Справа № 629/4040/24
Номер провадження 1-кп/629/229/24
04.07.2024 року м.Лозова
Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора- ОСОБА_3 , обвинуваченого- ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12024221110000506 від 12.05.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,-
В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження.
Справа підсудна Лозівському міськрайонному суду Харківської області, підстав для закриття провадження, повернення обвинувального акту або його направлення для визначення підсудності під час підготовчого провадження не встановлено.
Враховуючи думку учасників судового провадження, суд вважає можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 травня 2024 року у справі № 629/2854/24 застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 10 липня 2024 року.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7-ми до 15 років, офіційно не працевлаштований, не одружений, дітей на утриманні не має, а отже є достатні підстави вважати, що він може переховуватися від суду у зв'язку з мірою покарання, яка йому загрожує. Обвинувачений може незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв'язку з існуванням вищезазначених ризиків, з метою виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, враховуючи, що останній обвинувачується у вчиненні злочину, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить досягнення мети кримінального провадження, а також запобігання зазначеним вище ризикам. За таких обставин, враховуючи існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, прокурор просив продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, без можливості внесення застави.
Обвинувачений просив вирішити клопотання прокурора на розсуд суду.
Захисник заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Зазначила, що ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий та має постійне місце мешкання, під час досудового розслідування активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, від слідства не переховувався та не має наміру в подальшому цього робити. Враховуючи ці обставини, просила змінити запобіжний захід на більш м'який, а саме-домашній арешт.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявлених клопотань, приходить до наступного висновку.
Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно п.1, п.3, п.4, п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ( Бекчиєв проти Молдови §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти ( Ідалов проти Росії , Гарицьки проти Польщі , Храїді проти Німеччини , Ілійков проти Болгарії ).
Суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність та тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 , а саме, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років. Також суд враховує вік обвинуваченого та стан його здоров'я, відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків (не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований).
В той же час, свідки не допитані, докази передбачені ст.84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені, а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194 вказаного Кодексу є дійсними.
Зазначені обставини свідчать про те, що обвинувачений, усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі, може переховатися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд приходить до висновку, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194 КПК України на цей час є реальними, враховуючи зміст пред'явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в яких ОСОБА_4 обвинувачується.
При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора.
А відтак, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.
Частиною 3 ст. 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Оскільки термін дії запобіжного заходу спливає 10.07.2024 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, суд, відповідно до п.2 ч.4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст.177, 183, 194, 314,315,316 КПК України, суд,-
Призначити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Лозова Харківської області на 14 годину 00 хвилин 29 липня 2024 року.
В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Клопотання прокурора -задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме з 04 липня 2024 року до 01 вересня 2024 року, включно, без визначення застави.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити начальнику ДУ "Харківський слідчий ізолятор" - для виконання.
Ухвала в частині обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1