вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" липня 2024 р. Справа№ 910/14661/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Тарасенко К.В.
Тищенко А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ВМ-ХІМ"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 06.02.2024
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
від 26.02.2024
у справі № 910/14661/23 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ВМ-ХІМ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгенсервіс"
про стягнення 140 624,69 грн
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "БК ВМ-ХІМ" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгенсервіс" про стягнення 140 624,69 грн заборгованості за договором підряду №АН-СП-337 від 13.09.2022.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач з дотриманням умов Договору відмовився від підписання акта №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2023 року, у зв'язку із чим твердження позивача про наявність у відповідача обов'язку для остаточної оплати ним в порядку п. 4.2.3 Договору за виконані роботи відсутні, а отже підстав для задоволення позову про стягнення 140 624,69 грн немає.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ВМ-ХІМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгенсервіс" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13 000 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "БК ВМ-ХІМ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі №910/14661/23 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Також скаржник просив суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, понесені у зв'язку із розглядом апеляційної скарги в розмірі 20 000,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник вказав про відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем вимог п. 6.3 договору; про необгрунтованість зауважень відповідача на Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за лютий 2023 року.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2024 апеляційну скаргу у справі №910/14661/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
08.04.2024 матеріали справи №910/14661/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Також, не погоджуючись із додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БК ВМ-ХІМ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ "Будгенсервіс" у стягненні 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 01.03.2024 апеляційну скаргу у справі №910/14661/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тищенко А.І., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ВМ-ХІМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі №910/14661/23. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ВМ-ХІМ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/14661/23. Об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ВМ-ХІМ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/14661/23 з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ВМ-ХІМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі №910/14661/23. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
На адресу Північного апеляційного господарського суду 08.05.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "БК ВМ-ХІМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. Також відповідач вказав, що попередійній орієнтовний розмір судових витрат складає 40 000,00 грн.
09.05.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "БК ВМ-ХІМ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення місцевого суду - без змін.
10.05.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній повторно виклав доводи, наведені в апеляційній скарзі.
21.05.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду відповідачем подано письмові пояснення, в яких останній повторно виклав доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу.
27.05.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, дійшов висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 13.09.2022 відповідачем як замовником та позивачем як підрядником було укладено договір підряду № АН-СП-337 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати у повній відповідності до проектної документації та Технічного завдання (Додаток № 4 до цього Договору) роботи з нанесення фінішного шару Sikafloor-2540 (А+В) на загальній орієнтовній площі 3807,50 кв.м паркінгу на відм. - 2,700 (далі - роботи) на Об'єкті будівництва замовника: "Житловий комплекс з магазинами, офісами, приміщеннями побутового обслуговування і підземним паркінгом по вул. Боженка, 75-77, вул. Володимиро-Либідській, 21-17, вул. Антоновича, 118 в Голосіївському районі м. Києва" в строки та на умовах, передбачених Договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані належним чином Роботи, відповідно до умов цього Договору.
Згідно п. 3.1 Договору та Додатку № 1 сторонами було погоджено загальну ціну Договору у розмірі - 436471,70 грн з ПДВ.
Остаточна вартість робіт за даним Договором буде визначатись сумою всіх актів приймання-передачі виконаних робіт (п. 3.2 Договору).
У пункті 4.2.3 Договору вказано, що остаточна оплата праці за виконані підрядником роботи здійснюється замовником упродовж семи банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (за виключенням суми перерахованого авансу).
Зі змісту пунктів 4.2.1 та 4.2.2 Договору вбачається, що замовник продовж п'яти банківських днів з дати підписання Договору мав перерахувати авансові платежі загальною вартістю 289 882,80 грн.
На виконання умов укладеного Договору, відповідачем в якості авансового платежу 28.09.2022 було перераховано на користь позивача кошти в сумі 289 882,80 грн, що підтверджується копією виписки банку.
Як зазначив позивач, згідно Додатку № 5 до Договору, відповідач передав йому фронт робіт згідно укладеного Акту приймання-передачі фронту робіт.
У зв'язку з виконанням позивачем частини робіт по Договору, між сторонами в жовтні 2022 року було укладено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт на суму 171 295,43 грн.
27.02.2023 позивач направив відповідачу повідомлення про завершення виконання робіт за Договором - лист № 27/02-2 разом з яким було направлено підписаний 19.12.2022, в тому числі і представником відповідача, реєстр прийому-передачі виконавчої документації по Договору та підписаний позивачем в двох примірниках Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2023 року на суму 259 212,06 грн.
Позивач вказав на те, що відповідачем не було підписано Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2023 року та у встановлені умовами Договору строки не було надано обґрунтованих зауважень про недоліки в роботі, а тому, на думку позивача, відповідачем були прийняті проведені позивачем роботи за які має бути здійснена доплата у сумі 140 624,69 грн.
Також позивач зазначив, що неодноразово звертався до відповідача з вимогами, щодо сплати боргу в сумі 140 624,69 грн, у тому числі і претензіями № 29/03 від 29.03.2023, № 06/09 від 06.09.2023. Однак відповіді на претензію відповідач не надав, борг не сплатив, що стало підставою для звернення із даним позовом до суду.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що позивачем були порушені строки виконання робіт, а також у відповідача були зауваження щодо робіт, які вказані у акті №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2023 року, та направлені на адресу позивача у визначені умовами Договору строки, у зв'язку із чим підстав для задоволення позову відсутні.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, з чим колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина 2 статті 628 ЦК України).
Аналіз умов укладеного між сторонами Договору свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором будівельного підряду, який є окремим видом договорів підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Статтею 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено ч. 4-6 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.
Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Відповідно до частин 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що сторони узгодили за умовами Договору його ціну у сумі 436 471,70 грн. Відповідачем було сплачено на рахунок позивача авансовий платіж у сумі 289 882,80 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Позивачем було виконано частину робіт на суму 171 295,43 грн про що сторони підписали відповідний Акт приймання виконаних робіт за жовтень 2022 року.
У лютому 2023 року позивач направив відповідачу Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2023 року, який відповідачем було отримано 02.03.2023.
Відповідно до умов п. 6.3 Договору замовник протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання розглядає Акт приймання-передачі виконаних робіт і підписує його, або надає підряднику обґрунтовані зауваження про недоліки в роботі (включаючи, але не обмежуючись: невідповідність робіт кошторисній та іншій документації, виконання робіт в меншому обсязі ніж заплановано, порушення строків виконання робіт з вини підрядника, тощо) та встановлення строк для їх виправлення.
Судом встановлено, що відповідачем 07.03.2023 було зроблено письмові зауваження на Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2023 року, які 08.03.2023 були направлені поштовим засобом зв'язку на адресу позивача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та накладною (№ 01015 10193246).
Таким чином, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі про те, що в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем вимог п. 6.3 договору, а саме відповідачем не було надано зауважень про недоліки в роботі, є безпідставними, оскільки не спростовуються матеріалами справи.
Так, відповідач в обґрунтування своїх заперечень вказав, зокрема, що позивачем було передано виконавчу документацію особі ( ОСОБА_1 ), яку відповідач не уповноважував на такі дії, а також те, що в ході проведення проб (на загальній площі паркінгу 3807,50 кв.м.) з визначення товщини полімерного покриття підлоги паркінгу на об'єкті будівництва замовника протоколом №2 від 21.02.2023 було зафіксовано, що середній показник товщини полімерного покриття становить - 2,17 мм, тоді як за умовами Договору повинна становити як мінімум 4,90-5 мм виходячи з норми витрат матеріалів встановлених договірною ціною на суму матеріалів.
Щодо обставини відстуності у ОСОБА_1 повноважень приймати виконавчу документацію.
Так, відповідач у зауваженнях на Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за лютий 2023 року, зазначив про те, що ОСОБА_1 не є уповноваженою особою ТОВ «Будгенсервіс», не є посадовою особою суб'єкта господарювання, уповноваженою на отримання виконавчої документації, з 22.09.2021 року перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Будгенсервіс» на посаді виконавець робіт на підставі Наказу №1217-К від 22.09.2021 про прийняття на роботу, довіреність на його ім'я на представництво інтересів відповідача не видавалась.
Відповідач вказав, що наявність факту перебування ОСОБА_1 із ТОВ «Будгенсервіс» в трудових відносинах, без оформлення відповідної довіреності, не свідчить про наявність у цієї особи права представляти інтереси останнього у відносинах з третіми особами, в тому числі з Підрядником - ТОВ «ВМ-XIM», з огляду на положення частини 1 статті 246 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Однак, твердження відповідача про відсутність у ОСОБА_1 повноважень на отримання виконавчої документації, жодним чином не свідчать про те, що відповідна виконавча документація не була передана та отримана безпосередньо Товариством з обмеженою відповідальністю «Будгенсервіс», оскільки, в будь-якому випадку, ОСОБА_1 є працівником такого Товариства, навіть, за відсутності у нього довіреності на отримання відповідних документів.
При цьому матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано доказів, які свідчили б про те, що Товариством було проведене службове розслідування щодо безпідставно отриманих ОСОБА_1 документів чи доказів того, що ОСОБА_1 приховав їх від Товариства чи втратив.
