Справа № 346/1829/24
Провадження № 3/346/1240/24
03 липня 2024 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого - судді Коваленка Д.С., розглянувши справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 130 та стеттю 124 КУпАП Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ),
До суду, надійшов протокол серії: ААД № 585212 та протокол серії ААД № 585213 від 05 квітня 2024 року про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 та статтею 124 КУпАП, з матеріалами.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2024 року, з метою практичної реалізації положень частини 2 статті 36 КУпАП, розгляд вказаних справ про адміністративні правопорушення вирішено розглядати в об'єднаному провадженні.
Аргументи Держави Україна в особі поліцейського, який склав протокол полягали у тому, що 05 квітня 2024 року о 17 годині 50 хвилин, у смт. Отинія, по вул. Франка, 41, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, марки: "ВАЗ 2105", номерний знак: НОМЕР_1 , (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння рук). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, як на місці зупинки так і в медичному закладі. А за це передбачена адміністративна відповідальність частиною 1 статті 130 КУпАП. Разом з цим, 05 квітня 2024 року о 17 годині 34 хвилин в у смт. Отинія, по вул. Франка водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки: "ВАЗ 2105", номерний знак: НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на огорожу. При ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Огорожа отримала пошкодження з матеріальними збитками. А за це передбачена адміністративна відповідальність статтею 124 КУпАП.
Аргументи ОСОБА_2 Свою вину визнав повністю та щиро розкаявся. Просив суд врахувати, що він вчинив такі правопорушення вперше у житті, усвідомив небезпечність своєї поведінки, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався. Також просив суд не карати його суворо і не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки він відшкодував завдану шкоду внаслідок ДТП потерпілому, та здійснює продаж продукції домашнього господарства, яку возить продавати на ринок у м.Івано-Франківськ, і цей заробіток є для нього єдиним джерелом доходу, як для нього так і для його дружини, бо вони живуть у селі й інших доходів не мають. А не маючи права керування транспортними засобами, він не зможе возити продукцію на продаж, а тому і отримувати єдиний дохід.
Оцінка суду.
(щодо правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП)
Положення пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України гарантують, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них.
Зокрема, в силу положень частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням являється керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп'яніння.
Названі положення узгоджуються із положеннями пункту 2.5. «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (надалі за текстом - Правила дорожнього руху) якими встановлений обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наданими суду доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.1); аудіовідеозаписом події, яка відбулась 05 квітня 2024 року (а.с.9 - диск); Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с.3); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4); поясненнями ОСОБА_3 (а.с. 5) та з урахуванням визнання ОСОБА_4 своєї вини дійсно підтверджується, що він, 05 квітня 2024 року о 17 годині 50 хвилин, у смт. Отинія, по вул. Франка, 41, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, марки: "ВАЗ 2105", номерний знак: НОМЕР_1 , (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння рук). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, як на місці зупинки так і в медичному закладі. Від керування транспортним засобом відсторонений, шляхом поміщення транспортного засобу на майданчик тимчасового утримання.
А за таких обставин суд погоджується із тим, що 05 квітня 2024 року ОСОБА_1 дійсно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, і саме він винний у його вчиненні.
Оцінка суду
(щодо правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП).
Положення пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України гарантують, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них.
І серед іншого, в силу положень статті 124 КУпАП, адміністративним правопорушенням являється порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Наданими суду доказами у їх сукупності (протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.14), схемою місця ДТП (а.с.15), посвідченням водія ОСОБА_1 (а.с. 16), поясненнями ОСОБА_3 , (а.с. 17); та визнанням вини ОСОБА_1 , дійсно підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 , вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, 05 квітня 2024 року. Оскільки у цей день, він о 17 годині 34 хвилин в у смт. Отинія, по вул. Франка водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки: "ВАЗ 2105", номерний знак: НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на огорожу КУпАП.
А за таких обставин суд погоджується із тим, що 05 квітня 2024 року, ОСОБА_1 , дійсно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, і саме він винний у їх вчиненні.
Оцінка суду
(щодо покарання)
Обставин, які б виключали адміністративну відповідальність, а також обставин, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено. А тому, він підлягає адміністративній відповідальності, на загальних підставах. Проте суд відзначає, що на підставі пункту 1 частини 1 статті 34 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому правопорушенні, відшкодував завдані збитки внаслідок вчинення ДТП, що підтвердила сама потерпіла під розписку (а.с.49), суд визнає такі обставини такими, що пом'якшують його відповідальність.
На виконання положень статті 33 КУпАП (якими передбачено перелік обставин, що враховуються при накладенні адміністративного стягнення) суд констатує, що за своїм характером, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, з огляду на його об'єкт, суд вважає тяжким і небезпечним (але таким, що на щастя не мало наслідків у формі порушення прав чи свобод інших людей); ОСОБА_1 до кримінальної чи адміністративної відповідальності, до цього випадку, дійсно не притягувався; він винен, але визнав свою вину та щиро розкаявся; суд також має докази його віку, статі, місця проживання. Ні він, ні його дружина, не отримують пенсію (а.с.51,52), а він ще й будь-яких доходів (а.с.57), окрім продажу товарів домашнього господарства, що підтвердив і секретар селищної ради (а.с.50).
Адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини 1 статті 130 КУпАП являє собою штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що, на підставі пункту 5 підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України складає 17000 гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Адміністративне стягнення, передбачене санкцією статті 124 КУпАП являє собою штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що, на підставі п.5 підр. 1 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України складає 850 гривень) або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 6 місяців до одного року.
Відповідно до статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Тож оскільки правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП є більш серйозним по відношенню до правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, суд накладає стягнення на ОСОБА_1 , в межах санкції, передбаченої частиною 1 статті 130 КУпАП.
Проте, статтею 25 КУпАП передбачено, що штраф може застосовуватись тільки як основне покарання, а позбавлення права керування транспортними засобами - і як основне, і як додаткове, але за одне адміністративне правопорушення може бути накладено тільки основне або основне і додаткове покарання.
Тому, у першу чергу суд відзначає, що покарання, яке може бути накладено за цією статтею це штраф, який є основним покаранням, і право керування транспортними засобами, яке визначено у санкції статті, як додаткове. При цьому загальні положення глави 3 "Адміністративні стягнення" і зокрема, частина 2 статті 25 КУпАП прямо вказують на те, що за одне правопорушення може бути накладено (а накладенням стягнення по частині 1 статті 130 займається тільки суд) основне або основне і додаткове. Тобто, у частині 1 статті 130 КУпАП позбавлення права керування транспортними засобами передбачено саме як додаткове покарання, яке суд може накласти разом із основним (штраф), а може і не накладати.
Разом з цим суд враховує наступне.
Частина 1 статті 61 Конституції України гарантує кожному, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. А частина 1 статті 8 Конституції України передбачає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
І тому, надаючи тлумачення верховенству права Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02 листопада 2004 року у справі №15-рп/2004 зазначив, що "Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність ... . Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим ... . Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (абзаци другий, третій підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).
Тож застосовуючи вказані норми Конституції України, як норми прямої дії і вищої юридичної сили суд вважає, що у цій справі необхідно застосувати принцип пропорційності юридичної відповідальності (тобто співмірності між вчиненим діянням людини, зокрема ОСОБА_1 та негативними наслідками, яких він може зазнати у зв'язку з вчиненим ним діянням, як покарання), як один з елементів верховенства права.
Така виключна, але необхідність, є для суду очевидною, у зв'язку із наступним.
Якщо у цій справі, призначити покарання виходячи з буквального тлумачення частини 1 статті 130 КУпАП, то це буде означати покласти на ОСОБА_1 (хоча він безперечно і винуватий у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення) надмірний тягар, який буде явно не співмірний за своїми наслідками із вчиненим ним діянням, яке до речі не мало наслідків у формі порушення прав і свобод будь-яких людей, хоча і було небезпечним.
