Справа №760/14264/24
2/760/8674/24
27 червня 2024 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Букіна О.М., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
18.06.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Солом'янського районного суду м. Києва надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, у якій позивач просить суд:
- припинити право на частку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у спільній сумісній власності на транспортний засіб AUDI A100, VIN НОМЕР_2 , 1993 року випуску, та стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) компенсацію в порядку поділу майна в розмірі частини вартості транспортного засобу в розмірі 21 500,00 грн.;
- визнати в порядку поділу майна подружжя право спільної часткової власності частки за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та право спільної часткової власності частки за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 31,20 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 60418;
- судові витрати стягнути з відповідача.
19.06.2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.
26.06.2024 до суду надійшла інформаційна довідка № 114718688 про задеклароване/зареєстроване місце проживання/перебування відповідача у справі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, після отримання позовної заяви перевіряє її на дотримання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України.
При вирішенні питання про прийняття до провадження справи, з'ясовано, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За вимог статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вивчивши матеріали позовної заяви, встановлено, що вона подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Так, в порушення вимог ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить:
- чіткий зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Частина 5 ст. 177 ЦПК України визначає, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Як вбачається з позовної заяви, позивач вказує на те, що до переліку майна, що підлягає поділу між сторонами, належить:
- транспортний засіб (модель) AUDI A100, 1993 року випуску, дата державної реєстрації 20 березня 2018 року, д.н.з. НОМЕР_4 , номер шасі (кузова) VIN НОМЕР_2 , оформлений на ім'я відповідача - ОСОБА_2 ;
- квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 31,20 кв.м., житлова площа 16,6 кв.м., оформлена 27 серпня 2004 року на ім'я відповідача - ОСОБА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Кравченко Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №2032.
Позивач зазначає, що вказане майно було придбано (набуте) за час перебування у шлюбі в інтересах сім'ї та за спільні кошти подружжя.
Разом із тим, позовна заява та додані до неї документи не містить будь-яких доказів щодо належності на праві власності відповідачу транспортного засобу (модель) AUDI A100, 1993 року випуску, дата державної реєстрації 20 березня 2018 року, д.н.з. НОМЕР_4 , номер шасі (кузова) VIN НОМЕР_2 .
Згідно з вимогами ст. 69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК України).
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується придбання майна, що є предметом даного спору, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею в набутті спірного майна.
Згідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Зі змісту позову вбачається, що заявлений позов є майнового характеру.
Пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана, зокрема, фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року складав 3 028 грн.
Отже, розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру повинен становити не менше 1 211,20 грн. (3 028х0,4=1 211,20), але не більше 15 140 грн. (3 028х5=15 140).
Разом з тим, в порушення вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України позивачем не надано документів, що підтверджують оплату судового збору за подання позову у розмірах, визначених відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Так, всупереч вимогам п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява про визнання права власності на майно не містить зазначення ціни позову.
Згідно з п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, визначається дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
За приписами п. 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Відповідно до ч.2 ст.176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з повернення переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленого при вирішення справи.
Тобто, ціну позову (орієнтовну ціну позову) повинен самостійно визначити позивач. Лише у разі, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору визначає суд.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», - звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання відповідно до договору.
В якості доказу вартості майна, суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майна.
При цьому вважаю за необхідне звернути увагу позивача на те, що суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ст. 176, п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача, тягар доказування вартості майна несе саме позивач.
Разом з тим, позивач в порушення вимог п.3 та п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України не зазначила у позовній заяві ціни позову, а також не надала доказів вартості спірного майна, зокрема транспортного засобу, щодо якого заявлено позовні вимоги про його поділ, із якого необхідно визначити ціну позову та сплатити судовий збір. Позивач має підтвердити відповідність сплати судового збору належними доказами (позовна заява з визначеною ціною позову, докази про вартість майна, яке підлягає поділу між подружжям та щодо якого заявлено позовні вимоги).
Тому судя, відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України, вважає необхідним попередньо визначити позивачу максимальний розмір судового збору за майнову вимогу про поділ майна подружжя, що становить 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15 140,00 грн.) з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
При цьому, враховуючи норму Закону України «Про судовий збір» щодо застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою статті чотири, в електронній формі, сума судового збору становитиме 12 112.00 грн. (15 140,00*0,8).
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 12 112.00 грн. за позовну вимогу майнового характеру та надати оригінали документів, що підтверджують сплату судового збору, або надати докази, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Сплата судового збору має бути здійснена за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Соломян.р-н/22030101; Код отримувача (код ЄДРПОУ) : 37993783; Номер рахунку (IBAN): UA388999980313181206000026010; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу: *;101;________(ІПН, ЄДРПОУ); судовий збір за позовом __________, Солом'янський районний суду м. Києві.
Окрім зазначеного, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Позовна заява надійшла до суду через підсистему «Електронний суд», при цьому доказів направлення відповідачу копій поданих до суду документів позивачем та її представником до суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Оскільки, без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, суддя вважає за необхідне заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
При таких обставинах, керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали, шляхом подання до суду уточненої редакції позовної заяви та її копії для усіх учасників справи, з додатками для відповідача та третіх осіб у справі, та подання доказів на підтвердження доплати судового збору.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М.Букіна