65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2931/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.
розглянувши заяву керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області (вх. 2-1098/24 від 01.07.2024) про забезпечення позову у справі № 916/2931/24
за позовом: Керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області (вул. Володимира Князя, № 107, смт. Любашівка, Одеська обл., 66502) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (вул. Канатна, № 83, м. Одеса, 65012)
до відповідачів: 1) Комунального некомерційного підприємства «Савранський центр первинної медико-санітарної допомоги» Савранської селищної ради Одеської області (вул. Соборна, № 15, смт. Саврань, Одеська обл., 66200)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмежбуд» (вул. Пішонівська, № 20/1, кв. 40, м. Одеса, 65000)
про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності,
Керівник Любашівської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби до Комунального некомерційного підприємства «Савранський центр первинної медико-санітарної допомоги» Савранської селищної ради Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмежбуд», в якому просить:
- визнати недійсним договір підряду № 67 від 14.11.2018, укладений між КНП «Савранський районний центр ПМСД» та ТОВ «Укрмежбуд»;
- стягнути з ТОВ «Укрмежбуд» на КНП «Савранський районний центр ПМСД» грошові кошти в сумі 4064907,55 грн, а з КНП «Савранський районний центр ПМСД» одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 4064907,55 грн стягнути в дохід держави.
В обґрунтування позовних вимог керівник прокуратури посилається на те, що договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ТОВ «Укрмежбуд» на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 та ч. 3 ст. 228 ЦК України.
Разом з тим прокурор наголошує, що, враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «Укрмежбуд», як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти у сумі 4064907,55 грн за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору - КНП «Савранський районний центр ПМСД», а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави в особі Південного офісу Держаудитслужби.
Разом з позовною заявою 01.07.2024 керівником Любашівської окружної прокуратури Одеської області було подано до господарського суду заяву про забезпечення позову в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої заявник просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача ТОВ «Укрмежбуд» в розмірі 4064907,55 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках цього відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову заявник вказує, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Укрмежбуд», як юридична особа, наразі не перебуває ані в процесі припинення, ані в процесі провадження у справі про банкрутство, санації, а займається наступною діяльністю: будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, вантажний автомобільний транспорт, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а також товариство має статутний капітал на рівні 1224000,00 грн.
Також, прокурор наголошує, що наразі відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів право власності на нерухоме майно за товариством не зареєстроване.
Так, за ствердженнями заявника, умисні дії ТОВ «Укрмежбуд» під час участі у процедурі відкритих торгів за UA-2018-10-05-000623-а не є доброчесним, а тому очікування на те, що, у випадку задоволення позовних вимог прокурора, товариство буде належним чином виконувати рішення суду, є марним.
При цьому, із посиланнями на ст.ст. 136, 137 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України», від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» заявник зазначає, що забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання судового рішення, а господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача.
Наразі прокурор зауважує, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, зумовить виникнення між сторонами інших спорів та неспівмірно збільшить тягар витрат на відновлення заявлених до захисту прав, оскільки Південний офіс Держаудитслужби, КНП «Савранський районний центр ПМСД» не зможуть їх захистити в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.
Також заявник на виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України повідомляє, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки достатніх підстав вважати, що заходами забезпечення позову відповідачам можуть бути спричинені збитки, немає.
Дослідивши текст описаної вище заяви керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області на предмет відповідності нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з такого.
Так, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду; забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
За положеннями ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Суд зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову являються предмет і підстава.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, предметом позову у цій справ є вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача до відповідачів про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що за результатами проведення відкритих торгів, переможцем яких визнано ТОВ «Укрмежбуд», 14.11.2018 між КНП «Савранський районний центр ПМСД» та ТОВ «Укрмежбуд» було укладено договір № 67.
В подальшому, як вказує прокурор, рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.04.2023 року № 65/9-р/к, яке оскаржувалося, проте наразі є чинним, ТОВ «Укрмежбуд» та ПП «Мегаполіс-Л» визнано винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів закупівлю з ідентифікатором: UA-2018-10-05-000623-а.
Таким чином, за ствердженнями прокурора, тендер відбувся за участю в ньому двох учасників - ТОВ «Укрмежбуд» та ПП «Мегаполіс-Л», які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій між собою, що стосуються спотворення результатів цього тендеру, з огляду на що придбання КНП «Савранський районний центр ПМСД» робіт з будівництва амбулаторії загальної практики - сімейної медецини в с. Бакша Савранського району Одеської області проведено за відсутності конкуренції, знівелювавши мету проведення конкурентної процедури закупівлі.
Виходячи з такого, на думку прокурора, враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «Укрмежбуд», як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору - КНП «Савранський районний центр ПМСД», а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави в особі Південного офісу Держаудитслужби на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України.
Отже у даному випадку предметом позову у цій справі є, зокрема й майнова вимога прокурора до ТОВ «Укрмежбуд» про стягнення грошових коштів та саме відносно такої вимоги прокурор просить вжити заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Суд відзначає, що обставини щодо обґрунтованості підстав позову прокурора судом будуть встановлені за результатом вирішення спору та під час ухвалення рішення по суті спору. Між цим, саме вжиття судом заходів забезпечення позову має сприяти гарантуванню відновлення порушених прав держави, у разі задоволення/часткового задоволення позову судом та реального виконання постановленого судового рішення.
Відтак, враховуючи предмет та підстави заявленого позову майнового характеру, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом про стягнення грошових коштів у сум 4064907,55 грн, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ТОВ «Укрмежбуд» необхідну суму грошових коштів.
А тому, на переконання суду, застосування обраного прокурором заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Укрмежбуд», у межах суми заявлених позовних вимог, безпосередньо пов'язане із предметом позову у цій справі та є адекватним заходом забезпечення позову, оскільки такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення в майбутньому, у разі задоволення/часткового задоволення позову.
Суд, звертаючись до правової позиції, викладеної у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 наголошує на тому, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Крім того, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.
Також, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22).
Саме відповідач має можливість повно доводити наведені обставини, зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках, зазначити про наявність у нього на рахунках достатньої кількості грошових коштів, про наявність майна тощо, що може свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Однак, суд наголошує на тому, що ТОВ «Укрмежбуд» наразі не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду прокурор, що такі заходи забезпечення позову створюють або можуть створити перешкоди господарській діяльності товариства, а також не спростовано обставини ймовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення позову.
До того ж, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та обґрунтувати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а не подати докази вчинення боржником дій, спрямованих на відчуження його майна/грошових коштів, розпорядження ними тощо, ураховуючи, що право власника на таке відчуження/розпорядження у будь-який момент, який (момент волевиявлення) неможливо ні передбачити, ні відстежити позивачем.
Слід також відзначити, що у випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову або виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.
Суд також зазначає, що в силу приписів статей 48, 59 Закону України «Про виконавче провадження» рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Отже, накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Укрмежбуд», у межах суми заявлених позовних вимог, не спричинить неможливість сплати товариством заробітної плати, податків, зборів і обов'язкових платежів.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Окрім того, суд вважає за необхідне додати, що як у справі №905/448/22, так й у даній справі, предметом позову є вимоги майнового характеру про стягнення грошових коштів та за результатами розгляду таких спорів у відповідачів виникає однакове зобов'язання - сплата грошових коштів на користь іншої сторони спору.
При цьому, на переконання суду, правова природа виникнення майнового зобов'язання у вигляді сплати грошових коштів з однієї сторони на користь іншої, може бути різною та виникати із правовідносин, які склались між такими сторонами та не є тотожними, зокрема але не виключно із зобов'язань за договорами, з огляду на їх невиконання в частині здійснення розрахунків, у зв'язку із визнанням правочину недійсним та необхідністю сторін повернути одержане за таким правочином, у тому числі грошові кошти отримані на його виконання, тощо.
Втім, різна правова природа виникнення зобов'язання не впливає на саме зобов'язання, яке є майновим та полягає у зобов'язані однієї сторони сплатити на користь іншої грошові кошти, як у разі неналежного виконання умов договору, так й у випадку застосування наслідків недійсності правочину.
А тому, суд вважає, що висновки Верховного Суду викладені у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 є релевантними відносно даної справи, оскільки в обох цих справах у відповідача виникає одне й те саме зобов'язання, а саме щодо сплати на користь іншої сторони грошових коштів.
Стосовно вжиття заходів забезпечення позову відносно відповідача-2 суд наголошує, що прокурор вбачає наявність умислу лише у ТОВ «Укрмежбуд», як сторони оспорюваного договору, а тому на його думку, одержані ним кошти за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору - відповідачу-1, а отримані ним за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України.
Частиною 3 ст. 228 ЦК України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Отже у даному випадку законодавцем визначено послідовний ланцюг дій з повернення грошових коштів за недійсним правочином, а тому у разі визнання оспорюваного прокурором правочину недійсним, саме ТОВ «Укрмежбуд» буде тією особою, яка має першочергово повернути грошові кошти на користь іншої сторони за договором, а вона - в дохід держави, а тому саме від наявності у вказаного товариства грошових коштів, у випадку задоволення заявлених позовних вимог, залежатиме можливість його виконання, з огляду на приписи ч. 3 ст. 228 ЦК України.
Суд зауважує на тому, що у даному випадку накладення арешту на майно відповідача (грошові кошти) не може призвести до невиправданого обмеження його майнових прав, оскільки такі кошти фактично залишаться у володінні товариства, а буде обмежена лише можливість розпоряджатися ними на певний строк.
Вказане дійсно може слугувати для позивача додатковою гарантією того, що у разі задоволення позову щодо його вимог про стягнення грошових коштів, рішення суду буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог, а отже такі заходи забезпечення позову спрямовані на ефективний захист прав позивача.
Судова колегія також зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 висловила правову позицію про те, що при вирішенні питання забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Так, у даному випадку, судом встановлено, що:
- між сторонами у цій справі існує спір майнового характеру щодо стягнення ТОВ «Укрмежбуд» на користь позивача грошових коштів;
- відсутність у відповідача грошових коштів, у випадку задоволення заявлених позовних вимог, створить реальний ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, оскільки максимально ускладнить (унеможливить) в подальшому виконання рішення суду;
- заходи забезпечення позову, які заявник просить вжити у поданій заяві, стосуються предмету заявленого позову та заявлені в межах суми заявленої до стягнення;
- вжиття таких заходів є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого поданий позов, а доказів того, що таке звернення спрямоване на зловживання учасником справи своїми правами наявні матеріали справи не містять.
При цьому суд відзначає, що накладення арешту на кошти є тим заходом забезпечення позову, який в розумінні приписів статті 136 ГПК України є ефективним для можливого захисту спірних інтересів держави у цій справі та таким, що відповідає змісту порушеного права. Між цим, невжиття зазначених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду.
Крім цього, станом на час розгляду заяви про забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що застосування заходів забезпечення позову у цій справі призведе до невиправданого обмеження прав відповідача-2 чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні відповідача-2, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час та лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
Наведене дозволяє суду зробити висновок про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Укрмежбуд», що належать та знаходяться у нього у межах ціни позову - 4064907,55 грн.
Так, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Одночасно, суд вважає, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний «забезпечувальний» характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч.1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Згідно ч.6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення, суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача-2 та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмежбуд» не позбавлено права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 13, 76, 79, 86, 136, 137, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області (вх. № 2-1098/24 від 01.07.2024) про забезпечення позову по справі № 916/2931/24 - задовольнити.
2. Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмежбуд» (вул. Пішонівська, № 20/1, кв. 40, м. Одеса, 65000, код ЄДРПОУ 33313546), які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмежбуд», інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах суми позову 4 064 907,55 грн.
3. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень та може бути пред'явлена до виконання в строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження».
4. Стягувачем за даною ухвалою є: Південний офіс Держаудитслужби (вул. Канатна, № 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40477150).
5. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмежбуд» (вул. Пішонівська, № 20/1, кв. 40, м. Одеса, 65000, код ЄДРПОУ 33313546).
Ухвала набрала законної сили 03.07.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Цісельський Олег Володимирович