вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/816/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОН Ч ТА К"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ЮГЕНЕРГОПРОМТРАНС"
про стягнення 504 103, 86 грн
Суддя В.М. Антонова
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
1. Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОН Ч ТА К" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ЮГЕНЕРГОПРОМТРАНС" (надалі - відповідач) про стягнення 504 103, 86 грн з яких: 87 603, 42 грн 3% річних та 416 500, 44 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором підряду №008/01 від 25.01.2018, в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт.
2. Стислий виклад позицій відповідача
Відповідач у відзиві заявляє клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат на 40%, просить прийняти рішення про стягнення з нього 52 562, 05 грн 3% річних і 249 900, 27 грн інфляційних втрат. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що основний борг за спірним договором складає 1 000 000, 01 грн, нараховані 3% річних та інфляційні втрати становлять 50% від суми основного боргу, що свідчить про їх неспівмірність, також посилається на те, що через несвоєчасні розрахунки з ним ДП «Гарантований покупець» за поставлену електричну енергію, відповідач був позбавлений можливості своєчасно виконувати свої грошові зобов'язання перед позивачем. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем, у зв'язку не належним виконанням свого грошового зобов'язання, завдано збитків іншим учасникам господарських відносин
3. Процесуальні дії в справі
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення 504 103, 86 грн з яких: 87 603, 42 грн 3% річних та 416 500, 44 грн інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/816/24 визнано справу малозначною, задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
16.04.2024 від відповідача надійшли відзив і клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат на 40%, просить суд прийняти рішення про стягнення з нього 52 562, 05 грн 3% річних і 249 900, 27 грн інфляційних втрат.
18.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує щодо задоволення клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат на 40%.
10.05.2024 від позивача надійшли письмове підтвердження, що ціна позову станом на 10.05.2024 залишається незмінною.
Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
25.01.2018 між відповідачем (замовник) та позивачем (підрядник) укладено договір підряду № 008/01 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого, на умовах цього договору підряду підрядник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами за завданням замовника виконати у встановлений строк ізоляційні роботи модулів котла та трубопроводів за межами котла (далі-роботи), на об'єкті будівництва - теплова електростанція, що працює на біопаливі - перша черга будівництва за адресою: поштовий індекс 08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 38а/1 (далі-об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх.
Перелік, об'єм та вартість робіт з'ясовані сторонами та підписані у вигляді договірної ціни, додаток № 1, який є невід'ємною частиною даного договору, зведений кошторисний розрахунок, локальний кошторис № 4-1-1, Відомість обсягів робіт, підсумкова відомість ресурсів, оформлених додатком № 2, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2. договору).
Відповідно до п.2.1. договору, вартість предмету договору, за домовленістю сторін, становить 1 414 131,01 грн, ПДВ 20% складає - 282 826, 20 грн, разом з ПДВ - 1 696 957, 21 грн, що визначено договірною ціною до договору підряду №008/01 від 25.01.2018, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що оплата суми, визначеної у п.2.1. договору здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника в наступному порядку:
- авансовий платіж у розмірі 50% від суми договору, що становить 70 7065, 50 грн, ПДВ 20% складає - 141413, 10 грн, разом з ПДВ - 848478, 60 грн. Замовник на поточний рахунок підрядника протягом 5 (п'яти) банківських днів від дати підписання договору та не пізніше 3 календарних днів відповідно рахунку підрядника (п.2.3.1. договору);
- 30% від суми договору, що складає 424 239, 30 грн, ПДВ 20% складає - 84 847, 86 грн, разом з ПДВ - 509 087, 16 грн замовник перераховує на поточний рахунок підрядника протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами актів приймання виконаних робіт форми КБ 2в, складених сторонами на основі довідки про вартість виконаних робіт і витрат форми КБ-3 (п.2.3.2. договору);
- решту платежів 20% від суми договору, що становить 282 826,20 грн, ПДВ 20 % складає 56 565, 24 грн, разом з ПДВ - 339 391,44 грн. Замовник перераховує на поточний рахунок підрядника протягом квітня місяця 2018 року, але не пізніше 25.04.2018 (п. 2.3.3. договору);
Договір є чинним з дати його підписання сторонами і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань але не пізніше 01.05.2018 (п. 15.2. договору).
10.04.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору (далі* додаткова угода), відповідно до умов якої, за взаємною згодою сторін внесено зміни до п.2.3.1. договору та викладено його в наступній редакції:
« 2.3.1. Авансовий платіж у розмірі 41,07% від суми договору, що становить 580 797, 67 грн, ПДВ 20% складає 116 159, 54 грн, разом з ПДВ - 696 957, 21 грн, замовник перераховує на поточний рахунок підрядника протягом 5 (п'яти) банківських днів від дати підписання додаткової угоди №1 до договору та не пізніше 10-ти календарних днів відповідно до зміненого рахунку підрядника.» (п.1. додаткової угоди).
Також, за взаємною згодою сторін внесено зміни до п.2.3.2. договору та викладено його в наступній редакції:
« 2.3.2. Платіж у розмірі 166 666, 67 грн замовник перераховує на поточний рахунок підрядника протягом 5 (п'яти) банківських днів від дати підписання акту виконаних робіт по договору» (п.2. додаткової угоди).
Пунктом 3. додаткової угоди внесено зміни до п.2.3.3. договору та викладено його в наступній редакції:
« 2.3.3. Решту платежу в сумі, що складає 833 333, 33 грн замовник перераховує на поточний рахунок підрядника через 90 (дев'яносто) днів з дати закінчення робіт по договору та підписання актів виконаних робіт».
Позивачем, в підтвердження факту виконання робіт за договором та їх прийняття відповідачем були надані:
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) та акт прийому виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за лютий 2018 року (підписані 19.02.2018) на загальну суму 1 232 139, 97 грн, які містять підписи сторін та скріпленими відтисками їх печаток;
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) та акт прийому виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за червень 2018 року (підписані 01.06.2018) на загальну суму 464 817, 24 грн, які містять підписи сторін та скріпленими відтисками їх печаток.
Крім того, позивачем були сформовані рахунки - фактури № 6 від 19.02.2018 на суму 1 232 139,97 грн та № 12 від 01.06.2018 на суму 464 817, 24 грн.
За виконані підрядні роботи відповідач розрахувався частково в розмірі 696 957, 20 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1857 від 03.05.2018 та №1923 від 14.05.2018.
З огляду на те, що відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати вартості виконаних підрядних робіт виконав не в повному обсязі, позивач звернувся з позовом до Господарського суду Київської області про стягнення з відповідача 1 732 935, 32 грн, з яких: 1 000 000, 01 грн основний борг, 564 250, 54 грн пеня, 56 584, 77 грн 3% річних за період з 01.09.2018 по 20.07.2020 та 112 100, 00 грн інфляційні втрати за період з вересня 2018 року по квітень 2020 року.
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.12.2020 в справі №911/2131/20, яке залишене в силі постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2024, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 000 000, 01 грн боргу, 56 584, 77 грн 3 % річних, 112 100, 00 грн інфляційних втрат, 127 154, 57 грн пені, 19 437, 59 грн судового збору та 5 234, 40 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Вказаним рішенням встановлено, що відповідачем прийнято роботи виконані позивачем за договором, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками 19.02.2018 та 01.06.2018, актами прийому виконаних робіт (форма КБ-2в) і довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), водночас, відповідач за виконані позивачем роботи своєчасно не розрахувався.
На виконання вказаних вище рішення та постанови відповідачем оплачено позивачу 1 362 101, 78 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №375 від 28.02.2024.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати виконаних робіт, з огляду на що позивач просить стягнути з відповідача 87 603, 42 грн 3% річних за період з 29.03.2021 по 27.02.2024 та 416 500, 44 грн інфляційних втрат за період з квітня 2021 року по березень 2024 року.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання глави 61 Цивільного кодексу України,
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст.846 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.12.2020 в справі №911/2131/20, залишене в силі постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2024, яке набрало законної сили 15.02.2024, було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.12.2020 в справі №911/2131/20 стягнуто з відповідача на користь позивача 56 584, 77 грн 3 % річних за період з 01.09.2018 по 20.07.2020 та 112 100, 00 грн інфляційних втрат за період з вересня 2018 року по квітень 2020 року.
28.02.2024 на виконання вказаних вище рішення та постанови відповідачем сплачено заборгованість позивачу, що підтверджується платіжною інструкцією №375 від 28.02.2024 на суму 1 362 101, 78 грн.
Разом з тим, у справі №911/2131/20 позивачем не заявлялось та судом не вирішувалось питання щодо стягнення 3% річних за період з 29.03.2021 по 27.02.2024 та інфляційних втрат за період з квітня 2021 року по березень 2024 року.
При цьому суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум передбачених частиною другою статті 625 Цивільного Кодексу України. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 625 Цивільного Кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 Цивільного Кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 29.03.2021 по 27.02.2024 в сумі 87 603, 42 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за загальний період з квітня 2021 року по лютий 2024 в сумі 416 500, 44 грн, визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Разом з тим відповідачем, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 902/417/18, заявлено про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних на 40% в порядку ст.233 Господарського кодексу України.
Так, згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19).
У справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Отже, Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.
Водночас у даній справі позивачем заявлено до стягнення відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 ЦК України) - 3%.
Суд зазначає, що застосування положень ст.625 ЦК України, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних нарахувань, а тому відсутні підстави для зменшення 3% річних та інфляційних втрат.
Схожий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №921/94/21, від 18.01.2024 в справі № 916/410/23.
За таких обставин суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру відсотків річних та інфляційних втрат на 40 %.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 87 603, 42 грн 3% річних та 416 500, 44 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 10 000, 00 грн витрат на правову допомогу.
Згідно із ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу долучено до матеріалів справи: копію договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №18/03 від 18.03.2024, копію ордера серії ВЕ №1112508 від 29.03.2024, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК №001470 від 23.11.2018, копію розрахунка №18-03 суми гонорару за надану правову допомогу з описом робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги на суму 10 000, 00 грн, копію рахунка-фактури №18/03 від 18.03.2024 на суму 10 000, 00 грн та копію платіжної інструкції №2777 від 27.03.2021 про оплату правової допомоги відповідно до рахунку на суму 10 000, 00 грн.
Частини 1 та 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України ).
Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлялось, не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги.
При цьому, судом враховано, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах від 25.04.2018 у справі №922/3142/17, від 02.05.2018 у справі №910/22350/16, від 11.06.2018 року у справі №923/567/17.
Беручи до уваги підтвердження позивачем правового статусу адвоката, надання доказів фактичного надання правничої допомоги на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви, в зв'язку з чим, судом покладаються на відповідача витрати позивача на правову допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОН Ч ТА К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ЮГЕНЕРГОПРОМТРАНС" про стягнення 504 103, 86 грн задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ЮГЕНЕРГОПРОМТРАНС" (08400, Київська область, місто Переяслав-Хмельницький(п), вулиця Героїв Дніпра, будинок 38-А, ідентифікаційний код 33742752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОН Ч ТА К" (54037, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Івана Франка, будинок 31, корпус В, ідентифікаційний код 13849441) 87 603 (вісімдесят сім тисяч шістсот три) грн 42 коп. 3% річних, 416 500 (чотириста шістнадцять тисяч п'ятсот) грн 44 коп. інфляційних втрат, 6 049 (шість тисяч сорок дев'ять) грн 25 коп. судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя В.М. Антонова