01 липня 2024 року
м. Київ
справа № 177/437/24
провадження № 61-9071ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної плати,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (далі - АТ «МР Банк»), в якому просив:
- визнати незаконними і скасувати наказ АТ «МР Банк» «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат» від 25 березня 2022 року № 80/л та наказ «Про скасування дії всіх нормативних документів банку або окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати» від 01 квітня 2022 року № 2/лк, у частині, що стосується позивача;
- стягнути з АТ «МР Банк» на користь ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату за період з 01 березня 2022 року по 14 червня 2022 року у розмірі 29 018, 18 грн;
- визнати незаконним та скасувати наказ АТ «МР БАНК» від 10 червня 2022 року № 427/ЛК про звільнення ОСОБА_1 з посади головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту АТ «МР Банк»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту АТ «МР Банк»;
- стягнути з АТ «МР Банк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 15 червня 2022 року до дня ухвалення судового рішення.
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «МР Банк» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної плати, у частині вимог про:
- визнання незаконним та скасування наказу АТ «МР БАНК» від 10 червня 2022 року № 427/лк про звільнення ОСОБА_1 з посади головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту АТ «МР Банк»;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту АТ «МР Банк»;
- стягнення з АТ «МР Банк» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 15 червня 2022 року до дня ухвалення судового рішення.
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «МР Банк» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної платив частині:
- скасування наказу АТ «МР Банк» «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат»
від 25 березня 2022 року № 80/л та наказу «Про скасування дії всіх нормативних документів банку або окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати» від 01 квітня 2022 року
№ 2/лк, у частині, що стосується позивача;
- стягнення з АТ «МР Банк» на користь ОСОБА_1 недоотриманої заробітної плати за період з 01 березня 2022 року по 14 червня 2022 року у розмірі 29 018,18 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року про відмову у відкритті провадження залишено без змін.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вказав, що є таке, що набрало законної сили, рішення суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області
від 04 березня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2024 року, в якій просив скасувати оскаржені судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, помилково застосував положення пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України, та безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки суди не звернули увагу на те, що тільки 01 серпня 2023 року позивачу стало відомо, що підставою звільнення позивача з займаної посади відповідно до наказу від 10 червня 2022 року № 427/лк була не ліквідація товариства, а фактично було застосовано процедуру скорочення чисельності (штату) працівників відповідно до наказу від 15 березня 2022 року № 47/л про скорочення штату (чисельності) працівників. Зазначив, що в межах цивільної справи № 761/13219/22, рішення у якій ухвалено 18 січня 2023 року, позивач не міг обґрунтувати незаконність звільнення відповідно до наказу № 427/лк
від 10 червня 2022 року у зв'язку з порушенням відповідачем процедури скорочення чисельності штату.
За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи, що підтверджено, зокрема, висновками Верховного Суду у постановах від 03 червня 2021 року в справі № 2-1210/11,
від 08 червня 2021 року в справі № 2-1207/2011.
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Вивчивши касаційну скаргу ОСОБА_1 , зміст ухвали Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року про відмову у відкритті провадження та постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2024 року, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права при вирішенні питання про відмову у відкритті провадження у справі є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.
Такого висновку Суд дійшов з огляду на таке.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин), позивач просить про захист свого права.
За змістом ЦПК України позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року у справі № 761/13219/22 з урахуванням додаткового рішення цього суду від 30 січня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ АТ «МР Банк» від 10 червня 2022 року № 427/лк «Про звільнення». Поновлено з 14 червня 2022 року ОСОБА_1 на посаді головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів АТ «МР Банк». Стягнуто з АТ «МР Банк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 253 898, 83 грн (сума без відрахування обов'язкових податків та платежів). В іншій частині позову (стягнення недоотриманої заробітної плати) ОСОБА_1 відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
У додатковому рішенні суд першої інстанції стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
При цьому суд вказав, що позивач при зверненні до суду з позовом не оскаржував накази від 25 березня 2022 року № 80/л та від 26 квітня 2022 року № 94/лк, судом не встановлено порушень положень законодавства при їх прийнятті, а тому відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманої заробітної плати у вигляді невиплаченої винагороди у розмірі 20 % за період з 01 березня 2022 року по 14 червня 2022 року та частини заробітної плати (посадового окладу) за період встановленого простою з 27 квітня 2022 року
по 14 червня 2022 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено нове рішення. Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року у не скасованій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду
від 09 травня 2023 року залишено без змін.
Обгрунтовуючи позовні вимоги у справі № 761/13219/22, ОСОБА_1 посилався на те, що він працював в АТ «МР Банк» на посаді головного юрисконсульта управління проблемних активів судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів. 14 червня 2022 року його було звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із ліквідацією банку. Вказував, що його не було попереджено про звільнення, не було запропоновано іншу роботу. відповідач порушив його права, так як наказом від 11 березня 2022 року № 42/л йому було заборонено доступ до робочого місця, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , а наказом від 25 березня 2022 року № 80/л йому скасована виплата додаткової заробітної плати, внаслідок чого з 01 березня
2022 року він не отримав частину заробітної плати у вигляді винагороди у розмірі
20 % відповідно до положення про оплату праці працівників банку. Позивач зазначав, що АТ «МР Банк» протиправно винесено наказ про направлення його в простій з 27 квітня 2022 року, у зв'язку із чим він недоотримав частину заробітної плати.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просить визнати незаконним та скасувати наказ АТ «МР Банк» від 10 червня 2022 року № 427/лк про звільнення ОСОБА_1 з посади головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту АТ «МР Банк»; поновити ОСОБА_1 на посаді головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту АТ «МР БАНК»; стягнути з АТ «МР БАНК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 15 червня 2022 року до дня ухвалення судового рішення, які вже були предметом розгляду в рамках цивільної справи № 761/13219/22.
З огляду на те, що набрало законної сили рішення суду у справі
№ 761/13219/22, ухвалене між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України, є таким, що відповідає вимогам цивільного процесуального закону.
Оскільки правильне застосування судами норм права при вирішенні питання про відмову у відкритті провадження у цивільній справі є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Право ОСОБА_1 на доступ до суду не порушено, оскільки заявлений ним спір про визнання незаконним та скасування наказу АТ «МР Банк» від 10 червня 2022 року № 427/лк про звільнення ОСОБА_1 з посади головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту АТ «МР Банк»; поновлення ОСОБА_1 на посаді головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту АТ «МР Банк»; стягнення з АТ «МР Банк» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу
з 15 червня 2022 року до дня ухвалення судового рішення, вирішено судами трьох інстанцій в справі № 761/13219/22.
Натомість позов поданий у справі № 177/437/24, поданий після набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року у справі № 761/13219/22є фактично намаганням у непередбачений законом спосіб домогтися повторного розгляду судами тих самих питань та отримати іншу правову оцінку обставин, встановлених у зазначених справах.
Керуючись частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної плативідмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара