Справа №366/1878/24
Провадження №1-кс/366/215/24
03.07.2024 смт. Іванків
Слідчий суддя Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному проваджені № 12024112330000009, внесеному в ЄРДР 11.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,
Прокурор звернувся в суд з клопотанням, у якому просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме на:
Папку з документами, заявами та фотокартками, поміщену в спец пакет А 65694220 Control;
Гербову печатку в/ч НОМЕР_1 , поміщену в спец пакет PSP 2204249;
Папку з файлами, поміщену в спецпакет PSP 3186884;
Блокноти, журнали, поміщені в спецпакет PSP 3186889;
Документи в спец пакеті PSP 3186968;
Папку з документами в спец пакеті PSP 3360609;
Грошові кошти, а саме 3 купюри по 100 доларів США з серійними номерами: СВ69715937Е; НА 23933235А; КВ 90012270С, які поміщені в спецпакет PSP 2204250;
Клопотання мотивоване тим, що Вишгородською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024112330000009 від 11.01.2024, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що до Вишгородської окружної прокуратури надійшло повідомлення від Служби безпеки України про те, що на території Вишгородського району громадянка ОСОБА_4 вимагала неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням її службового становища.
Під час досудового розслідування кримінального провадження, за місцем роботи ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено майно, на яке прокурор просить накласти арешт
Прокурор зазначає, що вилучене майно підпадає під ознаки речових доказів, тому, просить накласти на нього арешт.
Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити клопотання з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити. Також уточнив клопотання та просив також накласти арешт на Моноблок Asus Azure Wave NE 186 H, поміщений в спецпакет № НОМЕР_2 , оскільки він також був вилучений під час проведення обшуку, однак помилково не зазначений у клопотанні.
Володілець тимчасово вилученого майна, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась. Подала до суду заяву, у якій просила розглянути клопотання без її участі.
Вивчивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно з положеннями ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб (абзац 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).
Відповідно до вимог ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутись прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до положень ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За ч. 4 цієї статті, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 Ковенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів».
Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
З урахуванням практики ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30.08.1990, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04. 2011, (заява № 42310/04, §175), слідчий суддя на стадії досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
З таких висновків ЄСПЛ також вбачається, що при розгляді клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадженні, слідчий суддя позбавлена можливості встановлювати наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді в органі досудового розслідування, а лише дослідити та надати належну оцінку доводам сторін та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Окрім того, ЄСПЛ через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Необґрунтована відмова у накладені арешту на майно може спричинити серйозні наслідки, що може позначитися як на забезпеченні можливості успішного кримінального провадження, так і на правах інших осіб, на забезпечення яких спрямований такий арешт.
До аналогічного за змістом висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 26.06.2018 у справі № 657/683/17.
З огляду на вивчені та дослідженні долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, що надані прокурором, слідчим суддею встановлено таке.
У провадженні СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024112330000009, внесеному в ЄРДР 11.01.2024 за ч. 2 ст. 369-2 КК України та за наведених вище обставин.
З наданого протоколу обшуку від 27.06.2024 вбачається, що 27.06.2024, в період часу з 16 год. 37 хв. по 18 год. 47 хв. (перерва з 18 год. 09 хв. по 18 год. 45 хв.), прокурором Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді Іванківського районного суду від 25.06.2024 проведено обшук приміщення за місцем роботи ОСОБА_4 , в ході якого виявлено та вилучено:
Папку з документами, заявами та фотокартками, поміщену в спец пакет А 65694220 Control;
Гербову печатку в/ч НОМЕР_1 , поміщену в спец пакет PSP 2204249;
Папку з файлами, поміщену в спецпакет PSP 3186884;
Блокноти, журнали, поміщені в спецпакет PSP 3186889;
Документи в спец пакеті PSP 3186968;
Папку з документами в спец пакеті PSP 3360609;
Грошові кошти, а саме 3 купюри по 100 доларів США з серійними номерами: СВ69715937Е; НА 23933235А; КВ 90012270С, які поміщені в спецпакет PSP 2204250;
Моноблок Asus Azure Wave NE 186 H, поміщений в спецпакет № А 65694216 Control
Постановами прокурора ОСОБА_3 від 27.06.2024, вилучене під час обшуку майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Його вирішено зберігати в кімнаті зберігання речових доказів Вишгородського РУП ГУНП в Київській області.
Вирішуючи питання про спосіб накладення арешту на дворучну пилу, слідчий суддя враховує положення ч. 2 ст. 173 КПК України та приходить до наступного.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється за ч. 2 ст. 369-2 КК України, тобто за фактом одержання ОСОБА_4 неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Тому, вилучене під час обшуку майно підпадає під ознаки речового доказу, визначені ст. 98 КПК України.
Слідчий суддя враховує, що вилучене майно може містити в собі відомості, які можуть мати значення для проведення досудового розслідування кримінального провадження, для чого з ним необхідно провести слідчі дії та за необхідності судові експертизи.
За таких обставин, з урахуванням положень ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, залишивши його для зберігання у спосіб та місці, що визначені прокурором.
Такий вид і спосіб арешту тимчасово вилученого майна на переконання слідчого судді є необхідним для виконання завдань КПК України, зокрема він унеможливить приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження речових доказів у кримінальному провадженні, при цьому такий арешт буде співрозмірним обмеженню права власності завданням кримінального провадження та не спричинить надмірних та невиправданих негативних наслідків для його власника.
Керуючись вимогами ст.ст.131, 167, 170-172, 173, 174, 369, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, яке вилучене 27.06.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
Папку з документами, заявами та фотокартками, поміщену в спец пакет А 65694220 Control;
Гербову печатку в/ч НОМЕР_1 , поміщену в спец пакет PSP 2204249;
Папку з файлами, поміщену в спецпакет PSP 3186884;
Блокноти, журнали, поміщені в спецпакет PSP 3186889;
Документи в спец пакеті PSP 3186968;
Папку з документами в спец пакеті PSP 3360609;
Грошові кошти, а саме 3 купюри по 100 доларів США з серійними номерами: СВ69715937Е; НА 23933235А; КВ 90012270С, які поміщені в спецпакет PSP 2204250;
Моноблок Asus Azure Wave NE 186 H, поміщений в спецпакет № А 65694216 Control.
Перелічене вище майно залишити на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Вишгородського РУП ГУНП в Київській області.
Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на прокурора Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Копію цієї ухвали передати для виконання уповноваженому на це органу, вручити прокурору та надати іншим заінтересованим особам.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1