Справа № 296/12319/23
2/296/998/24
24 червня 2024 року м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі головуючої судді Петровської М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії, -
встановив:
Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради звернулось до Корольовського районного суду м.Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить:
- стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради 1/5 частину боргу за спожиті послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії у сумі 1 660,00 грн, та 1/5 частину витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви у сумі 536,80 грн;
- стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради 1/5 частину боргу за спожиті послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії у сумі 1 660,00 грн, та 1/5 частину витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви у сумі 536,80 грн;
- стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради 2/5 частини боргу за спожиті послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії у сумі 3 320,93 грн, та 2/5 частини витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви у сумі 1 073,60 грн;
- стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради 1/5 частину боргу за спожиті послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії у сумі 1 660,00 грн, та 1/5 частину витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви у сумі 536,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що квартира АДРЕСА_1 , забезпечується послугами централізованого опалення, постачання теплової енергії, які надає Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, споживачами яких є власники квартири ОСОБА_1 (1/5 частка), ОСОБА_2 (1/5 частка), ОСОБА_3 (2/5 частки) та ОСОБА_4 (1/5 частка).
Вказує, що в період з 01.01.2020 по 01.11.2023 відповідачі не в повному обсязі сплачують кошти за надані послуги, внаслідок чого у них утворилась заборгованість, яка становить 8 300,93 грн.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відзивів на позовну заяву не подавали. Ухвала про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, двічі направлялись на адресу відповідачів за зареєстрованим місцем їх проживання, у відповідності до приписів ЦПК України, та були вручені, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відзивів на позовну заяву не подавали. Ухвала про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, двічі направлялись на адресу відповідачів за зареєстрованим місцем їх проживання, у відповідності до приписів ЦПК України, однак поштові відправлення повернулись на адресу суду не врученими, востаннє з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою". Також відповідачі повідомлялися про розгляд справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України.
У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи, що справа призначена до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, ненадходження відзивів на позов, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Згідно ч.1 ст.174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, щоквартира АДРЕСА_1 , яка забезпечується послугами з централізованого опалення, постачання теплової енергії, належить на праві спільної часткової власності відповідачам по справі: ОСОБА_1 (1/5 частка), ОСОБА_2 (1/5 частка), ОСОБА_3 (2/5 частки), ОСОБА_4 (1/5 частка), що підтверджується інформаційною довідкою №355179279 від 21.11.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, і договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 22.02.2012.
Згідно із наявними у матеріалах справи розрахунками заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_2 , в період з 01 січня 2020 року по 01 листопада 2023 року у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, в розмірі 8 300,93 грн, яку на момент пред'явлення позову відповідачами добровільно сплачено не було.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII (далі - Закон №2189-VIII).
Відповідно до статті 5 Закону №2189-VIII, до житлово - комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
За змістом частини першої статті 9 Закону №2189-VIII, споживач здійснює оплату за спожиті житлово - комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово -комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону №2189-VIII, ціни (тарифи) на житлово -комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими.
Частинами другою, третьою та п'ятою статті 21 Закону №2189-VIII передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У частині 4 статті 319 Цивільного кодексу України закріплене правило про те, що власність зобов'язує.
Частиною 1 статті 360 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів ( обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до положень статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності та залежно від положень закону або домовленості між співвласниками може належати їм на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина четверта статті 355 цього Кодексу).
Відповідно до частини четвертої ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У разі належності квартири декільком особам на праві спільної сумісної або спільної часткової власності, позовні вимоги мають бути пред'явлені до кожного з них про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірах, що відповідають їх часткам у праві спільної сумісної/часткової власності на квартиру, крім тих випадків, коли між співвласниками досягнуто домовленості щодо утримання квартири і визначено уповноваженого власника квартири (постанови Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі №522/7683/13-ц, від 01 вересня 2020 року в справі №352/2163/13-ц).
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.
Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в статті 81 ЦПК України, відповідно до положень якої доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за період з 01 січня 2020 року по 01 листопада 2023 року утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, в розмірі 8 300,93 грн, доказів на спростування наявності якої відповідачами надано не було.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, в розмірі відповідно до їх часток у праві спільної часткової власності на квартиру (по 1/5 частці), тобто по 1 660,00 грн з кожного, тому позов підлягає задоволенню в цій частині.
Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії за період з 01.01.2020 по 01.11.2023 в розмірі 3 320,93 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.ч.7, 9 ст.177 Сімейного кодексу України, батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на момент виникнення заборгованості, тобто станом на січень 2020 року, співвідповідач по справі ОСОБА_3 був неповнолітнім та мав неповну цивільну дієздатність, у зв'язку з чим він не може самостійно нести відповідальність за зобов'язаннями, які виникли до досягнення ним повноліття.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, в розмірі відповідно до його частки у праві спільної часткової власності на квартиру (2/5 частки), за період з 04.04.2021 (день досягнення ОСОБА_3 повноліття) по 01.11.2023, що становить 2 204,03 грн (38 300,93 грн (сума заборгованості станом на 10.2023) - 30 000,00 грн (сплачена сума за 11.2023) - 6 096,90 грн (частка боргу ОСОБА_3 за період з 01.01.2020 по 03.2021) у зв'язку позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача ОСОБА_4 заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії в розмірі 1 660,00 грн, то суд вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_4 в період з моменту виникнення заборгованості та станом на дату ухвалення рішення не досяг повноліття, при цьому, в матеріалах справи відсутні будь які відомості щодо наявності в нього законних представників, які у відповідності до вимог законодавства мають нести цивільно - правову відповідальність за його зобов'язаннями.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі по 536,80 грн з кожного, а з відповідача ОСОБА_3 в сумі 712,64 грн.
Керуючись статтями 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
ухвалив:
Цивільний позов Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (м.Житомир, вул.Київська, 48, код ЄДРПОУ 35343771) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії, за період з 01 січня 2020 року по 01 листопада 2023 року в розмірі 1 660,00 грн (одна тисяча шістсот шістдесят гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії, за період з 01 січня 2020 року по 01 листопада 2023 року в розмірі 1 660,00 грн (одна тисяча шістсот шістдесят гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії, за період з 04 квітня 2021 року по 01 листопада 2023 року в розмірі 2 204,03 грн (дві тисячі двісті чотири гривні три копійки).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради 712,64 грн (сімсот дванадцять гривень шістдесят чотири копійки) судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 273 Цивільного процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 24 червня 2024 року.
Суддя М. В. Петровська