вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" червня 2024 р. Справа№ 910/12852/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поліщука В.Ю.
суддів: Пантелієнка В.О.
Доманської М.Л.
секретар судового засідання: Новик В.М.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса»,
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 року,
у справі № 910/12852/23 (суддя Смирнова Ю.М.),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ ЮА»,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса»,
про стягнення 1 607 345 грн 10 коп.,
за участю представників:
від ТзОВ «Дієса» - не з'явився,
від ТзОВ «КСМ ЮА» - Альонкіна А.І. (адвокат),
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 року по справі № 910/12852/23 позовні вимоги ТзОВ «КСМ ЮА» задоволено повністю, присуджено до стягнення на користь ТзОВ «КСМ ЮА» 1 607 345 грн 10 коп.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ТзОВ «Дієса» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 року по справі № 910/12852/23 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді: Хрипун О.О., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 року витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12852/23, відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТзОВ «Дієса» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 року до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/12852/23.
Після надходження матеріалів справи № 910/12852/23 до Північного апеляційного господарського суду (в 1-му томі), ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 року залишено апеляційну скаргу ТзОВ «Дієса» без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі та не зазначення наявності або відсутності електронного кабінету у апелянта - ТзОВ «Дієса», а також у позивача - ТзОВ «КСМ ЮА» в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
27.02.2024 року до Північного апеляційного господарського суду, скаржником подано Заяву про усунення недоліків, у якій, серед іншого, вказано, що із оскаржуваної до стягнення суми 1 607 345 грн 10 коп., скаржник відмовляється від апеляційної скарги в частині оскарження стягнення 1 525 168 грн 36 коп. - основного боргу, і оскаржує рішення в частині до стягнення суми в розмірі 82 176 грн 74 коп. - основного боргу та просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 82 176 грн 74 коп. основного боргу та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТзОВ «КСМ ЮА» в цій частині відмовити.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ «Дієса» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 року у справі № 910/12852/23, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 22.04.2024 року.
13.03.2024 року до Північного апеляційного господарського суду від ТзОВ «КСМ ЮА» надійшов Відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 року у справі № 910/12852/23 без змін.
22.04.2024 року до Північного апеляційного господарського суду від ТзОВ «Дієса» надійшло Клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час, у зв'язку з тим, що в Печерському районному суді міста Києва розглядається справа № 757/472/24-ц за участі ТзОВ «Дієса», що унеможливлює явку у судове засідання 22.04.2024 року та враховуючи першу неявку з поважних причин.
Належних та допустимих доказів на підтвердження наведених відповідачем обставин не надано, у зв'язку з чим колегія суддів відмовила у його задоволенні з підстав необґрунтованості.
В судове засідання 22.04.2024 року з'явився представник ТзОВ «КСМ ЮА», представник скаржника не з'явився.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 року заяву суддів Скрипки І.М., Хрипуна О.О., Мальченко А.О. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги ТзОВ «Дієса» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 року у справі № 910/12852/23 задоволено з підстав, що розгляд цієї апеляційної скарги пов'язаний з процедурою банкрутства.
Відповідно до п.1 Розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 року № 09.1-07/163/24 зазначено, що до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12852/23.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024 року апеляційну скаргу ТзОВ «Дієса» передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Поліщук В.Ю. (суддя-доповідач), судді Пантелієнко В.О., Доманська М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 року колегією суддів прийнято апеляційну скаргу до свого провадження та призначено до розгляду апеляційну скаргу на 21.05.2024 року.
У судовому засіданні 21.05.2024 року представник ТзОВ «КСМ ЮА» - адвокат Альонкіна А.І., проти доводів апеляційної скарги заперечила, вважає рішення місцевого господарського суду по цій справі законним та обґрунтованим. Просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Представник скаржника - не з'явився, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомлено.
Розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.06.2024 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 року оголошено перерву в судовому засіданні до 25.06.2024 року.
У судовому засіданні 21.05.2024 року представник ТзОВ «КСМ ЮА» - адвокат Альонкіна А.І., проти доводів апеляційної скарги заперечила, вважає рішення місцевого господарського суду по цій справі законним та обґрунтованим. Просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на доводи, наведені у Відзиві на апеляційну скаргу.
Скаржник явку уповноваженого представника в судове засідання апеляційного господарського суду не забезпечив, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомлено.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В силу положень ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено місцевим господарським судом, 03.06.2022 року між ТзОВ «КСМ ЮА» та ТзОВ «Дієса» укладено Договір № 220603.
Відповідно до умов Договору, ТзОВ «КСМ ЮА» (в тексті Договору - Постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність ТзОВ «Дієса» (в тексті Договору - Покупець) товари народного споживання, а саме електропобутові товари (побутові холодильники, морозильники, машини і прилади для механізації побутових робіт, побутові прилади для очищення, зволоження, кондиціонування повітря, електроосвітлювальну арматуру і електролампи, електронагрівальні прилади, провідникові вироби і т.д. і т.п.), телерадіотовари (електропрогравальну, звукозаписувальну апаратуру, апаратуру для відеозапису та відтворення зображення і звуку, носії для запису звуку, платівки, телевізійні приймачі, частини, вузли, а також деталі до них і т.д. і т.п.), комп'ютерну техніку (комп'ютерна техніка та її комплектуючі, носії інформації, очищуючі засоби), далі по тексту - Товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п.2.1 Договору, товар поставляється партіями. Номенклатура партії товару, його кількість і ціна встановлюються за погодженням сторін на підставі заявки Покупця на поставку відповідної партії товару, далі - заявка, і вказуються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які є специфікацією в розумінні ст. 266 ГПК України.
Датою поставки вважається дата підписання сторонами відвантажувальних документів (видаткових накладних, ТТН) на Товар (п.2.7 Договору).
Пунктом 2.9 Договору встановлено, що Постачальник разом з Товаром зобов'язується передати Покупцеві наступні документи: оригінал рахунку-фактури з зазначенням товару, кількості, ціни за одиницю та вартості всієї партії товару. Рахунок-фактура, який виставляється Постачальником, якщо дозволяють технічні можливості Постачальника, повинен містити посилання на номер і дату укладення цього Договору; товарно-транспортну накладну або інший рівнозначний транспортний документ; видаткову накладну (при розбіжностях у фактичній кількості прийнятого товару з кількістю товару вказаного у супровідній документації, невід'ємною частиною видаткової накладної є акт приймання товару, складений за формою, погодженою сторонами в Додатку №1 до Договору); копію декларації відповідності та/або сертифіката відповідності продукції вимогам технічних регламентів (по кожному найменуванню товару). При наступних поставках таких найменувань товару допускається надання додатків до товаросупровідних первинних документів, що містять відомості про реєстрацію декларації (реєстраційний номер, дата видачі, інформація про термін дії, орган видачі), паспорт якості, санітарно-гігієнічне свідоцтво, екологічні висновки, якщо такі документи потрібні до певного виду товару відповідно до законодавства України; інформацію про продукцію (гарантійний талон від виробника на кожну одиницю товару; інструкцію з експлуатації українською мовою на кожну одиницю товару; документи, які підтверджують якість товару та інші документи, необхідні відповідно до чинного законодавства України).
Згідно п.3.2 Договору, загальна ціна Договору визначається виходячи з вартості фактично поставленого Постачальником Покупцеві товару та складається з сум, зазначених у Видаткових накладних, підписаних обома сторонами. Орієнтовна вартість товару за цим Договором складає 1 000 000 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 166 666 грн 00 коп.
Покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого Товару протягом 60 календарних днів з дати поставки відповідної партії Товару, але в кожному разі не раніше дати отримання повного комплекту документів на Товар (партію товару), зазначеного в п.2.9 цього Договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок (п.3.5 Договору).
П. 3.7 Договору передбачає, що додатковою угодою сторін можуть бути введені інші форми і порядок оплати товару за цим Договором.
Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2022 року (п.9.1).
Згідно п.9.4 Договору, у випадку, якщо жодна зі сторін у строк не пізніше 14 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору не заявить у письмовій формі іншій стороні про свою відмову від пролонгації Договору, Договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік.
27.09.2022 року між сторонами судового спору підписано Додаткову угоду до Договору, згідно якої Договір доповнено п. 3.5.1 наступного змісту: Покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого товару, поставленого для реалізації через інтернет-магазин протягом 14 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару, але в кожному разі, не раніше отримання повного комплекту документів на товар (партію товару), зазначеного в п.2.9 цього договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок.
