Справа №: 398/1127/24
провадження №: 2/398/1482/24
Іменем України
"04" липня 2024 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Стручкової Л.І.,
з участю секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник АТ «Універсал Банк» адвокат Павленко Сергій Валерійович звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 01.11.2019 в розмірі 69997, 93 грн. та понесені судові витрати у розмірі 3028, 00 грн.
В обґрунтування вимог позову представник позивача посилається на те, 01.11.2019 ОСОБА_2 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 01.11.2019 року. Відповідно до умов договорупозивач свої зобовязання виконав у повному обсязі, зарезервувавши та відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 , що зазначено у розділі І Умов та Правил, та встановивши ліміт використання кредиту у розмірі 100000,00 (сто тисяч) грн., що зазначено у довідці про розмір встановленого кредитного ліміту.
Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку із чим станом на 07.01.2024 виникла заборгованість в сумі 69997, 93 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Порушення відповідачем зобов'язань по укладеному Договору щодо своєчасного погашення кредиту зумовило звернення Акціонерного товариства «Універсал Банк» до суду із відповідним позовом.
Ухвалою суду від 01.05.2024 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
17.06.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування відзиву представник посилається на те, що підписаним документом по кредитному договору є тільки анкета-заява від 01.11.2019 року. Інші документи, подані разом з позовом, не підтверджують того, що в день підписання анкети-заяви відповідача було ознайомлено саме з тими Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб при наданні банківських послуг та Тарифами «Чорна картка Monobank, на які посилається позивач. Отже позивачем не доведено належними і допустимими доказами укладення між Банком та відповідачем договору. Тим більше, як акцентував увагу представник відповідача, поданий позивачем примірник Умов і правил обслуговування фізичних осіб при наданні банківських послуг був затверджений 24.11.2021 року, і відповідач 01.11.2021 року не міг погодити ці Умови та правила, а також надані Умови та правила відповідачем не підписані.
Також представник відповідача не погодився з доводами позивача про те, що договір між сторонами був укладений в електронному вигляді, оскільки позивачем не надано доказів того, що подана разом з позовом копія договору була створена у порядку, передбаченому Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», і підписувалася електронним цифровим підписом уповноважених на те осіб. До того ж такі твердження позивача спростовує той факт, що подана ним копія анкета-заяви від 01.11.2019 рокк булла підписана відповідачем ОСОБА_1 власноруч, як і представником Банку. Разом з тим не доведено повноваження особи, якою підписано Анкету-заяву від 01.11.2019 року.
Також, будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на особовий рахунок позивач не надав. До позовної заяви копію платіжної картки не додав. Підтвердження отримання Відповідачем картки також надано до суду не було. В доданих позивачем додатках до позову відсутні докази ознайомлення позивачем відповідача з Умовами публічного договору та надання відповідачу копій цих документів. Також не надані докази отримання відповідачем графіків платежів та розрахунку сукупної вартості кредиту, відкриття банківського рахунку в рамках виконання кредитного договору, відсутні докази надання відповідачу електронного платіжного засобу у вигляді картки, в анкеті-заяві такі дані відсутні, не надано належних первинних фінансових документів про отримання та повернення нібито кредитних коштів.
Також представник відповідача висловив незгоду з представленим позивачем розрахунком заборгованості, оскільки анкета-заява від 01.11.2019 року не підтверджує укладення договору між сторонами саме на тих умовах, на які посилається позивач, зокрема, щодо визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами та строку повернення кредиту. Натомість Банк не лише нараховував відсотки за користування кредитом, а й самостійно збільшував тіло кредиту шляхом погашення нарахованих відсотків за рахунок кредитних коштів. Тому з розрахунку неможливо достеменно з'ясувати, яка саме сума заборгованості утворилась та чи існує заборгованість взагалі.
01.07.2024 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення які ухвалою суду від 04.07.2024 року залишені без розгляду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви вказав, що у разі неявки відповідача не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника позивача.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судових засідань повідомлялися своєчасно та належним чином, заяв про відкладення судового засідання, або про розгляд справи за відсутності сторони відповідача не надходило.
Враховуючи подання представником позивача заяви про розгляд справи за його відсутності, те, що відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд, розглядає справу у відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
01.11.2019 року відповідачем ОСОБА_1 підписано анкету-заяву, відповідно до умов якої останній погодився з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови. Підписанням цього договору підтвердив, що із вищевказаними банківськими документами ознайомився та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті у банку. Засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним його відкритим ключом, яка буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення ним дій згідно з договором. Також визначив, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного/удосконаленого електронного підпису.
ОСОБА_1 погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, про що повідомлятиме його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Також, ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений зі змістом Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, вимоги якої є для нього обов'язковими (пункт 4 анкети).
У пункті 9 анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку.
З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 07.01.2024 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість в розмірі 69997, 93 грн., що складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
З руху коштів по картці від 26.06. 2024 року (виписка) за період з 01.11.2019 по 26.06.2024 вбачається, що кредитний ліміт (станом на 26.06.2024) складає 57200, 00 грн., заборгованість (станом на 26.06.2024) - 71025, 93 грн., баланс на початок періоду 25000, 00 грн., баланс на кінець періоду - -13825, 93 грн., сума витрат за період 389131, 90 грн.; сума зарахувань за період 318105, 97 грн.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку, Акціонерне товариство «Універсал банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.
Як вбачається з наданих банком доказів, анкета-заява містить лише підпис відповідача. Водночас, анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору. В ній відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом, неустойки та інших істотних умов.
При цьому, банком надано належні докази на підтвердження отримання відповідачем кредитного ліміту у розмірі 100 000, 00 грн., зокрема, довідка про розмір встановленого кредитного ліміту, виписка про рух коштів.
Витягом з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «Універсал Банк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені тарифи користування кредитною карткою «MONOBANK», в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких, зокрема, визначено дію договору, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки та комісії саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
Наданий позивачем примірник умов належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки кредитор мав можливість додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи, відсутні підстави для врахування наведених сум при визначенні розміру заборгованості та її подальшого стягнення.
Надані позивачем Умови з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Акціонерному товариству «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначено моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто тільки щодо стягнення тіла кредиту.
З наданого Акціонерним товариством «Універсал Банк» розрахунку вбачається, що розмір заборгованості відповідача за кредитним договором визначено з урахуванням відсотків, які нараховані згідно з умовами обслуговування рахунків фізичної особи, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником, та його заборгованості.
Крім того, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту) становить 69997, 93 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість за кредитом.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості. Однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв'язку з чим заборгованість зростала.
При цьому, як вбачається з виписки щодо руху коштів по картці ОСОБА_1 , банком також здійснювалось автоматичне списання відсотків, щомісячних платежів, списання за прострочення за кредитом, що теж враховано ним як заборгованість за тілом кредиту, однак фактично не є такою.
Статтями 13,81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 надано первісний кредитний ліміт в розмірі 25000,00 грн., який в подальшому збільшувався до 100000, 00 грн. та зменшувався до 57200,00 грн. При цьому згідно руху коштів по картці від 26.06.2024 року (виписка) у графі сума витрат за період - 389131,90 грн.; сума зарахувань за період - 318105, 97 грн. Також згідно з вказаного руху коштів банком списувалися відсотки у загальному розмірі 40736, 68 грн.
Тобто, ОСОБА_1 має заборгованість за даним кредитним договором в розмірі 71025, 93 грн.
Однак, виписка про рух коштів надана за період з 01.11.2019 року (дати укладення кредитного договору) по 26.06.2024 року (дату надання до суду зазначеної виписки), тому суд вважає за доцільне здійснити перерахунок показників витрат, зарахувань та заборгованості в межах заявлених позовних вимог, тобто за період з 01.11.2019 (дати укладення кредитного договору) по 07.01.2024 року (дати виведення заборгованості згідно з розрахунком, наданим до суду разом з позовною заявою).
Таким чином, за період з 01.11.2019 року по 07.01.2024 року сума витрат становить 386103, 90 грн., сума зарахувань - 316105, 97 грн., сума заборгованості - 69997, 93 грн.
Виходячи з наведеного вище суд доходить висновку, що тіло кредиту є не повністю погашеним ОСОБА_1 , що в даному випадку є підставою для часткового задоволення позову, адже домовленості про сплату відсотків за користування коштами та інших платежів підписана відповідачем анкета-заява не містила.
Судом встановлено, що відповідно до виписки про рух коштів банком відбувалося списання коштів за нарахованими відсотками у сумі 40736, 68 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 29261, 25 грн. (69997, 93 грн. - 40736, 68 грн.).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений за подачу позовної заяви судовий збір в розмірі 1265, 70 грн. (3028, 00 грн. х 41,8%).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,13,19,81,133, 137, 141,263-265,268,272 ст.ст. 207,610,627-629,638,525,526,536,1048-1050,1054 ЦК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Автозаводська 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 01.11.2019 року в розмірі 29261 (двадцять дев'ять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 25 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Автозаводська 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) судовий збір у розмірі 1265 (одна тисяча двісті шістдесят п'ять) грн. 70 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 04 липня 2024 року.
Суддя Л.І. Стручкова