01 липня 2024 року
м. Київ
справа № 183/4446/13
провадження № 61-5832св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,
заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2023 року у складі судді Майної Г. Є. тапостанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2024 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Барильської А. П.,
Демченко Е. Л.,
Описова частина
Короткий зміст вимог заявника
У травні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», товариство, заявник) звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа.
Заяву мотивовано тим, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2014 року у справі № 183/4446/13 було задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_3 ,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 21 серпня 2008 року в сумі
356 424,29 доларів США, що еквівалентно 2 848 899,35 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, кадастровий номер 1223285000:02:024:0165, яка розташована на АДРЕСА_1 , шляхом продажу майна на прилюдних торгах.
24 квітня 2020 року на підставі укладеного з ПАТ КБ «Надра» договору про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги за вказаним кредитним договором.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року замінено сторону стягувача з ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
Заявник зазначає, що в матеріалах кредитної справи за кредитним договором від 21 серпня 2008 року, переданої на виконання договору про відступлення прав вимоги від 24 квітня 2020 року, виконавчий лист про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_3 відсутній, про що 21 травня 2020 року було складено відповідний акт огляду кредитної справи № 868627/ФЛ. Також, такі виконавчі документи відсутні у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб
ПАТ КБ «Надра», оскільки до нього не надходили і від органів ДВС не передавались, про що свідчить відповідне повідомлення.
Додатково зауважує, що виконавчий лист № 183/4446/13-ц щодо стягнення з боржників заборгованості за кредитним договором перебував на примусовому виконанні в Новомосковському відділі державної виконавчої служби в Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), однак постановою державного виконавця від 28 грудня 2015 року виконавчий документ було повернуто стягувачеві на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», наразі виконавче провадження
№ НОМЕР_1 знищене за закінченням термінів зберігання.
Заявник вважає, що строк пред'явлення виконавчого документу до виконання не сплив, оскільки останній перервався ухваленням постанови державного виконавця від 28 квітня 2015 року про його повернення та з урахуванням закінчення мораторію на стягнення майна громадян, наданого у забезпечення кредитів в іноземній валюті, наявність якого стала підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві, такий строк спливає лише 23 вересня
2024 року.
Посилаючись на викладене, заявник просить суд видати дублікати виконавчих листів відносно боржника ОСОБА_3 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 19 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, у задоволенні заяви
ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про видачу дубліката виконавчого документа відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» вже зверталося до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого документу відносно ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні цієї заяви, а тому у задоволенні заяви в цій частині слід відмовити. Що стосується видачі дублікату виконавчого листа про звернення стягнення на предмет іпотеки, то заявник не довів належними доказами втрату виконавчих листів, а також пропустив строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання і питання щодо поновлення таких строків не заявляв, а тому у задоволенні заяви у вказаній частині також слід відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що заявник надав належні, допустимі та достатні докази на підтвердження втрати виконавчого листа. Суди дійшли помилкового висновку про пропуск стягувачем строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки після пред'явлення виконавчого листа до виконання постановою виконавця 28 грудня 2015 року цей лист було повернуто через заборону - мораторій на звернення стягнення на предмет іпотеки, яка діяла до 23 вересня 2021 року. З цього часу у стягувача є три роки для пред'явлення виконавчого документа до виконання, тобто до 23 вересня 2024 року, а тому звернувшись до суду із цією заявою у травні 2023 року стягувач не пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу
У травні 2024 року від представника ОСОБА_3 адвоката Солодовника С. О. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Зазначає, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не розповсюджується на предмет іпотеки - земельну ділянку, оскільки під забороною примусового звернення стягнення були саме об'єкти житлового фонду (нерухоме житлове майно), об'єкти незавершеного житлового будівництва за певних умов, а тому строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не залежить від строку дії вказаної заборони.
При цьому Законом України «Про виконавче провадження», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання становив один рік, а не три, як помилково вважає заявник. Таким чином з моменту повернення постановою виконавця 28 грудня 2015 року виконавчого листа та до звернення заявника із заявою минуло майже вісім років, що свідчить про пропуск стягувачем строку пред'явлення виконавчого листа до виконання та є підставою для відмови йому у видачі дубліката цього листа.
Встановлені судами фактичні обставини справи
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 30 квітня 2014 року у справі № 183/4446/13 було задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 21 серпня 2008 року в сумі 356 424,29 доларів США, що еквівалентно 2 848 899,35 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, кадастровий номер 1223285000:02:024:0165, яка розташована на АДРЕСА_1 , шляхом продажу майна на прилюдних торгах.
На виконання рішення суду виготовлені виконавчі листи, які 10 березня 2015 року були отримані представником стягувача власноруч, про що свідчить відповідна розписка про отримання.
Згідно з повідомленням заступника начальника Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10 квітня 2023 року на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 183/4446/13, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області
30 квітня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості в розмірі 2 848 899,35 грн. 29 квітня 2015 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, надати більш детальну інформацію не має можливості, оскільки зазначене виконавче провадження було завершено 28 грудня 2015 року на підставі пункту
9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що на належну боржнику на праві приватної власності земельну ділянка, кадастровий номер: 1223285000:02:024:0165, яка перебуває в іпотеці, неможливо звернути стягнення через заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
На виконанні у Другому Правобережному відділі державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебували виконавчі провадження:
- № 47128849, відкрите постановою державного виконавця 06 квітня 2015 року, з примусового виконання виконавчого листа № 183/4446/13-ц від 10 березня
2015 року, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості у розмірі 2 848 899,35 грн. Державним виконавцем 18 травня
2015 року винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент прийняття рішення);
- № 52531614, відкрите постановою державного виконавця 04 жовтня 2015 року, з примусового виконання виконавчого листа № 183/4446/13-ц від 10 березня 2015 року, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості у розмірі 2 848 899,35 грн. Державним виконавцем 23 грудня
2016 року винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент прийняття рішення);
- № 52531614, відкрите постановою державного виконавця 01 квітня 2016 року, з примусового виконання виконавчого листа № 183/4446/13-ц від 10 березня
2015 року, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області, про стягнення ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості у розмірі 2 848 899,35 грн. Державним виконавцем 24 травня 2016 року винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»
(у редакції, чинній на момент прийняття рішення).
24 квітня 2020 року на підставі укладеного з ПАТ КБ «Надра» договору про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги за вказаним кредитним договором.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року замінено сторону стягувача з ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
Відповідно до акту огляду матеріалів кредитної справи, складеного
ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 21 травня 2020 року, в ході огляду матеріалів кредитної справи позичальника ОСОБА_3 , поручителя ОСОБА_1 , поручитель ОСОБА_2 за кредитним договором від 21 серпня 2008 року встановлено відсутність в матеріалах справи оригіналів виконавчих листів
№ 183/4342/13, виданих Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до повідомлення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
від 12 січня 2023 року виконавчі листи щодо боржників ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні, оскільки до Фонду листи не передавались і від органів державної виконавчої служби не надходили.
Відповідно до даних з Автоматизованої системи виконавчих провадження щодо боржника - фізичної особи ОСОБА_3 , виконавчі листи, видані на виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/4446/13, на виконанні не перебувають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня
2013 року у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі
№ 2-836/11 вказано, що у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
В постановах Верховного Суду від 19 квітня 2019 року у справі
№ 2-1316/285/11, від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого
2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 20 травня 2022 року у справі
№ 1005/7133/2012, від 19 липня 2022 року у справі № 750/13088/14, від 14 грудня 2022 року у справі № 753/20452/21, від 01 березня 2023 року у справі
№ 433/1335/14-ц зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Судами установлено, що на виконанні у Новомосковському ВДВС перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 183/4446/13-ц, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 30 квітня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Постановою державного виконавця від 28 грудня 2015 року виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі пункту
9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у відповідній редакції).
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) у редакції, чинній на час видання виконавчого листа, виконавчі документи, зокрема щодо виконання судових рішень, можуть бути пред'явлені до виконання протягом одного року, якщо інше не встановлене законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої, частини третьої статті 23 Закону № 606-XIV строки пред'явлення виконавчого документів до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), у зв'язку з чим Закон № 606-XIV втратив чинність.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII від 02 червня
2016 року виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.
Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону
№ 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).
Враховуючи, що 28 грудня 2015 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу і строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не сплив на час набрання чинності Законом України № 1404-VIII (05 жовтня 2016 року), то слід застосовувати передбачений частиною першою статті цього Закону трирічний строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, який сплив 28 грудня 2018 року.
Отже ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у травні 2023 року після спливу 28 грудня 2018 року строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, а тому суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні заяви.
Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, станом на момент придбання ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у грудні 2020 року права вимоги до боржників, первісний кредитор вже пропустив строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Водночас, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі
№ 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що: «стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України).
Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ні заявник, ні первісний кредитор ПАТ «КБ «Надра» не звертались до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа для виконання.
У касаційній скарзі ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» зазначає, що на спірне майно розповсюджувався Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому вважає, що строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання потрібно обчислювати з моменту втрати чинності цього Закону 23 вересня 2021 року на підставі Закону України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».
Колегія суддів не погоджується із такими доводами заявника, оскільки Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не розповсюджувався на предмет іпотеки - земельну ділянку, оскільки під забороною примусового звернення стягнення були саме об'єкти житлового фонду (нерухоме житлове майно), об'єкти незавершеного житлового будівництва за певних умов, а тому строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не залежить від строку дії вказаної заборони.
При цьому Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено, а висновки судів про недоведеність заявником втрати виконавчого документа є помилковими, однак суд наголошує, що закон пов'язує можливість видачі дубліката виконавчого документа не лише із його втратою, а й із дотриманням строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання. Законодавець обізнаний, що рішення суду повинно виконуватися, однак визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження.
Відступлення прав вимог не є причиною для відновлення прав стягувача або звільнення його від обов'язку добросовісно користуватися своїми правами та виконувати обов'язки під час виконання рішення суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»залишити без задоволення, а ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня
2024 року- без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара