Житомирський апеляційний суд
Справа №291/652/23 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.
Номер провадження №33/4805/578/24
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
03 липня 2024 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ружинського районного суду Житомирської області від 01 березня 2024 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
Постановою судді Ружинського районного суду Житомирської області від 01 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 15.05.2023 о 17 год. 06 хв., в смт.Ружин Бердичівського району Житомирської області, на перехресті вулиць Київська - Паволоцька - Соборна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем Toyota RAV 4, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідала обстановці. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на її незаконність, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема зазначив, що він відмовився від огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, мав намір та пропонував поліцейському пройти огляд в найближчому медичному закладі за участі лікаря-нарколога, що підтверджується показами свідків та відеозаписом, однак, йому у цьому було безпідставно відмовлено. Також, у нього був відсутній запах алкоголю з порожнини рота, а тому, поліцейський не мав жодних законних підстав для проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння. Окрім того, зазначив, що норми КУпАП не передбачають адміністративну відповідальність за «від освідування на стан сп'яніння на місці зупинки та в лікувальному закладі відмовився в установленому законом порядку», а лише за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. З урахуванням наведеного вважає, що у суду були відсутні підстави визнавати його винним, а провадження у справі підлягало закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу по адміністративне правопорушення від 15.05.2023, серія ААБ №028202, вбачається, що 15.05.2023 о 17 год. 06 хв., в смт.Ружин Бердичівського району Житомирської області, на перехресті вулиць Київська - Паволоцька - Соборна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем Toyota RAV 4, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідала обстановці). Від освідування на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в лікувальному закладі відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1).
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, або у медичному закладі.
Частиною 1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України, крім вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, підтверджується: актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3); розписками про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, та про порядок застосування спеціального технічного засобу (а.с.6-7); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість до Ружинської ЦРЛ від 15.05.2023 (а.с.5); копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №028201 від 15.05.2023 відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП (а.с.9); копією постанови судді Ружинського районного суду Житомирської області від 20.06.2023 у справі №291/678/23 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.49); наявним в матеріалах справи відеозаписом (а.с.10).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв'язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що дії працівників поліції під час огляду водія на стан сп'яніння та оформлення протоколу про адміністративне правопорушення були неправомірними, спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом фіксації обставин події, з якого вбачається, що ОСОБА_1 беззаперечно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, так і в найближчому закладі охорони здоров'я. Водію були роз'яснені відповідні права та обов'язки, а також наслідки ухилення від огляду на стан сп'яніння. ОСОБА_1 належним чином ознайомлено зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, від підпису якого та пояснень у ньому останній відмовився.
Доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , про те, що він мав намір і пропонував поліцейським пройти огляд у медичному закладі, суд першої інстанції надав правильну та неупереджену оцінку, яка обґрунтовано викладена у мотивувальній частині судового рішення та не потребує додаткового правового аналізу. Відеозапис свідчить, що своїми діями ОСОБА_1 ухилився від проходження огляду на стан сп'яніння у будь-який спосіб, тобто порушив п.2.5 ПДР.
За змістом п.2 Розділу І Інструкції, поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п.3, 4 Розділу І цієї Інструкції. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, а тому вимога про проходження відповідного огляду була законною.
Порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, та ст.266 КУпАП, які б могли бути підставою для визнання недійсним огляду на стан сп'яніння, працівниками поліції не допущено.
Протокол про адміністративне правопорушення складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.
Дії ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, виразились у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, чим порушено вимоги п.2.5 ПДР. Такі дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Посилання ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції на те, що він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, на правильність оскаржуваного судового рішення не впливають, оскільки водію інкриміновано порушення ним п.2.5, а не п.2.9 а) ПДР.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ружинського районного суду Житомирської області від 01 березня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич