Справа № 161/7282/24
Провадження № 2/161/2588/24
27 червня 2024 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Черняка В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ленічевої Н.М.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про визнання незаконним наказу та стягнення моральної шкоди,-
15 квітня 2024 року ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернувся в суд з позовом до Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» (далі - відповідач, КП «Луцька МКСП») про визнання незаконним наказу та стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює у відповідача на посаді лікаря-стоматолога-ортопеда.
Наказом відповідача від 26 березня 2024 року №11 позивачу було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме здійснення прогулу, оскільки він прибув на роботу о 15 год. 00 хв., в той час як робочий час починається з 14 год. 15 хв.
Цей наказ позивач вважає протиправним, оскільки на роботу він запізнився з поважної причин - оскільки потрапив у ДТП, про що надав свої пояснення роботодавцю, які він проігнорував.
Посилаючись на вищевикладене, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить суд:
1) визнати незаконним наказ Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» від 26 березня 2024 року №11 «Про застосування стягнення за порушення трудової дисципліни»;
2) стягнути з Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» на користь ОСОБА_3 15 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Відповідач у письмовому відзиві позовні вимоги заперечив. Вказав, що позивач під час отримання у нього пояснень стосовно прогулу не надав роботодавцю доказів наявності ДТП, а також відсутності його вини у ньому. Ці обставини були з'ясовані лише у квітні 2024 року, після чого наказом від 22 квітня 2024 року наказ про накладення догани був скасований. Вважає, що в даному випадку відсутній предмет спору та просить суд закрити провадження у справі в частині оскарження наказу, а у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди - відмовити.
У відповіді на відзив та письмових заперечення сторони фактично повторили доводи своїх попередніх заяв по суті спору.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечив та просив суд відмовити у їх задоволенні.
Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких міркувань.
Судом встановлено, що позивач працює у відповідача на посаді лікаря-стоматолога-ортопеда.
Наказом відповідача від 26 березня 2024 року №11 «Про застосування стягнення за порушення трудової дисципліни», позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме за прогул (а.с.10-11, далі - спірний наказ).
Підставою для цього рішення відповідача, як зазначено у наказі, був факт прибуття 12 березня 2024 року позивача на робоче місце о 15 год. 00 хв., в той час як його робочий час починається з 14 год 15 хв. При цьому в наказі зазначено, що у пояснювальній записці від 18 березня 2024 року позивач повідомив про те, що запізнився у зв'язку з ДТП, але будь-яких обґрунтувань відхилення цих пояснень, спірний наказ не містить.
З матеріалів справи слідує, що 12 березня 2024 року о 13 год. 30 хв. у м. Луцьку за участю автомобіля позивача сталося ДТП, про що свідчить електронний європротокол від 12 березня 2024 року сформований о 14 год. 31 хв (а.с.13).
Факт ДТП підтверджується також наявними у матеріалах справи фототаблицями (а.с.14).
В ході судового розгляду, наказом від 22 квітня 2024 року №16 відповідач скасував наказ №11 від 26 березня 2024 року. Підставою для цього стало додаткова перевірка позивачем обставин ДТП, зокрема отримання копії європротоколу, а також «спілкування з іншим учасником ДТП, який підтвердив свою вину у створені аварійної дорожньої ситуації» (а.с.43-44).
Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
В першу чергу суд відхиляє клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про оскарження наказу, оскільки самостійне скасування роботодавцем спірного наказу не означає, що відсутній предмет спору, адже суд зобов'язаний перевірити доводи позивача про протиправність такого наказу, та надати відповідь чи винесений він обґрунтовано.
Далі, за змістом п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, прогулом вважається відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.
Оскільки позивач був відсутній на роботі лише 45 хвилин, а не 3 години протягом робочого дня, його дії не могли бути кваліфіковані відповідачем як прогул, в незалежності від наявності чи відсутності поважних причин для цього. Вказане вже свідчить про безпідставність та необґрунтованість оскаржуваного наказу, оскільки кваліфіковане позивачу діяння не могло бути прогулом.
Крім того, з матеріалів справи видно, що відповідач був відсутній на роботі з поважних причин, а саме у зв'язку з ДТП, у якій він був учасником.
При цьому у спірному наказі відповідач повністю проігнорував пояснення позивача, що він був учасником ДТП, будь-якої оцінки цим пояснення не надав, не вимагав від нього надати додаткові підтверджуючі документи про ДТП, а передчасно, без з'ясування всіх обставин, притягнув його до дисциплінарної відповідальності.
Вказаний підхід відповідача свідчить не про його бажання підвищувати трудову дисципліну у колективі, а про бажання за будь-яку ціну покарати працівника, ігноруючи його пояснення з приводу поважності запізнення.
З'ясовувати обставини ДТП та вимагати від позивача надати додаткові документи відповідач почав лише у квітні 2024 року, тобто, вже після ініціювання позивачем судового спору із скасування спірного наказу.
Суд також підкреслює, що вимагаючи надати відомості про «наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв'язку між ДТП і діями позивача як учасника дорожнього руху», так само як і телефонуючи іншому учаснику ДТП та вимагаючи від нього пояснень з приводу події, відповідач явно виходить за межі своїх повноважень, як роботодавця, переймає на себе невластиві собі функції з розслідування обставин ДТП та встановлення винних у ньому, що ніяким чином не пов'язано з підтримання трудової дисципліни.
Суд зауважує, що в незалежності від того, хто саме був винним у ДТП 12 березня 2024 року, запізнення позивача на роботу, як учасника ДТП, було б поважним.
Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що оскільки у спірному наказі дії позивача були безпідставно кваліфіковані як прогул, а сам він мав поважні причини для запізнення на роботу, про які у встановленому порядку повідомив письмово роботодавця, враховуючи, що відповідач, отримавши письмові пояснення позивача, не вжив будь-яких заходів для їх перевірки, зокрема шляхом вимоги надати додаткові підтверджуючі документи, а проігнорував їх, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ є протиправним, а тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає таке.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від: характеру моральних страждань, виду психічних страждань у вигляді занепокоєння, страху та відчаю; істотності вимушених змін у житті потерпілих, які можуть бути частково відновлені.
Справедливість, добросовісність та розумність згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
На думку суду, позивач довів завдання відповідачем йому моральної шкоди, оскільки безпідставне накладення на нього дисциплінарного стягнення, ігнорування відповідачем його письмових пояснень, завдало йому моральних страждань, пригнічувало його, а також завдало шкоди його репутації перед колегами та трудовим колективом.
Враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід присудити 5 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Заявлений позивачем розмір моральної шкоди у 15 000,00 грн. є явно завищеним та не відповідає ступеню його моральних страждань.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.141, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про визнання незаконним наказу та стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.
Визнати незаконним наказ Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» від 26 березня 2024 року №11 «Про застосування стягнення за порушення трудової дисципліни».
Стягнути з Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» на користь ОСОБА_3 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 614,80 грн. (одна тисяча шістсот чотирнадцять гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачем у справі є ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідачем у справі є Комунальне підприємство «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка», м. Луцьк, пр. Волі, 39, код ЄДРПОУ 01982850.
Повне судове рішення складено та підписано 03 липня 2024 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк