вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"26" червня 2024 р. Cправа № 902/303/24
Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.,
За участю представників:
позивача Пашкова Н.В. довіреність №1159 від 19.12.2023 (в режимі ВКЗ);
відповідача 1 не з'явився
відповідача2 Назаренко І.С., ордер серії АІ №1437418 від 30.04.2024 (в режимі ВКЗ);
третьої особи не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" (вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070)
до: Фермерського господарства "НУСІ" (с. Суботівка, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24060)
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Міністерство фінансів України (вул. Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008)
Акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України” (вул. Антоновича, буд. 127, м. Київ, 03150)
про солідарне стягнення 1390838,18 грн.
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" до Фермерського господарства "НУСІ", до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 1390838,18 грн заборгованості, з яких 1 335 774,97 грн - сума кредиту та 55 063,21 - процентів за користування кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами договору про надання банківських послуг - кредит з одноразовою видачею №МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-685/1/К-1 від 16.05.2022, укладеного в рамках генерального договору про надання банківських послуг № МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-685/1 від 16.05.2022, забезпеченого договором поруки №МБ-КІЕ-П-КФ-685/1 від 16.05.2022.
У відповідності до вимог ч. 6, 7 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Судом здійснено запит № 902/303/24/331/24 до Відділу "Центр надання адміністративних послуг" Могилів-Подільської міської ради, щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані (в т.ч. дату народження), що містяться в картотеці реєстраційного обліку міської ради щодо гр. ОСОБА_1 .
25.03.2024 до суду від Відділу "Центр надання адміністративних послуг" Могилів-Подільської міської ради надійшла відповідь на запит, в якій останній повідомив суду, що станом на 21.03.2024 гр. ОСОБА_1 , зареєстрований АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 01.04.2024 відкрито провадження у справі №902/303/24 за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство фінансів України та призначено підготовче засідання на 22 квітня 2024 року.
09.04.2024 до суду від позивача надійшла заява про участь представника в судових засіданнях у справі в режимі відеконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 10.04.2024 задоволено заяву позивача від 09.04.2024 та постановлено судове засідання призначене на 22.04.2024 та подальші судові засідання проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням представником позивача власних технічних засобів.
16.04.2024 до суду від третьої особи Міністерства фінансів України надійшли пояснення в яких поміж іншого викладено клопотання про залучення до розгляду у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" та розгляду справи за відсутності представника Міністерства фінансів України.
За наслідками судового засідання 22.04.2024, суд залучив до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України” та відклав підготовче засідання на 13.05.2024, про що 22.04.2024 постановив відповідну ухвалу.
26.04.2024 до суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу третьої особи Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” позовної заяви з додатками.
01.05.2024 від представника відповідача2 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та надання доступу до електронної справи.
13.05.2024 до суду від відповідача2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з хворобою представника та відзив на позовну заяву, в якому, з викладених у ньому підстав, просить відмовити у задоволенні позовних вимог до відповідача2.
До суду від третьої особи Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” 13.05.2024 надійшли пояснення щодо позовної заяви в яких останній підтримує та вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача та просить розглянути справу без участі представника.
На визначену судом дату в судове засідання 13.05.2024 з'явився представник позивача, яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відклав підготовче засідання на 10.06.2024 о 11:00 год.
Враховуючи неявку у судове засідання відповідачів та третіх осіб, суд ухвалою від 14.05.2024 повідомив останніх про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
15.05.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача2, в якій позивач спростовує твердження викладені у відзиві та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
17.05.2024 від представника відповідача2 надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, яку задоволено ухвалою суду від 20.05.2024.
У визначену судом дату в судовому засіданні 10.06.2024 приймали участь представники позивача та відповідача2 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 26.06.2024 о 14:30 год. Крім того, задовольнив усні клопотання представника відповідача2 про участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Враховуючи неявку у судове засідання відповідача1 та третіх осіб, суд ухвалою від 11.06.2024 повідомив останніх про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
26.06.2024 до суду від представника відповідача2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
У визначену судом дату в судовому засіданні 26.06.2024 приймали участь представники позивача та відповідача2 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Щодо неявки в судове засідання третіх осіб суд враховує клопотання останніх викладені у поясненнях про розгляд справи за відсутності представників.
Відповідач1 правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, про розгляд справи повідомлений належним чином та в установленому законом порядку, що стверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача 1.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача усно визнала позовні вимоги та підтримала пояснення по справі.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
На проголошення вступної та резолютивної частини рішення в судове засідання 26.06.2024 представники сторін не з'явилися, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів 2 всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між Акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (позивач) та Фермерським господарством "НУСІ" (відповідач1) був укладений Генеральний договір про надання банківських послуг № МБ-KIE-ГЛ-КФ-685/1 від 16.05.2022 року (надалі - Генеральний договір), відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику банківські послуги, а Позичальник зобов'язався прийняти банківські послуги та належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в Генеральному договорі, Правилах надання банківських послуг за активними банківськими операціями корпоративних клієнтів малого бізнесу, що розміщуються на інтернет-сайті Банку (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) (надалі - Правила) та Договору про надання банківських послуг, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату банківських послуг.
Згідно п. 2.2 Генерального договору, Банк надає Клієнту Банківські послуги, а Клієнт приймає Банківські послуги та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в Генеральному договорі, Правилах та Договорах про надання Банківських послуг, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату Банківських послуг.
Згідно з п. 3.1 та п. 3.2 Генерального договору, підписанням Генерального договору, Клієнт підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну, остаточну безстрокову і безвідкличну згоду з усіма умовами Правил. З моменту укладання Генерального договору Правила стають його невід'ємною частиною.
Генеральний договір підписаний та скріплений печатками сторін.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань Позичальника за Генеральним договором, між Банком та громадянином ОСОБА_1 (відповідач) був укладений Договір поруки № МБ-КІЕ-П-КФ-685/1 від 16.05.2022 року (далі- Договір поруки).
Відповідно до положення п. 1.2 ст. 1 Договору поруки Відповідач 2 поручився перед Кредитором за виконання Боржником наступних зобов'язань в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат Кредитора тощо, за основним зобов'язанням до складу якого входить: Генеральний договір про надання банківських послуг № МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-685/1 від 16.05.2022 року.
Пунктом 1.2 ст. 1 Договору поруки визначено, що у разі порушення Боржником зобов'язання Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні Боржники.
Пунктом 2.1 ст. 2 Договору поруки передбачено, що в разі порушення зобов'язання Боржником (у тому числі невиконання та/або неналежного виконання Боржником Зобов'язання у строки, визначені договором, з якого випливає зобов'язання), Поручитель зобов'язаний в перший день порушення Боржником Зобов'язання або певної його частини) виконати таке Зобов'язання (або певну його частину) незалежно від факту направлення йому кредитором відповідної вимоги. При цьому Кредитор не зобов'язаний підтверджувати буд-яким чином факт порушення Зобов'язання Боржником.
Відповідно до зазначеного вище Договору поруки, Відповідач 2 поручився перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань за Генеральним договором.
Поручитель обізнаний про участь Позичальника у державній програмі відповідно до Договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13100-05/51 від 04 квітня 2022 року та про умови цієї програми, про що зазначено у п. 5.7 Договору поруки.
В рамках Генерального договору між Банком та Позичальником укладений Договір про надання банківської послуги - кредит з одноразовою видачою № МБ-KIE-ГЛ-КФ-685/1/К-1 від 16.05.2022 р., з додатковими угодами до нього (далі- Кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору про надання банківської послуги-кредит з одноразовою видачою № МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-685/1/К-1 від 16.05.2022р. (в редакції додаткової угоди № 4 від 03.08.2023 року до Кредитного договору), дата припинення чинності ліміту Банківської послуги встановлена 27.08.2023 року.
Згідно п. 3.1. розділу ІІІ. Кредитного договору та п. 16.1 ст.16 Правил, умови, які викладені в цьому розділі Кредитного договору та Правил, відповідно, застосовуються до відносин Сторін протягом строку дії Договору про надання відповідної банківської послуги, якщо про інше Клієнту не надіслано Повідомлення у порядку, передбаченому Правилами.
