провадження № 2/294/810/24
справа № 294/686/24
01 липня 2024 року Чуднівський районний суд Житомирської області
у складі:
головуючого - судді Лесько М.О.,
при секретарі Коцюбі Л.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просить розірвати шлюб, укладений між ними 12.09.1993, посилаючись на те, що сім'я фактично припинила своє існування. Упродовж двох років сторони проживають окремо, що призвело до втрати взаємних почуттів та підтримки подружніх відносин. Позивач стверджує, що з відповідачем вони стали чужими людьми один для одного, тому намірів врятувати сім'ю не мають. Рішення про розірвання шлюбу прийнято остаточно та виважено. Позивач вважає, що необхідності у наданні строку для примирення немає. Подальше збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам сторін, а тому вона наполягає на його розірванні. Від даного шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент подачі позову є повнолітнім.
В ухвалі про відкриття провадження у справі судом вирішено питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав до суду заяву, згідно якої позов визнає повністю, проти розірвання шлюбу не заперечує та просить розглядати справу без його участі.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Суд дійшов обґрунтованого висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб. Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім'ї є неможливим, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, а також положенням статті 51 Конституції України, відповідно до яких шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі питання щодо розподілу судових витрат.
Одночасно з позовною заявою позивач подала заяву про звільнення її від сплати судового збору, оскільки остання являється особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується документами, наявними у справі.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі; з підстав зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити їх від сплати.
Так відповідно до ч.2 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, враховуючи те, що позивач являється особою з інвалідністю ІІ групи, суд вважає можливим звільнити її від сплати судових витрат.
На підставі статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Тому, враховуючи, що позивач при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у розмірі 1211, 20 грн., а відповідач до початку слухання справи по суті визнав позов то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн. (50%). Інші 50 відсотків мають бути віднесені за рахунок держави.
На підставі наведеного вище та керуючись статтею 51 Конституції України, статтями 4, 12, 13, 76, 81, 141, 142, 258-259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, статтями 104, 105, 110, 112, 113, 114 Сімейного кодексу України, суд -
Ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити повністю.
Розірвати шлюб, зареєстрований 12.09.1993 Чуднівським районним відділом ЗАГС Житомирської області, актовий запис №55, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя: М.О. Лесько