02 липня 2024 року
м. Київ
справа № 750/16187/23
провадження № 61-5825св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - держава в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) в інтересах якої з позовом до суду звернувся заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації,
треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Чернігівська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 13 листопада 2023 року у складі судді Рахманкулової І. П. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,
у справі за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Чернігівська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У листопаді 2023 року заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Чернігівська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.
Прокурор просив суд усунути перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) у користуванні та розпорядженні земельними ділянками з кадастровими номерами 7410100000:02:009:5018 площею 0,1813 га, 7410100000:02:009:5019 площею 0,1811 га, 7410100000:02:009:5020 площею 0,1814 га, які входять в межі пам'ятки археології місцевого значення поселення «Ялівщина», шляхом зобов'язання ОСОБА_1 повернути вказані земельні ділянки державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірних земельних ділянок.
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Рахманкулової І. П. ухвалою від 07 листопада 2023 року позовну заяву залишив без руху.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції послався на те, що прокурор не навів належне обґрунтування для звернення до суду саме в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації), адже як зазначено в листі Чернігівської обласної військової адміністрації від 23 жовтня 2023 року № 01-01-32/18293, вона не наділена повноваженнями щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, у тому числі, за правомірністю вибуття земель із державної до комунальної власності, та встановлення відповідних фактів. За цих обставин, суд першої інстанції зазначив, що прокурору необхідно уточнити, який саме орган, уповноважений державою, повинен здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та неналежним чином здійснює захист інтересів держави, чи про відсутність такого компетентного органу, який має повноваження у спірних правовідносинах.
У листопаді 2023 року на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху було подано до суду уточнену позовну заяву.
Деснянський районний суд м. Чернігова ухвалою від 13 листопада 2023 року, яку Чернігівський апеляційний суд постановою від 02 квітня 2024 року залишив без змін, позовну заяву повернув.
Ухвала місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що прокурор у позовній заяві та в уточненій позовній заяві не навів належне обґрунтування для звернення до суду в інтересах держави саме в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) і що саме цей орган є компетентним у спірних правовідносинах та не виконує покладених на нього законом функцій. Зазначено, що у прокурора відсутні правові підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) у цій цивільній справі.
Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації є юридичною особою, органом, одним із основних завдань якого є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2024 року до Верховного Суду, заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права тапорушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Деснянського районного суду м. Чернігова.
30 квітня 2024 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі прокурор посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21, у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 925/1214/19, від 20 вересня 2023 року у справі № 910/1978/22 та інших.
У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто, відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це матиме процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову, а не повернення позову прокурора.
Спірні земельні ділянки відповідно до законодавства не можуть вибувати із державної власності. Тому, втручання держави у здійснення права власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки є виправданим та пропорційним існуючим ризикам знищення, пошкодження чи втрати своїх властивостей об'єктом культурної спадщини, унаслідок використання земельних ділянок.
На даний час органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Чернігівська обласна державна адміністрація (Чернігівська обласна військова адміністрація).
Набуття відповідачем права власності на спірні земельні ділянки порушує права та інтереси держави, як власника земель, адже з державної власності протиправно вибули землі під об'єктами історико-культурного призначення, розпорядником яких є Чернігівська обласна державна адміністрація (Чернігівська обласна військова адміністрація), у зв'язку з чим державу в особі компетентного органу позбавлено права власності на землю, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в статті 14 Конституції України та статті 5 ЗК України.
У цій справі звернення прокурора з позовом здійснюється з метою повернення спірних земельних ділянок історико-культурного призначення, на яких розташована пам'ятка археології, розпоряднику земель державної власності в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації).
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.
Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень.
З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.
Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц вказано, що в судовому процесі держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України, позовна заява повертається у випадку, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що при поданні позовної та уточненої позовної заяви прокурор не навів належне обґрунтування для звернення до суду в інтересах держави саме в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) і що саме цей орган є компетентним у спірних правовідносинах та не виконує покладених на нього законом функцій, оскільки суди зазначали, що відповідно долиста Чернігівської обласної військової адміністрації від 23 жовтня 2023 року № 01-01-32/18293, вказаний орган не наділений повноваженнями щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, у тому числі за правомірністю вибуття земель із державної до комунальної власності, та встановлення відповідних фактів.
Також, суди встановили, що департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації є юридичною особою, органом, одним із основних завдань якого є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
У пункті 109 постанови від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що спірна земельна ділянка, на якій розташовані пам'ятки археології, протиправно передані з державної власності. У цій справі суд касаційної інстанції залишив без змін рішення, яким суд першої інстанції:
- визнав незаконним та скасував наказ Держгеокадастру у частині передачі у власність сільської ради земельної ділянки;
- скасував рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та припинив за сільською радою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право комунальної власності на земельну ділянку;
- визнав недійсними договори оренди.
Позов у цій справі керівник Ніжинської окружної прокуратури подав до суду в інтересах держави в особі саме департаменту культури і туризму, національностей та релігійЧернігівської обласної державної адміністрації.
Позови в інтересах держави в особі департаменту культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації прокурор подавав також в інших справах (див. постанови Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 748/1536/20, від 30 листопада 2022 року у справі № 737/240/20).
Враховуючи зазначене, суди обґрунтовано дійшли до висновку про те, що прокурор не навів належне обґрунтування для звернення до суду саме в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації), а тому позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України.
Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 925/1214/19, від 20 вересня 2023 року у справі № 910/1978/22 та інших є безпідставними, оскільки наведені в оскаржуваних судових рішеннях висновки не суперечать висновкам суду касаційної інстанції у цих справах.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 13 листопада 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров