печерський районний суд міста києва
Справа № 757/23843/24-к
27 червня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 62023000000000616 від 14.07.2023, -
Адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.04.2024 у справі № 757/19015/24-к в рамках кримінального провадження № 62023000000000616 від 14.07.2023.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що вказаною ухвалою було накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження на:
- земельну ділянку за кадастровим номером 4610166300:09:002:0027, площею 0.0898 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1628314046101;
- об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок готовністю 95 %, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1628322446101.
Зазначає, що матеріали клопотання про арешт майна не містить належних та допустимих доказів на порушення ОСОБА_4 вимог Закону, що дало б підстави для арешту його майна.
Адвокат ОСОБА_3 , до початку судового засідання подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, його вимоги підтримав та просив задовольнити.
Прокурор, за клопотанням якого накладено арешт в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, що відповідності до ст. 174 КПК України не є перешкодою у формі неможливості розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали, які до нього долучено, вислухавши пояснення учасників судового провадження, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000616 від 14.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 5 ст. 426-1, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.
Під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що керівники ряду обласних та районних (міських) центрів комплектування та соціальної підтримки та їх члени родин протягом 2020-2023 років протиправно набули активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян перевищує їх законні доходи.
Із матеріалів досудового розслідування вбачається, що відповідно до актового запису про народження, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бородянського районного управління юстиції у Київській області 19.07.1996 за № 73, ОСОБА_4 є сином начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 та у відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» близькою особою останнього.
Разом з тим, встановлено, що відповідно до актового запису про народження, складеного Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 01.10.2014 № 3998, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є батьками спільної доньки ОСОБА_8 .
ОСОБА_7 достовірно знаючи, що її цивільний чоловік ОСОБА_6 є військовозобов'язаним, придатним до військової служби та може підлягати мобілізації, не пізніше 29 червня 2022 року, точна дата не встановлена, вступила у злочинну змову з керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , з яким вона перебуває у дружніх відносинах останні 5 років, для надання йому неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за не призов свого цивільного чоловіка на військову службу під час мобілізації.
З метою завуалювати передачу неправомірної вигоди та не бути викритими працівниками правоохоронних органів, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вирішили предметом неправомірної вигоди визначити об'єкти нерухомого майна - земельну ділянку за кадастровим номером 4610166300:09:002:0027, площею 0.0898 га, та об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок готовністю 95 %, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , фактичну передачу та право власності на які оформити на ОСОБА_4 відповідно до цивільно-правової угоди, а саме договору дарування.
Згідно досягнутої домовленості ОСОБА_7 , будучи власником вказаних об'єктів нерухомості, діючи в інтересах свого цивільного чоловіка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , в присутності приватного нотаріуса ОСОБА_10 , реалізуючи свої злочинні наміри на надання неправомірної вигоди начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 подарувала його сину ОСОБА_4 вищезазначені об'єкти нерухомого майна - земельну ділянку за кадастровим номером 4610166300:09:002:0027, площею 0.0898 га, вартістю 357 533 грн. та об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок готовністю 95 %, вартістю 518 469 грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , тим самим передала вказані об'єкти нерухомості як неправомірну вигоду.
У свою чергу начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 у період по 23.10.2023 достовірно значи, що цивільний чоловік її ОСОБА_7 - ОСОБА_6 з 01.08.2000 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 як придатний до проходження військової служби у званні рядового (ВОС 738669 - «слюсар по ремонту автомобілів») в порушення вимог пунктів 11.3, 11.4 Положення № 284, пунктів 13, 14, 15 Положення про ТЦК, що полягають в організації і здійснення контролю за веденням персонального військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, організації та здійснені контролю за здійснення заходів оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом осіб в особливий період та на військову службову за призивом під час мобілізації, ст. ст. 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статут Збройних Сил України в частині встановлення у підрозділі внутрішнього порядку, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України, умисно та протиправно не вжив заходів для оповіщення, виклику та призову вказаної особи на військову службу за призовом під час мобілізації.
Вказані протиправні дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 призвести до того, що у період з 24.02.2022 по 23.10.2023 ОСОБА_6 військово-лікарські комісії не проходив, оповіщеним за час мобілізації не був, відстрочка у встановленому порядку від призову на військову службу під час мобілізації йому не надавалась, до адміністративної відповідальності він не притягувався, повідомлення про ухилення від призову стосовно останнього не складались.
Таким чином, зазначені об'єкти нерухомого майна - земельна ділянка за кадастровим номером 4610166300:09:002:0027, площею 0.0898 га, вартістю 357 533 грн. та об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок готовністю 95 %, вартістю 518 469 грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є неправомірною вигодою, а тому мають значення для досудового розслідування як речові докази.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 375883301 від 25.04.2024 власником вищезазначеного нерухомого майна є ОСОБА_4 .
Постановою слідчого від 25.04.2024 року земельна ділянка за кадастровим номером 4610166300:09:002:0027, площею 0.0898 га, вартістю 357 533 грн. та об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок готовністю 95 %, вартістю 518 469 грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.04.2024 у справі № 757/19015/24-к накладено арешт на вказані об'єкти нерухомого майна, як на речові докази у кримінальному провадженні.
Так, за своїм змістом клопотання адвоката є апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.04.2024, проте при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
При цьому, у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання встановлено, що 25.04.2024 об'єкти нерухомого майна, земельну ділянку за кадастровим номером 4610166300:09:002:0027, площею 0.0898 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1628314046101 та об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок готовністю 95 %, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1628322446101,визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30.04.2024 задовольняючи клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на майно, слідчий суддя виходив з того, що арешт необхідний з метою збереження речових доказів, оскільки об'єкти нерухомого майна відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 22 КПК України).
При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із клопотанням до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки.
Так, виходячи із тих питань, які відносяться до компетенції слідчого судді, при дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту майна слідчим суддею встановлено, що достатніх доказів в його обґрунтування не надано, оскільки сторона заявника при зверненні до суду не довела обставин, на які посилається у своєму клопотанні, адже долучені документи, які в своїй сукупності не доводять обґрунтованості заявлених вимог про скасування арешту та не спростовують мети його застосування.
Зважаючи на викладене, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини того, що досудове розслідування триває, потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна не відпала, а заявником не доведено, що арешт накладено необґрунтовано, приходжу до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 22, 26, 106, 92, 98, 167, 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 62023000000000616 від 14.07.2023 - відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_11