Справа № 761/14722/22
Провадження №1-кп/761/1593/2024
іменем України
01 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів с/з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва матеріали кримінального провадження № 12019100000001005 від 04 вересня 2019 року, щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, має двох неповнолітніх дітей, працюючого водієм, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
представників потерпілої ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
04 вересня 2019 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «MAN L200», н.з. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вулиці Академіка Заболотного у м. Києві, зі сторони Столичного шосе у напрямку Одеської площі, зі швидкістю не менш ніж 101 км/год., яка понад вдвічі перевищувала максимально дозволену на даній ділянці - 50 км/год.
В цей час велосипедист ОСОБА_14 , порушуючи вимоги п. 6.5 Правил дорожнього руху України, розпочав перетинати проїзну частину вул. Академіка Заболотного у м. Києві, рухаючись зліва на право по ходу руху вищевказаного транспортного засобу.
Під час руху ОСОБА_4 допустив порушення вимог п. п. 1.5, підпункт «б» п. 2.3, п.п.12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України:
- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- підпункт «б» п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 12.3: у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
- п. 12.4: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю на більше 50 км/год.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_4 виразилося у тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем марки «MAN L200», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вулиці Академіка Заболотного у м. Києві, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху України, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, маючи об'єктивну змогу спостерігати за показниками спідометру та обрати швидкість руху в межах дозволеної, відволікся від керування транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін та, рухаючись зі швидкістю не менш ніж 101 км/год., в момент виникнення небезпеки для руху, чим для нього виявився початок руху велосипедиста ОСОБА_15 , застосував екстрене гальмування, однак внаслідок перевищення максимально дозволеної швидкості руху, не зміг зупинити керований ним транспортний засіб до лінії руху велосипедиста, в результаті чого, навпроти будинку АДРЕСА_2 , здійснив наїзд на останнього.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_14 отримав тілесні ушкодження внаслідок яких загинув на місці пригоди.
Так, під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_14 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми - синців ділянки осаднення на обличчі, перелом кісток носа, великої забійної рани в лобній ділянці зліва з переходом на волосисту частину голови, масивні крововиливи в м'які покрови голови в лобно-тім'яній ділянці зліва та в тім'яній ділянці справа; перелом на лобній кістці зліва, з лініями переломів, що переходять на лобну кістку, луску лівої скроневої кістки, на основу черепа в передню черепну ямку зліва, в середню черепну ямку справа та зліва, розриви твердої мозкової оболонки, обмежено-дифузні крововиливи в м'які мозкові оболонки по основі та випуклій поверхням тім'яно-потиличних долей, крововиливи у шлуночки мозку, набряк-набухання тканини головного мозку. Закрита травма грудей та живота - множинні двосторонні переломи ребер з розривами пристінкової плеври, множинні масивні забої легень з пухирцями повітря на їх фоні; розрив-розмізчення нижньої долі правої легені; ушкодження хребта в грудному відділі з його повним розривом по диску між 4- 5 грудними хребцями, переломи правих поперечних відростків 2-5 поперекових хребців та лівих поперечних відростків 4-5 поперекових хребців; масивний крововилив на спині зліва нижче від лопатки; переломи тазу; ділянка відшарування з утворенням тканевої «кишені» в попереково-сідничній ділянці справа; розрив-розмізчення правої долі печінки, відрив жовчний міхура від ложа; розрив кореня брижі тонкого кишківника; плямисті крововиливи у коренях легень, множинні лінійно-звивисті косо-вертикальні та паралельні розриви капсули печінки - ознаки струсу тіла. Множинні зливні садна на тильній поверхні правої та лівої кисті з переходом на пальці з наявністю на їх фоні дрібних ран з потоншеними краями, зливаються поміж собою; садно на зовнішній поверхні лівого передпліччя; садно по зовнішній поверхні лівої сідниці; дугоподібна ділянка осаднення по зовнішній та передній поверхні лівого надколінка із зовнішньої сторони на висоті 33 см від підошов; синець на внутрішній поверхні правого стегна в нижній третині; садно на внутрішній поверхні правого стегна; вертикальне смугасте садно на внутрішній поверхні правої гомілки на висоті 30 см від підошов; забійно-рвана рана в нижній третині правої гомілки по внутрішній поверхні що пересікає внутрішню кісточку в середній частині. Крововилив в товщу м'язів по передній поверхні правого стегна. Множинні переломи внутрішньої та зовнішньої кісточок правого гомілково-стопного суглоба. Відшарування шкіри з розмізченням підшкірно- жирової клітковини на внутрішній поверхні лівої гомілки на висоті 12 см від підошов. Смерть ОСОБА_14 , 1953 року народження, настала від множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів.
Всі наявні множинні ушкодження об'єднані одним механізмом травмування, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, за критерієм небезпеки для життя та знаходяться у прямому -причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті. Наявні ушкодження утворились від дії тупого(-их) предмета(-ів). Характер та локалізація ушкоджень, ознаки струсу тіла вказують на утворення їх при транспортній травмі - зіткненні автомобіля (ймовірно вагонного типу), що рухався з водієм велосипеда (велосипедистом). Первинний контакт відбувся в ділянку задньої правої частини тулуба - тазової ділянки та спини; ушкодження на голові обумовлені подальшим падінням потерпілого з велосипеда на дорожнє покриття з ударом лівою лобною ділянкою та ділянкою обличчя об тупу тверду поверхню, травми гомілок та стегон могли утворитись від дії велосипедної рами та педалей велосипеда. При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа виявлений етиловий спирт в концентрації 0,50 проміле. Така концентрація етилового спирту в крові за життя звичайно відповідає легкому алкогольному сп'янінню.
В діях водія ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, є причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, в ході досудового розслідування в діях водія ОСОБА_4 виявлено порушення вимог пунктів 1.3, 1.5 підпункту «б» п 2.3 Правил дорожнього руху України.
Порушення вимог пунктів 1.5 підпункт «б п. 2.3, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не визнав та показав, що 04 вересня 2019 року була гарна погода, сухо та сонячно, оглядовість була хороша. Приблизно за тридцять метрів побачив потерпілого ОСОБА_14 , який рухався на велосипеді зліва від напрямку його руху, з правого боку рухався автомобіль марки Камаз. Крім того, з лівого боку рухався транспортний засіб типу бус, який якраз і закрив йому видимість велосипедиста ОСОБА_14 , під час обгону. ОСОБА_4 також зазначив, що коли побачив потерпілого ОСОБА_14 почав сигналити та звертати вправо, однак останній ніяк не відреагував на його попереджувальні сигнали, врезультаті чого сталась ДТП. Пояснив, що швидкість його автомобіля не могла бути більшою ніж 70 кілометрів на годину, оскільки в автомобілі був наявний регулятор швидкості, тому він повністю не згоден з висновком експерта, в якому зазначено, що він рухався зі швидкістю 101 кілометр на годину. Позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки вважає, що дорожньо-транспортна пригода сталась не з його вини.
Позицію обвинуваченого ОСОБА_4 , щодо невизнання вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України суд вважає цілком зрозумілою, оскільки обвинувачений таким чином здійснює свій захист та бажає уникнути відповідальності за вчинене тяжке кримінальне правопорушення.
Не зважаючи на позицію обвинуваченого, провівши судове слідство, ґрунтовно та всебічно дослідивши усі докази, надані сторонами провадження, суд приходить до переконання про наявність в діях ОСОБА_4 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яка підтверджується наступними доказами, а саме:
Протоколом огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 04 вересня 2019 року з план - схемою, фототаблицями до нього, відповідно до якого старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_16 , за участю слідчого Солом'янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_17 , лікаря ОСОБА_18 , понятих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , в присутності водія ОСОБА_4 , було оглянуто місце дорожньо - транспортної пригоди - заїзд до ТРЦ «Артмол» по вулиці Ак. Заболотного, 37 у м. Києві ; проїзна частина з незначним спуском; покриття асфальтобетонне, сухе чисте; пора доби: світла; об'єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху, праворуч та ліворуч, відсутні; вказана локалізація пошкоджень на транспортних засобах: автомобіль: тріщини на передньому бампері з лівої сторони; з лівої сторони на передньому бампері, під та над лівою блок-фарою головного світла незначні потертості та фарба зеленого кольору; на передньому бампері по середині тріщина та потертості фарби зеленого кольору; тріщини та деформація переднього капоту з лівої сторони, вм'ятини; пошкодження лако-фарбового покриття переднього капоту; з лівої сторони та посередині деформація корпусу склоочисника з лівої сторони вітрового скла; розбиття вітрового скла з лівої сторони та посередині: на вітровому склі залишене волосся сивого кольору (пучок); велосипед: деформація переднього крила; деформація рами (вигнуття) з правої сторони; облущення лако-фарбового покриття з деформуванням рами із задньої сторони; з правої сторони ( вгнуття) та облущене лако-фарбового покриття; деформація заднього крила більше з правої сторони; деформація заднього багажника, потертості на задньому світловідбивному ліхтарі; потертості та вм'ятини на передньому ручному кермі з правої та лівої сторони. Автомобіль МАН - деформація передньої та лівої частин автомобіля, велосипед - деформація більше правої сторони велосипеда. Відомості про труп: тіло невстановленого чоловіка віком приблизно 45-50 років знаходиться біля правого краю проїзної частини вул. Ак. Заболотного, головою у напрямку вул. Пирогівський шлях, ногами в напрямку Столичного шосе, ноги розігнуті в колінних суглобах, на лівій нозі нижче колінного суглобу наявні подряпини та посиніння на тілі, руки розігнуті в ліктьових суглобах, на голові довге сиве волосся, голова травмована більше з правої сторони підтікання речовини бурого кольору. Під час огляду вилучено: автомобіль «MAN L 2000», д.н.з. НОМЕР_1 , велосипед зеленого кольору без марки та номеру;
Висновком КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якої у ОСОБА_4 04 вересня 2019 року о 18 год. 10 хв. не виявлено ознак сп'яніння, що на думку суду свідчить про те, що останній мав змогу адекватно оцінювати дорожню обстановку та контролювати швидкість керованого ним транспортного засобу.
Висновком експерта ОСОБА_21 № 012-201-3364-2019 від 03 лютого 2020 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_14 , 1953 року народження, настала від множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, що підтверджується множинними ушкодженнями голови, грудей, живота, гомілок, смугастими крововиливами під ендокардом лівого шлуночка серця, перерозподілом кровотоку у нирках, малокрів'ям внутрішніх органів, скупченням крові у порожнині очеревини та у правій плевральній порожнині, набряком-набуханням тканини головного мозку.
Всі наявні множинні ушкодження об'єднанні одним механізмом травмування, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, за критерієм небезпеки для життя та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті.
Наявні ушкодженні утворились від дії тупого (-их) предмета (-ів). Характер та локалізація ушкоджень, ознаки струсу тіла вказують на утворення їх при транспортній травмі - зіткненні автомобіля (ймовірно вагонного типу), що рухався, з водієм велосипеда (велосипедистом). Первинний контакт відбувся в ділянку задньої правої частини тулуба - тазової ділянки та спини; ушкодження на голові обумовлені подальшим падінням потерпілого з велосипеда на дорожнє покриття з ударом лівою лобною ділянкою та ділянкою обличчя об тупу тверду поверхню, травми гомілок та стегон могли утворитись від дії велосипедної рами та педалей велосипеда.
При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа виявлений етиловий спирт в концентрації 0,50 проміле. Така концентрація етилового спирту в крові за життя звичайно відповідає легкому алкогольному сп'янінню;
Висновком експертного дослідження № 011-3364-2019 від 11 грудня 2019 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_14 , 1953 року народження, настала від множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, що підтверджується множинними ушкодженнями голови, грудей, живота, гомілок, смугастими крововиливами під ендокардом лівого шлуночка серця, перерозподілом кровотоку у нирках, малокрів'ям внутрішніх органів, скупченням крові у порожнині очеревини та у правій плевральній порожнині, набряком-набуханням тканини головного мозку.
Наявні ушкодженні утворились від дії тупого (-их) предмета (-ів). Характер та локалізація ушкоджень, ознаки струсу тіла вказують на утворення їх при транспортній травмі - зіткненні автомобіля (ймовірно вагонного типу), що рухався, з водієм велосипеда (велосипедистом). Первинний контакт відбувся в ділянку задньої правої частини тулуба - тазової ділянки та спини; ушкодження на голові обумовлені подальшим падінням потерпілого з велосипеда на дорожнє покриття з ударом лівою лобною ділянкою та ділянкою обличчя об тупу тверду поверхню, травми гомілок та стегон могли утворитись від дії велосипедної рами та педалей велосипеда.
При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа виявлений етиловий спирт в концентрації 0,50 проміле. Така концентрація етилового спирту в крові за життя звичайно відповідає легкому алкогольному сп'янінню;
Висновком експертного дослідження № 051-1748-2019 від 11 вересня 2019 року, відповідно до якого в результаті судово-токсикологічного дослідження крові від трупа невідомого чоловіка ? 45-50 років, знайдено етиловий спирт в концентрації - 0,50 проміле;
Постановою про залучення предмету як речового доказу від 05 вересня 2019 року, відповідно до якої автомобіль марки «MAN L 2000», д.н.з. НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12019100000001005 від 04 вересня 2019 року;
Висновком експерта № 12-1/1989 від 25 жовтня 2019 року, відповідно до якого на момент огляду автомобіля «MAN L 2000», д.н.з. НОМЕР_1 , виявлено несправності гальмівної системи, а система рульового керування та ходова частина знаходяться в працездатному стані. Виявлена невідповідність ходової частини вимогам пункту 31.4.5.а) ПДР України.
Виявлена несправність гальмівної системи виникла після ДТП. Виявлена невідповідність ходової частини вимогам пункту 31.4.5.а) ПДР України автомобіля «MAN L 2000», д.н.з. НОМЕР_1 , виникла перед настанням ДТП.
Виявлену невідповідність ходової частини вимогам пункту 31.4.5.а) ПДР України водій міг виявити перед початком експлуатації;
Протоколом слідчого експерименту від 19 вересня 2019 року зі схемою та фототаблицями до нього, відповідно до якого, за участю: ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_12 , потерпілої ОСОБА_22 , в присутності понятих, ОСОБА_4 відтворив обставини механізму вчинення ДТП, яка мала місце 04 вересня 2019 року по вул. Ак. Заболотного, 37 у м. Києві , неподалік заїзду до ТРЦ «Артмол»;
Висновком експерта № 12-1/2494 від 16 грудня 2019 року, відповідно до якого встановлено, що місце наїзду на велосипедиста знаходиться перед початком відображення слідової інформації, позначеної в схемі номерами 2,3, тобто перед осипом відокремлених частин автомобіля та речей велосипедом. Більш точно встановити розташування місця наїзду на пішохода відносно елементів проїзної частини не представляється можливим за відсутності комплексу слідової інформації, зафіксованої на схемі ДТП.
Розрахована швидкість руху автомобіля «MAN L 2000», д.н.з. НОМЕР_1 , перед ДТП, яка відповідає слідам гальмівного юзу, становить 101.3 км/год.;
Висновком експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 18132/20-52 від 01 червня 2021 року, відповідно до якого встановлено, що мінімальна відстань, на якій знаходився автомобіль «MAN L 2000» від траєкторії руху велосипедиста в момент початку реагування на небезпеку становила 48,8 метрів.
Враховуючи викладені в постанові і в матеріалах справи обставини пригоди та результати математичних розрахунків, в даній дорожній обстановці нормативні (належні) дії водія автомобіля «MAN L 2000», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 регламентувалися вимогами п.п. 12.4., 12.9. б) 12.3. ПДР України.
У відповідності до вказаних вище пунктів ПДР України, водій ОСОБА_4 повинен був рухатись зі швидкістю не більше 50,0 км/год, а в момент виникнення небезпеки вжити заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.
В даній дорожній обстановці, при наявному комплексі вихідних даних, водій автомобіля «MAN L 2000», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста шляхом виконання вимог п.п. 12.3., 12.4., 12.9. б) ПДР України, тобто шляхом руху з допустимою швидкістю, та своєчасним екстреним гальмуванням.
В даній дорожній обстановці при наявному комплексі вихідних даних, дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п. 12.4., 12.9. б) ПДР України, і, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв'язку з настанням пригоди, тобто були однією з технічних причин настання пригоди;
Висновком експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 150-21 від 03 лютого 2022 року, відповідно до якого встановлено, що в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди при будь якому швидкісному режимі руху автомобіля «MAN L 2000», д.н.з. НОМЕР_1 , водію ОСОБА_4 з моменту виникнення небезпеки для руху, необхідно було негайно вжити заходів для зменшення швидкості руху керованого транспортного засобу аж до повної його зупинки, тобто діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України;
Висновком експерта за результатами проведення комплексної судової транспортно - трасологічної та автотехнічної експертизи № КСЕ-19-22/15678 від 23 червня 2022 року, відповідно до якого встановлено, що швидкість руху автомобіля «MAN L 2000», д.н.з. НОМЕР_1 , виходячи з найдовшого сліду гальмування - 78,0 м. визначається рівною 101, 6 км/год.
У заданій дорожній обстановці водій автомобіля «MAN L 2000», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.4 та 12.3 ПДР України.
Мінімальна відстань, на якій міг знаходитись автомобіль «MAN L 2000», д.н.з. НОМЕР_1 , відносно траєкторії руху велосипедиста на момент реакції водія ОСОБА_4 визначається рівною 40, 9 м.
У заданій дорожній обстановці, відстань, на якій знаходився автомобіль «MAN L 2000», д.н.з. НОМЕР_1 , від місця зіткнення з велосипедом у момент виникнення небезпеки для руху водію ОСОБА_4 , заданому судовому експерту, визначається рівною 54, 1 м.
У заданій дорожній обстановці водій автомобіля «MAN L 2000», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , рухаючись зі швидкістю 101, 6 км/год., не мав технічної можливості зупинити керований ним автомобіль до місця зіткнення з велосипедистом, а відтак і уникнути зіткнення з останнім. Разом з тим, рухаючись з допустимою швидкістю на ділянці дороги, де сталась ДТП (50,0 км/год.), водій автомобіля «MAN L 2000», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , мав технічну можливість зупинити керований ним автомобіль до місця зіткнення з велосипедистом, а відтак, і уникнути зіткнення з останнім.
Рухаючись прямолінійно без зміни напрямку руху з допустимою швидкістю на ділянці дороги, де сталась ДТП (50,0 км/год.), водій автомобіля «MAN L 2000», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути зіткнення з велосипедистом шляхом виконання вимог п.п. 12.4 та 12.3 ПДР України.
У заданій дорожній обстановці дії водія автомобіля «MAN L 2000», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п. 12.4 та 12.3 (без зміни напрямку руху) ПДР України;
Висновком експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 3626-21 від 30 листопада 2021 року, відповідно до якого встановлено, що мінімальна відстань, на якій водій автомобіля «MAN L 2000» застосував заходи до гальмування, виходячи з вказаного ОСОБА_4 місця наїзду відносно початку сліду гальмування, становить 40, 9 м.
Встановити фактичне віддалення автомобіля д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 в момент початку руху велосипедиста через проїзну частину вул. Ак. Заболотного, не надалось можливим у зв'язку з технічною неспроможністю параметрів, які характеризують заданий слідством момент виникнення небезпеки.
В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «MAN L 2000» ОСОБА_4 регламентувались вимогами п.12.4, п.12.9 «б» Правил дорожнього руху України, відповідно до яких він, здійснюючи рух в межах населеного пункту, повинен був рухатись зі швидкістю, яка не перевищує дозволену 50 км/год, а з моменту виникнення небезпеки для руху, яка згідно постанови виникла в момент початку руху велосипедиста через проїзну частину, водій ОСОБА_4 повинен був негайно вжити заходів до зменшення швидкості аж до зупинки, що регламентовано вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху.
Дії водія автомобіля «MAN L 2000» ОСОБА_4 , в частині руху в межах населеного пункту з перевищенням швидкості, не відповідали вимогам п. 12.4, п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України.
Вирішення питання «Чи вбачаються в діях водія автомобіля «MAN L 2000», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 з технічної точки зору, невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України?» по відношенню до наїзду на велосипедиста, який пересікав проїзну частину, по якій здійснював рух водій автомобіля «MAN L 2000» ОСОБА_4 , не надалось можливим з причин зазначених в дослідницькій частині даного висновку.
В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «MAN L 2000» ОСОБА_4 регламентувались вимогами п.12.4, п.12.9 «б» Правил дорожнього руху України, відповідно до яких він, здійснюючи рух в межах населеного пункту, повинен був рухатись зі швидкістю, яка не перевищує дозволену 50 км/год, а з моменту виникнення небезпеки для руху, яка згідно постанови виникла в момент початку руху велосипедиста через проїзну частину, водій ОСОБА_4 повинен був негайно вжити заходів до зменшення швидкості аж до зупинки, що регламентовано вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України.
З технічної точки зору причиною виникнення ДТП є дії велосипедиста ОСОБА_14 , який, відповідно до обставин, що наведені в постанові про призначення даної експертизи, пересікав проїзну частину по якій здійснював рух автомобіль «MAN L 2000», оскільки виникнення зазначеної пригоди було можливим за умови недотримання велосипедистом вимог Правил дорожнього руху України.
Встановити наявність (відсутність) причинного зв'язку між діями водія автомобіля «MAN L 2000» ОСОБА_4 та виникненням ДТП не надалось можливим з причини технічної неспроможності параметрів, які характеризують заданий слідством момент виникнення небезпеки.
Аналізуючи вказаний висновок експерта, суд приходить до переконання, що дії ОСОБА_14 знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з виникненням вказаної ДТП виключно за умови руху автомобіля «MAN L 2000», під керуванням ОСОБА_4 , зі швидкістю яка не перевищує дозволену 50 км/год, відповідно до вимог п.12.4, п.12.9 «б» Правил дорожнього руху України.
Проте, відповідно до Висновку експерта № 12-1/2494 від 16 грудня 2019 року, встановлено, що швидкість руху автомобіля «MAN L 2000», д.н.з. НОМЕР_1 , перед ДТП, яка відповідає слідам гальмівного юзу, становить 101.3 км/год., тобто більш ніж вдвічі перевищує швидкість регламентовану Правилами дорожнього руху України.
Таким чином, враховуючи викладене та висновки експертів № 12-1/2494 від 16 грудня 2019 року та № 18132/20-52 від 01 червня 2021 року, суд вважає, що стороною захисту не доведено, що саме порушення велосипедистом ОСОБА_14 Правил дорожнього руху України призвели до виникнення ДТП, а не керування водієм ОСОБА_4 зі швидкістю більшою за дозволену п.12.4, п.12.9 «б» Правил дорожнього руху України.
Також судом враховується, що Верховний Суд у своєму рішенні від 25 жовтня 2023 року у справі № 401/792/20 зазначає, що причина, через яку створена небезпека для руху, не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити і уникнути ДТП.
Вказані письмові та речові докази у своїй сукупності цілком та беззаперечно підтверджують наявність в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_14 помер. Вони доводять той факт, що ОСОБА_4 під час керування вказаним автомобілем, рухаючись зі швидкістю не менш ніж 101 км/год., в момент виникнення небезпеки для руху застосував екстрене гальмування, однак, внаслідок перевищення максимально дозволеної швидкості руху відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху України, не зміг вчасно зупинити керований ним транспортний засіб, в результаті чого здійснив наїзд на велосипедиста - потерпілого ОСОБА_14 , який від отриманих тілесних ушкоджень, загинув на місці пригоди.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 надала показання, згідно яких зазначила, що не була безпосереднім очевидцем події, що сталась 04 вересня 2019 року, а перебувала на той час за кордоном на відпочинку. Їй зателефонував брат та повідомив, що її батько - ОСОБА_14 загинув в ДТП. Заначила, що обвинуваченого ОСОБА_4 жодного разу не бачила, не спілкувалась з ним та відшкодування шкоди від нього не отримувала. Поданий нею цивільний позов підтримала повністю та просила його задовольнити.
Показання потерпілої ОСОБА_9 суд не покладає в основу даного вироку, оскільки за своїм змістом вони не містять будь-якої інформації про фактичні обставини події, яка є предметом дослідження цього провадження.
Крім цього, суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів наступні матеріали та процесуальні документи, надані стороною обвинувачення: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12019100000001005, відповідно до якого 04 вересня 2019 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «MAN L 2000», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Ак. Заболотного, 37 у м. Києві здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_14 , який рухався по проїзній частині зліва на право відносно напрямку руху вищевказаного транспортного засобу. Внаслідок даної ДТП велосипедист ОСОБА_14 отримав тілесні ушкодження та помер на місці пригоди; постанову першого заступника прокурора міста Києва ОСОБА_23 від 12 вересня 2019 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12019100000001005 від 04 вересня 2019 року; заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_24 від 03 листопада 2020 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12019100000001005 від 04 вересня 2019 року; рапорт поліцейського роти № 1 батальйону № 2 полку №1 УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_25 , оскільки за своїм змістом вказані документи не містять даних, що мають значення для розгляду кримінального провадження, а частина з них лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними особами.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вищезазначені, безпосередньо досліджені докази вважає належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.
Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення.
У зв'язку з викладеним вище, суд приходить до висновку, що своїми діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_14 , ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
Особі, яка вчинила кримінально каране діяння, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, характер його діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Зокрема, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, має місце реєстрації та проживання, міцні соціальні зв'язки, на обліку у лікаря психіатра, лікаря нарколога не перебуває.
Вирішуючи питання призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд бере до уваги вимоги ст. ст. 50, 65 КК України та роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" згідно яких, призначаючи покарання, суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Крім того, у відповідності до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України, судом враховується не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання та особу винного.
Обставин, які б, відповідно до вимог ст.ст. 66, 67 КК України, пом'якшували чи обтяжували покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, наведені вище, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, що спричинило тяжкі наслідки, та приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом на строк 3 роки.
Суд вважає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, таке покарання стосовно ОСОБА_4 є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не встановлено.
У кримінальному провадженню потерпілою ОСОБА_9 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 та ПАТ «Страхова група «ТАС» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Так, ОСОБА_9 просить стягнути солідарно з обвинуваченого ОСОБА_4 та ПАТ «Страхова група «ТАС» грошові кошти в розмірі 34 710 грн. 00 коп. в частині відшкодування спричиненої майнової шкоди, 300 000 грн. 00 коп. в частині спричиненої моральної шкоди та судові витрати (витрати на правову допомогу) в розмірі 10 000 гривень.
Цивільний позов ОСОБА_9 мотивує тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася 04 вересня 2019 року внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 наступила смерть ОСОБА_14 , який був її батьком, що завдало та завдає потерпілій сильні душевні страждання та переживання.
Разом з тим, потерпіла ОСОБА_9 понесла матеріальні витрати, по'вязані з похованням батька - ОСОБА_14 в розмірі 34 710 грн. 00 коп.
Також просила стягнути понесені нею судові витрати (витрати на правову допомогу) в розмірі 10 000 гривень.
Крім цього, потерпілою ОСОБА_22 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 та ПАТ «Страхова група «ТАС» про відшкодування моральної завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_22 просить стягнути солідарно з обвинуваченого ОСОБА_4 та ПАТ «Страхова група «ТАС» грошові кошти в розмірі 300 000 грн. 00 коп. в частині спричиненої моральної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_22 мотивує тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася 04 вересня 2019 року внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 наступила смерть ОСОБА_14 , який був її батьком, що викликало в неї глибокі душевні переживання, страждання та душевний біль на все життя.
Обвинувачений (відповідач) ОСОБА_4 заперечував проти задоволення цивільних позовів потерпілих (цивільних позивачів) ОСОБА_9 та ОСОБА_22 .
Представник цивільного відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС», повідомлений про день та час розгляду справи до судового засідання не з'явився. Разом з тим, надав суду відзив на позов потерпілої ОСОБА_22 , в якому заперечував проти задоволення цивільних позову з тих підстав, що для отримання страхового відшкодування потерпілим особам необхідно звернутись до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про страхове відшкодування в передбаченому законодавством порядку, та надати необхідні документи для визначення розміру шкоди. Однак позивач не звертався до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про страхове відшкодування, а отже є всі підстави залишити позовну заяву без розгляду. Крім того, зазначив, що після звернення із заявою про страхове відшкодування та надання підтверджуючих документів, у зв'язку зі смертю потерпілого, страховик відшкодовує моральну шкоду відповідно до п. 27.3. ст. 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в розмірі 12 мінімальних заробітних плат на дату ДТП та виплачується рівними частинами чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям померлого, а отже для визначення розміру моральної шкоди, який належить позивачам, необхідно встановити коло осіб, які мають право на отримання моральної шкоди.
Вирішуючи цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_22 суд виходить з наступного.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «MAN L 2000», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в АТ «СГ «ТАС» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО № 5026713. Відповідно до полісу страхова сума на одного потерпілого складає 200 000 грн за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, та 100 000 грн за шкоду, заподіяну майну.
Таким чином, обов'язок виплати потерпілим шкоди повинен нести страховик - ПАТ «Страхова група «ТАС» в межах ліміту страхового відшкодування.
Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частиною 1 ст. 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Положеннями ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регламентовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.
