Справа № 754/6386/23
2-п/368/3/24
"21" червня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Іванюти Т.Є.
при секретарі Вареник О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кагарлику заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення в справі за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за договором позики,-
Заочним рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 25.10.2023 року позов ОСОБА_2 було задоволено та стягнуто стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики у розмірі 85000 грн., 30% від суми боргу у розмірі 25500 грн. та судові витрати у розмірі 1119,45 грн.
Відповідач по ОСОБА_1 24.11.2023 року звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що в позовній заяві було вказано його місце проживання АДРЕСА_2 . Однак, під час судового засідання він проживав у м.Києві, хоча більшість часу проживав по місцю реєстрації. Судові повістки він не отримував, а тому він не міг знати про те, що ОСОБА_2 подав на нього до суду і що відбувається судовий розгляд.
А тому просить скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду у загальному порядку.
Заявник на розгляд справи не з'явився 02.02.2024, 13.03.24, 08.04.24, 30.04.24, 27.05.24, 21.06.24, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи. Причину неявки суду не повідомив.
Позивач в судове засідання не з'явився. Надіслав заяву в якій просив слухати справу у його відсутність та відмовити у задоволенні заяви.
Оглянувши матеріали заяви про перегляд заочного рішення, суд вважає, що заяву слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Так заочним рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 25.10.2023 року позов ОСОБА_2 було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики у розмірі 85000 грн., 30% від суми боргу у розмірі 25500 грн. та судові витрати у розмірі 1119,45 грн.
Відповідач по ОСОБА_1 24.11.2023 року звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що в позовній заяві було вказано його місце проживання АДРЕСА_2 . Однак, під час судового засідання він проживав у м.Києві, хоча більшість часу проживав по місцю реєстрації. Судові повістки він не отримував, а тому він не міг знати про те, що ОСОБА_2 подав на нього до суду і що відбувається судовий розгляд.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач викликався за допомогою судової повістки. Однак судова повістка повернулася до суду з відміткою про те, що відповідач відсутній за вказаною в позовній заяві адресою.
Повідомлення про виклик ОСОБА_1 в наступні судові засідання здійснювалося за допомогою розміщення на сайті Кагарлицького районного суду Київської області оголошення про його виклик в судове засідання, що відповідає вимогам ч.11 ст.128 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто, для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Згідно з частин 1, 2, 3 статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 280 ЦПК України визначені умови проведення заочного розгляду справи.
Так, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З аналізу вказаної норми вбачається, що підстави для скасування заочного рішення мають бути у сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, під час розгляду даної справи (провадження) судом перевірені доводи заявника щодо незгоди з заочним рішенням, однак дані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки останній не надав доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що прямо передбачено частиною 1 статті 288 ЦПК України, при цьому відповідач був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, оскільки виклики на розгляд справи було розміщено на сайті суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Отже, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що під час розгляду справи, так і на час перегляду заочного рішення, судом надано оцінку обставинам справи та наявним у ній доказам, тому суд дійшов висновку про відповідність заочного рішення суду принципу остаточного у розумінні практики ЄСПЛ, а також його узгодження з нормами національного законодавства, враховано відсутність доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи як станом на дату прийняття рішення, так і на час його перегляду.
З урахуванням того, що заявником не надано жодних нових доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи і вплинули б на рішення суду, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення заяви.
У зв'язку з наведеним, суд не вбачає посилань відповідача на будь-які докази, які мають істотне значення для справи та не були досліджені судом, оскільки обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є непогодження з винесеним рішенням по суті, а тому в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.
У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд повинен контролювати процесуальну поведінку осіб, які беруть участь у справі, а значить обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, а також нести відповідальність за зловживання правом. В прямі обов'язки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни протягом всього провадження у справі.
Однак заявник ОСОБА_1 після подачі заяви про перегляд заочного рішення жодного разу не цікавився про стан розгляду справи, на розгляд заяви не з'являвся, до суду повернулися судові повістки з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою. Хоча саме цю адресу заявник вказував у заяві.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування заочного рішення суду, тому заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 260, 284-288, 353 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі №754/6386/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за допомогою позики - залишити без задоволення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя : Т.Є.Іванюта