79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
20.06.2024 Справа № 914/812/24
м.Львів
за позовом: Керівника Жовківської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі: позивача: Кам'янка-Бузької міської ради, м.Кам'янка-Бузька
до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м.Львів
про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки
Суддя Кітаєва С.Б.
За участю секретаря Сосницької А.А.
Представники сторін:
від прокуратури: Леонтьєва Н.Т.-прокурор
від позивача: Маценко О.О.-представник
від відповідача: Сусяк О.П.-представник
Керівник Жовківської окружної прокуратури, м.Жовква, в інтересах держави в особі Кам'янка-Бузької міської ради, м.Кам'янка-Бузька, звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м.Львів, у якому просить усунути Кам'янка-Бузькій міській раді Львівського району Львівської області перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування вчиненої 26.09.2018 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером № 4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га.
Ухвалою суду від 02.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 01.05.2024.
16.04.2024, за вх.№10510/24, через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
29.04.2024,за вх.№11608/24, через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
В підготовчому засіданні 01.05.2024 судом оголошено перерву до 22.05.2024.
17.05.2024,за вх.№13273/24, через систему «Електронний суд» від прокуратури поступили пояснення у справі від 16.05.2024.
22.05.2024, за вх.№13810/24, через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
Ухвалою суду від 22.05.2024 закрито підготовче провадження у справі №914/812/24, призначено справу до судового розгляду по суті та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 20.06.2024.
Прокурор , позивач та відповідач в судове засідання 20.06.2024 з'явилися.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи та прийняття рішення, в судовому засіданні 20.06.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Позиція прокуратури.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами вивчення Жовківською окружною прокуратурою даних Публічної кадастрової карти України, зокрема накладенням аналітичного шару «умовна прибережна захисна смуга» на базовий шар «ортофотоплан» в кадастровому поділі, виявлено, що земельна ділянка кадастровий №4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га розташована впритул до ріки Західний Буг та їй присвоєно категорію - землі сільськогосподарського призначення.
В результаті такої держаної реєстрації цієї земельної ділянки порушено водоохоронну зону уздовж річки Західний Буг, а землі в межах прибережної захисної смуги сформовано як землі сільськогосподарського призначення. Вказаним створено перешкоду власнику в ефективному використанні вказаної ділянки як земель водного фонду. Без скасування державної реєстрації земельної ділянки, землі водного фонду будуть обліковуватись як землі сільськогосподарського призначення, а відтак на них не буде поширюватись режим обмеженої господарської діяльності.
Прокурор стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером № 4622110100:19:000:0061 не може існувати у встановлених межах, її державна реєстрація повинна бути скасована та створено новий об'єкт (об'єкти) земельних відносин з іншим цільовим призначенням.
На думку прокурора, з метою реального поновлення прав Кам'нка-Бузької міської ради державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0061 підлягає скасуванню.
Позиція позивача.
В додаткових поясненнях ( вх.№11608/24 від 29.04.2024) позивач зазначає про те, що в результаті державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га порушено водоохоронну зону вздовж річки Західний Буг, а землі в межах прибережної захисної смуги сформовано як землі сільськогосподарського призначення, чим створена перешкода в ефективному використанні вказаної земельної ділянки як земель водного фонду. Крім того, згідно з положеннями ст.61 ЗК України та ст. 89 ВК України, землі прибережних захисних смуг віднесені до природоохоронних територій з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо.
Позивач зауважує, що без скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, землі водного фонду будуть обліковуватись як землі сільськогосподарського призначення, а отже на них не буде поширюватись режим обмеженої господарської діяльності. Існування вказаної ділянки унеможливлює виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення меж водогосподарських зон та прибережної захисної смуги. Тобто, така земельна ділянка з кадастровим номером 4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га не може існувати у встановлених межах, її державна реєстрація повинна бути скасована та створено новий об'єкт земельних відносин з іншим цільовим призначенням. Відповідно до ст.ст. 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Тому, з метою реального поновлення прав щодо користування земельною ділянкою в законний спосіб, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га підлягає скасуванню.
Водним кодексом України зміна цільового призначення земельних ділянок водного фонду з метою їх використання в інших цілях не передбачена. Відведення за рахунок водного фонду земельної ділянки сільськогосподарського призначення супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення цієї ділянки всупереч ч.1 ст.20 ЗК України та ст.4 ВК України. Земельна ділянка з кадастровим номером 4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га розташована в межах прибережної захисної смуги річки «Західний Буг», а отже не може відноситися до земель сільськогосподарського призначення та існувати у встановлених межах.
Отже, з метою реального поновлення прав держави, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га підлягає скасуванню.
Реєстрацію спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України здійснено державним кадастровим реєстратором Кам'янка-Бузького відділу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, при цьому відділ є структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області без права юридичної особи та не може бути відповідачем у справі. Таким чином, орган що допустив порушення та уповноваженим органом на усунення такого порушення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га є Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.
Позивач зазначає, що задоволення судом позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га як об'єкта цивільних прав, призведе до відновлення права мешканців територіальної громади безперешкодного та безоплатного доступу до берегів річок, а також права розпоряджатися земельними ділянками і можливого надання їх у користування на умовах оренди, відповідно до положень ч.3 ст.85 ВК України та статей 59, 60 ЗК України.
Таким чином, позивач просить суд задовольнити вимоги позовної заяви про усунення перешкод Кам'янка-Бузькій міській раді Львівського району Львівської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування вчиненої 26.09.2018 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га.
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву (вх.№10510/24 від 16.04.2024) відповідач позов заперечує. Зазначає про те, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом України «Про державний земельний кадастр» відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
За інформацією Відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, земельна ділянка з кадастровим номером 4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га., внесена до Національної кадастрової системи на підставі Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок 26.09.2018 року. Розробник даної документації ЛРФ ДП ЦДЗК ЛМР виробничий відділ, сертифікований інженер землепорядник - ОСОБА_1 . Дана земельна ділянка знаходиться за адресою: Львівська область, Кам'янка-Бузький район, за межами м. Кам'янка-Бузька, відноситься до земель запасу сільськогосподарського призначення, склад угідь сіножаті.
Відповідач зазначає про те, що у позові прокурор стверджує, що земельна ділянка, відноситься до земель водного фонду, однак, проаналізувавши позовну заяву та додані до неї документи, Відповідач приходить до висновку, що Позивачем не надано жодних доказів, щодо вищезазначеного. Звертає увагу на те, що паспорт річки Західний Буг не розроблявся.
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.
Власник даної земельної ділянки не звертався щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яке здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Жодного рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га уповноваженим органом не приймалося.
Відповідач зазначає, що державна реєстрація земельної ділянки, в тому числі скасування державної реєстрації є виключною компетенцією Державного кадастрового реєстратора.
Таким чином, відповідач просить суд у задоволенні позову Жовківської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі : Кам'янка-Бузької міської ради Львівського району Львівської області до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області відмовити у повному обсязі.
Обставини справи.
За результатами вивчення Жовківською окружною прокуратурою даних Публічної кадастрової карти України, зокрема накладенням аналітичного шару «умовна прибережна захисна смуга» на базовий шар «ортофотоплан» в кадастровому поділі, виявлено, що земельна ділянка кадастровий №4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га розташована впритул до ріки Західний Буг та їй присвоєно категорію - землі сільськогосподарського призначення.
Встановлено, що 15.08.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області прийнято наказ №13-4361/16-18-СГ «Про надання згоди на поділ земельної ділянки» (в подальшому - Наказ) яким надано згоду Львівській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» на поділ земельних ділянок, зокрема земельної ділянки площею 10,8000 га (кадастровий №4622110100:19:000:0044), розташованої на території Кам'янка-Бузького міської об'єднаної територіальної громади.
На підставі вищевказаного Наказу Львівською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема щодо земельної ділянки кадастровий №4622110100:19:000:0044 (на далі - Технічна документація).
Як вбачається з пояснювальної записки до Технічної документації, такою передбачено здійснити поділ 13 земельних ділянок, зокрема земельної ділянки площею 10,8000 га (кадастровий №4622110100:19:000:0044) з подальшим присвоєнням земельним ділянкам кадастрових номерів та внесення відомостей про земельні ділянки до автоматизованої системи Державного земельного кадастру, а також державної реєстрації прав на земельні ділянки відповідно до вимог законодавства.
Як вбачається з переліку обмежень і сервітутів у використанні земельної ділянки долученого до Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначенні державної власності ( за межами населених пунктів) на території Кам'янка-Бузької міської об'даної територіальної громади Кам'янка-Бузького району Львівської області на земельну ділянку площею 10,8000 га, встановлено наступні обмеження код: 05.02 Прибережно захисна смуга вздовж річок, навколо водойом та на островах-7,9917 га.
За результатами поділу земельної ділянки кадастровий №4622110100:19:000:0044 площею 10,8000 га утворилось дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення відомості про які внесені до Державного земельного кадастру, а саме:
- кадастровий №4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га;
- кадастровий №4622186600:15:000:0062 площею 2,8083 га.
Відповідно до листа Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 02.02.2023 №1-9/266 та на підставі Атестату відповідності, зареєстрованого в Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 02.12.2021 за № 23582, Жовківська окружна прокуратура є користувачем інформаційно - телекомунікаційної системи «Автоматизована система Державного земельного кадастру».
Як вбачається з інформації розміщеної в з інформаційно - телекомунікаційній системі «Автоматизована система Державного земельного кадастру», вищевказана земельна ділянка кадастровий №4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га розташована в межах прибережної захисної смуги річки Західний Буг. Такі відомості є загальновідомими, а тому не потребують доказування (ч. 3 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до інформації наявної в інформаційно - телекомунікаційній системі «Автоматизована система Державного земельного кадастру» на підставі заяви Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про державну реєстрацію земельної ділянки (реєстраційний № ЗВ-9703930762018 від 26.09.2018) зареєстровано земельну ділянку кадастровий №4622110100:19:000:0061; адреса земельної ділянки - Львівська область, Кам'янка-Бузький район, за межами м.Кам'янка-Бузька; категорія земель-землі сільськогосподарського призначення; вид використання-землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення-16.00; площа-7,9917 га; форма власності-Інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастру відсутня.
У відомостях про державну реєстрацію земельної ділянки зазначено: інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки - технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, 13.08.2018, ЛРФ ДП ЦДЗК ЛМР виробничий відділ, ОСОБА_1 ; орган, який зареєстрував земельну ділянку - Відділ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області; дата державної реєстрації земельної ділянки - 26.09.2018.
Відомості щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку кадастровий №4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - відсутні (інформаційна довідка 368502842 від 05.03.2024).
Як вбачається з інформації Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну №09/1615 від 10.11.2023 паспорт річки Західний Буг не розроблявся. Річка Західний Буг згідно з ст. 79 ВК України належить до категорії середніх річок. Відповідно до ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок (у меженний період) шириною для середніх річок - 50 метрів, якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Вказане підтверджується інформацією Депаратаменту екології та природних ресурсів ЛОДА №31-3129/0/2-23 від 09.11.23 та Державного агентства водних ресурсів України №680/ВЛ/21-23 від 13.11.2023.
Вказані обставини підтверджуються інформацією Кам'янка-Бузької міської ради від №2181/03-15 від 14.11.2023 з якої вбачається, що технічна документація щодо земельної ділянки кадастровий №4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га розроблена Львівською регіональною філією Державного підприємства ЦДЗК ЛМР виробничий підрозділ 13.08.2018, земельна ділянка зареєстрована як землі сільськогосподарського призначення, право комунальної власності на вказану земельну ділянку не зареєстровано.
У результаті державної реєстрації земельної ділянки кадастровий №4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га порушено водоохоронну зону уздовж річки Західний Буг, а землі в межах прибережної захисної смуги сформовано, як землі сільськогосподарського призначення. Чим створено перешкоду власнику в ефективному використанні вказаної ділянки, як земель водного фонду. Крім того, згідно з положеннями ст. 61 ЗК України та ст. 89 ВК України землі прибережних захисних смуг віднесені до природоохоронних територій з режимом обмеженої господарської діяльності, у межах яких забороняється розорювання земель, садівництво та городництво тощо.
Прокурор зазначає про те, що без скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, землі водного фонду будуть обліковуватись як землі сільськогосподарського призначення, а отже на них не буде поширюватись режим обмеженої господарської діяльності.
Існування вказаної ділянки унеможливлює виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення меж водогосподарських зон та прибережної захисної смуги.
Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером №4622110100:19:000:0061 не може існувати у встановлених межах, її державна реєстрація повинна бути скасована та створено новий об'єкт (об'єкти) земельних відносин з іншим цільовим призначенням.
Отже, з метою реального поновлення прав Кам'янка-Бузької міської ради, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером №4622110100:19:000:0061 підлягає скасуванню.
Листом №14.53/05-38-4181ВИХ-23 від 07.11. 2023 окружна прокуратура звернулася до Кам'янка-Бузької міської ради Львівського району Львівської області із запитом про надання інформації та документальних матеріалів , в якому просить в строк до 15.11.2023 надати Жовківській окружній прокуратурі: -наявну інформацію щодо розробки технічних документацій на земельні ділянки з кадастровими номерами №4622186600:15:000:0219 площею 9,6657 га.; №4622110100:19:000:0056 площею 17,9539 га та №4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га, які знаходяться на території Кам'янка-Бузької територіальної громади; -інформацію щодо вжитих заходів на усунення виявлених порушень; -іншу наявну інформацію, яка спростовує чи підтверджує вказані обставини.
Прокуратура, одночасно повідомила про те, що за наявності підстав, звертатиметься з відповідною позовною заявою до суду в інтересах держави.
Листом №14.53/05-38-4183ВИХ-23 від 07.11.2023 окружна прокуратура звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із запитом про надання інформації та документальних матеріалів, в якому просить в строк до 15.11.2023 надати прокуратурі технічну документацію на земельні ділянки за кадастровими номерами №4622186600:15:000:0219 площею 9,6657 га.; №4622110100:19:000:0056 площею 17,9539 га та №4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га, які знаходяться на території Кам'янка-Бузької територіальної громади.
Прокуратура, одночасно повідомила про те, що за наявності підстав, звертатиметься з відповідною позовною заявою до суду в інтересах держави.
Листом №14.53/05-38-4182ВИХ-23 від 07.11.2023 окружна прокуратура звернулася до Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, Сектора у Львівській області Державного агентства водних ресурсів України та до Департаменту екології та природних ресурсів Львівської облдержадміністрації із запитом про надання інформації та документальних матеріалів, в якому просить в строк до 15.11.2023 надати прокуратурі: -належним чином завірену копію паспорту річки «Західний Буг», розробленого та затвердженого відповідно до Водного, Земельного кодексів України, Закону України «Про землеустрій» та Порядку складання паспортів річок, затвердженого постановою КМУ « 347 від 14.04.1997; -наявну інформацію щодо розробки проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги річки «Західний Буг», в разі наявності розробленого та затвердженого відповідно до Водного, Земельного кодексів України, Закону України «про землеустрій» та Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними, затвердженого постановою КМУ №347 від 14.04.1997 проекту його належним чином завірену копію; - інформацію про погодження чи затвердження власником чи землекористувачем в порядку, встановленому ст. 186 Земельного кодексу України, проекту землеустрою щодо відведення вищевказаних земельних ділянок або іншої документації із землеустрою, на підставі якої здійснювалось формування земельних ділянок (надавши належним чином завірені копії підтверджуючих документів); - в разі відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги річки «Західний Буг» надати орієнтовні розміри і межі водоохоронних зон прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 Водного кодексу України, що визначаються відповідно до Поряду установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними, затвердженого постановою КМУ №347 від 14.04.1997, з нанесенням їх на відповідні картографічні матеріали з урахуванням меж вищевказаної земельної ділянки; - інші матеріали, які підтверджують чи спростовують приналежність вказаних земельних ділянок до земель водного фонду.
Прокуратура, одночасно повідомила про те, що за наявності підстав, звертатиметься з відповідною позовною заявою до суду в інтересах держави.
Листом №2181/03-15 від 14.11.2023 Кам'янка-Бузька міська рада надала відповідь на запит прокуратури , № 14.53/05-38-4181ВИХ-23 від 07.11.2023 про те, що Кам'янка-Бузька міська рада не виступала замовником технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок площею - 9,6657 та (кадастровий номер - 462І2186600:15:000:0219), площею - 17,9539 та (кадастровий номер - 4622110100:19:000:0056), площею - 7,9917 та (кадастровий номер - 4622110100:19:000:0061). Право комунальної власності на дані земельні ділянки не зареєстровано.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ- 4607797282018 від 26.09.2018 про земельну ділянку площею - 7,9917 га (кадастровий номер - 4622110100:19:000:0061), витягу з Державного про земельного кадастру № НВ-4607796712018 від 26.09.2018 про земельну ділянку площею - 17,9539 га (кадастровий номер - 4622110100:19:000:0056) технічні документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання вказаних земельних ділянок були розроблені Львівською регіональною філією Державного підприємства ЦДЗК ЛМР виробничий підрозділ 13.08.2018. Право комунальної власності на вказані земельні ділянки не зареєстровано. Оскільки вказані земельні ділянки мають обмеження у використанні як прибережні захисні смуги вздовж річки, то по мірі передачі в користування таких земель фізичним або юридичним особам буде враховано можливість створення сприятливого режиму використання даної території з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у відповідності до норм ст. 61 Земельного кодексу України.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ- 4611789422019 від 02.12.2019 про земельну ділянку площею - 9,6657 га (кадастровий номер - 4622186600:15:000:0219) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання вказаної земельної ділянки була розроблена Львівським науково-дослідним та проектним Інститутом землеустрою 20.12.2019. Відповідно до даного витягу право комунальної власності на земельну ділянку не зареєстровано. Цільове призначення земельної ділянки - землі запасу сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського призначення (сіножаті), відомості щодо обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані.
Листом №4885-23 від 09.11.2023 Департамент екології та природних ресурсів повідомив про те, що розглянув запит прокуратури щодо надання інформації стосовно земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими №4622186600:15:000:0219 площею 9,6657 га, №4622110100:19:000:0056 площею 17,9539 га, №4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га в межах прибережної захисної смуги річки Західний Буг та в межах компетенції, та повідомив про те , що погодження документації із землеустрою на вищезазначені земельні ділянки департаментом не здійснювалося.
Стосовно інших пунктів запиту департамент не володіє запитуваною інформацією та документацією.
Листом №4931-23 від 13.11.2023 Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство) на запит прокуратури повідомило про те, що відповідно до Положення про сектор у Львівській області Держводагентства затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України від 21.10.2021 № 818 із змінами внесеними наказом Держводагентства 28. 04.2022 № 39 запитувана інформація викладена у Вашому листі не належить до функцій сектору.
Листом №4899-23 від 10.11.2023 Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну на запит прокуратури повідомило про наступне: паспорт річки Західний Буг відповідно до «Порядку складання паспортів річок» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997р. № 347 не розроблявся; проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон (в тому числі прибережних захисних смуг) в управлінні відсутні, в тому числі проект землеустрою із встановлення прибережної захисної смуги річки Західний Буг; проекти землеустрою щодо відведення, вказаних у листі, земельних ділянок у приватну власність на погодження до БУВР Західного Бугу та Сяну не надходили; річка Західний Буг згідно ст. 79 Водного кодексу України належить до категорії середніх річок. Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок (у меженний період) шириною для середніх річок - 50 метрів, якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.
Листом № 14.53/05-38-1201ВИХ-24 від 25.03.2024 окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Кам'янка-Бузьку міську раду про виявлені порушення.
Таким чином, прокуратурою повідомлено Кам'янка-Бузьку міську раду про виявлені порушення, однак, вказаний органи самостійно не звернувся до суду з позовом, тому це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Відтак, прокурор просить суд усунути Кам'янка-Бузькій міській раді Львівського району Львівської області перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування вчиненої 26.09.2018 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером №4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га.
Оцінка суду.
Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з позовом до суду
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Одночасно згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17).
Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № З-рп/99 від 8.04.1999 прокурори вправі звертатись до суду з позовами в інтересах держави в особі органів державної влади.
Так, відповідно до вимог ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.
Інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної громади, а держава в свою чергу гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, що передбачено п.2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Частина 3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Згідно з положеннями ч. 1 вказаної статті органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У Конституції України (статті 13, 14) передбачено, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом ст. ст. 4, 5 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) завданням земельного законодавства, яке включає цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на землі сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісового та водного фонду, промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно із ч.-ч. 1, 2, 7 ст. 20 Земельного Кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного Кодексу України та ст. 4 Водного Кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Відповідно до ст. 59 Земельного Кодексу України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої ст. 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.
Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої ст. 59 Земельного Кодексу України.
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4 ст. 59 Земельного Кодексу України).
За положеннями ст. 60 Земельного Кодексу України та ст. 88 Водного Кодексу України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 Земельного Кодексу України та статтями 1, 88, 90 Водного Кодексу України.
Так, згідно зі ст. 61 ЗК України та ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Відповідно до ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів;
- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів;
- для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.
Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.
З огляду на наведене, положення ч.1 ст. 83, ч.1 ст. 84, ст. 122 ЗК України, ст.-ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об'єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
За результатами поділу земельної ділянки кадастровий №4622110100:19:000:0044 площею 10,8000 га утворилось дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення відомості про які внесені до Державного земельного кадастру, а саме:
- кадастровий №4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га;
- кадастровий №4622186600:15:000:0062 площею 2,8083 га.
Однак, судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий №4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га розташована в межах прибережної захисної смуги річки Західний Буг.
Відтак, в результаті державної реєстрації земельної ділянки кадастровий №4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 порушено вимоги Земельного Кодексу України щодо визначення цивільного призначення земельної ділянки, водоохоронну зону уздовж річки Західний Буг.
Згідно з ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Спеціальним законом, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України «Про Державний земельний кадастр
В постанові від 03.09.2020 у справі № 911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок.
Статтями 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга.
Отже, з метою реального поновлення прав держави, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером №4622110100:19:000:0061 підлягає скасуванню.
Земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації (ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України.
Статтями 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку. У разі скасування державної реєстрації з цієї підстави, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб'єктів таких прав. Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора, відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи та зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями (п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051).
Як вбачається з інформації наявної в інформаційно - телекомунікаційній системі «Автоматизована система Державного земельного кадастру» на підставі заяви Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про державну реєстрацію земельної ділянки (реєстраційний № ЗВ-9703930762018 від 26.09.2018) зареєстровано земельну ділянку кадастровий №4622110100:19:000:0061; адреса земельної ділянки - Львівська область, Кам'янка-Бузький район, за межами м.Кам'янка-Бузька; категорія земель-землі сільськогосподарського призначення; вид використання-землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення-16.00; площа-7,9917 га; форма власності-Інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастру відсутня.
У відомостях про державну реєстрацію земельної ділянки зазначено: інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки - технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, 13.08.2018, ЛРФ ДП ЦДЗК ЛМР виробничий відділ, ОСОБА_1 ; орган, який зареєстрував земельну ділянку - Відділ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області; дата державної реєстрації земельної ділянки - 26.09.2018.
Таким чином, орган що допустив порушення та уповноваженим органом на усунення такого порушення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером №4622110100:19:000:0061 є Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).
Перелік способів захисту земельних прав викладений у ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, якою, зокрема передбачено і застосування інших, передбачених законом способів.
Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту порушених прав держави є ефективним, відповідає змісту порушеного права та інтересу, призведе до реального відновлення інтересів держави у спірних правовідносинах, який узгоджується з положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України, а саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером №4622110100:19:000:0061 як об'єкта цивільних прав.
Як унормовано статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Враховуючи те, що прокурором подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем не подано доказів, які могли бути більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.
Судові витрати.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, Львівська обласна прокуратура сплатила судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №516 від 15.03.2024.
На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Усунути Кам'янка-Бузькій міській раді Львівського району Львівської області перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування вчиненої 26.09.2018 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером № 4622110100:19:000:0061 площею 7,9917 га.
4. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, пр. В. Чорновола, 4; код ЄДРПОУ 39769942) на користь Львівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910031; поштовий індекс 79005, Львівська обл., м. Львів, пр-т Шевченка, буд. 17/19) 2422,40 грн. судового збору.
5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписано 01.07.2024.
Суддя Кітаєва С.Б.