Разом з цим, Товар, який поставлений за Видатковими накладними №1647 від 26.12.2022 року, №1648 від 26.12.2022 року, №13 від 04.01.2023 року, підлягає оплаті, відповідно до п.3.5 Договору, а товар поставлений за рештою Видаткових накладних підлягає оплаті відповідно до п.3.5.1 Договору.
31.05.2023 року, у зв'язку з несплатою отриманих товарів народного споживання, ТзОВ «КСМ ЮА» звернулось до ТзОВ «Дієса» з Претензією (вих. №33) (т. 1, арк. справи 32) з вимогою про сплату заборгованості, однак відповідач зазначену заборгованість у повному обсязі не сплатив, на Претензію не відповів.
30.06.2023 року між сторонами Договору було підписано Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 30.06.2023 року заборгованість відповідача перед позивачем за Договором склала 1 643 263грн 14 коп. (т.1, арк. справи 34). Після підписання зазначеного Акту звірки, відповідач частково оплатив поставлений товар, внаслідок чого розмір заборгованості зменшився та склав 1 607 345 грн 10 коп.
Як стверджує ТзОВ «КСМ ЮА», відповідач не сплатив 1 607 345 грн 10 коп. за отриманий Товар, у зв'язку з чим позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
За твердженнями ТзОВ «КСМ ЮА», станом на дату звернення до суду першої інстанції з відповідним позовом, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем на загальну суму 1 607 345 грн 10 коп. за наступними видатковими накладними: №1647 від 26.12.2022 року на суму 576 259 грн 92 коп., №1648 від 26.12.2022 року на суму 192 958 грн 08 коп., №13 від 04.01.2023 року на суму 950 911 грн 44 коп., №544 від 10.04.2023 року на суму 23 202 грн 85 коп., №666 від 02.05.2023 року на суму 3 826 грн 68 коп., №693 від 05.05.2023 року на суму 579 грн 62 коп., №712 від 08.05.2023 року на суму 6 630 грн 60 коп., №730 від 10.05.2023 року на суму 26 552 грн 03 коп., №751 від 12.05.2023 року на суму 801 грн 12 коп., №761 від 15.05.2023 року на суму 720 грн 48 коп., №798 від 19.05.2023 року на суму 18 112 грн 80 коп., №799 від 19.05.2023 року на суму 3 грн 00 коп., №800 від 19.05.2023 року на суму 499 грн 20 коп., №915 від 07.06.2023 року на суму 189 грн 36 коп., №951 від 12.06.2023 року на суму 1059 грн 00 коп.
14.08.2023 року ТзОВ «КСМ ЮА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТзОВ «Дієса» про стягнення 1 607 345 грн 10 коп. - заборгованості за Договором № 220603.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 220603 від 03.06.2022 року в частині оплати поставленого позивачем товару у встановлений цим правочином строк.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 року по справі № 910/12852/23 позовні вимоги ТзОВ «КСМ ЮА» задоволено повністю, стягнуто з ТзОВ «Дієса» на користь ТзОВ «КСМ ЮА» 1 607 345 грн 10 коп. основного боргу та судовий збір у розмірі 24 110 грн 18 коп.
Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано, зокрема тим, що відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару належним чином та у строк, встановлений укладеним між сторонами судового спору Договором, виконав частково, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість загальну суму 1 607 345 грн 10 коп., відповідно позовні вимоги ТзОВ «КСМ ЮА» про стягнення зазначеної суми заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ТзОВ «Дієса» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 року по справі № 910/12852/23 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТзОВ «КСМ ЮА» відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що: ТзОВ «Дієса» не було повідомлено (в порядку ч. 4 ст. 120 ГПК України) про дату, час і місце судового засідання з судового розгляду по суті, проте, в порушення ч.1 п.1) ч. 2 ст. 202 ГПК України, судове засідання призначене на 14.12.2023 року, в якому було прийняте оскаржуване судове рішення, не було відкладено, і відбулось без участі ТзОВ «Дієса»; ТзОВ «КСМ ЮА» не виконало умови Договору щодо передачі ТзОВ «Дієса» повного комплекту документів на товар (партію товару), вказаного в п. 2.9. Договору, а саме документів, передбачених п.п. 2.9.1., 2.9.4. та 2.9.5; відсутні будь-які правові підстави стверджувати, що строк виконання зобов'язання з оплати товару сплив; Акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та не може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості строк оплати якої не настав.
Крім того, скаржник категорично заперечив щодо відмови у зупиненні провадження у цій справі до прийняття місцевим господарським судом ухвали про затвердження плану санації у справі № 910/15087/23;
Водночас, скаржник вважає, що при прийнятті місцевим господарським судом рішення про стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу - 26 250 грн 00 коп., місцевий господарський суд не врахував та не обґрунтовував в додатковому рішенні від 11.04.2024 року чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, а також, що він не є пропорційним до предмету спору. Скаржник вважає, що сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку.
ТзОВ «КСМ ЮА» у Відзиві на апеляційну скаргу, представник ТзОВ «КСМ ЮА» - адвокат Альонкіна А.А., у судових засіданнях господарського суду апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили спірне судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, Відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
За приписами ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Ст. 627 ЦК України унормовано, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, за правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Ч. 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Ст.ст. 525,526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі укладеного між сторонами Договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку Товару, а у відповідача - прийняти цей Товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного договору.
Умови п. 3.5 Договору передбачають, що Покупець (ТзОВ «Дієса») оплачує кожну партію фактично прийнятого Товару протягом 60 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару, але в кожному разі не раніше дати отримання повного комплекту документів на товар (партію товару), зазначеного в п.2.9 цього Договору.
У п. 3.5.1 Договору сторонами Договору погоджено, що Покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого товару, поставленого для реалізації через інтернет-магазин протягом 14 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару, але в кожному разі, не раніше отримання повного комплекту документів на товар (партію товару), зазначеного в п.2.9 цього договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок.
З урахуванням положень ст. 530 ЦК України, перелічених вище пунктів Договору, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого позивачем Товару настав.
При цьому, господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар (у період з 03.06.2022 року по 09.08.2023 року) на загальну суму 5 018 589 грн 99 коп. та сплачено 3 411 244 грн 89 коп.
На підтвердження факту поставки товару позивачем долучено до матеріалів справи Видаткові Накладні: №1647 від 26.12.2022 року на суму 576 259 грн 92 коп., №1648 від 26.12.2022 року на суму 192 958 грн 08 коп., №13 від 04.01.2023 року на суму 950 911 грн 44 коп., №544 від 10.04.2023 року на суму 23 202 грн 85 коп., №666 від 02.05.2023 року на суму 3 826 грн 68 коп., №693 від 05.05.2023 року на суму 579 грн 62 коп., №712 від 08.05.2023 року на суму 6 630 грн 60 коп., №730 від 10.05.2023 року на суму 26 552 грн 03 коп., №751 від 12.05.2023 року на суму 801 грн 12 коп., №761 від 15.05.2023 року на суму 720 грн 48 коп., №798 від 19.05.2023 року на суму 18 112 грн 80 коп., №799 від 19.05.2023 року на суму 3 грн 00 коп., №800 від 19.05.2023 року на суму 499 грн 20 коп., №915 від 07.06.2023 року на суму 189 грн 36 коп., №951 від 12.06.2023 року на суму 1059 грн 00 коп.
Поряд з цим, місцевим господарським судом встановлено, що вартість отриманих товарів за зазначеними Видатковими накладними відповідачем не сплачена.
Водночас, вказані Видаткові накладні підписані представниками сторін без зауважень та заперечень. Таким чином, відсутні будь-які підстави вважати, що позивач не дотримався положень п. 2.9 Договору та не передав відповідачу разом із товарами відповідні товаросупровідні документи. Жодного зауваження/застереження щодо якості та кількості поставленого товару відповідачем не висловлювалось.
Обставини щодо належного виконання позивачем зобов'язань з поставки товару під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції не були спростовані. Доказів неприйняття товару відповідачем, висування останнім претензій щодо поставленого позивачем товару, до місцевого господарського суду не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Враховуючи це, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що зазначені Видаткові накладні повністю відповідають положенням вказаної статті та вважаються первинними документами.
Крім того, матеріали справи свідчать, що 30.06.2023 року між сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків за Договором № 220603, відповідно до якого станом на 30.06.2023 року заборгованість відповідача перед позивачем склала 1 643 263 грн 14 коп. Після підписання зазначеного Акту відповідач здійснив часткову сплату отриманого товару, що додатково свідчить про прийняття відповідачем поставленого позивачем товару.
Господарський суд першої інстанції встановив, що обставини щодо належного виконання позивачем зобов'язань з поставки товару не були спростовані, доказів не прийняття товару відповідачем чи висування останнім претензій щодо поставленого позивачем товару місцевому господарському суду також не надані.
Водночас, в апеляційній скарзі ТзОВ «Дієса» вказує, що Акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та не може бути належним доказом на підтвердження заборгованості строк оплати якої настав. Однак, враховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості, можуть бути первинні документи, зокрема такі, як товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, акти приймання товарів і послуг.
З урахуванням того, що наявні у матеріалах справи Видаткові накладні мають всі ознаки первинних документів, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо того, що виходячи з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання по оплаті зазначеного товару належним чином та у строк, встановлений укладеним між сторонами Договором виконав частково, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість загальну суму 1 607 345 грн 10 коп.
Поряд з цим, скаржник вказує на те, що ТзОВ «КСМ ЮА» не надало йому всіх документів на Товар, передбачених п. 2.9 Договору. З приводу цього колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за потрібне зазначити наступне.
Пунктом 2.9 Договору врегульовано, що Постачальник разом з Товаром зобов'язується передати Покупцеві наступні документи: оригінал рахунку-фактури з зазначенням товару, кількості, ціни за одиницю та вартості всієї партії товару. Рахунок-фактура, який виставляється постачальником, якщо дозволяють технічні можливості постачальника, повинен містити посилання на номер і дату укладення цього договору; товарно-транспортну накладну або інший рівнозначний транспортний документ; видаткову накладну (при розбіжностях у фактичній кількості прийнятого товару з кількістю товару вказаного у супровідній документації, невід'ємною частиною видаткової накладної є акт приймання товару, складений за формою, погодженою сторонами в Додатку №1 до Договору); копію декларації відповідності та/або сертифіката відповідності продукції вимогам технічних регламентів (по кожному найменуванню товару). При наступних поставках таких найменувань товару допускається надання додатків до товаросупровідних первинних документів, що містять відомості про реєстрацію декларації (реєстраційний номер, дата видачі, інформація про термін дії, орган видачі), паспорт якості, санітарно-гігієнічне свідоцтво, екологічні висновки, якщо такі документи потрібні до певного виду товару відповідно до законодавства України; інформацію про продукцію (гарантійний талон від виробника на кожну одиницю товару; інструкцію з експлуатації українською мовою на кожну одиницю товару; документи, які підтверджують якість товару та інші документи, необхідні відповідно до чинного законодавства України).
Відповідно до п. 4.4. Договору, претензії по кількості/якості Товару (партії) Товару, або по недолікам проданого Товару направляються Покупцем Постачальнику з урахуванням встановлених строків позовної давності (по комплектності і якості) і розглядаються Постачальником протягом 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання. Протягом цього ж строку Сторони обумовлюють умови заміни (повернення вартості) по Товару неналежної якості. Уразі передачі Товару (партії Товару) неналежної якості Покупець має права, передбачені ст. 678 ЦК України.
П. 4.8. Договору передбачено, що у разі поставки некомплектного товару Покупець має право вимагати від Постачальника на свій розсуд: або пропорційного зменшення ціни, або доукомплектування Товару в термін до 7 (семи) календарних днів з дати повідомлення постачальника про некомплектність Товару.
ТзОВ «Дієса» не надано до місцевого господарського суду належних доказів того, що скаржник звертався до ТзОВ «КСМ ЮА» з приводу не надання йому товаросупровідних документів на товар, передбачених п. 2.9 Договору, у строки, встановлені Договором. У зв'язку з чим заперечення ТзОВ «Дієса» визнаються судом не обґрунтованими.
Щодо доводів скаржника стосовно прийняття оскаржуваного рішення без участі відповідача, господарський суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Ч. 4 ст. 120 ГПК України встановлено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні
Разом з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до протоколів судового засідання № 2040702 від 19.10.2023 року та № 2095079 від 02.11.2023 року, в судовому засіданні був присутній представник ТзОВ «Дієса» - Півак О.А., зокрема 02.11.2023 року, в судовому засіданні представник ТзОВ «Дієса» був під розписку повідомлений про призначення розгляду справи по суті на 07.12.2023 року. Проте, 07.12.2023 року представник ТзОВ «Дієса» в судове засідання не з'явився, про причини неявки місцевий господарський суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату від ТзОВ «Дієса» - відсутні. У зв?язку з цим, місцевим господарським судом було оголошено перерву до 14.12.2023 року.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи зобов?язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов?язки.
Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Разом з цим, ст. 43 ГПК України встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції зазначає, що процесуальні дії господарського суду першої інстанції відповідали приписам ГПК України та не призвели до прийняття незаконного чи необґрунтованого судового рішення, борг відповідача перед позивачем за Договором № 220603 від 03.06.2022 року існує і, відповідно, він виник на підставі належних доказів, в тому числі підтверджується належним чином підписаними сторонами видатковими накладними.
Відповідно до п. 5 ст. 258 ГПК України, в апеляційній скарзі зазначається у чому полягає незаконність і (або) необгрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслвдок необгрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного його дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо).
Як зазначило ТзОВ «КСМ ЮА» у Відзиві на апеляційну скаргу, ціна позову відповідає сумі, що була визначена ТзОВ «Дієса» як заборгованість перед позивачем та її було включено останнім до Плану санації. ТзОВ «КСМ ЮА» не нараховувало штрафні санкції, інфляційні втрати та проценти за користування чужими коштами, що могло би призвести до збільшення суми заборгованості.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ТзОВ «Дієса» про начебто ненастання у товариства обов'язку сплати поставленого товару є такими, що суперечать діям самого товариства та спростовуються матеріалами справи.
Щодо розгляду господарським судом першої інстанції цієї справи паралельно з перебуванням на розгляді справи про затвердження Плану санації, то з аналізу положень ГПК України вбачається, що підстави для зупинення провадження у справі закріплені ст.ст. 227, 228 ГПК України. При цьому, жодна із зазначених статей не містить права чи обов?язку суду зупинити провадження у справі про стягнення заборгованості в разі розгляду справи про затвердження Плану санації.
Що стосується мораторію на задоволення вимог кредиторів, який запроваджується відповідно до ст. 41 КУзПБ, то протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, а також забороняється виконання вимог на які поширюється мораторій. Проте, вказана стаття не містить заборони на розгляд в господарському суді справи про стягнення заборгованості з боржника, а тому, не слід ототожнювати процес розгляду справи в суді та процес виконання судового рішення.
Крім того, при дослідженні Заяви про усунення недоліків до апеляційної скарги від 26.02.2024 року, господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржник в п. 5 прохальної частини Заяви просить: « 5. Ухвалений додатковим рішенням розмір витрат на професійну правничу допомогу 26 250,00 грн. зменшити до 3000 грн.».
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що належним процесуальним документом в якому оскаржується додаткове рішення господарського суду першої інстанції - є апеляційна скарга.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Варто зазначити, що в матеріалах справи відсутній процесуальний документ як доповнення до апеляційної скарги щодо оскарження додаткового рішення місцевого господарського суду, таким чином, відсутні правові підстави для перегляду апеляційним господарським судом додаткового рішення, оскільки по суті ТзОВ «Дієса» подало Заяву про усунення недоліків саме до апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський вважає, що скаржник обрав неналежну процесуальну форму щодо оскарження додаткового рішення місцевого господарського суду, оскільки скаржник повинен був звернутись до суду апеляційної інстанції з апеляційної скаргою на додаткове рішення місцевого господарського суду.
Наведене узгоджується з принципом римського права «знання закону презюмується», згідно з яким, закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Зворотньою стороною презумпції знання закону виступає загальновизнаний принцип права «незнання закону не звільняє від відповідальності», що часто позначається за допомогою латинської формули ignorantia legis non excusat. Ignorantia juris non excusat або ignorantia legis neminem excusat (з латинської - «незнання закону не є виправданням ні для кого») - це правовий принцип, згідно з яким людина, яка не знає певного закону, не може уникнути відповідальності за порушення такого закону лише тому, що вона не знала про нього.