Неспівмірність суд вбачає у тому, що при штрафі у розмірі 17000 гривень та позбавленні ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на 1 рік, він не тільки зазнає майнових втрат, а й одномоментно буде позбавлений можливості заробляти собі на життя оскільки суду надано відомості про те, що ні ОСОБА_1 ні його дружина ОСОБА_5 , не одержують будь яких інших доходів крім тих яких зазначив ОСОБА_1 (а.с. 52,53,56-57). Разом з цим суду також надано виписку стосовно ОСОБА_5 , в якій зазначено, що остання страждає на Хронічний калькульозний холецистит, злукову хворобу ОЧП та вегето-судинну дистонію по гіпертонічному типу (а.с. 58). У зв'язку із чим ОСОБА_1 є єдиною особою яка може працювати в їх сім'ї та отримує дохід у зв'язку із транспортуванням власних товарів домашнього господарства які возить продавати на ринок у м. Івано-Франківськ із села, і ця робота є для нього єдиним джерелом доходу, як для нього так і для його сім'ї.
Отже у такому випадку, ОСОБА_1 одномоментно може втратити засоби до існування. Через, що виникає питання і щодо реальної можливості виконання покарання у виді штрафу, і щодо можливості продовження ним свого звичного укладу життя. Тобто за такого покарання (штраф та позбавлення права керування транспортними засобами), суд переконаний у тому, що повне і буквальне виконання положень частини 1 статті 130 КУпАП (у цій справі) буде призначенням не справедливого покарання (в аспекті його невідповідності вчиненому діянню і його наслідкам, яких не було) та водночас порушенням принципу верховенства права, тобто порушенням статті 8 Конституції України, у таких його аспектах як індивідуалізація покарання та співмірність юридичної відповідальності людини.
До того ж, на думку суду, у такому випадку (призначення обох видів покарань), може постати питання і про не передбачений відступ держави Україна від виконання нею положень статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, в аспекті зобов'язання щодо недопущення застосування нелюдского, чи такого, що принижує гідність поводження чи покарання.
І саме тому, на підставі статті 8 і 61 Конституції України, з урахуванням статті 23 КУпАП (якою визначена мета адміністративного стягнення) і статті 25 КУпАП (щодо аргументів суду про основне і додаткове покарання), суд вважає за необхідне, у цій справі, зважаючи на всі обставини викладені судом вище, призначити ОСОБА_1 тільки основне покарання у виді штрафу у розмірі 17000 гривень, без призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік.
Суд вважає таке покарання дієвим та достатнім для досягнення його мети. Призначення ще й додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік, привело би до наслідків, описаних судом вище, які суд вважає не співмірними із вчиненим ним порушенням та таким, що жодним чином не забезпечує індивідуалізований характер юридичної відповідальності.
Отже, врахувавши усі вказані вище обставини для вирішення питання про накладення на ОСОБА_1 стягнення, з урахуванням усього вище викладеного суд вважає, що накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами на один рік, буде достатньою і співмірною юридичною відповідальністю за вчинене ним адміністративне правопорушення. При цьому суд врахував, що ОСОБА_1 вже продав корову аби оплатити витрати потерпілій особі та сплатити штраф.
Разом з цим, відповідно до положень статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. А тому, в силу положень частини 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір» та положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з ОСОБА_1 слід стягнути й 605 гривень 60 копійок у якості судового збору.
Отже, керуючись статтями 1, 2, 7, 8, 9, 10, 17-24, 26, 27, 33-38, 40-1, 124, 221, 245-253, 254-255, 268, 271, 276, 279, 280, 283-285, 287, 294, 298-300, 304, 305, 306 КУпАП, суд
Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) винуватим у вчиненні ним 05 квітня 2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) винуватим у вчиненні ним 05 квітня 2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі абзацу 2 частини 1 статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за вчинені ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) адміністративні правопорушення, накласти на нього остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, на користь Держави Україна (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
Постанову може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом 10 (десяти) днів, з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання апеляційної скарги у вказаний строк, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення.
Судовий збір має бути сплачений на наступний робочий день, після набрання цією постановою законної сили. Постанова може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання нею законної сили, з урахуванням строків для сплати судового збору. Для недопущення звернення цієї постанови до примусового виконання, слід надати до апарату Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області документи, що підтвердять сплату ним судового збору у розмірі, за реквізитами та у строки, що передбачені цією постановою.
Копію постанови направити ОСОБА_1 та до Коломийського РВП ГУНП у Івано-Франківській області.
Суддя: Коваленко Д. С.