Фермерське господарство «НУСІ» прийняло участь у Державній програмі надання державної гарантії на портфельній основі, про що зазначено у розділі «Визначення термінів» Договору про надання банківської послуги-кредит з одноразовою видачею № МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-685/1/К-1 від 16.05.2022 року.
Також, у пп. 3.10.2 п. 3.10 розділу ІІІ Кредитного договору (в редакції від 16.05.2022 року) та у пп.16.8.2. п. 16.8 розділу 16 Правил, передбачено, що Клієнт визнає та підтверджує, що:
- він обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед Банком із сплати Кредиту частково забезпечені Державною гарантією. При цьому Клієнту відомі, повністю зрозумілі умови надання Державної гарантії (в тому числі порядок сплати та нарахування пені), визначені Договором про надання державних гарантій, Порядком надання державних гарантій на портфельній основі, з якими він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе;
- кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Клієнта простроченої заборгованості, спрямовуються, зокрема, в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених Державним гарантом суми сплати за Державною гарантією (у співвідношенні, визначеному в Договорі про надання державних гарантій) та нарахованої пені (відповідно до Договору про надання державних гарантій), до моменту повного повернення (відшкодування) Державному гаранту сплачених сум сплати за Державною гарантією та нарахованої пені;
- Банк має всі повноваження стягувати прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за Кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань Клієнта із сплати пені, нарахованої відповідно до Договору про надання державних гарантій. Стягнення простроченої заборгованості Клієнта перед державою проводиться Банком відповідно до внутрішніх правил і процедур Банку.
Відповідно до п. 16 Договору про надання гарантії, Банком - кредитором був сформований реєстр кредитів, що формує портфель кредитів під гарантію, до якого був включений кредит ФГ «НУСІ», що підтверджується копією витягу з рішень Кредитного комітету АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» від 12.05.2022 р.
Відповідно до пп. 7 п.1 Договору про надання гарантії, нездійснення Позичальником планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля, і несплата такого платежу протягом 90 календарних днів - є гарантійним випадком.
В п. 11 та п. 12 Договору про надання гарантії зазначено, що ставка гарантії на портфельній основі (тобто співвідношення у відсотках загальної суми гарантованих зобов'язань з основного боргу до зобов'язань з основного боргу за портфелем) в будь-який момент не може перевищувати 50 відсотків (у разі надання гарантій у період воєнного стану для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів за кредитами, що надаються суб'єктам господарювання - сільськогосподарським товаровиробникам, - 80 відсотків протягом строку дії цього договору). У разі настання гарантійного випадку Гарант зобов'язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу “Сплата за гарантією” цього договору.
Таким чином, умовами Договору про надання гарантії, передбачений обов'язок Гаранта сплатити Банку - кредитору за гарантією 80 відсотків боргових зобов'язань з основної суми кредиту Позичальника згідно Кредитного договору, у разі прострочення останнім сплати платежу за основним боргом більше 90 календарних днів.
Пунктом 38 Договору про надання гарантії передбачено, у разі здійснення Гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом банк-кредитор зобов'язується відобразити в обліку (позабалансовий рахунок 9819) виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення повинно бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки.
Відповідно п. п. 39 Договору про надання гарантії, з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України та вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього Договору, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується: 1) застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника із сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору, за таким проблемним кредитом; 2) здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
Пунктом 40 Договору про надання гарантії та п.16.7. Правил, передбачено, що кошти отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх сум сплати за гарантією, яка сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим банк-кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом.
Згідно п. 43 Договору про надання гарантії, робота зі стягнення з позичальника простроченої заборгованості перед державою проводиться банком-кредитором на підставі Порядку, статті 17 Бюджетного кодексу України та цього договору відповідно до внутрішніх правил та процедур банку-кредитора та законодавства щодо організації процесу управління проблемними активами в банках України до прийняття банком-кредитором обґрунтованого рішення про те, що подальше проведення такої роботи є економічно недоцільним.
У встановлений договором строк Позичальник не виконав умови Кредитного договору та не повернув кредитні кошти в повному обсязі.