Аналогічний правовий висновок наведено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 року у справі № 756/11801/20 (14-25цс24).
Відтак, з огляду на встановлені обставини, господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ТзОВ «Дієса» повністю.
Водночас, при поданні ТзОВ «Дієса» до Північного апеляційного суду Заяви про усунення недоліків від 26.02.2024 року, вказано, що із оскаржуваної до стягнення суми 1 607 345 грн 10 коп., скаржник відмовляється від апеляційної скарги в частині оскарження стягнення 1 525 168 грн 36 коп. - основного боргу, і оскаржує рішення в частині стягнення суми в розмірі 82 176 грн 74 коп. - основного боргу (зокрема, по наступним видатковим накладним: №544 від 10.04.2023 року на суму 23 202 грн 85 коп., №666 від 02.05.2023 року на суму 3 826 грн 68 коп., №693 від 05.05.2023 року на суму 579 грн 62 коп., №712 від 08.05.2023 року на суму 6 630 грн 60 коп., №730 від 10.05.2023 року на суму 26 552 грн 03 коп., №751 від 12.05.2023 року на суму 801 грн 12 коп., №761 від 15.05.2023 року на суму 720 грн 48 коп., №798 від 19.05.2023 року на суму 18 112 грн 80 коп., №799 від 19.05.2023 року на суму 3 грн 00 коп., №800 від 19.05.2023 року на суму 499 грн 20 коп., №915 від 07.06.2023 року на суму 189 грн 36 коп., №951 від 12.06.2023 року на суму 1059 грн 00 коп.) та просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 82 176 грн 74 коп. - основного боргу та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТзОВ «КСМ ЮА» в цій частині відмовити.
Тобто, ТзОВ «Дієса» фактично визнало свій борг та визнало належними докази, що підтверджують цю заборгованість, перед ТзОВ «КСМ ЮА» в частині стягнення суми 1 525 168 грн 36 коп., зокрема, по наступним видатковим накладним: №1647 від 26.12.2022 року на суму 576 259 грн 92 коп., №1648 від 26.12.2022 року на суму 192 958 грн 08 коп., №13 від 04.01.2023 року на суму 950 911 грн 44 коп.
Таким чином, щодо суми і наявності боргу 1 607 345 грн 10 коп., визначеним Господарським судом міста Києва, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується та вважає що місцевим господарським судом в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам сторін та встановлено наявність підстав для залишення оскаржуваного рішення в силі.
Разом з цим, ст. 266 ГПК України передбачено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. У разі відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження. Визнання апеляційної скарги іншою стороною враховується судом апеляційної інстанції у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи.
У разі закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, яка відмовилася від скарги, не допускається.
Враховуючи, що скаржник відмовився від частини апеляційної скарги в частині оскарження стягнення 1 525 168 грн 36 коп. - основного боргу, і оскаржує рішення в частині стягнення суми в розмірі 82 176 грн 74 коп. - основного боргу, відповідно до зазначеної статті ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе прийняти цю відмову та закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ «Дієса» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 року у справі № 910/12852/23 в частині стягнення 1 525 168 грн 38 коп.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін як такого, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше прийняте судове рішення, на скаржника покладаються витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 129,253-255,269,276,277,281-284 ГПК України, ст.ст. 2,7 КУзПБ, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Прийняти відмову ТзОВ «Дієса» від апеляційної скарги в частині оскарження стягнення 1 525 168 грн 38 коп.
2. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ «Дієса» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 року у справі № 910/12852/23 в частині стягнення 1 525 168 грн 38 коп.
3. Апеляційну скаргу ТзОВ «Дієса» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 року у справі № 910/12852/23 залишити без задоволення в частині стягнення 82 176 грн 38 коп.
4. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 року у справі № 910/12852/23 залишити без змін.
5. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у господарському суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
6. Справу № 910/12852/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Повний текст складено 03.07.2024.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 КУзПБ.
Головуючий суддя В.Ю. Поліщук
Судді В.О. Пантелієнко
М.Л. Доманська