номер провадження справи 34/38/24
01.07.2024 Справа № 908/464/24
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
при секретареві судового засідання Концур Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ” про відстрочку виконання рішення у справі № 908/464/24
за позовом: Приватного підприємства “Аякс-Транс”, ідентифікаційний код юридичної особи 32804959 (вул. Троїцька, буд. 31, кв. 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39605)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ”, ідентифікаційний код юридичної особи 31158623 (вул. Південне шосе, буд. 72, каб. 5, м. Запоріжжя, 69008)
про стягнення 7 382 606 грн 53 коп.
За участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Яцько Р.М., адвокат, свідоцтво СВ № 4153 від 07.11.2011, ордер АН №1219860 від 28.07.2023 (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Хоменко О.О., адвокат, свідоцтво КС № 10370/10 від 08.11.20211, довіреність № 276/24 від 26.12.2023 (в режимі відеоконференції).
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 у справі № 908/464/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ», ідентифікаційний код юридичної особи 31158623 (вул. Південне шосе, буд. 72, каб. 5, м. Запоріжжя, 69008) на користь Приватного підприємства «Аякс-Транс», ідентифікаційний код юридичної особи 32804959 (вул. Троїцька, буд. 31, кв. 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39605) 6 028 124 (шість мільйонів двадцять вісім тисяч сто двадцять чотири) грн 51 коп. заборгованості, 312 072 (триста дванадцять тисяч сімдесят дві) грн 20 коп. 3% річних, 1 042 340 (один мільйон сорок дві тисячі триста сорок) грн 78 коп. інфляційних втрат та 88 590 (вісімдесят вісім тисяч п'ятсот дев'яносто) грн 45 коп. судового збору.
19.06.2024 до суду від відповідача у справі надійшла заява про відстрочку виконання рішення суду у даній справі на один рік.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.06.2024 заяву визначено для розгляду судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.06.2024 у справі № 908/464/24 заяву призначеро до розгляду в судовому засіданні 01.07.2024 о 12 год 00 хв.
26.06.2024 від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів в підтвердження фінансового стану за 2023 рік та частково за 2024 рік.
28.06.2024 до суду надійшли заперечення на заяву відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі.
28.06.2024 від відповідача до суду надійшла відповідь на заперечення позивача.
В судовому засіданні 01.07.2024 здійснювалась відеоконференція.
Представник відповідача підтримав подану заяву про відстрочку виконання рішення суду у даній справі. Просив заяву задовольнити, відстрочити виконання рішення суду по справі № 908/464/24 на один рік, посилаючись на те, що відповідач був змушений змінити місце вчинення своєї господарської діяльності та поніс значних збитків у зв'язку з широкомасштабною війною. Доказів, які б підтверджували ймовірність завдання чи наявність реальних збитків у позивача через неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, матеріали справи не містять. Крім того, із відкритих джерел вбачається, що підприємство відповідача у 2023 році не отримало прибутки, а навпаки працювало в мінус. Вважає, що відповідачем надано належні докази та доведено наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим у встановлений законом термін.
У відповіді на заперечення позивача відповідач зазначає, що у разі відстрочення виконання рішення суду, відповідач зможе виконати рішення суду у добровільному порядку після того, як закінчиться строк на який відстрочать виконання рішення суду, як це було у справі № 908/2439/23.
Відповідач до матеріалів справи долучив докази в підтвердження фінансового стану за 2023 рік. та частково за 2024 рік.
Позивач категорично заперечує проти задоволення заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду.
Позивач вказує, що посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан не може бути підставою для перекладення тягаря невиконання рішення суду на позивача. Вина відповідача в утворенні заборгованості сягає 100% через недобросовісну поведінку останнього в господарських відносинах, період прострочення - є значним, триває понад 2 роки. Крім того, рішення суду, про відстрочку виконання якого просить відповідач, навіть не набрало законної сили, та не виключається імовірність апеляційного оскарження рішення з боку відповідача, що свідчить про те, що відповідач будь-якими засобами намагається відтермінувати реальне виконання рішення суду. Позивач, так само був зареєстрований та здійснював свою господарську діяльність в м. Маріуполі, так само фізично втратив будівлю офісу та майже всі основні засоби -автотранспорт (транспортні засоби, причепи, напівпричепи тощо), які були знищені через ворожі обстріли та подальші пожежі. Посилання відповідача в якості підтвердження дії форс-мажорних обставин на відповідний лист ТПП України від 28.02.2022 року не є тотожним підтвердженню форс-мажору відповідно до умовам Договору, на підставі якого виникла заборгованість. Відповідач не надає жодного доказу, який би свідчив про те, що через рік відповідач буде спроможний виконати рішення суду. Безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. З наведених обставин, просить відмовити у задоволенні заяви відповідача.
За наслідками удового засідання 01.07.2024 судом постановлено ухвалу, вступну та резолютивну частини ухвали оголошено присутнім представникам сторін.
Так, судом частково задоволено заяву відповідача та відстрочено виконання рішення суду у даній справі на три місяці, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Стаття 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених відповідною статтею ГПК України не вимагається. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, питання щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватись господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. (ч. 3 ст. 331 ГПК України).
З системного аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для розстрочки, відстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Питання про задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх недзвичайність та невідворотність.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Виходячи з наведених норм, наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від виконання основного зобов'язання.
Пред'явлені до стягнення суми заборгованості у даній справі є основним зобов'язанням відповідача перед позивачем, а не відповідальністю.
А отже, посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин не звільняє відповідача від обов'язку сплатити наявну заборгованість, однак, при цьому, суд вбачає підстави для надання відстрочки виконання рішення у даній справі на три місяці.
Суд враховує обставини та матеріальні інтереси обох сторін, а також те, що обидві сторони зазнали значних збитків через війну в Україні. Відповідач був змушений змінити місце вчинення своєї господарської діяльності та поніс збитки у зв'язку з широкомасштабною війною. Підприємство відповідача у 2023 році не отримало прибутки, наявні збитки підприємства. Відповідачем надано належні докази та доведено наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим у встановлений законом термін. До того ж, як зазначає відповідач, у разі відстрочення виконання рішення суду, відповідач зможе виконати рішення суду у добровільному порядку після того, як закінчиться строк на який відстрочать виконання рішення суду, як це було у справі № 908/2439/23.
В свою чергу, позивачем не доведено ймовірність завдання чи наявність реальних збитків у позивача через неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань.
Крім цього, суд також враховує, що відповідач визнає свої зобов'язання зі сплати боргу, рішення суду не оскаржує, та зобов'язується сплатити стягнуті суми за рішенням суду, однак із відстрочкою.
Також, слід зазначити, що рішення суду у справі № 908/2439/23 позивач добровільно виконав після надання йому відстрочки на три місяці.
Таким чином, суд частково задовольняє заяву відповідача, та враховуючи інтереси обох сторін та вищевикладені обставини, надає відповідачеві відстрочку виконання рішення суду у даній справі на три місяці.
В той же час, суд враховує, що чинним господарсько-процесуальним законодавством не передбачено відстрочення стягнутої за рішенням суми судового збору.
Керуючись ст. 234, ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ” про відстрочку виконання рішення у справі № 908/464/24 задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 у справі № 908/464/24 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ», ідентифікаційний код юридичної особи 31158623 (вул. Південне шосе, буд. 72, каб. 5, м. Запоріжжя, 69008) на користь Приватного підприємства «Аякс-Транс», ідентифікаційний код юридичної особи 32804959 (вул. Троїцька, буд. 31, кв. 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39605) 6 028 124 (шість мільйонів двадцять вісім тисяч сто двадцять чотири) грн 51 коп. заборгованості, 312 072 (триста дванадцять тисяч сімдесят дві) грн 20 коп. 3% річних, 1 042 340 (один мільйон сорок дві тисячі триста сорок) грн 78 коп. інфляційних втрат на три місяці з дня ухвалення рішення, тобто до 10.09.2024.
3. В іншій частині заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 04.07.2024.
Суддя А.О. Науменко