Справа № 521/6154/24
Провадження № 2/364/223/24
04.07.2024 , Володарський районний суд Київської області, у складі:
головуючої судді Моргун Г. Л.,
за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,
розглянувши в селищі Володарка, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу
за позовною заявою
Моторного ( транспортного) страхового бюро України ( код ЄДРПОУ 21647131, адреса: Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02154, наявний електронний кабінет)
представниця позивача: Бутенко Марія Олегівна ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , № тел: НОМЕР_2 , е-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявний електронний кабінет)
до
ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , засоби зв'язку не відомі, щодо наявності електронного кабінету не відомо)
про відшкодування шкоди в порядку регресу,
18.04.2024 позивач звернувся до Малиновського районного суду міста Одеси, ознайомившись з матеріалами справи суддя своєю ухвалою від 23.04.2024 направив справу в порядку підсудності до Володарського районного суду Київської області.
Безпосередньо до Володарського районного суду Київської області справа надійшла 03.06.2024.
У позовній заяві позивач зазначає, що 05.06.2020 трапилася ДТП за участі відповідача, внаслідок чого ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом ГАЗ, д.н.з. НОМЕР_4 , допустив зіткнення з транспортним засобом « Хюндай» (Hyundai ), д.н.з. НОМЕР_5 . Внаслідок пригоди транспортним засобам завдано матеріальної шкоди. Малиновським районним судом міста Одеса визнано винним у скоєнні ДТП ОСОБА_2 .
Представниця позивача зазначаючи, що оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована , то відповідач , як особа , що винна у настанні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана відшкодувати у порядку регресу позивачу завдану шкоду.
Посилаючись на обставини викладені у позові та ст. ст. 12, 14, 526, 1166, 1187 ЦК України, ст.ст. 19, 28, 175, 177, 184, 187, 274-279 ЦПК України, просить суд:
-визначити справу малозначною;
-розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження;
-стягнути з відповідача 13660,45 гривень завданої шкоди в порядку регресу та сплачений судовий збір - 3028,00 грн.
05.06.2024 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та призначено судовий розгляд справи на 04.07.2024. Одночасно суд зобов'язав позивача надати до канцелярії суду не пізніше ніж за три дні до часу розгляду даної справи, для приєднання до матеріалів справи належним чином завірену копію постанови Малиновського районного суду міста Одеси у справі 521/10259/20 ( провадження 3/521/5558/20) у відповідності до інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України.
Позивачу роз'яснено наслідки ненадання доказів, витребуваних судом, передбачені п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Ознайомившись з матеріалами справи 04.07.2024, суд встановив, що позивач не надав належним чином завірену копію постанови Малиновського районного суду міста Одеси у справі 521/10259/20 ( провадження 3/521/5558/20) та як наслідок не виконав вимоги ухвали від 05.06.2024.
Таким чином суд дійшов висновку, що не надання позивачем витребуваних судом доказів, вказує на відсутність можливості доведеності позивачем заявлених ним позовних вимог.
Одночасно слід зазначити, що позивач не повідомив та не навів обґрунтованих, належних причин неможливості виконання ухвали суду від 05.06.2024, окрім того, відповідних клопотань чи заяв до суду не надходило. Суд зауважує, що тягар доведення неможливості належно виконати ухвалу суду лежить на виконавцеві. Позивач не навів жодної причини, яка би звільнила його від обов'язку щодо доказування правомірності звернення до суду з таким позовом. Стаття 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відсутність зазначених доказів позбавляє суд можливості дослідити письмові докази та правомірність звернення позивача до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав ухвалу про відкриття провадження та витребування письмових доказів та повідомлення про судовий розгляд справи в електронному кабінеті 05.06.2024 ( а.с. 39, 40, 41, 42).
Згідно положень визначених ч. 7 ст. 14 ЦПК України, що перегукується з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Однак незважаючи на належне повідомлення та отримання позивачем процесуальних документів суду, як вже зазначалося вище, станом на 04.07.2024 ухвала від 05.06.2024 не виконана і як наслідок витребувані судом письмові докази позивачем надані не були, обґрунтування щодо причин ненадання таких доказів також позивачем не наведені.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини, Україна зобов'язана гарантувати дотримання «справедливого і публічного розгляду справ впродовж розумного строку» в судочинстві.
За приписами ч. 2 ст. 43 учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно вимог ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Одним з прав учасників судового розгляду є право подавати докази, що передбачено ч. 1 п. 2 ст. 43 ЦПК України. Зі змісту зазначених норм закону слідує, що саме позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а, відтак, саме позивач має право надати суду докази, необхідні та достатні в тій мірі, в якій він визнає за необхідне для доведеності переконливості перед судом його аргументів.
Наразі позивачем порушено вимоги ст. ст. 77, 78, 79 ЦПК України у контексті належності та допустимості доказів.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Норма ч. 10 ст. 84 ЦПК України кореспондується з нормою п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, у відповідності до якої суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.92, (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Суд зазначає, що залишення без розгляду позовної заяви свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Враховуючи викладене, та, що для вирішення цього спору і для прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не надання позивачем оригіналів витребуваних письмових ( електронних) доказів, а також не повідомлення про неможливість подання таких доказів у строк встановлений судом, унеможливлює встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а відтак в силу наведених вище положень статті 257 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд,
Залишити без розгляду позовну заяву Моторного ( транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Роз'яснити позивачу право на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Г. Л. Моргун