Іменем України
25 червня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/690/23
Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., за участю секретаря судового засідання Ткачової А.Ю., розглянувши справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця Аронова Руслана Олександровича ,
АДРЕСА_1 ,
ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
ел.пошта представника: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
до відповідача: російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні,
проспект Повітрофлотський, 27, м. Київ, 03049
ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
про відшкодування шкоди
Представники сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
встановив:
15.05.2023 позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні, в якому просить суд визнати фізичну особу-підприємця Аронова Руслана Олександровича , особою, що зазнала майнової шкоди у зв'язку з збройною агресією російської федерації, внаслідок артилерійського обстрілу (обстрілів) в березні 2022 року території, майна та майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та стягнути з російської федерації на користь позивача майнову шкоду у розмірі, що буде встановлена судовою товарознавчою експертизою та моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та воєнних дій на території м. Чернігів, а саме артилерійських обстрілів з боку агресора у березні 2022 року було пошкоджено майно, яке належить на праві приватної власності ФОП Аронову Р.О. , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання про призначення судової експертизи від 15.05.2023, в якому останній просить призначити у справі судову експертизу, проведення якої доручити судовому експерту МЮ України Солдатовій Валерії Сергіївні ( АДРЕСА_3 ). На вирішення експерта пропонує поставити питання: яка загальна вартість пошкодженого (зруйнованого) нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 ? яка вартість пошкодженого (знищеного) рухомого майна автомобіля Lexus 2006 року випуску модель IS 250, державний номерний знак НОМЕР_1 ?
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2023 справа передана на розгляд судді Фесюрі М.В.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2023 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк - протягом 10 календарних днів з дня вручення ухвали суду, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання: письмових пояснень щодо визначення ціни позову з наданням відповідних доказів, на які буде посилатись таке визначення.
26.05.2023 від представника позивача на адресу суду надійшли пояснення від 25.05.2023 з додатком на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.07.2023, 09:00. Встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня розміщення ухвали про відкриття провадження у справі на офіційному веб-порталі судової влади України. Роз'яснено відповідачу, що подання відзиву на позовну заяву є його правом. Викликано для участі в судовому засіданні представника фізичної особи - підприємця Аронова Руслана Олександровича в якості позивача. Повідомлено позивача, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Викликано для участі в судовому засіданні представника російської федерації в якості відповідача. Повідомлено відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи. Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, повідомлено сторін про наявність в суді технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції (за наявності вільного залу, облаштованого під проведення відеоконференцій) поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/).
Відповідно до частин 5 та 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна - агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно російська федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведені в постановах Верховного Суду від 08.06.2022 та від 22.06.2022 у справах № 490/9551/19 та № 311/498/20.
Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету російської федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет російської федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету російської федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов'язаннями України в сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
За приписами статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, установлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 365 ГПК України).
Згідно з частиною 1 статті 367 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території російської федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992. Відповідно до зазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги Компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією держави - відповідача проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан.
Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати в повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами в період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку держави - відповідача та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою - відповідачем.
Відповідно до частини 2 статті 367 Господарського процесуального кодексу України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладений - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі в перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.
Разом з тим у зв'язку із порушенням російською федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією від 14.02.1992.
Відтак діяльність дипломатичних представництв України в росії та росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинене відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію російської федерації проти України.
З огляду на вищевикладене, на період збройного конфлікту в відносинах з державою - агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, в тому числі в зв'язку із припиненням поштового сполучення.
Крім того, за Законом України від 12.01.2023 № 2855-IX, який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20.03.1992 та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-XII.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження в справі №927/690/23 дипломатичними каналами, суд дійшов висновку про подальше повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Відповідно до частини 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання здійснювалися через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (https://cn.arbitr.gov.ua/).
Крім того, інформація про час та місце проведення судового засідання була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався.
У підготовчому засіданні 17.07.2023 суд постановив із занесенням до протоколу судового засідання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву в судовому засіданні до 20.07.2023, 10:00.
У підготовчому засіданні 20.07.2023 судом у нарадчій кімнаті судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали, в якій задоволено заяву позивача про призначення судової експертизи від 15.05.2023 та призначено у справі № 927/690/23 судову товарознавчу експертизу; на час проведення експертизи провадження у справі зупинено. Проведення експертизи доручено судовому експерту Солдатовій Валерії Сергіївні (м. Чернігів, проспект Перемоги,95, офіс 111). В ухвалі від 20.07.2023 на вирішення експерта суд поставив питання: яка загальна вартість пошкодженого (зруйнованого) нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 ? яка вартість пошкодженого (знищеного) рухомого майна автомобіля Lexus 2006 року випуску модель IS 250, державний номерний знак НОМЕР_1 ? Попередив експерта про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України. Витрати за проведення експертизи поклав на позивача - Фізичну особу-підприємця Аронова Руслана Олександровича . На час проведення експертизи провадження у справі зупинив, про що повідомлено відповідача через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (https://cn.arbitr.gov.ua/) 25.07.2024.
23.05.2024 на адресу суду листом №58 від 22.05.2024 надійшов Висновок експерта №20-23 від 14.05.24 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у господарській справі №927/690/23 та матеріали справи №927/690/23.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.05.2024 поновлено провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 30.05.2024, 11:30, про що повідомлено відповідача через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (https://cn.arbitr.gov.ua/) 28.05.2024.
30.05.2024 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжної інструкції про оплату експертизи на суму 25332,00 грн.
У підготовчому засіданні 30.05.2024 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 05.06.2024, 11:00, про що повідомлено відповідача через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (https://cn.arbitr.gov.ua/) 04.06.2024.
03.06.2024 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.
03.06.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить у зв'язку з проведеною будівельно-технічною експертизою та наданням висновку експерта пункт третій позовної заяви викласти в редакції: стягнути з російської федерації на користь ФОП Аронов Руслан Олександрович майнову шкоду в розмірі 3 640 679,00 грн.
У відповідності до ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач в праві збільшити або зменшити розмір позовних вимог - дог закінчення підготовчого засідання.
А тому заява позивача прийнята судом, справа розглядається з урахуванням зазначеної заяви.
Також 03.06.2024 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача у зв'язку з неможливістю явки через перебування в іншому судовому засіданні Борзнянського районного суду Чернігівської області.
У підготовчому засіданні 06.06.2024 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 25.06.2024, 09:00, про що повідомлено відповідача через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (https://cn.arbitr.gov.ua/) 13.06.2024.
В судове засідання 25.06.2024 представники сторін не прибули.
У судовому засіданні 25.06.2024 на підставі ч.6 ст.240 Господарського процесуального кодексу України суд проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та воєнних дій на території м. Чернігів, а саме артилерійських обстрілів з боку агресора у березні 2022 року було пошкоджено нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ФОП Аронову Р.О. , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та рухоме майно - автомобіль Lexus 2006 року випуску модель IS 250, державний номерний знак НОМЕР_1 . Крім того, позивач зазначає про те, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, з 24.02.2022 року, постійних обстрілів та бомбардувань міста Чернігів, де проживав позивач зі своєю сім'єю, йому завдано моральної шкоди, яка пов'язана з моральними переживаннями, тривогою та постійним острахом, станом стресу, фізичними та психічними стражданнями (у зв'язку з відсутністю належної медичної допомоги, нормального сну, харчування та необхідністю постійно ховатися у бомбосховищах, необхідністю евакуюватися, разом з неповнолітніми дітьми з місця проживання). Через постійні стреси позивач зазнав значних фізичних та психологічних незручностей. Як громадянин демократичної європейської держави, в якій позивач почувався захищеним, подорожував, мав стабільну роботу та не боявся за своє життя, планував виховувати дитину у безпечних умовах, життя якого водночас було зруйноване військовим вторгненням, а демократичні права і свободи перекреслені. Внаслідок вимушеного переселення з м. Чернігова внаслідок саме збройної агресії рф проти України, він відчуває душевні страждання, що не дають йому можливості проживати повноцінним життям та життям, яким він проживав до збройної агресії рф проти України. З огляду на триваючі незаконні дії, що призвели до вимушеного переселення позивача, душевні та психологічні страждання тривають і досі. Внаслідок збройної агресії російської федерації завдану їй моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 1 000 000 грн. (еквівалент в доларах США 26 385 доларів, по офіційному курсу НБУ на день пред'явлення позову). А також майнову шкоду в розмірі 3 640 679,00 грн.
Відповідач відзиву на позов не подав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки відповідач не подав відзиву на позов, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд встановив:
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець Аронов Руслан Олександрович , має основний вид діяльності - роздрібна торгівля деталями та приладдями для автотранспортних засобів, з 04.04.2018 року.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер витягу 119578100 від 04.04.2018) Аронов Руслан Олександрович є власником нежитлової будівлі, гараж-майстерня з адміністративною будівлею загальною площею 171,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до укладеного договору оренди земельної ділянки №4332 від 08.11.2022 року ФОП Аронов Р.О. орендує у Чернігівській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:01:029:0173, площею 0,1045 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , на якій знаходиться будівля гаражу на дві машини.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ФОП Аронов Р.О. є власником автомобіля Lexus 2006 року випуску модель IS 250, державний номерний знак НОМЕР_1 , який за твердженням позивача зберігався на території за адресою АДРЕСА_2 .
За твердженням позивача, вказаний автомобіль знищено внаслідок артилерійського обстрілу з боку російських військ та у березні 2022 року, а також внаслідок артилерійського обстрілу з боку російських військ було пошкоджено майно ФОП Аронов Р.О. , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
16.05.2022 Аронов Р.О. звернувся до Головного управління Національної поліції у Чернігівській області із заявою про залучення до провадження як потерпілого у кримінальному провадженні №22022270000000010 від 28.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1,2 ст.438 Кримінального кодексу України, у якій зазначив про те, що 23.03.2022 військовослужбовці збройних сил російської федерації в ході міноментих обстрілів пошкодили майно - станцію технічного обслуговування автомобілів за адресою: АДРЕСА_2 та повністю знищили автомобіль марки Lexus 2006 року випуску модель IS250, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Головним управлінням Національної поліції у Чернігівській області Аронову Руслану Олександровичу видано довідку про те, що останній залучений як потерпілий у кримінальному провадженні №22022270000000010 від 28.02.2022 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.438 КК України.
ФОП Аронов Р.О. звернувся з заявою про збиток до ГУ ДСНС України у Чернігівській області, яка зареєстрована 19.01.2023 за № 7013/121, у якій повідомив про те, що 23.03.2022 близько 15 год. за адресою: м. Чернігів, вул. Дніпровстка,34-А виникла пожежа станції технічного обслуговування автомобілів в результаті якої вогнем знищена покрівля перекриття на площі 172 кв.м., облицювання стін, вікна, двері, меблі, комп'ютерна техніка, два автомобільні підйомники, автозапчастини, інструменти. Промислове обладнання та майно, документи, пошкоджено легковий автомобіль марки Lexus IS 250.
ФОП Аронов Р.О. звернувся до ГУ ДСНС України у Чернігівській області з заявою про взяття на облік та видачею відповідних документів про те, що 23.03.2022 близько 15 год. за адресою: АДРЕСА_2 виникла пожежа станції технічного обслуговування автомобілів.
У відповідь ЧРУ ГУ ДСНС України у Чернігівській області повідомило ФОП Аронова Р.О. про те, що за фактом пожежі 23.03.2022 близько 15 год. за адресою: АДРЕСА_2 вогнем знищена покрівля перекриття на площі 172 кв.м., облицювання стін, вікна, двері, меблі, комп'ютерна техніка, два автомобільні підйомники, автозапчастини, інструменти, промислові обладнання та майно23.03.2022 близько 15 год. за адресою: АДРЕСА_2 виникла пожежа станції технічного обслуговування автомобілів в результаті якої вогнем знищена покрівля перекриття на площі 172 кв.м., облицювання стін, вікна, двері, меблі, комп'ютерна техніка, два автомобільні підйомники. Автозапчастини, інструменти, документи. А також пошкоджено автомобіль - марки Lexus IS250 державний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску. Ймовірна причина пожежі - вибух внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків, внаслідок бойових дій. За результатами огляду 19.01.2023 складено акт про пожежу.
24.01.2023 Аронов Р.О. звернувся до Чернігівської міської ради із заявою про проведення обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, та виплату грошової компенсації - саме, станції технічного обслуговування автомобілів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
03.04.2023 комісією обстежено об'єкт, пошкоджений внаслідок збройної агресії Російської Федерації у складі: голови комісії - Атрощенко О.А.- заступник міського голови, заступника голови комісії - Ярещенко В. П. , секретаря комісії - Бойко О.Г., членів комісії: - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , що діють на підставі рішення органу місцевого самоврядування: Розпорядження Чернігівської міської ради від 09.03.2023 №42-р «Про створення комісії з обстеження» у присутності власника Аронова Руслана Олександровича , за результатами обстеження складено акт.
У складеному акт №1 візуального огляду об'єкта пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації зазначено про те, що орієнтовна дата пошкодження об'єкта 23.03.2022 року, ймовірна причина пошкодження об'єктам - влучання боєприпасів. Відповідно до висновків акту: технічний стан об'єкта в цілому на дату обстеження 03 квітня 2023 року категорія пошкодження II (80%). Наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій (категорій відповідальності А та Б), ступінь та характер яких свідчить про необхідність, виконання робіт щодо часткового демонтажу частин об'єкта або його окремих конструкцій, підсилення об'єкта його окремих несучих та огороджувальних конструкцій. Потребує технічного обстеження.
Фізичною особою-підприємцем Солошенко Русланом Миколайовичем (кваліфікаційний сертифікат АЕ №004520) складено експертний звіт за результатами обстеження №ТО-07032023 обстеження технічного стану гаражу-майстерні з адміністративною будівлею та прибудовами за адресою: АДРЕСА_2 з метою визначення можливості безпечної та надійної ескплуатації будівель. За результатами обстеження складено висновки у яких зазначено про те, що гараж-майстерня з адміністративною будівлею та прибудовами має наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь і характер яких свідчить про необхідність виконання робіт щодо часткового демонтажу частин об'єкта або його окремих конструкцій, підсилення об'єкта або його окремих несучих та огороджувальних конструкцій, орієнтований ступінь пошкодження - 80%. Рекомендовано виконання робіт з відновлення шляхом капітального ремонту або реконструкції об'єкту.
Дані згідно з зазначеним звітом № ТО-07032023 від 07.03.2023 внесено до Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Ухвалою суду від 20.07.2023 у справі №927/690/23 призначено судову експертизу. На вирішення експерта суд поставив питання: яка загальна вартість пошкодженого (зруйнованого) нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 ? яка вартість пошкодженого (знищеного) рухомого майна автомобіля Lexus 2006 року випуску модель IS 250, державний номерний знак НОМЕР_1 ? Попередив експерта про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України.
Судовим експертом Солдатовою Валерією Сергіївною (свідоцтво Міністерства Юстиції України №1133 від 28.07.2016) повідомлено про те, що друге питання, поставлене на вирішення експерта не відноситься до компетенції судового експерта з компетенцією 10.6 «Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», а стосовно першого питання - складено Висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №20-23 від 14.05.2024. У Висновку зазначено про те, що вартість відтворення (відновлення) пошкодженого (зруйнованого) нерухомого майна нежитлова будівля майстерня-гараж з адміністративною будівлею за адресою АДРЕСА_2 , після руйнувань та пошкоджень, спричинених внаслідок впливу збройної агресії російської федерації (бойових дій), станом на час проведення дослідження становить 3 460 479,00 грн.
За твердженням позивача, розмір майнової шкоди завданої ФОП Аронову Р.О. внаслідок збройної агресії російської федерації становить: майнова шкода внаслідок руйнувань та пошкоджень майна в сумі 3 640 679,00 грн, та моральна шкода в розмірі - 1000 000,00 грн, що заявлено до стягнення позивачем за даним позовом.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 частини 2 цієї статті).
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої деліктної шкоди. Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).
Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Умовами застосування цієї норми є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.
Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Суд враховує, що захист права власності гарантується і статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04).
Окрім того, відповідно до ст.ст. 1, 3 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907 воююча сторона, яка порушує норми зазначеного положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил. Договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі, що додається до цієї Конвенції.
Таким чином, відповідно до наведених положень цивільного законодавства та Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно її підрозділ заподіяв шкоду.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, чинним законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини в завданні шкоди повинен доводити сам заподіювач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини в спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема в постанові від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц.
Cуд враховує, що захист права власності гарантується першою статтею Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає в тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.
Крім того, згідно з пунктами 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
Російська Федерація порушує норми міжнародного права, оскільки вчиняє збройну агресію проти України, тому на неї не поширюється судовий імунітет, вона не може посилатись на імунітет від судового переслідування в Україні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц.
Таким чином, відповідно до наведеного, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.
За таких умов, пред'явлення позовних вимог до російської федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджений Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії РФ (далі - шкода та збитки), починаючи з 19.02.2014.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити в шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.
Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності; основні показники, які оцінюються, зокрема упущена вигода підприємств недержавної форми власності.
Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до постанови КМУ від 20.03.2022 № 326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Незалежна оцінка збитків проводиться суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими п. 5 Порядку.
Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.1.2022 №3904/1223 затверджена Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 №1522/38858), яка застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання.
Відповідно до п.4 цієї Методики об'єктом оцінки збитку є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб'єктів господарювання всіх форм власності, згідно з підпунктами 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року № 951).
Оцінка шкоди і збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з метою, зокрема визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій (п.5 розділу І зазначеної вище Методики).
Така мета згідно з цією Методикою досягається шляхом визначення у вартісному виразі, зокрема, розміру реальних збитків, потреб у витратах, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії (п.6 згаданої Методики розділу І).
Оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).
Незалежна оцінка збитків забезпечується суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", з дотриманням національних та міжнародних стандартів оцінки, з урахуванням особливостей, що визначені цією Методикою.
Об'єкт та мета оцінки повинні бути зазначені в звіті про оцінку збитків або висновку експерта (п. 8 зазначеної Методики розділу І).
За результатами незалежної оцінки збитків складається звіт про оцінку збитків в електронній формі та у паперовій формі (за необхідності), якщо складення звіту про оцінку збитків у паперовій формі визначено завданням на проведення оцінки збитків (договором на проведення оцінки майна) або законодавством.
Дата оцінки є датою, на яку проводиться оцінка збитків. Дата оцінки встановлюється з урахуванням положень частини 3 статті 225 Господарський кодекс України та є будь-якою датою, що передує або збігається з датою подання позову до суду (датою звернення до відповідного органу про компенсацію), але не раніше ніж 23.02.2022 (пункти 3 - 5 розділу ІІ Методики).
У відповідності до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення майнової та моральної шкоди, завданої російською федерацією в особі посольства російської федерації в Україні внаслідок агресії рф.
Господарським судом встановлено, що місцем здійснення господарської діяльності позивача та перебуванням нерухомого майна та рухомого майна - автомобіля була територія міста Чернігова.
Згідно з ч.8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Відповідно до ч.3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
При обчисленні розміру завданої шкоди, господарський суд приймає до уваги наявні в матеріалах справи Експертний звіт за результатами обстеження №ТО-07032023 «Обстеження технічного стану гаражу-майстерня з адміністративною будівлею та прибудовами за адресою: АДРЕСА_2 », що складений 07.03.2023 ФОП Солошенко Р.М . А також Висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №20-23 від 14.05.2024, складений судовим експертом Солдатовою В.С., яка обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, за результатами експертом було підтверджено розмір майнової шкоди внаслідок пошкодження нерухомого майна в сумі 3 640 679,00 грн.
У позовній заяві позивач зазначає про знищення рухомого майна - автомобіля Lexus 2006 року випуску модель IS 250, державний номерний знак НОМЕР_1 , однак прохальна частина позовної заяви не містить вимоги про стягнення шкоди за знищення автомобіля. У поясненнях від 25.05.2023 позивач зазначає про те, що знищенням автомобіля Lexus 2006 року випуску модель IS 250, державний номерний знак НОМЕР_1 позивачу спричинено шкоду в розмірі 329040 грн, що разом зі шкодою за пошкоджене нерухоме майно становить 2 888 240 грн.
Однак, в заяві про уточнення позовних вимог, позивач просить п.3 прохальної частини позовної заяви викласти в редакції: стягнути з російської федерації на користь ФОП Аронов Руслан Олександрович майнову шкоду в розмірі 3 640 679,00 грн.
У відповідності до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з наданих позивачем доказів, господарський суд вважає, що позивачем доведений факт завдання йому шкоди у вигляді реальних збитків та моральної шкоди, завданої діями рф та розмір такої шкоди, що встановлений у вказаних звітах вище та підтверджений відповідними звітами і висновком експерта, а також неправомірність поведінки рф як заподіювача шкоди в порушення принципів та цілей, закріплених у Статуті ООН, причинно-наслідковий зв'язок між діями рф (збройною агресією, позбавленням позивача права на мирне володіння майном) і завданою позивачу моральної шкоди у заявленому розмірі.
При цьому господарський суд дійшов висновку, що протиправність діяння відповідача, як складового елементу цивільного правопорушення, а саме - збройна агресія російської федерації проти України - в розумінні частини 3 статті 75 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також який визнаний на найвищому міжнародному рівні, про що вище було вказано судом.
Щодо вини як складового елемента цивільного правопорушення, чинним законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини в завданні шкоди повинен доводити сам заподіювач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини в спірних правовідносинах. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 21.04.2021 у справі №648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі №686/10520/15-ц.
За таких обставин господарський суд презюмує вину рф у протиправних діях - збройній агресії, якими позивачу завдано шкоду у заявленому розмірі.
Щодо моральної шкоди суд зазначає таке.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як слідує зі ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка п завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: в т.ч. у випадках, встановлених законом.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з ЇЇ вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17.
У даній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
З огляду на те, що «розумність» і «справедливість», що зазначена у ст. 23 Цивільного кодексу України, які є оціночними поняттями, та суди, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди (вказана позиція викладена у Постанові ВС КАС України №750/750/6330/17 від 27 листопада 2019 року).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц вказала, що виходячи з положень статей 16 і 23 Цивільного кодексу України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (ЗТАИКОУ V. ВИШАКІА, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Також, Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, внаслідок постійних обстрілів та бомбардувань міста Чернігів, де проживав позивач зі своєю сім'єю, йому, було завдано моральної шкоди, яка пов'язана з моральними переживаннями, тривогою та постійним острахом, станом стресу, фізичними та психічними стражданнями (у зв'язку з відсутністю належної медичної допомоги, нормального сну, харчування та необхідністю постійно ховатися у бомбосховищах, необхідністю евакуюватися, разом з неповнолітніми дітьми з місця проживання). Через постійні стреси позивач зазначив значних фізичних та психологічних незручностей. Позивач почувався захищеним, подорожував, мав стабільну роботу та не боявся за своє життя, планував виховувати дитину у безпечних умовах, життя якого водночас було зруйноване військовим вторгненням, а демократичні права і свободи порушені. Внаслідок його вимушеного переселення з м. Чернігова через збройну агресію рф проти України, він відчуває душевні страждання, що не дають йому можливості проживати повноцінним життям. Душевні та психологічні страждання тривають і досі. Внаслідок збройної агресії російської федерації завдану їй моральну шкоду позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, отже, оскільки матеріалами справи підтверджується повний склад цивільного правопорушення, підтверджується розмір завданої шкоди та моральної шкоди, внаслідок збройної агресії відповідача, позбавленням позивача права на мирне існування та володіння майном, то вимоги позивача про відшкодування майнової шкоди в розмірі 3 640 679,00 грн та моральної шкоди в розмірі 1000000,00 грн, є доведеними та підлягають задоволенню.
Щодо розподілу у даній справі судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VІ) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).
Виходячи з аналізу зазначеного для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати критерії складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кваліфікації і досвіду адвоката, ціну позову, керуватися принципами розумності та справедливості.
Позивач просить стягнути з відповідача 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У підтвердження вимоги про стягнення витрат на професійну правову допомогу позивачем надано документи у підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: квитанції №3404372 від 03.06.2024, прибуткового касового ордеру від 03.06.2024 та попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які поніс позивач у справі за позовом до російської федерації в сумі 20000,00 грн. Ордер №1052477 на підставі договору про надання правової допомоги, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧН№000856.
Адвокатом Сало О.П., на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги №1052477, надано позивачу юридичні послуги: підготовлено та подано до Господарського суду Чернігівської області позовну заяву ФО Аронова Р.О. до російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні про відшкодування шкоди; представлено інтереси позивача при розгляді справи №927/690/23 в Господарського суду Чернігівської області.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони у справі викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката від відповідача не надходило.
Заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на правову допомогу не є надмірним та завищеним, оскільки ціна позову у справі становить 4 460 679,00 грн.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дійшов висновку про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Вивчивши надані позивачем докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності, суд доходить висновку про те, що позивачем доведено факт надання послуг правничої допомоги на суму 20 000,00 грн, які є співмірними із складністю справи та наданими послугами.
З урахуванням викладеного вище витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 20 000,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у справі на підставі положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 4 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України).
Позивачем у даній справі понесені судові витрати пов'язані з проведенням експертизи в сумі 25332,00 грн (відповідний платіж був вчинений платіжною інструкцією №0.32633241110.1 від 20.10.2023), як наслідок - з урахуванням задоволення позовних вимог розмір відповідних судових витрат, що покладається на відповідача, становить 25332,00 грн.
Відповідно до п.22 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, з урахуванням ціни позову у цій справі розмір судового збору за його подання становить 69610,19 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
З огляду на те, що позивач від сплати судового збору за розгляд даного спору звільнений, судовий збір за подання позову у даній справі підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні, (проспект Повітрофлотський, 27, м. Київ, 03049) на користь Фізичної особи-підприємця Аронова Руслана Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) майнову шкоду в розмірі 3 640 679,00 грн, моральну шкоду в розмірі 1000 000 грн, витрати за проведення будівельно-технічної експертизи в сумі 25332 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 20000 грн.
3. Стягнути з російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні, (проспект Повітрофлотський, 27, м. Київ, 03049) в дохід Державного бюджету України (р/р UA098999980313121206083025739, отримувач ГУК у Черніг.обл/тг м.Чернiгiв/22030101, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37972475) судовий збір в сумі 69610,19 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 04.07.2024.
Суддя М.В. Фесюра
Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua