення представника відповідача, однак мотиви його не вказують на неможливість виконання судового рішення з поважних причин та не звільняє боржника і його уповноважених посадових осіб від встановленої законом відповідальності за невиконання рішення суду.
Разом з тим, оскільки йдеться про виконання рішення суду, яке набрало законної сили та в силу конституційних приписів є обов'язковим до виконання, Рада та її депутати позбавлені дискреції (розсуду) при вирішенні відповідного питання та зобов'язані прийняти рішення, необхідне для виконання судового рішення.
Відтак, оскільки рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області залишається невиконаним, а тому слід встановити строк для подання боржником звіту про виконання такого судового рішення.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -
Заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задовольнити.
Зобов'язати Тульчинську міську раду Тульчинського району Вінницької області подати у 5-ти денний термін з дня отримання копії ухвали суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року в частині, що стосується поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області з 07 вересня 2023 року.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович