Провадження № 2/641/864/2024 Справа № 641/7554/23
24 червня 2024 року Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Маньковської О.О.,
за участю секретаря - Литвиненко А.С.,
при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільної справи в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - приватний нотаріус ХМНО Онищенко С.В., Харківська міська рада про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання майна спільною сумісною власністю,-
ОСОБА_5 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_6 з позовною заявою, в якій просить встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім'єю, як дружини та чоловіка без реєстрації шлюбу з вересня 2014 року по 17 березня 2023 року; визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нерухоме майно, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; виключити 1/2 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зі спадкового майна у спадковій справі № 70444609, номер у нотаріуса: 11/2023.
Позовну заяву мотивує тим, що у період з січня 2014 по 2023 року позивач проживала разом з ОСОБА_7 однією сім'єю як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та побут, мали взаємні права та обов'язки.
Вказує, що у період спільного проживання з ОСОБА_7 , а саме - у 2021 році придбали нерухоме майно - однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в інтересах їх сім'ї, адже Позивач та ОСОБА_7 не мали власного помешкання. При укладенні правочину з купівлі вказаної квартири Позивач та ОСОБА_7 вирішили, що титульним власником майна буде саме ОСОБА_7 .
Позивач вважає, що дана квартира є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_7 та їй належить частини спірної квартири, оскільки, дане майно придбане за їхні спільні кошти.
Однак, зазначає, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 є його батьки та брат, згоди про поділ квартири позивачу не вдалося досягти з відповідачами.
На підставі наведеного, просить суд встановити факт проживання з ОСОБА_7 однією сім'єю, як дружини та чоловіка без реєстрації шлюбу з вересня 2014 року по 17 березня 2023 року; визнати об'єктом права спільної сумісної власності її та ОСОБА_7 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за позивачем право власності на 1/2 частину квартири та виключити 1/2 квартири зі спадкового майна у спадковій справі № 70444609, номер у нотаріуса: 11/2023.
У відзиві на позовну заяву (а.с.79) відповідач ОСОБА_2 , який є братом померлого ОСОБА_7 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що виписка про рух коштів, надана позивачем, не може свідчити про їх спільне харчування та понесення спільних витрат, а також не підтверджує можливість позивача робити заощадження на придбання квартири у 2021 р. Крім того, квартира була придбана за особисті кошти ОСОБА_7 , що підтверджується договором купівлі-продажу.
У відзиві на позовну заяву (а.с.150) , відповідач ОСОБА_4 просила відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Зазначила, що її син - ОСОБА_7 з 2013 зустрічався з дівчиною на ім'я ОСОБА_8 до 2016р. Зауважила, що вперше побачила позивача та познайомилась з нею наприкінці травня 2021 року, в той час коли вони з чоловіком приїздили в Харків, та передали ОСОБА_9 кошти на придбання квартири. Крім того, пояснила, що вони з чоловіком придбали сину ОСОБА_9 квартиру на початку 2021 року, тому що їх син, хоча й багато працював, проте сам не міг заробити кошти на придбання житла. Данило з позивачем почали спільно мешкати вже в придбаній квартирі, тобто з 16 червня 2021р .
У відзиві на позовну заяву (а.с.161 Т1), відповідач ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилався на обставини, викладені у відзиві відповідачем - його дружиною ОСОБА_4 .
Позивач, представник позивача - адвокат Апазіді К.Ю. в судове засідання не з'явились, про місце, дату і час слухання справи повідомлялись своєчасно і належним чином, до суду представником позивача подано клопотання про розгляду справи за його відсутності та за відсутності позивача.
Відповідачі, представник відповідача - адвокат Миронова С.В. в судове засідання не з'явились, про місце, дату і час слухання справи повідомлялись своєчасно і належним чином, до суду представником відповідача подано заяву про розгляд справи за її відсутності та за відсутності відповідачів, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, щодо задоволення клопотання представника позивача - адвоката Апазіді К.Ю. про виклик свідків заперечувала, посилаючись на те, що позивачем не обґрунтовано які саме обставини може підтвердити кожний із заявлених свідків.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про місце, дату і час слухання справи повідомлені своєчасно і належним чином, до суду приватний нотаріус ХМНО Онищенко С.В. подала клопотання про розгляду справи за її відсутності.
Беручи до уваги, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, сторони належним чином повідомлені про місце і час судового засідання, суд за наявності від учасників справи заяв про розгляд справ за їх відсутності, розглядає справу за відсутності учасників справи.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Частиною другою статті 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Показання свідків та спільні фотографії самі по собі не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, зокрема:
від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16, провадження № 61-11607св18,
від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16,провадження № 61-44641св18,
від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16,провадження № 61-5296св19,
від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16,провадження № 61-42601св18.
У частині четвертій статті 263 ЦПК України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що, згідно Договору купівлі-продажу від 15.06.2021 року, ОСОБА_7 придбана квартира АДРЕСА_2 , вартість - 200798,00 грн. Крім того, в п.6 Договору зазначено, що нотаріусом доведено до відома сторін - заяву Покупця про не перебування в шлюбі або шлюбних відносинах, та про купівлю нерухомості за рахунок особистих коштів.(а.с.11).
Як вказала позивач, з 2014 року вона почала проживати спільно з ОСОБА_7 , а у 2021 році вони разом з ОСОБА_7 придбали спірну квартиру АДРЕСА_3 в багатоквартирному житловому будинку літ. «АМ-7», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 й почали в ній проживати.
Позивач зазначає, що факт проживання з ОСОБА_7 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2014 року до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується показаннями свідків та письмовими доказами.