Напротивагу вказаному, з наданих відповідачем зауважень вбачається, що останнім не заперечується факт отримання пакету виконавчих документів.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем було отримано необхідну виконавчу документію, що свідчить про необґрунтованість його заперечень в частині неотримання виконавчої документації, як підстава відмови від підписання акту приймання виконаних будівельних робіт та вимоги про надання такої документації.
Щодо обставини виконання позивачем будівельних робіт з недоліками.
Як вище було зазначено судом п. 6.3 Договору визначено, що замовник протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання розглядає Акт приймання-передачі виконаних робіт і підписує його, або надає підряднику обґрунтовані зауваження про недоліки в роботі (включаючи, але не обмежуючись: невідповідність робіт кошторисній та іншій документації, виконання робіт в меншому обсязі ніж заплановано, порушення строків виконання робіт з вини підрядника, тощо) та встановлення строк для їх виправлення.
У своїх зауваженнях на акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за лютий 2023 року, відповідач, вказав, що в ході проведених проб з визначення товщини полімерного покриття підлоги паркінгу, що виконувалася ТОВ «Науково-виробничий центр "Київський Будпроект» (випробувальна лабораторія сертифікована ДП «Укрметртестстандарт» України 02.09.2021 року №ПТ-367/21), встановлено, що середній показник товщини полімерного покриття становить - 2,17 мм про що зафіксовано в Протоколі № 10/2 від 21.02.2023 року.
Проте, товщина полімерного покриття, згідно встановлених норм витрат до технічного опису матеріалів Sika (інформації про систему Sikafloor multidur WB / РВ ЕСС (2-4 mm)) та розрахунку норми витрат матеріалів встановлених Договором повинна становити мінімум 5 мм.
Таким чином, відповідач констатував факт виконання позивачем робіт із недоліками, однак, з наданих відповідачем зауважень на акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за лютий 2023 року, вбачається, що останні не містять, визначеної п. 6.3 договору, наявності пропозиції щодо встановлення строку для виправлення недоліків, які, за твердженням відповідача, є підставою для неприйняття будівельних робіт.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення позивачем умов договору підряду № АН-СП-337 від 13.09.2022 в частині належного виконання передбачених в акті №1 будівельних робіт та, як наслідок, про відсутність у відповідача обов'язку для остаточної оплати ним в порядку п. 4.2.3 Договору за виконані роботи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Підсумовуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що наявними в матеріалах справи доказами доведено суду поза розумним сумнівом, що позивачем виконано умови договору підряду №АН-СП-337 від 13.09.2022, відтак у відповідача наявний юридичний обов'язок сплатити заборгованість за виконані позивачем будівельні роботи за договором №АН-СП-337 від 13.09.2022 у заявленому позивачем розмірі.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 140 624,69 грн заборгованості підлягають задоволенню.
Щодо додаткового рішення, то враховуючи, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції і позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ВМ-ХІМ" задоволено, відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача - 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, отже, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 теж підлягає скасуванню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ВМ-ХІМ" підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 скасовується, у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн відмовляється.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України і покладається на відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 08.09.2023 між адвокатом Неведомським Вадимом Олексійовичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «ВМ-ХІМ» було укладено договір про надання правової допомоги №08/09, за умовами якого адвокат зобов'язався надати клієнту адвокатські послуги (правову допомогу), а клієнт - прийняти та оплатити надані послуги.
Відповідно до п. 4.1 договору вартість послуг адвоката по цьому договору складається з вартості наданих клієнту послуг за весь період дії цього договору, що формується на підставі укладених між сторонами додаткових угод та актів наданих послуг.
Пунктом 1.1 додаткової угоди №3 від 08.02.2024 до договору №08/09 від 08.09.25023 визначено, що вартість наданих послуг (підготування та подання до ПАГС від імені клієнта апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 по справі №910/14661/23, включаючи вироблення юридичної позиції та стратегії дій, консультування по справі, забезпечення повного юридичного супроводу, підготування усіх необхідних процесуальних документів, вивчення матеріалів справи тощо) становить 20 000,00 грн.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином з урахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Апеляційний суд, керуючись ст. 126, 129 ГПК України, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), вважає про наявність підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ВМ-ХІМ", викладене в апеляційній скарзі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, понесених при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ВМ-ХІМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у розмірі 20 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ВМ-ХІМ" задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі № 910/14661/23 скасувати.
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгенсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ВМ-ХІМ" 140 624 (сто сорок тисяч шістсот двадцять чотири) грн 69 коп. заборгованості та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгенсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ВМ-ХІМ" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 00 коп.
Матеріали справи №910/14661/23 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді К.В. Тарасенко
А.І. Тищенко