Справа № 626/1842/24
Провадження № 1-кп/626/211/2024
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2024 року м.Красноград
Красноградський районний суд Харківської області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1
за участю прокурора ОСОБА_2
обвинуваченого ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Красноградського районноного суду матеріали кримінального провадження № 12024221090000250 за обвинуваченням ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Кегичівка Харківської області, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого що проживає по АДРЕСА_1 , є таким, що не має судимості, відповідно до ст.89 КК України, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263-1, ч.1 ст.263 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_3 в лютому-березні 2024 року (точна дата не встановлена), перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, для власного використання , шляхом скріплення металевої трубки та дерев'яної рукоятки саморобним способом , виготовив предмет, який за висновком судово-балістичної експертизи № 2114 від 10.04.2024 є атиповою вогнепальною зброєю, придатною для проведення пострілів та виготовленим саморобним способом .
Крім того, ОСОБА_3 07 березня 2024 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , без передбаченого законом дозволу, незаконно зберігав пістолет-самопал, що відповідно висновку експертизи № 2114 від 10.04.2024 є атиповою вогнепальною зброєю, гладкоствльним дульнозарядним самопалом 5,7 мм придатним для проведення пострілів та виготовленим саморобним способом .
У пред'явленому обвинуваченні ОСОБА_3 у судовому засіданні свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263-1, ч.1 ст.263 КК України визнав повністю. Не оспорював факти викладені в обвинувальному акті та показав, як викладено вище, підтвердивши обставини вчинених ним кримінальних правопорушень. Просив суворо його не карати, розкаявся у скоєному.
Суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції у суду відсутні. Окрім того , учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає доведеним, що обвинувачений вчинив незаконне виготовлення вогнепальної зброї, його дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.263-1 КК України. Крім того, дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.263 КК України, оскільки він вчинив зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
При призначенні покарання суд враховує, що злочини передбачені ч.1 ст. 263-1, ч.1 ст.263 КК України є тяжкими.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває. За місцем реєстрації характеризується посередньо.
Згідно ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Слід зазначити, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які пом'якшують та обтяжують його. З врахуванням роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Також, суд враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що до за місцем проживання характеризується посередньо.
Обставинами, які пом"якшують покарання, згідно зі ст.66 КК України , суд вважає те, що обвинувачений розкаявся у вчиненому, яке було висловлене у критичному ставленні до своєї протиправної поведінки, визнанні винуватості та готовності нести передбачену законом кримінальну відповідальність, сприянні суду в установленні дійсних обставин вчиненого кримінального правопопрушення. Обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин судом не встановлено.
Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 вчинив злочини, передбачені різними статтями, суд призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначить остаточне покарання відповідно до ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Також, виходячи із мети та принципів права, справедливості й достатності обраного покарання, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , вищенаведені обставини справи, зокрема пом'якшуючі обставини, суд приходить до висновку, що його виправлення можливе без відбування покарання, і відповідно до ст.75 КК України, вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік та з покладенням відповідно до ч.1 ст.76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Саме таке покарання, на думку суду, буде відповідати вимогам кримінального закону і є необхідним та достатнім для досягнення його мети.
Питання про речові докази та документи суд вирішить відповідно до ст.100 КПК України. Відповідно до вимог ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта.
Керуючись ст.ст. 368-374 КПК України суд,-
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263-1, ч.1 ст.263 КК України.
Призначити ОСОБА_3 за ч.1 ст.263-1 КК України покарання у виді трьох років двох місяців позбавлення волі; за ч.1 ст.263 КК України покарання у виді трьох років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 70 КК України, за сукупністю вказаних злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання - три роки два місяці позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнити з випробуванням із встановленням іспитового строку один рік та з покладенням відповідно до ч.1 ст.76 КК України обов'язків періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 18932 грн. стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.
Речові докази по справі: гладкоствольний дульнозарядний самопал, що переданий на зберігання до Красноградського РВП ГУНП в Харківської області -знищити.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Красноградський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, потерпілому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуюча ОСОБА_1 .