Так, клопотання представника позивача про виклик свідків залишено судом без задоволення на підставі не дотримання представником позивача вимог ч.3 ст.91 ЦПК України, а саме - не зазначення обставин, які могли підтвердити заявлені свідки.
Крім того, позивач, обґрунтовуючи позов, на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_7 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2014 року до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 та ведення з ним спільного побуту, наявність спільного бюджету, посилалась на наступні письмові докази: - світлини та публікації з соціальних мереж(а.с.39); - скрінштоти з листування у соціальних мережах (а.с.14-31); - сповіщення № 217, яким ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив Позивача про загибель її чоловіка - ОСОБА_7 (а.с.37); сповіщення сім'ї № 006/09 від 19.09.2023(а.с.38).
Проте, вищевказані письмові докази суд оцінює критично, як такі, що не доводять факт сімейних стосунків позивача ОСОБА_10 та ОСОБА_7 у період з 2014 року до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також не підтверджують наявності між позивачем та ОСОБА_7 спільного бюджету, спільного господарства, спільних витрат та придбання майна в інтересах сім'ї.
Крім того, позивачем надано довідку № 1149 від 17.02.2024 року про те, що загиблий солдат ОСОБА_7 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (а.с.132)
Представником відповідача надано відповідь на звернення командира військової частини НОМЕР_1 , з якого вбачається, що на звернення щодо заяви ОСОБА_3 про усунення порушення діючого законодавства повідомлено наступне - довідку № 1149 від 17.02.2024 року ОСОБА_1 було повернуто через ІНФОРМАЦІЯ_4 , до військової частини НОМЕР_1 .
Крім того, в обґрунтування позову позивачем надані виписки з її банківського рахунку за період з 01.10.2016 року по 01.03.2023 року, 01.03.2023 по 17.03.2023, (а.с.134-162). Проте, дані щодо руху коштів по банківському рахунку позивача не містять відомостей про зняття або отримання грошових коштів в сумі, необхідній для купівлі спірної квартири. З огляду на вищевикладене, судом вказані докази оцінюються як такі, що не підтверджують вкладення грошових коштів ОСОБА_1 в купівлю спірного майна.
Також суду стороною позивача надані фотозображення ОСОБА_1 з ОСОБА_7 Проте, дані фотографії не містять відомостей про час зафіксованих подій. Крім того, згідно правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема:від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16, провадження № 61-11607св18,від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16,провадження № 61-44641св18,від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16,провадження № 61-5296св19,від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16,провадження № 61-42601св18, Верховним Судом визначено, що показання свідків та спільні фотографії самі по собі не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Таким чином, суд дані докази оцінює критично, як такі, що не доводять факт сімейних стосунків позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_7 .
Крім того, суд приймає до уваги, що, при придбанні ОСОБА_7 квартири, 756 в багатоквартирному житловому будинку літ. «АМ-7», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , в Договорі купівлі-продажу від 15.06.2021 року, в п.6 зазначено, що нотаріусом доведено до відома сторін - заяву Покупця - ОСОБА_7 про не перебування в шлюбі або шлюбних відносинах, та про купівлю нерухомості за рахунок особистих коштів (а.с.11).
Дослідивши дані докази, суд вважає, що власником спірного майна ОСОБА_7 при укладенні Договору купівлі-продажу квартири було висловлено та посвідчено нотаріусом ті фактичні обставини, які мали місце в дійсності, а саме - що ОСОБА_7 у фактичних шлюбних відносинах станом на 15.06.2021 року не перебував, а вказане майно, яке є предметом поділу в цій справі - набуто ним у власність за особисті кошти.
Крім того, суд враховує, що, згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц (провадження № 61-28343св18) Верховним Судом визначено, що Особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Так, позивачем не зазначено джерел походження грошових коштів для придбання спірного майна, не надано доказів щодо її працевлаштування, доходів, отриманих за місцем її роботи та отримання грошових коштів в будь-який інший спосіб.
Враховуючи наведенні обставини, суд вважає, що позивач у відповідності до вимог ст.77, 78, 81 ЦПК України не довела належними та допустимими доказами факт власної участі у грошовій чи іншій формі у придбанні спірного майна.
Таким чином, суд критично оцінює твердження позивача ОСОБА_1 щодо її спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 , оскільки факт їх спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність в них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявність між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю - не доведені позивачем та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Також суд вважає, що позивач не довела факт власної участі у грошовій чи іншій формі у придбанні спірного майна.
Враховуючи, що факт спільного проживання позивача та ОСОБА_7 не знайшов свого підтвердження, не доведено факт участі позивача у грошовій чи іншій формі у придбанні спірного майна, що виключає необхідність вирішення судом позовної вимоги про виключення із спадкової маси частки майна, як частки спільної сумісної майна подружжя, відтак, така вимога задоволенню не підлягає.
Згідно з частинами першою - третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність
і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним
у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - приватний нотаріус ХМНО Онищенко С.В., Харківська міська рада про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання майна спільною сумісною власністю- задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 412, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263- 265 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - приватний нотаріус ХМНО Онищенко С.В., Харківська міська рада про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання майна спільною сумісною власністю - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , , АДРЕСА_5
Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_6
Відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_7
Відповідач - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса АДРЕСА_8
Третя особа - Приватний нотаріус ХМНО Онищенко С.В., місцезнаходження: м. Харків, пр. Науки, 23
Третя особа - Харківська міська рада, м. Харків, майдан Конституції, 7.
Суддя: О. О. Маньковська