Справа № 342/94/23
Провадження № 22-ц/4808/779/24
Головуючий у 1 інстанції Федів Л. М.
Суддя-доповідач Пнівчук
26 червня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі
головуючої Пнівчук О.В.
суддів: Баркова В.М., Бойчука І.В.
з участю секретаря Шемрай Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городенківського районного суду 19 березня 2024 року, в складі судді Федів Л.М., у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Павликівська Галина Миколаївна до ОСОБА_1 про витребування нерухомого майна (земельних ділянок) із чужого незаконного володіння,
У січні 2023 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила поновити строк звернення до суду та постановити рішення, яким витребувати у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 земельні ділянки, площею 2,5196 га кадастровий номер 2621684900:07:004:0037 в урочищі «СЯМ» та земельної ділянки, площею 0,1534 га кадастровий номер 2621684900:05:002:0165 в урочищі «ЯЙЦЯ».
Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Городенківського районного суду від 06.05.2022 позов ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Городенківської районної державної адміністрації від 20.04.2016 № 125 «Про надання дозволу на виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та передачу у власність земельних ділянок на території Серафинецької сільської ради гр. ОСОБА_1 » Скасовано проведену 02 серпня 2016 року державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,5196 га кадастровий номер 2621684900:07:004:0037 в урочищі «СЯМ» та земельну ділянки площею 0,1534 га кадастровий номер 2621684900:05:002:0165 в урочищі «ЯЙЦЯ», які зареєстровані за ОСОБА_1 . Скасовано проведену 05 серпня 2016 року державну реєстрацію договору оренди землі від 23.06.2016 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Зернопродукт МХП» на земельну ділянку площею 2,5196 га кадастровий номери 2621684900:07:004:0037 в урочищі «СЯМ» та скасовано проведену 05 серпня 2016 року державну реєстрацію договору оренди землі від 23.06.2016 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Зернопродукт МХП» на земельну ділянку площею 0,1534 га кадастровий номер 2621684900:05:002:0165 в урочищі «ЯЙЦЯ». В іншій частині позову до відповідачів: філії ПАТ «Зернопродукт МХП Перспектив», реєстраційної служби Городенківського районного управління юстиції Івано-Франківської області, Коломийської районної державної адміністрації відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Городенківського районного суду від 06 травня 2022 року залишено без змін.
Судами встановлено, що земельна ділянка, яка належала дружині ОСОБА_5 (прож. АДРЕСА_1 ) на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) серія РН №228912 та ІФ №0107223 на загальну площу 184,84 умовних кадастрових гектарів, порядковий номер у списку 573 кадастровий номер 2621684900:07:004:0037, площа - 2,5196 га знаходиться в урочищі «СЯМ», а під номером 1264, кадастровий номер 2621684900:05:002:0165, площа - 0,1534 га в урочищі «ЯЙЦЯ». Дана обставина підтверджується відповіддю відділу Держгеокадастру в Городенківському районі від 13.11.2020. Вказане також підтверджується відомостями про земельні ділянки (номер ділянки, номер контура, номер поля), порядковий номер 570; 184, 84 умовних кадастрових гектарів, номер контура 573. В списку пайовиків СВК «Золотий колос» під номером № НОМЕР_1 зазначено ОСОБА_6 , АДРЕСА_1 . Водночас, земельна ділянка, яка належала покійній бабусі відповідачки - ОСОБА_6 (прож. АДРЕСА_2 ) на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ІФ №0107102 від 20.04.2000 розміром 99,38 умовних кадастрових гектарів знаходиться в урочищі «Вікнина».
Постановою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Городенківського районного суду від 06 травня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , філії ПАТ «Зернопродукт МХП Перспектив», реєстраційної служби Городенківського районного управління юстиції, Коломийської районної державної адміністрації, треті особи: Городенківська районна державна адміністрація, відділ у Городенківськомурайоні Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, приватне науково-виробниче підприємство «Укрспецтехнологія», Серафинецька сільська рада Городенківського району Івано-Франківської області, про скасування державної реєстрації земельної ділянки та договору оренди відмовлено. Верховний суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, послався на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №463/3724/18 (провадження №61-4970св21) від 24 листопада 2021 року у справі №761/11593/13 - ц (провадження №61-13689св20) та зазначив, що суди у порушення вимог закону не звернули увагу на те, що ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_7 , заявлено вимогу про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та державної реєстрації договору оренди земельних ділянок щодо ОСОБА_1 , за якою зареєстровано право власності, а отже, обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, оскільки він не призводить до поновлення таких прав. При цьому, суд касаційної інстанції вказав, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу, вказав, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінка доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
У зв'язку із зазначеним, оскільки позивачем обрано неправильний спосіб захисту свого права, ОСОБА_7 звернувся із позовом про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, а саме земельних ділянок: площею 2,5196 га, кадастровий номер 2621684900:07:004:0037 в урочищі «СЯМ» та площею 2,5196 га, кадастровий номер 2621684900:05:002:0165 в урочищі «ЯЙЦЯ». Зазначає, що ОСОБА_5 правонаступником якого є ОСОБА_7 , правомірно набув право на земельні ділянки площею 2,5196 га кадастровий номер 2621684900:07:004:0037 в урочищі «СЯМ» та земельної ділянки площею 0,1534 га кадастровий номер 2621684900:05:002:0165 в урочищі «ЯЙЦЯ», які були протиправно зареєстровані за відповідачкою ОСОБА_1 , тому є підстави для витребування вказаних земельних ділянок із чужого незаконного володіння.
Позивач зазначив, що про порушення своїх майнових прав ОСОБА_7 дізнався після залучення його до участі у справі у серпні 2021 року, що дає підстави поновити строк звернення до суду із позовом.
Рішенням Городенківського районного суду від 19 березня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2,5196 га кадастровий номер 2621684900:07:004:0037 в урочищі «СЯМ» та земельну ділянку, площею 0,1534 га кадастровий номер 2621684900:05:002:0165 в урочищі «Яйця».
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення суду та заперечення на ухвалу суду від 01 березня 2023 року про відкриття провадження в справі, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Стосовно заперечення на ухвалу суду вказала, що в позовній заяві зазначено, що позивачем є адвокат Павликівська Г.М. яка діє в інтересах ОСОБА_2 , однак у в ухвалі про відкриття провадження в справі суддя Федів Л.М. надумано вказала адвоката Павликівську Г.М. представником позивача, а не позивачем.
В апеляційній скарзі на рішення ОСОБА_1 вказала, що перед'явлений позов фактично являє собою вимогу витребувати майновий пай, що належав дружині ОСОБА_5 - ОСОБА_6 (прож. АДРЕСА_1 ), підтверджений сертифікатами РН 3228912 та ІФ №0107223 на право на земельну частку (пай) на загальну площу 184,84 умовних кадастрових гектарів з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами № 2621684900:07:004:0037 та № 2621684900:05:002:0165, які на праві власності належать ОСОБА_1 , бо коли ОСОБА_5 , а далі ОСОБА_2 спробували земельні паї перетворити на земельні ділянки то виявилося, що зробити це неможливо, так як ОСОБА_1 в порядку спадкування оформила право власності на земельний пай своєї бабусі ОСОБА_6 (прож. АДРЕСА_2 ), підтверджений сертифікатом на право на земельну ділянку серії ІФ № 0107102 та отримала у власність дві земельні ділянки. Земельні паї обох ОСОБА_6 знаходилися в різних урочищах, так у ОСОБА_6 , проживаючої по АДРЕСА_1 земельні паї знаходилися в урочищах «Сям» та « ОСОБА_8 », а ОСОБА_6 проживаючої по АДРЕСА_2 - в урочищі «Вікнина».
Апелянт зазначила, що віндикаційним позовом є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати виключно своє особисте майно, на яке у нього є право приватної власності від особи яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, тому ретельному дослідженню підлягають обставини заволодіння першим незаконним володільцем майна особи. яка вважає себе одноосібним власником цього майна і власність на це майно доводиться належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
У випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами і має право завернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою воно зареєстровано на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
Правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах. Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності.
Апелянтка посилається на судову практику Верховного Суду у справах про витребування майна з чужого незаконного володіння, викладені у ряді постанов, зокрема: Постанові ВП ВС, від 04.07.2018, справа № 653/1096/16-ц про те, що факт володіння нерухомим майном можна підтвердити, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно; що цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника та як право, що виникає на договірних засадах; Постанові ВП ВС, від 23.11.2021, справа № 359/3373/16-ц про те, що володіння, як фактичний стан слід відрізняти від права володіння; що витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції; у Постанові ВП ВС, від 07.11.2018, справа № 488/5027/14-ц вказано про право власника витребувати майно від добросовісного набувача у залежності від того як саме майно вибуло з володіння власника чи особи якій власник це майно передав у володіння; у Постанові ВП ВС, від 22.01.2020, справа № 910/81809/18 про право власника витребувати належне йому майно від особи яка є останнім його набувачем без оскарження всіх договорів щодо спірного майна; у Постанові ВП ВС, від 05.12.2018, справа № 522/2202/15-ц вказано, що майно яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
Апелянтка вказала також, що повернення індивідуально визначеного майна, що передане стягувачу на підставі судового рішення, які в подальшому скасовані/ змінені належним способом захисту порушених прав боржника є його звернення до суду із заявою про поворот виконання рішення суду, а не у іншому порядку.
Обрання позивачем належного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, такий висновок сформульовано у постановах ВП ВС від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.
Апелянт вказує, що земельна частка (пай) є фактично проміжним етапом у процесі одержання громадянином земельної ділянки у власність із земель колишніх КСП.
Отже земельна частка (пай) це не земельна ділянка, а лише право на отримання певної земельної ділянки, яка може бути на вимогу члена КСП виділена в натурі (на місцевості) в окрему земельну ділянку з передачею її у приватну власність (шляхом одержання Свідоцтва в обмін на Сертифікат).
Апелянт посилається на те, що саме сільська рада повинна здійснити заходи щодо відновлення права пайовика на земельну частку (пай) коли виявляється порушення при спробі формування земельної ділянки пайовика внаслідок неправильної видачі йому Сертифіката на земельну частку пай із-за чого пайовик позбавляється можливості здійснити витребування земельної ділянки на підставі цього Сертифікату для винесення її в натурі на місцевості та з метою оформлення права приватної власності на неї як на річ, на речове майно. (Постанова ВП ВС від 09.11.2021 по справ № 542/1403/17).
Державні органи та органи місцевого самоврядування повинні здійснити забезпечення особи її права на земельну ділянку за рахунок земель резервного фонду або земель запасу, якщо для її отримання особою уже немає земельних ділянок, що розпайовувалися.
Апелянт зазначила, що право власності на земельні ділянки виникло ще у її бабусі ОСОБА_6 , якій в законному порядку та на законних підставах було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ІФ №0107102 від 20.04.2000 в КСП «Золотий колос», в ньому вказано - на 99,38 умовних кадастрових гектарів, які продовжували перебувати в КСП та знаходиться в урочищі «Вікнина» Серафинецької сільської ради. Бабуся померла, тому вона скористалася своїм правом щодо отримання спадщини спадкодавця - своєї бабусі.
Рішенням Городенківського районного суду від 14 вересня 2015 року у справі №342/879/15, що набрало законної сили, за ОСОБА_1 - визнано право на земельну частку (пай) розміром 99,38 умовних кадастрових гектарів на території Серафинецької сільської ради Городенківського району як на спадщину по сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ІФ №0107102, виданому 20 квітня 2000 року Городенківською РДА ОСОБА_6 (1912 року народження), яка померла. Судове рішення в справі № 342/879/15 чинне досі. Після цього відбулося розпорядження Городенківської районної державної адміністрації від 20.04.2016 №125 «Про надання дозволу на виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та передачу у власність земельних ділянок на території Серафинецької сільської ради гр. ОСОБА_1 ». Цим розпорядженням сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ІФ № 0107102, виданий 20 квітня 2000 року Городенківською РДА ОСОБА_6 (1912 року народження) частково було змінено. В результаті названих судового рішення та розпорядження РДА від 20.04.2016 № 125 ОСОБА_1 й перетворила сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ІФ №0107102 на реальні земельні ділянки, зареєстровані у відповідних реєстрах - кадастровому та після отримання рішення про передачу земельних ділянок з кадастровими номерами 2621684900:05:002:0165 та 2621684900:07:004:0037 у приватну власність ОСОБА_1 - в реєстрі речових прав, унаслідок чого вона й стала їх власником (як речі чи окремо визначеного майна).
ОСОБА_6 , що проживала за адресом АДРЕСА_1 , було видано сертифікат серії РН № 228912 Городенківською РДА 17 липня 2000 року (на підставі рішення Городенківської РДА від 20 квітня 2000 року № 138), цей сертифікат зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) в КСП «Золотий колос» 17 липня 2000 року за №550, інший сертифікат, як стверджено, дістався ОСОБА_6 в спадок від ОСОБА_9 (проте чи набула вона - ОСОБА_6 - спадкових прав на нього - на земельну частку (пай), що підтверджені сертифікатом серія ІФ №0107223 - невідомо, бо суд це питання не досліджував).
Зазначила, що рішенням Серафинецької сільської ради від 26 лютого 2019 року №296 «Про надання дозволу на виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та передачу у власність земельних ділянок на території Серафинецької сільської ради ОСОБА_5 » передано у власність земельні частки (паї), площею 89,89 умовних кадастрових гектарів та площею 94,95 умовних кадастрових гектарів на підставі успадкованого права згідно з свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 грудня 2018 року, з дозволом виділення їх в натурі (на місцевості), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за межами населеного пункту с. Серафинці на території Серафинецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, загальною площею 2,6730 га, а саме: площею 2,5196 га та площею 0,1534 га.
Тобто земельних ділянок як таких з площею 2,5196 га, кадастровий номер 2621684900:07:004:0037 та площею 0,1534 га, кадастровий номер 2621684900:05:002:0165, у ОСОБА_5 не було і не появилося.
ОСОБА_6 , яка проживала за адресою АДРЕСА_1 , померла, сформувати земельні ділянки у свою власність, щодо формування яких у неї були сертифікати серій РН №228912 та ІФ №0107223, не змогла, проте на підставі цих сертифікатів сформувати земельну ділянку як спадщину ОСОБА_6 спробував ії чоловік - ОСОБА_5 , однак йому не вдалось, оскільки в процесі доказування правомірності скасування розпорядження Городенківської районної державної адміністрації від 20.04.2016 №125 «Про надання дозволу на виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та передачу у власність земельних ділянок на території Серафинецької сільської ради гр. ОСОБА_1 », скасування проведених 02 серпня 2016 року за ОСОБА_1 державних реєстрацій про право власності на земельну ділянку площею 2,5196 га кадастровий номер 2621684900:07:004:0037 в урочищі «СЯМ», на земельну ділянку площею 0,1534 та кадастровий номер 2621684900:05:002:0165 в урочищі «ЯЙЦЯ», скасування проведеної 05 серпня 2016 року державної реєстрації договору оренди землі від 23.06.2016 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Зернопродукт МХП» - на земельну ділянку площею 2,5196 га кадастровий номери 2621684900:07:004:0037 в урочищі «СЯМ», скасування проведеної 05 серпня 2016 року державної реєстрації договору оренди землі від 23.06.2016 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Зернопродукт МХП» на земельну ділянку площею 0,1534 га кадастровий номер 2621684900:05:002:0165 в урочищі «ЯЙЦЯ» - ОСОБА_5 помер, тому Городенківським районним судом рішенням від 06.05.2022 року задоволено позов ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_2 . Визнано протиправним та скасовано розпорядження Городенківської районної державної адміністрації від 20.04.2016 №125 «Про надання дозволу на виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та передачу у власність земельних ділянок на території Серафинецької сільської ради гр. ОСОБА_1 », скасовано проведену 02 серпня 2016 року державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,5196 га кадастровий номер 2621684900:07:004:0037 в урочищі «СЯМ» та на земельну ділянку площею 0,1534 га кадастровий номер 2621684900:05:002:0165 в урочищі «ЯЙЦЯ» за ОСОБА_1 , скасовано проведену 05 серпня 2016 року державну реєстрацію договорів оренди землі від 23.06.2016 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Зернопродукт МХП» - на земельні ділянки площею 2,5196 ra кадастровий номер 2621684900:07:004:0037 в урочищі «СЯМ» та на земельну ділянку площею 0,1534 га кадастровий номер 2621684900:05:002:0165 в урочищі «ЯЙЦЯ», в іншій частині позову до відповідачів: філії ПАТ «Зернопродукт МХП Перспектив», реєстраційної служби Городенківського районного управління юстиції Івано-Франківської області, Коломийської районної державної адміністрації відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Городенківського районного суду від 06 травня 2022 року залишено без змін.