Суд звертає увагу, що визначений вказаним Законом порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком врегулювання спору, визначеним як обов'язковий в розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
Обов'язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов'язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров'ю та життю людини.
Застосування положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.
Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.
Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них, яка визначена у ст. 35 Закону, передбачає відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст. 128 КПК України.
Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов'язковим.
Таким чином, цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 в частині стягнення з ПАТ «Страхова група «ТАС» та обвинуваченого ОСОБА_4 завданої матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП та цивільний позов потерпілої ОСОБА_22 в частині стягнення з ПАТ «Страхова група «ТАС» та обвинуваченого ОСОБА_4 завданої моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Щодо позовних вимог потерпілої ОСОБА_9 в частині відшкодування матеріальної шкоди у вигляді витрат на поховання суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
Частиною першою статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, а також моральну шкоду.
Згідно зі статтею 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Таким чином, заявлена потерпілою ОСОБА_9 сума витрат на поховання в сумі 34 710 грн. 00 коп. підлягає частковому задоволенню в сумі 14 710 грн. 00 коп., оскільки підтверджена документально саме в цій сумі, та підлягає стягненню з ПАТ «Страхова група «ТАС». В іншій частині вимоги щодо відшкодування витрат спорудження надгробного пам'ятника не підлягають задоволенню з огляду на недоведеність, оскільки до цивільного позову потерпіла надала лише скріншоти сайту виробника пам'ятників, але доказів щодо придбання вказаного пам'ятника потерпілою не надано.
Щодо вимог потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_22 про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно до ст. 27.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Вимогами п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Станом на день настання страхового випадку - 04 вересня 2019 року, розмір мінімальної заробітної плати становив 4173 грн., таким чином з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь потерпілих (цивільних позивачів) ОСОБА_9 та ОСОБА_22 у рівних сумах належить стягнути 50076 гривень, тобто по 25 038 гривень на кожного.
Позовні вимоги потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_22 про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_26 суд задовольняє частково та вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_26 необхідно стягнути по 100 000 гривень на користь кожної з потерпілих. В іншій частині позову про стягнення моральної шкоди суд відмовляє, з врахуванням принципу розумності, визначеному ст.23 ЦК України, а також з врахуванням розмірів мінімальної заробітної плати та рівня доходів, які отримуються на території України.
Щодо позовних вимог потерпілої ОСОБА_9 в частині відшкодування судових витрат (витрати на правову допомогу) в сумі 10 000 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання про покладення процесуальних витрат на ПАТ «Страхова група «ТАС» та обвинуваченого ОСОБА_4 як цивільних відповідачів, суд бере до уваги позицію, викладену у постанові від 2 листопада 2023 року Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 686/28824/21.
Так ККС ВС указав, що за вимогами ч. 1 ст. 124 КПК на підозрюваного, обвинуваченого покладається обов'язок відшкодування документально підтверджених процесуальних витрат, зокрема, і виплати, пов'язані з правовою допомогою представника потерпілого, а тому не підлягають відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України розподілу між страховою компанією і обвинуваченим, адже ці положення суперечать ч. 1 ст. 124 КПК України.
З огляду на наведене, такі витрати у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого.
В рамках даного кримінального провадження залучено експертів, якими проведено судово-медичні та судово-автотехнічні експертизи, вартість яких у сумі становить 38776 гривень 55 копійок, що суд визнає процесуальними витратами, а тому зазначена сума грошових коштів підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
Долю речових доказів необхідно вирішити у порядку, встановленому ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирати.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня його затримання в порядку виконання вироку.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задовольнити частково.
Стягнути з АТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 14 710 гривень 00 копійок.
Стягнути з АТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 25 038 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_9 100 000 гривень 00 копійок, заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди, та 10 000 гривень 00 копійок в частині відшкодування судових витрат (витрати на правову допомогу).
В іншій частині позову - відмовити.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_22 задовольнити частково.
Стягнути з АТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_22 моральну шкоду в розмірі 25 038 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_22 100 000 гривень 00 копійок, заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави - 38776 гривень 55 копійок процесуальних витрат, пов'язаних з залученням експертів.
Речовий доказ: автомобіль «MAN L 2000», д.н.з. НОМЕР_1 - передати у володіння та розпорядження власника.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Шевченківського
районного суду м. Києва ОСОБА_1