ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
04.07.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/256/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус центр", вул. Стуса,буд.11, с. Підрясне, Львівський район, Львівська область, 81085
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Крістал комерц", вул. Шота Руставелі, буд. 1, м. Івано-Франківськ,76018
про стягнення заборгованості у розмірі 272159 грн, а саме: 220000 грн основної суми боргу, 40924 грн пені, 11235 грн 10% річних,
встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Максимус центр" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крістал комерц" про стягнення заборгованості у розмірі 272159 грн, а саме: 220000 грн основної суми боргу, 40924 грн пені, 11235 грн 10% річних.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати заяву з відповідним обґрунтуванням своїх заперечень.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі, згідно вимог ст. 120 ГПК України, суд надіслав відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою місцезнаходження згідно даних ЄДРЮОФОПГФ: вул. Шота Руставелі, буд. 1, м. Івано-Франківськ, 76018.
Зазначена кореспонденція повернута до суду АТ ”Укрпошта”. На конверті прикріплено довідку ф.20, в якій зазначено підставу повернення - адресат відсутній за вказаною адресою, дата проставлення відмітки (печатки) АТ ”Укрпошта” - 20.04.2024.
Відповідно до положень господарського процесуального законодавства судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.4 ч.5 ст.13 ГПК України).
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом пунктів 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” або реєстрованого поштового відправлення з позначкою “Адміністративна послуга” такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки у цьому випадку отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).
Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Заявлені позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору поставки №01-02/2022 від 01.02.2022 в частині оплати за отриманий товар, внаслідок чого борг перед позивачем становить 220000 грн. На підставі п. 7.6. договору позивачем нараховано відповідачу 40924 грн пені, 11235,00 грн 10% річних.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обставини справи, дослідження доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
01.022022 між ТОВ 'Крістал Комерц" (як покупцем) та ТОВ "Максимус Центр" (як постачальником) укладено договір поставки №01-02/2022.
Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця сухі будівельні матеріали на підставі погоджених сторонами замовлень-рахунків на поставку товару, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.
У відповідності до п. 5.4 договору, у випадку, якщо загальні вартість товару, поставленого постачальником, але не оплаченого покупцем, не перевищує 200000 (двісті тисяч) гривень з ПДВ, поставка здійснюється на умовах післясплати з відтермінуванням на 7 (сім) календарних днів з моменту поставки. Якщо покупець має прострочену заборгованість, або якщо вартість поставленого, але неоплаченого товару, перевищує зазначений вище ліміт, або перевищуватиме його після здійснення поставки, що перебуває в процесі погодження, то поставка товару здійснюється виключно на умовах 100% передоплати. При цьому сторони погодили, що для цілей цього пункту до уваги беруться дані обліку постачальника.
Згідно п. 5.5. договору оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника, що зазначається в цьому договорі або іншому документі, надісланому постачальником.
Згідно п. 5.6. договору, незалежно від призначення платежу, що вказане покупцем у платіжному документі, кошти, що надходять на рахунок постачальника, зараховуються в якості оплати товару, що був поставлений раніше, в хронологічній послідовності, аж до повного погашення заборгованості покупця, якщо така заборгованість існувала.
Пунктом 7.6. договору передбачено, що у випадку порушенням покупцем строків строків оплати за поставлений товар, він зобов'язаний сплатили постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості товару за кожен день порушення та десять процентів річних, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
На підставі замовлень - рахунків на поставку товару: №1316 від 29 серпня 2023 року; №№ 1362 від 05 вересня 2023 року, постачальник здійснив поставку товару, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: № 1772 від 29 серпня 2023 року на загальну суму 126 167,16 грн; № 1831 від 05 вересня 2023 року на загальну суму 126 167,16 грн.
В порушення договірних зобов'язань, відповідач за отриманий товар в строки обумовлені договором та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого утворився борг в сумі 220000 грн.
Позивачем було отримано від відповідача гарантійний лист від 31.10.2023 у відповідності до якого відповідачем визнається дебіторська заборгованість у розмірі 220000 грн перед позивачем, та зобов'язувався сплатити борг у строк до 29.12.2023. Проте дане зобов'язання не виконано відповідачем.
12.01.2024 на адресу відповідача позивачем надіслано претензію №2 від 05.01.2024 з вимогою сплатити борг разом з нарахованою пенею в загальному 246 385 34 грн. Однак, вказана претензія залишилася без реагування.
За порушення відповідачем зобов'язань з оплати за отриманий товар, на підставі п. 7.6. договору позивачем нараховано відповідачу 40924 грн пені, 11235,00 грн 10% річних.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч.1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частин першої, четвертої, шостої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, а саме передав відповідачу товар згідно вищенаведених видаткових накладних, однак відповідач, в порушення умов договору, не здійснив оплату за товар в повному обсязі.
За наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 220000 грн є обґрунтованими.
Частинами 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 7.6. договору, у випадку порушенням покупцем строків строків оплати за поставлений товар, він зобов'язаний сплатили постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості товару за кожен день порушення та десять процентів річних, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що відповідач в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару.
З огляду на обґрунтованість даної вимоги та правильність проведеного позивачем розрахунку пені, вимоги про стягнення 40924 грн пені, підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 7.6. договору сторони передбачили інший розмір процентів за прострочиення виконання грошового зобов'язання, а саме - 10 %.
На підставі даного пункту договору позивачем нараховано відповідачу 11235 грн 10 %. річних.
Судом встановлено, що розрахунок 10 % річних позивачем здійснено арифметично та методологічно правильно.
За наведеного, вимога про стягнення 11235 грн 10 %. річних підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір слід покласти покласти на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. 73, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крістал комерц" про стягнення заборгованості у розмірі 272159 - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крістал комерц", вул. Шота Руставелі, буд. 1, м. Івано-Франківськ,76018 (ідентифікаційний код 43138123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус центр", вул. Стуса,буд.11, с. Підрясне, Львівський район, Львівська область, 81085 (ідентифікаційний код 37775960) 220000 (двісті двадцять тисяч) грн основної суми боргу, 40924 (сорок тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн пені, 11235 (одинадцять тисяч двісті тридцять п'ять) грн 10% річних, 4082 (чотири тисячі вісімдесят дві) грн 38 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.07.2024.
Суддя Неверовська Л.М.