Проте в касаційному порядку обидва судові рішення Верховним Судом скасовані як незаконні бо суди у порушення вимог закону не звернули увагу на те, що ОСОБА_5 , правонаступником якого с ОСОБА_7 , заявляв вимогу про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки на гр. ОСОБА_1 та державної реєстрації договору оренди земельних ділянок з гр. ОСОБА_1 , тому касаційною інстанцією й стали скасовані обидва судові рішення, бо обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, вирішення якого не призводить до поновлення таких прав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову про витребування земельних ділянок, суд першої інстанції не навів правових висновків Верховного Суду з подібних правовідносин.
Апелянтка вказує, що не існує в законній силі судового рішення, яким би було визнано протиправним та скасовано розпорядження Городенківської районної державної адміністрації від 20.04.2016 про надання дозволу на виділення земельної частки (паю) в натурі та передачу у власність земельних ділянок на території Серафинецької сільської ради ОСОБА_1 .
Отже, ніким не спростовано, що ОСОБА_1 стала власником земельних ділянок площею 0,1534 гa кадастровий номер 2621684900:05:002:0165 та площею 2,5196 га, 2621684900:07:004:0037 правомірно.
Окрім цього, як вбачається, рішеннями відділу у Городенківському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 02 квітня 2019 року ОСОБА_5 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру про реєстрацію права власності на земельні ділянки: площею 2,5196 га з кадастровим номером 2621684900:07:004:0037 та площею 0,1534 га з кадастровим номером 2621684900:05:002:0165, так як зазначені ділянки зареєстровані за ОСОБА_1 .
Відтак необґрунтованими є доводи ОСОБА_5 про те, що земельні ділянки: площею 2,5196 га за кадастровим номером 2621684900:07:004:0037 та площею 0,1534 га з кадастровим номером 2621684900:05:002:0165 є саме його земельними ділянками.
Зазначила, що суд першої інстанції не досліджував оригіналів документів про те, що ще з 2005 року за кимось із Матійчиків числяться земельні ділянки: площею 2,5196 з кадастровим номером 2621684900:07:004:0037 та площею 0,1534 га з кадастровим номером 2621684900:05:002:0165, бо покликається відповідь відділу у Городенківському районі головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 14 лютого 2020 року 0-9-0.24-28/104-20, проте, не виключено, що названа відповідь включає дані з даних про земельні ділянки ОСОБА_1 , бо якщо ще в 2005 існували кадастрові номери 2621684900:07:004:0037, 2621684900:05:002:0165, кадастровий реєстратор не здійснив би після 20 квітня 2016 року реєстрації земельних ділянок за ОСОБА_1 з названими кадастровими номерами.
Отже, переконливо не доведено того, що ще з 2005 сім'я Матійчиків (M.I.) мала у власності земельні ділянки з кадастровими номерами 2621684900:07:004:0037 та 2621684900:05:002:0165.
Судом не спростована законність права власності у ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 2621684900:07:004:0037 та 2621684900:05:002:0165.
Суд покликається на те, шо з матеріалів розподілу земельних часток (паїв) у відомостях про кадастрові номери та площі земельних ділянок під № 68 значиться ОСОБА_6 з кадастровим номером 2621684900:07:001:0013 із 1,9237 га. Однак якій ділянці присвоєний цей кадастровий номер суд не з'ясував, в т.ч. не обгрунтував хто, коли, на підставі чого і кому складав землевпорядну документацію для земельної ділянки з кадастровим номером 2621684900:07:001:0013 площею 1,9237 га.
Апелянтка вказує також, що таке поняття як урочище не є нормативним для встановлення розміщення земельної частки (паю). Як правило органи місцевого самоврядування чи райдержадміністрації передають у власність пайовиків земельні ділянки так, щоби земельний масив, що розпайований, переходив повністю в приватну власність і щоби не залишалося на масивах клаптиків землі, які невитребувані на земельні сертифікати, тим самим зберігають якесь одне чи декілька полів для подальшого оформлення за ними як землі запасу, бо прогнозовано не менше як 1/6 земельних паїв не буде витребовано в земельні ділянки до 01.01.2025 року ніколи - одні пайовики уже давно повимирали, іншим розхотілося ставати власниками земельних ділянок, ще інші не знають як таке реалізувати.
Саме тому при реальній передачі у власність земельних ділянок в натурі мало коли ці земельні ділянки співпадають з урочищами про які записано в пайових документах, крім того, приватизація земельних ділянок з земельних часток (паїв) рівним рахунком нікого не обмежує, ні будь кому не зменшує його речове право власності, бо при приватизації постало нагальне питання, щоб окремі поля були приватизовані повністю і щоб на них не залишалося невитребуваних клаптиків землі, яким «світить» статус земля запасу, бо такі клаптики буде важко та й взагалі не можливо обслуговувати майбутнім орендарем як економічно невигідні.
На підставі викладеного ОСОБА_10 просить суд визнати протиправною ухвалу від 01 березня 2023 року про відкриття провадження у справі, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, скасувати рішення Городенківського районного суду від 19 березня 2024 року постановити нове судове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_2 про витребування у ОСОБА_1 на його земельної ділянки, площею 2,5196 га кадастровий номер 2621684900:07:004:0037 в урочищі «СЯМ» та земельної ділянки, площею 0,1534 га кадастровий номер 2621684900:05:002:0165 в урочищі «ЯЙЦЯ».
Стягнути з адвоката-позивача ОСОБА_3 судові витрати ОСОБА_1 , що понесені нею і ще мають бути нею понесені на виплату гонорару адвокату Малетину А.Я. за написання процесуальних документів по справі та за постійну участь в справі, зокрема судових засіданнях в судах першої та апеляційної інстанцій - в загальному розмірі 45000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги його законності не спростовують.
Зазначила, що вона, як адвокат відповідно до норм ЦПК а саме ст.58, п.1. ст.60, п.4 ст.64 має право діяти від імені особи, яка уповноважила її на представництво своїх інтересів.
З наведених норм вбачається, що надане процесуальним законом право особи брати участь у справі через представника, передбачає вчинення представником від імені та в інтересах особи певних юридичних дій, що позбавляє сторону або третю особу необхідності їх вчиняти самостійно.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно ч. 7 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
В матеріалах справи наявні документи, які підтверджують повноваження як адвоката на надання правової допомоги ОСОБА_2 , всі процесуальні права та обов'язки визначені для позивача, а згідно ордера на надання правничої (правової) допомоги зазначено, що повноваження адвоката не обмежуються, а отже немає встановлених законом процесуальних перешкод та обмежень для підписання та подання до суду позову від імені клієнта.
Таким чином, твердження апелянта про те, що адвокат Павликівська Г. самостійно як позивач звернулася до ОСОБА_11 є безпідставними, адже у матеріалах справи наявні документи, які підтверджують повноваження діяти від імені та в інтересах клієнта ОСОБА_2 .
Судом встановлено місце розташування земельних ділянок покійної дружини дідуся позивача ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , 1933 року народження і покійної баби ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , 1912 року народження та розміри земельних часток (паїв) кожної із них, що визначені у відповідних Сертифікатах на земельну частку (пай).
Встановлено, що земельна ділянка, яка належала дружині ОСОБА_5 (прож. АДРЕСА_1 ) на підставі Сертифікатів на право на земельну частку (пай) серія РН №228912 та ІФ №0107223 на загальну площу 184,84 умовних кадастрових гектарів, порядковий номер у списку 573 кадастровий номер 2621684900:07:004:0037, площа - 2,5196 га знаходиться в урочищі «СЯМ», а під номером 1264, кадастровий номер 2621684900:05:002:0165, площа - 0,1534 га в урочищі «ЯЙЦЯ».
Дана обставина підтверджується відповіддю відділу Держгеокадастру в Городенківському районі від 13.11.2020 року (а.с. 29).
Крім того, наведене підтверджується матеріалами справи, зокрема відомостями про земельні ділянки (номер ділянки, номер контура, номер поля), порядковий номер 570; 184, 84 умовних кадастрових гектарів, номер контура 573 (а.с. 32).
Згідно проекту організації території земельних часток (паїв) і виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки власниками земельних сертифікатів, що є в оренді СВК «Золотий колос» на території Серафинецької сільської ради виготовленого КП «Меридіан» Городенківського району, з якого вбачається, що в списку пайовиків СВК «Золотий колос» під номером № НОМЕР_1 зазначено ОСОБА_6 , АДРЕСА_1 , сертифікати серія РН №228912 та ІФ №0107223, площа 184,84 га.
Водночас, земельна ділянка, яка належала покійній бабусі відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_6 (прож. АДРЕСА_2 ) на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ІФ №0107102 від 20.04.2000 року розміром 99,38 умовних кадастрових гектарів знаходиться в урочищі «Вікнина».
При цьому, 99,38 умовних кадастрових гектарів не можуть відповідати площі 2,5196 га, оскільки вказана площа складається з 184,84 умовних кадастрових гектара, які належали покійній дружині ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та її сестрі.
Згідно проекту організації території земельних часток паїв в урочищі «Вікнина» під АДРЕСА_3 значиться ОСОБА_6 та вказано розмір земельної ділянки 1, 9237 га, суміжні землекористувачі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (а.с. 30-31). У проекті землеустрою виготовленого на замовлення ОСОБА_1 правильно вказані суміжні землекористувачі: ОСОБА_14 та ОСОБА_12 .
При вказаних обставинах апеляційна скарга не може бути задоволена.
Представник позивача також просила витребувати з Городенківського районного суду справу №342/208/20 для огляду в судовому засіданні, оскільки ряд документів та доказів знаходяться саме у тій справі.
У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянтки ОСОБА_11 - ОСОБА_15 підтримав доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.
Від представника позивача - адвоката Павликівської Г.М. на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у її та позивача відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянтки, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Задовольняючи позовні, суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація права власності за відповідачкою ОСОБА_1 , на земельні ділянки площею 2,5196 га кадастровий номер 2621684900:07:004:0037 в урочищі «СЯМ» та земельної ділянки площею 0,1534 га кадастровий номер 2621684900:05:002:0165 в урочищі «ЯЙЦЯ», як і укладення договору оренди на ці земельні ділянки відповідачкою ОСОБА_1 порушує права позивача на отримання у власність належних йому земельних ділянок, які він успадкував після смерті ОСОБА_5 , який в совю чергу успадкував після смерті дружини ОСОБА_6 , а тому позовні вимоги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павликівська Г.М. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
З таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Отже, обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу статті 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підстави своїх вимог.
Встановлено, що між сторонами існує спір щодо права на дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 2621684900:07:004:0037, площею 2,5196 га та кадастровий номер 2621684900:05:002:0165 площею 0,1534 га, що знаходяться за адресою Серафинецька сільська рада Городенківського району.
Спір між цими ж сторонами щодо вказаних земельних ділянок, уже був предметом розгляду у справі № 342/208/20 (провадження № 2/342/106/2022) за позовом ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , філії ПАТ «Зернопродукт МХП Перспектив», реєстраційної служби Городенківського районного управління юстиції Івано-Франківської області, Коломийської районної державної адміністрації, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Городенківської РДА Івано-Франківської області, відділу у Городенківському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, приватного науково-виробничого підприємства «Укрспецтехнологія», Серафинецької сільської ради про скасування державної реєстрації на земельну ділянку та договору оренди.
Так, рішенням Городенківського районного суду, від 06.05.2022, залишеним без зміни постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18.08.2022, позов ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_2 до ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Городенківської районної державної адміністрації від 20.04.2016 № 125 «Про надання дозволу на виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та передачу у власність земельних ділянок на території Серафинецької сільської ради гр. ОСОБА_1 » Скасовано проведену 02 серпня 2016 року державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,5196 га кадастровий номер 2621684900:07:004:0037 в урочищі «СЯМ» та земельну ділянки площею 0,1534 га кадастровий номер 2621684900:05:002:0165 в урочищі «ЯЙЦЯ», які зареєстровані за ОСОБА_1 . Скасовано проведену 05 серпня 2016 року державну реєстрацію договору оренди землі від 23.06.2016 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Зернопродукт МХП» на земельну ділянку площею 2,5196 га кадастровий номери 2621684900:07:004:0037 в урочищі «СЯМ» та скасовано проведену 05 серпня 2016 року державну реєстрацію договору оренди землі від 23.06.2016 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Зернопродукт МХП» на земельну ділянку площею 0,1534 га кадастровий номер 2621684900:05:002:0165 в урочищі «ЯЙЦЯ». В іншій частині позову до відповідачів: філії ПАТ «Зернопродукт МХП Перспектив», реєстраційної служби Городенківського районного управління юстиції Івано-Франківської області, Коломийської районної державної адміністрації відмовлено.
Однак, Постановою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасовано та ухвалено нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_5 правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , філії публічного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП Перспектив», реєстраційної служби Городенківського районного управління юстиції Івано-Франківської області, Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, треті особи: Городенківська районна державна адміністрація Івано-Франківської області, відділ у Городенківськомурайоні Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, приватне науково-виробниче підприємство «Укрспецтехнологія», Серафинецька сільська рада Городенківського району Івано-Франківської області, про скасування державної реєстрації земельної ділянки та договору оренди відмовлено.
Верховний Суд зазначив, що суди у порушення вимог закону, не звернули увагу на те, що позивачем заявлено вимогу про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та державної реєстрації договору оренди земельних ділянок щодо ОСОБА_1 , за якою зареєстровано право власності, тобто обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, оскільки такий не призводить до поновлення таких прав. Водночас суд касаційної інстанції вказав, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна.
Задовольняючи касаційну скаргу, Верховний Суд зазначив, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
30 січня 2023 року ОСОБА_2 пред'явив позов про витребування у ОСОБА_1 на його користь земельних ділянок кадастровий номер 2621684900:07:004:0037, площею 2,5196 га в урочищі «СЯМ» та кадастровий номер 2621684900:05:002:0165 площею 0,1534 га, в урочищі «ЯЙЦЯ».
Таким чином, пред'явивши зазначений позов, позивач не звільнений від обов'язку подати суду докази на підтвердження заявлених позовних вимог, а саме встановлення обставин по справі за наявності яких суд міг би дійти висновку про обґрунтованість вимог позивача про витребування на його користь двох земельних ділянок, зареєстрованих за ОСОБА_1 .
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до частин другої, четвертої статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння: 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав манно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку. Встановленому для виконання судових рішень.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Отже, положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
За змістом статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Статтею 81 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Так, на підтвердження заявлених позовних вимог, окрім Постанови Верховного Суду у справі № № 342/208/20 стороною позивача долучено докази з яких встановлено наступне.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.08.2021, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №1377, спадкова справа 72/2021, позивач ОСОБА_2 , на підставі заповіту, посвідченого 31.03.2015 ОСОБА_16 , секретарем Серафинецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрованого в реєстрі за №49 є спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина на яку видано свідоцтво, складається: права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності у селянської спілки «Золотий колос» с. Серафинці Городенківського району Івано-Франківської області, розміром 89,89 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості); права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності у селянської спілки «Золотий колос» с. Серафинці Городенківського району Івано-Франківської області, розміром 94,95 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належних померлому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 22.12.2018 ОСОБА_17 в.о. державного нотаріуса Городенківської районного державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №1499.
В свою чергу, ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 грудня 2018 року, посвідченого державним нотаріусом Городенківської районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Білоконь К. С., зареєстрованого у реєстрі за № 1499, спадкова справа № 492/2017, прийняв спадщину після смерті дружини - ОСОБА_6 (1933 року народження), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкове майно складається із права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у спілки селян власників «Золотий колос», розміром 89,89 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належного померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 228913, та права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у агрофірми «Золотий колос», розміром 94,95 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належного померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Встановлено, що ОСОБА_19 звертався із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, однак рішеннями відділу у Городенківському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 02 квітня 2019 року № РВ-2600532552019 йому відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про реєстрацію права власності на земельну ділянку: за кадастровим номером 2621684900:07:004:0037 так як зазначена ділянка зареєстрована за ОСОБА_1 (т.1 а.с. 27,28).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 201815403, сформованого 25 лютого 2020 року та № 203687276, сформованого 11 березня 2020 року - земельні ділянки: площею 0,1534 га, кадастровий номер 2621684900:05:002:0165 та площею 2,5196 га 2621684900:07:004:0037, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розміщені на території Серафинецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області на праві власності зареєстровані за ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексні номери 29961239 та 29961532 від 08 червня 2016 року ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Івано-Франківської області. Також на підставі договору оренди землі від 23 червня 2016 року зазначені земельні ділянки передані в оренду ПрАТ «Зернопродукт МХП Перспектив», строком на 7 років. (т.1 а.с.25, 26).
Із відповіді Головного управліннґя Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 13.11.2020 № М-8/0-0.24-9/134/20 на заяву ОСОБА_5 щодо надання інформації про земельні ділянки, успадковані від дружини ОСОБА_6 згідно сертифікатів на право на зем6ельну частку пай серія РН № 228912 та ІФ № 0107223, які перебували у колективній власності селянської спілки «Зоолоитий колос», село Серафинці, повідомило, що згідно відомостей про земельні ділянки до «Проекту організації територій земельних часток (паїв) і виготовлення державних акттів на право власності на земельні ділянки власникам земельних сертифікатів, що є в оренді СВК «Золотий колос» на території Серафинецької сільської ради (який числиться у місцевому фонді документації із землеустрою, код 2005МФ 23ІФГР 000001) розробленого КП «Меридіан» 2005 році за ОСОБА_6 , адреса АДРЕСА_4 , згідно сертифікатів на право на земельну частку (пай) серія РН № 228912 та ІФ № 0107223 числяться дві земельні ділянки на загальну площу 184,84 умовні кадастрові гектари, порядковий номер під № 573, кадастровий номер земельної ділянки 2621684900:07:004:003 площа 2,5196 (відомості про земельну ділянку: контур 375 «СЯМ»); №1264 кадастровий номер земельної ділянки 2621684900:05:002:016 площа 0,1534 га (відомості про земельну ділянку: контур 352 «Яйця»).
Отже зібраними в справі доказами встановлено, що позивач ОСОБА_2 , як спадкоємець ОСОБА_5 , в порядку спадкування набув право на земельні частки (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності у селянської спілки «Золотий колос» с. Серафинці Городенківського району Івано-Франківської області, розміром 89,89 та 94,95 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цих часток в натурі (на місцевості).
Вказанні земельні паї в порядку спадкування ОСОБА_5 набув після смерті своєї дружини ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на рішення Серафинецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області від 26 лютого 2019 року № 296 «Про надання дозволу на виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та передачу у власність земельних ділянок на території Серафинецької сільської ради ОСОБА_5 » передано у власність земельні частки (паї), площею 89,89 умовних кадастрових гектарів та площею 94,95 умовних кадастрових гектарів ОСОБА_5 на підставі успадкованого права згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 грудня 2018 року, виділивши їх в натурі (на місцевості), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за межами населеного пункту с. Серафинці на території Серафинецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, загальною площею 2,6730 га, а саме: площею 2,5196 га та площею 0,1534 га.
Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину, рішення суду про виззнання права на земельну частку (пай).
Статтею 3 Закону, в редакції станом на час прийняття рішення про визнання за відповідачкою ОСОБА_11 права на земельну частку (пай) передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації, в редакції Закону станом на час звернення ОСОБА_5 про виділення земельного паю в натурі - підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом.
Згідно статті 9 Закону розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.
Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.
Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).
Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та у Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель.
Суд першої інстанції, посилаючись на постанову Верховного Суду у справі №342/208/20 вказав, що відповідачці ОСОБА_1 розпорядженням Городенківської РДА Івано-Франківської області від 20 квітня 2016 року № 125, як спадкоємиці померлої власниці сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ІФ № 0107102 ОСОБА_6 , передано у власність земельну частку (пай), площею 99,38 умовних кадастрових гектарів на підставі рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2015 року у справі № 342/879/15-ц, виділивши її в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту села Серафинці на території Серафинецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області загальною площею 2,6730 га, а саме: площею 2,5196 га кадастровий номер 2621684900:07:004:0037 та площею 0,1534 га кадастровий номер 2621684900:05:002:0165.
Натомість ОСОБА_5 , спадкодавцю ОСОБА_2 , рішенням Серафинецької сільської ради Городенківського району від 26 лютого 2019 року № 296 передано у власність земельні частки (паї), площею 89,89 умовних кадастрових гектарів та площею 94,95 умовних кадастрових гектарів на підставі успадкованого права згідно з свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 грудня 2018 року, виділивши їх в натурі (на місцевості), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за межами населеного пункту с. Серафинці на території Серафинецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, загальною площею 2,6730 га, а саме: площею 2,5196 га та площею 0,1534 га.
Ні розпорядження Городенківської райдержадміністрації ні рішення Серафинецької сільської ради не містить посилання про виділення земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в натурі відповідно до Проекту організації територій земельних часток (паїв) і виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки власникам земельних сертифікатів чи протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).
У матеріалах вказаної справи відсутні копії проекту організації територій земельних часток (паїв) і виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки влласникам земельних сертифікатів, що є в оренді СВК «Золотий колос» на території Серафинецької сільської ради, розробленого КП «Меридіан» у 2005 році та проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) громадянам с. Серафинці з виділенням в натурі в урочищах «ЗАОКІП», «ЗАСТАВКИ», «ВІКНИНА», «КУРЯТНИК» на території Серафинецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, виготовленого приватним підприємством «Серафима».
Також відсутні докази щодо внесення чи невнесення змін до вказаних проектів.
Позивач ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом набув права на земельні частки у землі яка перебуває у колективній власності у селянської спілки «Золотий колос» с. Серафинці Городенківського району: пай розміром 89,89 та пай розміром 94,95 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), а відтак висновок суду про те, що позивач успадкував земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами є необґрунтованими.
Однак, предметом дослідження в даній справі є питання можливості реалізації позивачем свого права на отримання земельної частки (паю) на місцевості.
Судом встановлено, що сторони по справі є власниками земельних сертифікатів на право на земельні ділянки різною площею.
Позивач ОСОБА_2 , як спадкоємець ОСОБА_5 , отримав у власність земельну частку (пай), площею 89,89 та 94,95 ( а всього 184,84) умовних кадастрових гектарів.
Відповідачка ОСОБА_1 , як спадкоємиця померлої власниці сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_6 , отримала у власність земельну частку (пай), площею 99,38 умовних кадастрових гектарів.
Разом з тим, як ОСОБА_1 так і ОСОБА_5 вирішено надати земельні ділянки в натурі одинакові за площею, зокрема: площею 2,5196 га та площею 0,1534 га за межами населеного пункту с. Серафинці на території Серафинецької сільської ради Городенківського району.
Будь-яких доказів щодо методики переведення умовних кадастрових гектарів у фізичні величини при розпаюванні земель, можливої подальшої їх зміни, матеріали справи не містять.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Папалати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред'явлені, не допускається.
У справі що переглядається суд першої інстанції, перевіряючи обґрунтованість вимог позивача про витребування земельних ділянок у відповідача не з'ясував питання правомірності прийнятого рішення про виділ земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 . Не зважаючи на те що при пред'явленні віндикаційного позову не вимагається у судовому порядку визнання рішення органу на підставі якого сторона набула права власності на земельну ділянку недійсним, однак у рішенні суду суд має надати правову оцінку розпорядженню Городенківської районної державної адміністрації від 20.04.2016 про надання дозволу на виділення земельної частки (паю) в натурі та передачу у власність земельних ділянок на території Серафинецької сільської ради Попадюк У.М.
Серафинецька сільська рада та Городенківська районна державна адміністрації (чи їх пронаступники) як органи які приймали рішення про виділ сторонам земельних ділянок в натурі до участі у розгляді даної справи в якості третіх осіб позивачем не залучені.
Таким чином, матеріали справи не містяь незаперечних доказів того, що ОСОБА_2 , який успадкував право на земельні частки (паї) без визначення меж цих часток в натурі не може реалізувати право на отримання земельних ділянок в натурі (на місцевості) виключно по причині того, що ці земельні ділянки неправомірно виділені в натурі - відповідачці ОСОБА_1 , яка також успадкувала право на земельну частку (пай).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі досліджених доказів у справі дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок у ОСОБА_1 .
Стосовно заперечень ОСОБА_1 на ухвалу суду від 01 березня 2023 року, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду слід зазначити наступне.
Так, ухвалою Городенківського районного суду від 01 березня 2023 року відкрито провадження в справі за позовною заявою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павликівська Г.М. до ОСОБА_1 про витребування нерухомого майцна (земельних ділнок) із чужого незаконного володіння.
Апелянт вказує на те, що в ухвалі про відкриття провадження в справі суддя Федів Л.М. всупереч змісту позовної заяви надумано вказала адвоката Павликівську Г.М. представником позивача, а не позивачем.
Відповідно до положень ч.1 ст. 58, ч.1 ст. 60, ч.4 ст. 62, ч.1,2 ст. 64 ЦПК України сторона має право брати участь у судовому засілданні особисто або через представника, представником у суді може бути адвокат, повноваження якого підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до закону України «Про адвокатуруі адвокатську діяльність». Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Отже надане процесуальним законом право особи брати участь у справі через представника, передбачає вчинення представником від імені та в інтересах особи певних юридичних дій, що позбавляє сторону або третю особу необхідності їх вчиняти самостійно.
Подана до суду позовна заява підписана представником ОСОБА_20 - адвокатом Павликівською Г.М. та додано ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_2 , згідно якого договором про надання правової допомоги повноваження адвоката не обмежуються.
Відтак твердження апелянта про те, що адвокат Павликівська Г. самостійно як позивач звернулася до ОСОБА_11 є безпідставними, а тому заперечення апелянта на ухвалу суду яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду не заслуговують на увагу.
З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_21 .
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Городенківського районного суду 19 березня 2024 року скасувати. Постановити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павликівська Г.М., про витребування у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , земельних ділянок, площею 2,5196 га кадастровий номер 2621684900:07:004:0037 в урочищі «СЯМ» та земельної ділянки, площею 0,1534 га кадастровий номер 2621684900:05:002:0165 в урочищі «ЯЙЦЯ» - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 липня 2024 року.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: В.М. Барков
І.В. Бойчук