У зв'язку з чим, з 28.08.2023 року, виникла прострочена заборгованість по основній сумі кредиту в розмірі 2 580 000,00 гривень, та несплаченим у строк процентам за користування кредитними коштами.
Все вище зазначене стало підставою для направлення 12.10.2023 року Відповідачу 1 вимоги № КНО-61.1.3.1/253 від 12.10.2023р. про негайне погашення простроченої заборгованості за Генеральним договором № МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-685/1 від 16.05.2022р.
Відповідно трекінгу з офіційного сайту ДП «Укрпошта», вимога Банку отримана Позичальником особисто 25.10.2023 року.
Також позивач 12.10.2023р. року на адресу ОСОБА_1 , яка зазначена у Договорі поруки, направив Вимогу за вих. № КНО-61.1.3.1/254 від 12.10.2023 року щодо виконання зобов'язань за Договором поруки № МБ-КІЕ-П-КФ-685/1 від 16.05.2022 року.
Відповідно трекінгу з офіційного сайту ДП «Укрпошта», вимога Банку отримана Поручителем особисто 28.10.2023 року (додається).
Однак, Позичальником не був виконаний обов'язок щодо повернення кредиту та оплати процентів в повному обсязі: за період з 17.10.2023 року по 01.12.2023 року (включно) ФГ «НУСІ» частково погасило прострочену суму боргу по кредиту у розмірі 1 244 225,03 гривень.
У зв'язку з цим, 07.12.2023 року АТ «ПУМБ» направило на адресу Міністерства фінансів України Вимогу № КНО-61.1.3.1/299 від 06.12.2023 року на сплату за Гарантією за Договором про надання державної гарантії на портфельній основі № 13100-05/51 від 04 квітня 2022 року. На адресу Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» було направлено копію цієї вимоги.
Сума Вимоги до Гаранта склала 1 068 619,98 гривень (один мільйон шістдесят вісім тисяч шістсот дев'ятнадцять гривень 18 копійок), що дорівнює 80-ти процентам від загального боргу з основної суми кредиту станом на 06.12.2023 року (включно): (2 580 000,00 грн. - 1 244 225,03грн.) х 80 % = 1 068 619,98 грн.
Згідно п. 33 Договору про надання гарантії, п. 16.5 Правил та п.3.7 Кредитного договору, Банк-кредитор зобов'язаний протягом двох банківських днів з дати надсилання відповідної вимоги Гаранту письмово повідомити позичальникам за кредитами, включеними до вимоги, про надіслання відповідної вимоги Гаранту.
На виконання цієї умови, 07.12.2023 року Позивач направив на адресу Відповідача 1 Повідомлення № КНО-61.1.3.1/300 від 06.12.2023 року про надіслання вимоги Гаранту згідно Договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/51 від 04.04.2022 року.
02.02.2024 року за Договором про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/51 від 04.04.2022 року, в рахунок Генерального договору про надання банківських послуг № МБ- КІЕ-ГЛ-КФ-685/1 від 16.05.2022 року, укладеного між Банком та ФГ «НУСІ», від Гаранта надійшли кошти в сумі 1 068 619,98 гривень на погашення простроченої заборгованості по тілу кредиту, що підтверджується випискою банку наявною в матеріалах справи.
Дана сума обліковується в банку на рахунку: « 9819 виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати суми сплати за гарантією».
Відповідно до Договору про надання державної гарантії, вказана сума підлягає сплаті Клієнтом на користь банка-кредитора (АТ «ПУМБ»), який в подальшому перераховує кошти на рахунок Гаранта.
За твердженнями позивача на день написання позовної заяви Позичальник та поручитель мають несплачену у строк, передбачений Кредитним договором, заборгованість перед АТ «ПУМБ», в загальному розмірі 1390838,18 грн, з яких 1 335 774,97 грн - сума кредиту та 55 063,21 - процентів за користування кредитом.
Неналежне виконання відповідачами взятих на себе зобов'язань за Кредитними договорами стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення заборгованості з відповідачів у солідарному порядку.
У відзиві на позовну заяву відповідач2 проти задоволення позову заперечує, зокрема зазначає, що укладення Договору поруки між Банком та Відповідачем 2 не надає Позивачеві права стягнення з поручителя грошових коштів замість Позичальника. У Відповідача 1, як у юридичної особи є наявне майно, яке підлягає примусовій реалізації, у разі неплатоспроможності такого Позичальника, а не стягнення грошових коштів за договором поруки з Відповідача 2, у якого відсутні на рахунках зазначені Позивачем грошові кошти, а також не обліковується майно, яке б під час реалізації могло покрити зазначену суму заборгованості ФГ «НУСІ» перед АТ «ПУМБ».
З урахування встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до приписів ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем-1 договір відноситься до кредитних договорів, до регулювання правовідносин якого застосовуються положення про позику, кредит визначені параграфами 1, 2 глави 71 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно частини 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Положеннями статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Судом встановлено, що відповідач-1 (Позичальник) за Кредитним договором в рамках Генерального кредитного договору отримав від позивача у строкове платне користування кредитні кошти в загальному розмірі 3 350 000,00 грн зі строком повернення - до 27.08.2023 (включно).
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно вимог частини 1 статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач-1 взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту за Кредитними договорами належним чином не виконав, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку та розрахунком заборгованості.
Доказів виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань за Кредитними договорами у повному обсязі матеріали справи не містять.
Доказів, які б спростовували наявність заборгованості за кредитом у розмірі 1335774,97 грн відповідач-1 суду не надав, розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У ч. 1 ст. 563 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Згідно із ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Відповідно до статті 17 Бюджетного кодексу України, державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України, на підставі рішення Кабінету Міністрів України - для забезпечення виконання боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України, у тому числі для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків- кредиторів, що надаються суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов'язань за портфелем кредитів та 80 відсотків - за кожним окремим кредитом (далі - державні гарантії на портфельній основі). Порядок відбору банків- кредиторів, умови надання державних гарантій на портфельній основі, плата за надання таких гарантій, а також розмір та вид забезпечення, що надається відповідними суб'єктами господарювання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі оформляється в письмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повне найменування та місцезнаходження кредитора; обсяг гарантійних зобов'язань та порядок їх виконання; права, обов'язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов'язань; строк дії гарантії.
Прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб'єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.
Порядок надання державних гарантій на портфельній основі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723 (далі Порядок 723). Цей Порядок визначає механізм відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України (далі - державні гарантії на портфельній основі), що визначені у додатку, розмір та вид забезпечення, що надається такими суб'єктами господарювання, процедуру виконання гарантом гарантійних зобов'язань, а також врегулювання простроченої заборгованості позичальника за кредитом, за яким гарантом здійснено виплати на вимогу банку-кредитора.
Матеріали справи підтверджують факт укладання між Міністром фінансів України (гарант) та АТ «ПУМБ» договору про надання державної гарантії на портфельній основі.
Своє право на регресну вимогу до боржника гарант реалізував шляхом наділення позивача повноваженнями на стягнення з першого відповідача сплаченої відповідно до гарантії суми.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, позивач належним чином обґрунтував правомірність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача-1 заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 1 068 619,98 грн, яка є частиною загальної заборгованості в розмірі 1335774,97 грн, а тому вимога про стягнення з відповідача1 суми кредиту - 1 335 774,97 грн є підставною та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі порукою.
Положеннями статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтею 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
За приписами статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Відповідно до положення п. 1.2 ст. 1 Договору поруки Відповідач 2 поручився перед Кредитором за виконання Боржником наступних зобов'язань в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат Кредитора тощо, за основним зобов'язанням до складу якого входить: Генеральний договір про надання банківських послуг № МБ-КІЕ-ГЛ-КФ-685/1 від 16.05.2022 року. У разі порушення Боржником зобов'язання Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні Боржники.
Пунктом 2.1 ст. 2 Договору поруки передбачено, що в разі порушення зобов'язання Боржником (у тому числі невиконання та/або неналежного виконання Боржником Зобов'язання у строки, визначені договором, з якого випливає зобов'язання), Поручитель зобов'язаний в перший день порушення Боржником Зобов'язання або певної його частини) виконати таке Зобов'язання (або певну його частину) незалежно від факту направлення йому кредитором відповідної вимоги. При цьому Кредитор не зобов'язаний підтверджувати буд-яким чином факт порушення Зобов'язання Боржником.
Позивач 12.10.2023р. року на адресу ОСОБА_1 , яка зазначена у Договорі поруки, направив Вимогу за вих. № КНО-61.1.3.1/254 від 12.10.2023 року щодо виконання зобов'язань за Договором поруки № МБ-КІЕ-П-КФ-685/1 від 16.05.2022 року.
Відповідно трекінгу з офіційного сайту ДП «Укрпошта», вимога Банку отримана Поручителем особисто 28.10.2023 року (додається).
Поручитель обізнаний про участь Позичальника у державній програмі відповідно до Договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13100-05/51 від 04 квітня 2022 року та про умови цієї програми, про що зазначено у п. 5.7 Договору поруки.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем 2 не виконано своїх договірних зобов'язань за Договором поруки.
Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання (частина 4 статті 559 ЦК України).
Оскільки зобов'язання позичальника - Фермерського господарства "НУСІ" на користь Банку не виконані, поручитель - ОСОБА_1 як солідарний Боржник відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язання Боржником у тому ж обсязі, що і Боржник.
На дату звернення позивача з позовом, обставин припинення поруки з підстав визначених умовами Договорів поруки та чинним законодавством судом не встановлено.
Доказів, що спростовують розмір заборгованості за кредитом або доказів щодо її повної сплати відповідачем 2 до суду не надано та заборгованість в сумі 1 335 774,97 грн за кредитом відповідачем 2 визнається.
Приймаючи до уваги положення Договору поруки щодо повної солідарної відповідальності Поручителя за виконання Боржником зобов'язання за Кредитним договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з поручителя ОСОБА_1 заборгованості за кредитом у розмірі 1 335 774,97 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 55 063,21 грн заборгованості за процентами, нарахованими за користування кредитом, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 1048 Цивільного кодексу України розмір і порядок отримання процентів за договором позики встановлюється договором. Правила статті 1048 Цивільного кодексу України поширюються й на кредитний договір (пункт 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).
АТ «Перший Український міжнародний банк» та Фермерське господарство «НУСІ» є учасниками державної програми підтримки суб'єктів господарювання «Доступні кредити 5-7-9%», що передбачає фінансову допомогу шляхом здешевлення кредитів, через державну компенсацію процентної ставки до рівня 0%, 3%, 5%, 7% та 9% річних за кредитами в національній валюті.
Програма реалізується Урядом України за ініціативи Президента України через Фонд розвитку підприємництва (надалі - Фонд).
Відповідно до розділу І Кредитного договору, компенсацією є грошові кошти, які надаються Фондом Клієнту в рамках реалізації Програми в сумі, визначеної, відповідно до умов Програми, Договору з Фондом та цього Договору з метою часткової оплати нарахованих процентів за Кредитом, а процентна ставка за користування кредитними коштами, яка сплачується Клієнтом відповідно до Програми - є компенсаційною процентною ставкою.
Також, клієнтом, відповідно до умов Програми, сплачується процентна ставка за Кредитом на строкову заборгованість, яка називається Базовою процентною ставкою.
Розмір процентної ставки на прострочену заборгованість дорівнює Базовій процентній ставці.
Умови нарахування та сплати процентів за користування кредитом встановлені Кредитними договорами та Правилами.
Згідно Кредитного договору: Базова процентна ставка є змінюваною та визначається за формулою:
UIRD3 + 9% річних ( де UIRD3 - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб у валюті, що відповідає валюті Ліміту Банківської послуги, строком на 3 місяці (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates), який визначається в процентах річних за даними агентства "Thomson Reuters" та публікується на сайті Національного банку України (http://www.bank.gov.ua).
Для визначення розміру Базової процентної ставки на дату укладання Договору/Додаткової угоди до Договору про зміну формули визначення Базової процентної ставки внаслідок зміни норм Порядку, та/або Програми, та/або Договору з Фондом значення UIRD3 визначається в розмірі середньоарифметичного значення UIRD3 за період з 17 по 30 число місяця, що передує місяцю укладення Договору/Додаткової угоди до Договору про зміну формули визначення Базової процентної ставки внаслідок зміни норм Порядку, та/або Програми, та/або Договору. Розрахункове значення UIRD3 округлюється до десятих (одного знаку після коми).
При від'ємному значенні індексу UIRD3 до розрахунку Базової процентної ставки приймається умовне значення індексу рівне 1% річних.
Максимальний розмір Базової процентної ставки не може бути вищим 30% річних. Сторони дійшли згоди, що у випадках, коли розрахований згідно наведеної формули розмір Базової процентної ставки становитиме значення, яке перевищує 30% річних, Базова процентна ставка нараховуватиметься в розмірі 30% річних.
Базова процентна ставка переглядається Банком щоквартально шляхом встановлення значення Базової процентної ставки 01 січня, 01 квітня, 01 липня, 01 жовтня кожного року користування Банківською послугою (про що Клієнту надсилається Повідомлення у порядку, передбаченому Правилами), за умови що Клієнт має право на Державну підтримку. У разі, якщо зазначені дати припадають на вихідний, святковий або інший неробочий день, відповідна зміна відбувається у наступний за вказаними датами Банківський день.
Для визначення розміру Базової процентної ставки на дату її перегляду значення UIRD3 визначається в розмірі середньоарифметичного значення UIRD3 за період з 17 по 30 число останнього місяця попереднього (звітного) кварталу. Розрахункове значення UIRD3 округлюється до десятих (одного знаку після коми).
Розмір Компенсаційної процентної ставки становить 9% річних.
Незважаючи на умови Правил, початком Розрахункового періоду є дата першого надання Кредиту за Банківською послугою та/або перший Банківський день після 26 числа місяця (з його урахуванням), датою закінчення Розрахункового періоду є перший Банківський день після 26 числа місяця (без його урахування) або день, що передує даті повернення всієї суми заборгованості за Банківською послугою.
Нараховані проценти сплачуються Клієнтом щомісячно не пізніше одного Банківського дня, наступного за 26 числом кожного місяця за відповідний період.
Банк здійснює нарахування процентів за користування кредитом в розмірі Базової процентної ставки з одночасним розрахунком розміру Компенсаційної процентної ставки як частини Базової процентної ставки, що сплачується Клієнтом за рахунок власних коштів.
Сума компенсації, що підлягає сплаті Фондом за кредитом, розраховується як різниця між сумою нарахованих Банком процентів за Базовою процентною ставкою, та сумою нарахованих Банком процентів за Компенсаційною процентною ставкою.
При дотриманні Клієнтом умов Програми Клієнт сплачує проценти за користування кредитом у розмірі Компенсаційної процентної ставки. При недотриманні Клієнтом умов договору Клієнт сплачує проценти у розмірі Базової процентної ставки.
Проценти, нараховані по 27.08.2023р. включно, сплачені в повному обсязі за рахунок Фонду.
У зв'язку з наявністю простроченої заборгованості з 28.08.2023 року, починаючи з 28.08.2023 року Відповідач 1 повинен сплачувати проценти за користування кредитними коштами не за Компенсаційною ставкою, а за Базовою процентною ставкою.
Проценти, нараховані за період з 28.08.2023р. по 26.11.2023 року, включно, сплачені Клієнтом в повному обсязі. Отже, сума нарахованих та несплачених відповідачем процентів за користування кредитом станом на 11.02.2024р. (включно) складає 55 063,21 грн.
Підсумовуючи наведене вище, позовні вимоги Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про солідарне стягнення з відповідачів 55 063,21 грн. заборгованості за процентами підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об'єктивного з'ясування обставин справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідачів відповідно до ст. 129 ГПК України.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "НУСІ" (с. Суботівка, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24060, код ЄДРПОУ 33958986), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829) 1 335 774,97 грн - кредиту, 55 063,21 - процентів за користування кредитом та 20 862,57 грн витрат пов'язаних із сплатою судового збору.
3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
4. Примірник повного судового рішення направити відповідачу1 рекомендованим листом, позивачу, представнику відповідача2 та третім особам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 04 липня 2024 р.
Суддя Ігор МАСЛІЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу1 (с. Суботівка, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24060)