вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" липня 2024 р. Справа№ 910/13931/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Барсук М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Гарагуля В.А., дов. № 27-12 від 25.12.2023;
від відповідача: Найденко І.О. та Жамбровський М.С., витяг з ЄДР від 25.04.2024,
розглянувши матеріали апеляційної скарги акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2024
у справі № 910/13931/23 (суддя - Балац С.В.)
за позовом акціонерного товариства "Українські енергетичні машини"
до акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 32 953 735,68 грн,-
Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (далі - АТ "УЕМ") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", яке замінено ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2024 (а.с. 112-113 том 3) правонаступником - акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"; далі - АТ "НАЕК "Енергоатом") про стягнення 32 953 735,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання в частині повної оплати отриманої за договором поставки № 15-5993/53-129-04-19-01779 від 18.02.2019 продукції.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2024 позов задоволено. Стягнуто з АТ "НАЕК "Енергоатом" на користь АТ "УЕМ" 32 953 735,68 грн заборгованості та 395 444,83 грн судового збору за подання позову.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується постачання позивачем відповідачу продукції за договором № 15-5993/53-129-04-19-01779 від 18.02.2019, яка ним не була оплачена у повному обсязі. Також судом відмовлено у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення з огляду на довготривале порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором, а також враховуючи предмет даного спору - стягнення лише основної заборгованості за договором.
Частково не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, АТ "НАЕК "Енергоатом" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 14 178 482,62 грн заборгованості та відмови у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення на один рік та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову на вказану суму заборгованості та задовольнити заяву відповідача про відстрочення виконання рішення на один рік.
Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення апелянт зазначав, що в процесі теплових випробувань поставленої позивачем продукції (конденсатора блочно-модульного виконання з трубними системами із корозійно-стійкого матеріалу турбоустановки К-1000-60/3000) були виявлені приховані дефекти, які ні під час заводських випробувань, ні при проведенні вхідного контролю складових частин модернізованого конденсатора, ні під час приймально-здавальних випробувань продукції за договором не було встановлено. Відповідач посилався на повідомлення позивача про настання гарантійного випадку, проте у передбачений строк дефекти усунені не були про що свідчить лист позивача № 01-9ГК від 18.01.2021, яким останній відмовив у здійсненні заходів щодо виконання гарантійних зобов'язань. Унаслідок виявлених дефектів, які були встановлені в межах гарантійного строку, передбаченого договором, а також строку визначеного ч. 2 ст. 680 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, відповідач, як покупець, зазнав значних витрат, пов'язаних з усуненням цих недоліків та досягнення проєктних показників ефективності роботи блочно-модульного конденсатора, а саме: додатково було укладено договір на постачання турбіни та мотори загальною вартістю 402 000,00 грн; здійснено закупівлі товаро-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) та виконано комплекс робіт на які витрачено 10 679 936,31 грн; укладено договір підряду (2 669 860,16 грн); використано 8 арматур та трубопроводи (426 686,15 грн), на загальну суму 14 178 482,62 грн.
Враховуючи викладене скаржник посилався на положення ч. 1 ст. 678 та частини 1, 2 ст. 680 ЦК України та наявність правових підстав щодо пропорційного зменшення заявленої позивачем до стягнення заборгованості за отриману покупцем продукцію на вартість витрат понесених відповідачем на усунення її недоліків.
При цьому, на переконання апелянта, вимога покупця про пропорційне зменшення ціни не може бути самостійним предметом розгляду в окремій справі, а встановлення таких обставин, як відсутність права продавця на одержання частини ціни поставленої продукції у силу наявності права покупця на пропорційне зменшення останньої, є предметом доказування при розгляді та вирішення спору про стягнення заборгованості з оплати вартості поставленої продукції.
Стосовно відстрочення судового рішення заявник вказував наступне, що він є оператором ядерних установок та включений до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Окрім цього, посилався на введення воєнного стану в країні, наявність листа торгово-промислової палати України № 202/02.0-7.1 від 28.02.2022; здійснення господарської діяльності в кризових умовах та обмеженості ресурсів, зокрема, при дефіциті коштів пов'язаного з боргами контрагентів; втрату значних потужностей виробництва електроенергії; обстрілів критичної інфраструктури; здійснення заходів з метою забезпечення ядерної енергії та радіаційної безпеки. Зазначаючи, що наведені обставини істотно ускладнюють можливість виконання судового рішення у даній справі, скаржник просив задовольнити його заяву та відстрочити виконання рішення на один рік.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 28.05.2024.
01.05.2024 до апеляційного суду надійшов відзив позивача із запереченнями на апеляційну скаргу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 розгляд справи відкладено на 02.07.2024.
27.06.2024 до апеляційного суду від позивача надійшла заява про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 задоволено заяву позивача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., прийнято апеляційну скаргу у визначено складі суддів.
В судовому засіданні, яке відбулось 02.07.2024, представники відповідача просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 14 178 482,62 грн заборгованості та відмови у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення, прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити у стягненні вказаної заборгованості та задовольнити заяву про відстрочення виконання рішення на один рік.
Позивач заперечував вимоги апеляційної скарги та вказував на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі -ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 15-5993/53-129-04-19-01779 від 18.02.2019 (далі - договір; а.с. 24-28 том 1), за умовами якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в договорі, виготовити та поставити конденсатор "блочно-модульного" виконання з трубними системами із корозійно-стійкого матеріалу турбоустановки К-1000-60/3000 (далі - продукція) для енергоблоку № 3 ВП "Южно-Українська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (далі - кінцевий споживач), а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.
Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціни зазначені в специфікації № 1 (далі - специфікація), яка є невід'ємною частиною договору (додаток № 1).
Розділом 2 договору передбачені строки та умови поставки, зокрема:
- датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію (п. 2.7 договору);
- зобов'язання позивача з поставки продукції за договором вважається виконаним у повному обсязі лише після підписання актів приймання-передачі на весь обсяг продукції, визначений специфікацією (п. 2.8 договору);
- право власності на продукцію набувається відповідачем з моменту успішного проходження вхідних контролів, що підтверджується відповідними актами та ярликом на придатну продукцію (п. 2.9 договору);
- належне виконання позивачем свого зобов'язання щодо поставки продукції відповідної якості та кількості підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі продукції (п. 2.10 договору).
Положеннями пункту 3.2 договору передбачено, що позивач гарантує якість виготовленої продукції відповідно до вимог нормативно-технічної документації (ТУ, креслень).
Умовами пункту 3.3 договору визначено, що приймання та випробування здійснюються у наступній послідовності:
- приймально-здавальні випробування на підприємстві виробнику;
- вхідний контроль на енергоблоці № 3 ВП ЮУАЕС;
- приймальні випробування на майданчику енергоблоку № 3 ВП ЮУАЕС.
Відповідно до пункту 4.3.1 договору оплата за поставлену продукцію здійснюється:
- 31,71 % від вартості поставленої кожної частини (партії, етапу) продукції в 2019 році протягом 120 календарних днів з дати поставки продукції, але не пізніше 01.08.2019. При цьому сума оплати в 2019 році становить - 149 040 000,00 грн з ПДВ. При умові перегляду бюджету фінансування обсяг розрахунку у 2019 році може бути збільшено;
- остаточний розрахунок у розмірі 68,29 % від вартості поставленої кожної частини (партії, етапу) продукції у розмірі 320 947 200,00 грн з ПДВ буде здійснений до 30.06.2020, за умови виконання пункту 2.8 договору.
Додатковою угодою № 1 від 28.02.2019 до договору (а.с. 30 зворот том 1) сторони домовилися з метою приведення специфікації № 1 у відповідність до комплектувальної відомості заводу виробника, з розбивкою по вантажним місцям, викласти у новій редакції специфікацію № 1 (додаток № 1) до договору.
У подальшому додатковою угодою № 2 від 05.08.2019 до договору (а.с. 33 том 1) сторони дійшли згоди внести зміни до договору лише в частині порядку і розміру здійснення оплати за продукцію у 2019 році (на суму 149 032 941,12 грн, а саме: жовтень 2019 - 20 203 553,56 грн; листопад 2019 - 99 868 655,24 грн; грудень 2019 - 28 960 732,32 грн), а інші умови договору, що не стосуються цієї угоди, залишені незмінними.
Позивачем здійснено відповідачу поставку продукції за договором в травні 2019 року на загальну суму 52 878 600,00 грн, що підтверджується накладними на відпуск готової продукції і матеріальних цінностей, накладними на перевезення продукції залізницею та актами приймання-передачі ТМЦ, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток (а.с. 9-18 том 1), а саме:
- № 09-079 від 02.05.2019 на суму 13 852 200,00 грн;
- № 09-077 від 02.05.2019 на суму 13 750 200,00 грн;
- № 09-083 від 02.05.2019 на суму 11 484 000,00 грн;
- № 09-080 від 02.05.2019 на суму 13 792 200,00 грн
Також позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплату №№ 576, 577, 578 та 579 від 20.12.2022 (а.с. 19-20 том 1).
Позивач зазначав, що за отриману продукцію відповідач повинен був здійснив остаточний розрахунок у розмірі 68,29 % від вартості продукції, тобто, у сумі 36 110 795,94 грн, однак оплатив лише 3 157 060,26 грн, а отже згідно підписаного сторонами та скріпленого відбитками їх печаток акту звірки взаємних розрахунків за договором за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 (а.с. 138 том 3) заборгованість відповідача складає 32 953 735,68 грн, яка в добровільному порядку не була сплачена, що і призвело позивача до звернення з даним позовом.
Суд першої інстанції дійшов висновку про підставність таких вимог та документального їх підтвердження, у зв'язку з чим задовольнив позов.
Колегія суддів погоджується з таким висновком враховуючи наступне.
Приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Приписом частини 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 193 Господарського кодексу (далі - ГК) України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).
Положеннями частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Поставка продукції позивачем відповідачу за договором на загальну суму 52 878 600,00 грн підтверджується, зокрема, актами приймання-передачі ТМЦ, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи.
Так зі змісту актів приймання-передачі вбачається (а.с. 9 зворот -10; 12; 14 зворот-15; 17 том 1), що сторони засвідчили факт приймання-передачі ТМЦ згідно з умовами договору; приймання ТМЦ здійснено згідно інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю - по якості та кількості претензій немає; продукція поставлена залізничним транспортом та відповідає усім вимогам укладеного договору; документи, що підтверджується проходження вхідного контролю - ярлики та акти від 02.05.2019.
Заперечуючи вимоги позову відповідач посилався на положення ч. 1 ст. 678 ЦК України та частини 1, 2 ст. 680 ЦК України, з наявністю правових підстав для зменшення вартості отриманої продукції, у зв'язку з виявленими ним скритими недоліками в межах гарантійного строку, та понесеними витратами на їх усунення на суму 14 178 482,62 грн.
Відхиляючи такі доводи колегія суддів зазначає, що предметом спору у даній справі не є вимоги пов'язані з гарантією якості продукції умовам договору, у зв'язку з чим правова оцінка вказаним обставинам судом не надається. Так, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за поставлену продукцію, яка прийнята покупцем без зауважень та застережень, і покупцем не надано доказів того, що на момент прийняття було виявлено її невідповідність умовам договору, в свою чергу недосягнення очікуваного єфекту від використання продукції в обладнанні покупця не свідчить, про її невідповідність якісним характеристикам, що були передбачені умовами договору.
При цьому, колегія суддів зазначає, що аналіз норм статей 673, 675, 678 ЦК України та ст.ст. 268, 269 ГК України свідчить про те, що період приймання продукції за якістю та період гарантійних зобов'язань постачальника є різними стадіями за своєю правовою суттю, передбачають різні права покупця та різні обов'язки постачальника.
Також колегія суддів враховує те, що як вбачається з переписки відповідача з позивачем, в якій ДП "НАЕК "Енергоатом" просив усунути недоліки у роботі обладнання, у зв'язку з настанням гарантійного випадку (лист № 22/21923 від 31.12.2020; а.с. 112 том 1), а останній повідомляв (лист № 01-9ГК від 18.01.2021; а.с. 113 том 1), що відповідно до п. 3.2 договору, продукція виготовлена в повній відповідності до вимог нормативно-технічної документації (ТУ. Креслень) затверджених також відповідачем, при цьому зазначив, що в акті № АК.3.0.005.8022 від 15.01.2021 (а.с. 86 том 1) зазначено, що виконане обстеження 14.01.2021 елементів конденсатора ТГ перед ППР- 2021 на відповідність проєктної документації на конденсатор, а також відсутність пошкоджень (дефектів) конструкцій та елементів, зауважень не виявило, та в акті № АК.3.0010.8004 від 04.01.2021 (а.с. 84 том 1), затвердженому серед інших головним інженером ЮУ АЕС 30.12.2020 "Перевірка ефективності роботи конденсаційної установки ТА-3 після реконструкції конденсатора і працездатності ЦН перед ППР-2021" у пункті 4 зазначені можливі причини відхилень параметрів роботи конденсаційної установки від нормативних значень, вказані причини відхилень параметрів роботи конденсатору, в тому числі не пов'язані з виконанням умов договору поставки № 15-5993/53-129-04-19-01779 від 18.02.2019, що свідчить про недоведеність відповідачем настання гарантійного випадку.
При цьому, колегія звертає увагу на те, що належних та допустимих доказів в підтвердження того, що єдиною причиною неефективної роботи конденсатора виробництва АТ "Турбоатом" були саме приховані дефекти виробника, які були виявлені після введення в експлуатацію та подальшої роботи конденсатора блочно-модульного виконання, як то висновку експертизи відповідачем надано не було.
Таким чином, з огляду на умови договору та встановлені обставини, у даному випадку презюмується, що постачальник передав товар належної якості, тож відповідачем не доведено існування обставин, з якими законодавець пов'язує можливість застосування до спірних правовідносин приписів, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 678 ЦК України.
Проте, всупереч положенням пункту 4.3.1 договору остаточний розрахунок за отриману продукцію відповідачем здійснено частково в сумі 3 157 060,26 грн і заявлену позивачем до стягнення заборгованість у розмірі 32 953 735,68 грн ним документально не спростовано.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду першої інстанції строком на один рік, в порядку ст. 331 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в її задоволенні з огляду на наступне.
Заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду на один рік обґрунтована (а.с. 71-72 том 1) тим, що компанії ДП "НАЕК" "Енергоатом" мають стратегічне значення в галузі енергетики і як наслідок необхідності щоденного перерозподілу наявних коштів за найнеобхіднішими напрямками діяльності, а саме підвищення та підтримання безпеки атомної енергетики України. Заявник також зазначав, що є державним підприємством та забезпечує більше 55 % потреби України в електроенергії, однак введення воєнного стану в країні (визнаний форс-мажором торгово-промисловою палатою України), ракетні обстріли енергетичної інфраструктури, руйнування офісних приміщень відокремленого підрозділу відповідача та проведення ремонтних робіт об'єктів порушує нормальну господарську діяльність відповідача, у зв'язку з чим заявник вказував на необхідність відстрочення виконання рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суду господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача в виникненні спору, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.
Питання задоволення заяви сторони в справі про відстрочку виконання судового рішення вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання судового рішення.
Разом з тим, суд також враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача в виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави, надзвичайні події та інші обставини.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2019 у справі № 2-54/08 вказав, що при розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні від 29.06.2004 ЄСПЛ у справі "Півень проти України" дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргумент уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини".
В рішенні ЄСПЛ від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Питання про надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати їх доводи та заперечення, а також дотримуватися розумного строку відстрочки.
Колегія суддів вважає, що саме лише запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для відстрочення виконання рішення та у повній мірі стосується обох сторін, які мають стратегічне значення в галузі енергетики. Також заявником не було подано суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо). Суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною сплатою заборгованості за отриману продукцію ще у 2019 році за договором поставки. Також слід врахувати фактичне заявлення позивачем до стягнення у даному спорі лише основної заборгованості за договором. При цьому заявником не було доведено можливості погашення заборгованості саме через рік.
Відповідач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність, що згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, крім того ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України, визначено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання. Також слід зазначити, що нерентабельність та неприбутковість юридичної особи стосується її діяльності, у зв'язку з чим ризики господарської діяльності не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
З цих підстав викладені заявником обставини в обґрунтування відстрочення виконання рішення не є виключними підставами, а тому така заява не підлягає задоволенню.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено обґрунтованості апеляційної скарги, тож апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду і підстав для його скасування або зміни не має.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/13931/23 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/13931/23 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/13931/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 04.07.2024.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Барсук
Є.Ю. Пономаренко