Справа № 529/555/24
Провадження № 2-о/529/54/24
про відмову у відкритті провадження у справі
01 липня 2024 року селище Диканька
Суддя Диканського районного суду Полтавської області Кириченко О.С., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Служби у справах дітей Диканської селищної ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини без участі матері,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду у порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання ним, як батьком, його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без участі матері ОСОБА_2 . Заявник зазначає, що встановлення цього факту необхідне для реалізації ним права на відстрочку від мобілізації на період воєнного стану в Україні.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі було встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 1 статті 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення та які можуть бути встановлені у порядку окремого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. (частина 7 статті 19 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Як роз'яснив в п. 1 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, однією з умов встановлення факту в окремому провадженні є відсутність спору про право, тобто якщо встановлення такого факту підтвердить наявність чи відсутність саме неоспорюваних прав.
У постанові від 13 жовтня 2022 року у справі № 755/1938/22 Верховний Суд зазначив, що для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказує, що мати дитини - ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дитини, не цікавиться її життям та здоров'ям. Метою встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини без участі матері заявник ОСОБА_1 вказує реалізацію ним права на відстрочку від мобілізації на період воєнного стану в Україні.
Факт невиконання матір'ю дитини своїх батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дитини може бути встановлено судом лише у порядку загального позовного провадження, так як підлягає доказуванню у загальному порядку.
Крім того, враховуючи те, що заявник звернувся до суду із заявою для встановлення вказаного вище факту з метою отримання відстрочки від мобілізації під час воєнного стану в Україні, то в такому випадку до участі у справі повинен бути також залучений відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, так як має місце спір про право.
Таким чином, виходячи з предмету та підстав заяви про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини без участі матері, мети встановлення такого факту, приходжу до висновку про наявність спору, а тому керуючись ч. 4 ст. 315 ЦПК України, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі у зв'язку із наявністю спору про право.
Суд вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_1 , що він має право звернутися до суду із відповідним позовом у порядку позовного провадження.
У зв'язку із відмовою у відкритті провадження у справі відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сума сплаченого заявником ОСОБА_1 судового збору у розмірі 605,60 грн підлягає поверненню йому за ухвалою суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 260, 261, ч. 2, 4 ст. 315, п. 7 ч. 1 ст. 353, 354, 355 ЦПК України,
У відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Служби у справах дітей Диканської селищної ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини без участі матері - відмовити у зв'язку із наявністю спору про право.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що він має право звернутися до суду із відповідним позовом у порядку позовного провадження.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, код ЄДРПОУ 37959255, яке розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Шевченка, 1, повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у зв'язку із відмовою у відкритті провадженні у справі судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп, сплачений ним 24 червня 2024 року через АТ КБ "ПриватБанк" відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.3725007498.1.
Копію цієї ухвали надіслати заявнику ОСОБА_1 та повернути йому матеріали заяви із доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили через п'ятнадцять днів з дня її постановлення, якщо на неї не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Суддя О.С. Кириченко