04.07.2024 Справа № 756/10255/23
Ун.№756/10255/23
Пр.№2/756/607/24
19 червня 2024 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.
секретаря Любін А.Ю.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням
10.08.2023 року позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування житловим приміщенням.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є співвласником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
На підставі Свідоцтва про право на спадщину від 16.09.2006 року посвідченого державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Борисовою С.О., яке зареєстроване в реєстрі за №6-2306, 1/2 частина квартири належить позивачу, 1/2 частина - відповідачці, яка є його рідною сестрою.
Згідно копії технічного паспорту, спірна квартира має три жилих кімнати: перша кімната площею 13,9 кв.м., друга кімната - 17.5кв.м. з лоджією 2,166 кв.м., третя кімната - 12,6 кв.м. з лоджією площею 2,166 кв.м.
Позивач та відповідачка не можуть знайти домовленості у порядку користуванні квартирою, що призвело до необхідності в поданні цієї позовної заяви до суду.
Посилаючись на вказані обставини, просить суд визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: у користування позивача виділити житлову кімнату площею 12,6 кв.м., з лоджією 2,166; у користування відповідачки житлову кімнату площею 13,9 кв.м., у загальному користуванні залишити: кухню, коридор, ванну кімнату, туалет, житлову кімнату 17.5кв.м. з лоджією 2,166 кв.м.
У відзиві на позов відповідачка заперечувала щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначила, що позовна заява є безпідставною, вона жодним чином не порушувала та не оспорювала законних позивача щодо його права власності на 1/2 частину квартири.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 пояснив, що спірна квартира залишилася йому та його сестрі після смерті їхнього батька в 2006 році. До 2014 року проживав в цій квартирі разом із матір'ю та сестрою
Мати відповідачці у 2012 році купила іншу трикімнатну квартиру по АДРЕСА_2 . Він з матір'ю та сестрою неодноразово обговорювали, що спірна квартира залишиться позивачеві. В цій квартирі зареєстровані діти позивача, а також наданий дозвіл на зберігання зброї.
Мати померла в 2021 році. Після її смерті в квартирі почала проживали чужа людина - чоловік, який згодом одружився на сестрі. Чоловік сестри неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності та проходив реабілітацію в наркологічній клініці, тому позивачу страшно використовувати квартиру для поживання його і членів його сім'ї.
Відповідачка та її представник проти позовних вимог заперечували та просили відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, тому що відсутні перешкоди у користуванні квартирою.
Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що після смерті батька, мати відмовилася від своєї частини на користь позивача та відповідачки. Спочатку мати купила відповідачці трикімнатну квартиру рівнозначну цій квартирі по АДРЕСА_3 , і було обговорення того, щоб спірну квартиру залишити брату. Однак мати будувала будинок в с. Ходосіївка Київської області, її не вистачало коштів, і було прийнято рішення про продаж квартири на Північній вулиці, за частину коштів була куплена менша за площею трикімнатна квартира відповідачці по АДРЕСА_2 , інша частина коштів була витрачена на будівництво. Пояснила, що ця квартира пам'ять про батьків. В квартирі проживає близько 1,5 роки з своїм чоловіком. Доступ до квартири та ключі брат має. Ніхто йому не заважає користуватися квартирою. Зазначила, що в даний час в судах є декілька спорів з приводу розподілу спадкової маси, вона при оформленні спадщини наполягала на тому, щоб шляхом укладення договору між спадкоємцями було виділено кожному по цілісному об'єкту нерухомого майна, від чого брат відмовився. Наразі їм по частині належить право власності на домоволодіння у с.Ходосіївка Обухівського району Київської області, яке її брат здав в оренду стороннім особами на 20 років. При цьому, він діяв на підставі довіреності, виданої від її імені. Аналогічна довіреність від його імені щодо спірної квартири була видана їй, але згодом брат припинив її дію, не узгодивши це з нею.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлене наступне.
Позивач є співвласником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
На підставі Свідоцтва про право на спадщину від 16.09.2006 року посвідченого державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Борисовою С.О., яке зареєстроване в реєстрі за №6-2306, 1/2 частина квартири належить позивачу, 1/2 частина - відповідачці, яка є його рідною сестрою.
Згідно копії технічного паспорту спірна квартира має три жилих кімнати: перша кімната площею 13,9 кв.м., друга кімната - 17.5кв.м. з лоджією 2,166 кв.м., третя кімната - 12,6 кв.м. з лоджією площею 2,166 кв.м. (а.с. 12).
Згідно ст.155 ЖК України власник квартири та її частки не може бути позбавлений права користування жилим приміщенням, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і мають право розпоряджатись цією власністю на власний розсуд.
Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст.356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ч.3 ст.358 ЦК України, кожен з співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартирами, якщо про це заявлено позов.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» якщо виділ частки в будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор, тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.
Первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість між ними. Право на судовий захист виникає у випадку відсутності домовленості між всіма співвласниками, наявності між ними непорозумінь та протиріч, які ускладнюють спільне користування майном, або іншим чином впливають на права та інтереси всіх співвласників.
Як встановлено судом, між сторонами тривалий час існують конфліктні стосунки, що підтверджується даними з органів поліції (а.с. 17), а також постановою Оболонського районного суду м.Києва від 13.09.2019 року (а.с. 16).
З пояснень сторін, наданих суду, відносини між співвласниками продовжують бути напруженими.
Якщо спірні правовідносини не стосуються розподілу майна в натурі для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 № 6-1500цс15.
Вирішуючи питання про визначення порядку користування житловим приміщенням, виходячи з розміру часток кожного співвласника в спірній квартирі, враховуючи позицію позивача і відповідачки, суд вважає правильним частково задовольнити позовні вимоги та встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :
1)виділити у користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 17,5 квадратних метрів з лоджією площею 2,166 квадратних метрів.
2)виділити у користування ОСОБА_3 житлові кімнати площею 13,9 і 12,6 квадратних метрів з лоджією площею 2,166 квадратних метрів.
Кухню, коридор, туалет, ванну кімнату та комору суд вважає правильним залишити в загальному користуванні.
При цьому, суд вважає, що обрання саме такого порядку користування житловим приміщенням дозволить в повній мірі забезпечити інтереси обох співвласників, одна з яких постійно проживає у спірній квартирі, а інший має інше місце проживання і порушення своїх прав як співвласника пов'язує, зокрема, з необхідністю зберігання сейфу зі зброєю. Інших доводів щодо мети визначення такого порядку суду не надано. Судом також встановлено, що у власності сторін є спільне домоволодіння, порядок користування яким не визначався, яке за рішенням позивача у цій справі передано в оренду третім особам.
Саме такий порядок користування квартирою описано експертом у Висновку №1-19/07 від 19.07.2023 як Варіант №2, незначні відхилення від ідеальної частки, на думку суду, не свідчать про неможливість такого поділу без виділення в натурі, оскільки саме позивач, маючи інше місце проживання, ініціював необхідність такого поділу і його проведення має забезпечувати пропорційність втручання в право власності іншого співвласника, який тривалий час одноосібно користується спірною квартирою.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Суд не вбачає підстав для включення до складу судових витрат - витрат на експертизу, оскільки позивачем надано суду квитанцію про оплату експертних послуг за договором №2/е-06/07 від 06.07.2023, однак самого договору не надано і з'ясувати чи саме за цим договором було замовлено проведення судової будівельно-технічної експертизи, суд позбавлений можливості.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги - задовольнити частково.
Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 .
Виділити у користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 17,5 квадратних метрів з лоджією площею 2,166 квадратних метрів.
Виділити у користування ОСОБА_3 житлові кімнати площею 13,9 і 12,6 квадратних метрів з лоджією площею 2,166 квадратних метрів.
Коридор, кухню, ванну кімнату, туалет залишити у спільному користуванні обох співвласників.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04.07.2024
Суддя А.М. Майбоженко