Справа № 161/15517/23
Провадження № 1-кп/161/82/24
м. Луцьк 02 липня 2024 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в колегіальному складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023030580002048 від 11.07.2023, про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , з вищою освітою, не працює, неодружений, має на утриманні малолітню дитину 2013 року народження, несудимий;
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
Обвинувачений ОСОБА_5 11.07.2023 близько 03.00год. на території, прилеглій до будинку АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_9 , діючи з прямим умислом, керуючись метою нанесення тілесних ушкоджень іншій людині, тримаючи у правій руці складний ніж, наніс ним один удар в ділянку грудної клітки ОСОБА_9 , чим завдав останньому проникаюче поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням лівого та правого шлуночків серця та верхньої долі лівої легені з гемоперикардом та лівобічним малим гемотораксом, яке згідно висновку судово-медичного експерта за №446 від 04.08.2023, за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Органами досудового розслідування ОСОБА_5 інкримінувалося те, що своїми умисними діями, спрямованими на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство) виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у встановленому судом (так і в інкримінованому органами досудового розслідування) злочині не визнав та показав (зачитавши з аркуша паперу), що дійсно того дня він перебував в гостях у свого знайомого ОСОБА_11 , де був і потерпілий ОСОБА_9 , останні розпивали спиртні напої. Він був тверезий, спиртного не вживав, оскільки горілку виливав на землю. Вийшовши від ОСОБА_11 разом з ОСОБА_9 , останній раптово наніс удар в спину та почав погрожувати. Потерпілий наносив йому ряд ударів від яких він падав на землю, намагався втекти, захищався. Зрозумівши те, що втекти не зможе, він вийняв з кишені ніж щоб залякати, але удару ним не наносив. Коли лежав на землі і тримав в руках ножа, то ОСОБА_9 , спіткнувшись, впав на ніж. Після чого він залишив місце події, біля кав'ярні «Дім кави» залишив ножа в квітнику та зателефонував до ОСОБА_11 і попросив викликати швидку допомогу. Відразу повернувшись на місце, разом з ОСОБА_11 , надавав допомогу потерпілому. Визнає той факт, що неумисно завдав поранення ножем, вбивати нікого не хотів. Цивільний позов потерпілого визнав частково лише в частині матеріальних збитків.
Слідчий експеримент, який був проведений з ним, частково заперечив (в частині того, що перебував в стоячому положенні, коли направляв ніж на потерпілого), оскільки на той момент перебував в стані неосудності, невиспаний, на нього слідчий чинив тиск. При цьому не зміг пояснити, що заважало йому при відеофіксації слідчого експерименту з участю захисника відмовитися від проведення такої слідчої дії, чи показати, як саме він лежав на землі з ножем, коли (з його слів) на нього впав потерпілий.
Незважаючи на повне невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_5 , його винуватість у встановленому судом обвинуваченні повністю доводиться дослідженими в ході судового розгляду доказами. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.
Так потерпілий ОСОБА_9 , будучи допитаним безпосередньо в судовому засіданні підтвердив той факт, що 11-12 липня 2023 року він разом з обвинуваченим вживали спиртні напої, спочатку на АДРЕСА_2 , в свідка ОСОБА_11 , де ОСОБА_5 постійно словесно принижував як його, так і свідка, агресивно себе поводив. Вирішивши йти додому, за воротами в нього з обвинуваченим виникла словесна перепалка, він наніс удар ногою по обвинуваченому з метою самозахисту. Між ними почалася бійка, він ще наніс декілька ударів ногами, після чого обвинувачений пішов на нього з ножем погрожуючи, що «заб'є», «заріже». Він хотів ногою вибити ніж з рук, але промахнувся, після чого отримав поранення в груди. Заперечив той факт, що впав на обвинуваченого з ножем. Йому невідомо з яких причин обвинувачений хотів його «зарізати», ОСОБА_5 після нанесення удару ножем більше ударів не наносив, хоча мав реальну можливість це зробити, якби мав таке бажання, але самостійно припинив протиправні дії. Після цього, на крики, вийшов свідок ОСОБА_11 та викликав швидку. Коли повернувся ОСОБА_5 він не пам'ятає. Цивільний позов підтримав в повному обсязі, наполягав на призначенні суворого покарання.
Потерпілий як під час досудового розслідування, зокрема і при проведенні слідчого експерименту 14.08.2023, протокол якого досліджений в судовому засіданні, так і в суді послідовно розповідав про обставини вчиненого щодо нього злочину та пояснював, що дійсно обвинувачений заподіяв тілесні ушкодження, при цьому під час слідчого експерименту чітко відтворив місце, механізм та локалізацію нанесення удару ножем.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що близько одного-двох років він знає як обвинуваченого, так і потерпілого. За вказаних обставин місця та часу близько початку комендантської години до нього прийшли ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , запросили випити з ними спиртного. Він вийшов до них, вони говорили, вживали спритне (в тому числі і ОСОБА_5 ), конфліктів чи сварок не було, після чого він пішов додому. Згодом почув суперечку, крики між обвинуваченим та потерпілим на вулиці, а тому вийшов з'ясувати, що відбувається. На вулиці було темно, але він бачив як фактично відбулася бійка, про що вони говорили, він не чув. Події відбувалися біля нього на відстані 15-20 метрів, ножа в цей момент він не бачив, але бачив як падали обвинувачений та потерпілий на землю. На його здивування ОСОБА_5 чомусь побіг в сторону вул.Лесі Українки. Підійшовши до ОСОБА_9 , він побачив рану, на що той сказав, що «напевно мене ОСОБА_5 порнув». Підтвердив той факт, що в ОСОБА_5 в той вечір при собі був фіолетовий ніж. Він передзвонив ОСОБА_5 і в телефонній розмові обвинувачений сказав, що «його порнув» та попросив викликати швидку медичну допомогу. Він викликав швидку, ОСОБА_5 повернувся на місце події, де вони разом надавали допомогу потерпілому, поклали потерпілого на землю, тримали рану. Також вказав, що обвинувачений, якби мав таке бажання, міг би ще нанести тілесні ушкодження потерпілому після того, як повернувся, оскільки він їх залишав до 2-3 хвилин разом коли шукав автомобіль швидкої допомоги. Підтвердив ту обставину, що потерпілий та обвинувачений перебували в стані алкогольного сп'яніння. Також зазначив, що в ОСОБА_5 була можливість втекти, щоб уникнути конфлікту.
Показання свідка ОСОБА_11 відповідають і обставинам, які він повідомляв під час проведення слідчого експерименту 12.07.2023, протокол якого досліджений в судовому засіданні, де останній розповів про обставини вчинення відносно потерпілого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, детально вказав на місце подій та подальшу поведінку, як обвинуваченого, так і потерпілого.
Показання вказаних потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_11 є чіткими, послідовними та дають змогу відтворити всі обставини кримінального правопорушення, які були до, на момент та після його вчинення. Немає в суду обґрунтованих підстав вважати, що останні оговорюють обвинуваченого, оскільки в суді не було встановлено таких об'єктивних причин, а їхні показання повністю узгоджуються між собою та відповідають й іншим доказам у справі. Більше того, такі показання частково узгоджуються і з показаннями самого обвинуваченого.
Певні неточності в показаннях свідка щодо моменту та обставин отримання поранення ножем, не є істотними та такими, які б свідчили про їхню неправдивість взагальному, такі показання є належними доказами в розумінні ст.85 КПК України. Більше того, в цьому конкретному випадку суд звертає увагу саме на темну пору добу і те, що свідок всього детально не бачив, про що вказав і в судовому засіданні.
На підставі рапортів від 11.07.2023 були внесені відомості в ЄРДР у відповідності до вимог ст.214 КПК України, попередня правова кваліфікація - ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.
З протоколу огляду місця події від 11.07.2023 з фототаблицями, який був проведений та оформлений з дотриманням вимог ч.3 ст.214, ст.ст. 104, 106 КПК України, вбачається те, що по АДРЕСА_2 , виявлено на бруківці речовину бурого кольору та відібрані відповідні змиви.
З протоколу огляду місця події від 11.07.2023 з фототаблицями, який був проведений та оформлений з дотриманням вимог ч.3 ст.214, ст.ст. 104, 106 КПК України, вбачається те, що по АДРЕСА_3 (біля кавярні «Дім кави»), в квітнику виявлено та вилучено складний ніж зі слідами речовини бурого кольору та відібрані відповідні змиви. ОСОБА_5 в ході цієї слідчої дії добровільно показав місце знаходження ножа, яким він вдарив іншу особу.
З протоколу огляду місця події від 11.07.2023 з фототаблицями, який був проведений та оформлений з дотриманням вимог ст.ст. 104, 106 КПК України, вбачається те, що по АДРЕСА_2 (внутрішній двір будинку), встановлено місце перебування обвинуваченого, потерпілого та свідка до моменту конфлікту.
З протоколу огляду місця події від 11.07.2023 з фототаблицями, який був проведений та оформлений з дотриманням вимог ст.ст. 104, 106 КПК України, вбачається те, що у відділенні КП «Медичне обєднання луцької міської територіальної громади», виявлені та вилучені одяг потерпілого з слідами речовини бурого кольору.
З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 11.07.2023 встановлено, що 11.07.2023 по АДРЕСА_4 , затримано ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні злочину. Жодних зауважень від учасників (від самого підозрюваного, в тому числі і щодо підстав затримання) чи його захисника не надходило. При цьому, під час дослідження судом вказаного доказу встановлено, що ОСОБА_5 ознайомившись з підставами затримання пояснив, що підстави затримання йому зрозумілі. Окрім того, в затриманого проведений особистий обшук, в ході якого вилучений мобільний телефон з контактним номером НОМЕР_1 .
Вилучені речі оглянуто, визнано речовими доказами у справі згідно постанови слідчого від 11.07.2023, оскільки вони відповідають критеріям речового доказу, визначеним ч.1 ст.98 КПК України. В суду відсутні підстави вважати, що такі предмети вилучено з порушенням кримінальних процесуальних норм.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.07.2023 накладено арешт на майно, яке було вилучене в ході оглядів та особистого обшуку, з метою збереження речових доказів.
З протоколу огляду речей від 11.07.2023 зі стенограмою, який був проведений та оформлений з дотриманням вимог ст.ст. 104, 106 КПК України, встановлений факт телефонної розмови між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 . В дослідженому безпосередньо в судовому засіданні аудіозаписі зафіксована розмова про те, як ОСОБА_5 застосував ніж та що з ним зробив. Окрім того, ОСОБА_5 просить викликати швидку медичну допомогу. Факт такої розмови обвинувачений підтвердив в судовому засіданні.
На запити слідчого в порядку ст.ст. 40, 93 КПК України витребувана та отримана інформація з камер відеоспостереження з будинку АДРЕСА_3 .
З протоколу огляду предмета від 12.07.2023 встановлено, факт переміщення особи по АДРЕСА_3 та залишення предмету в квітнику біля кав'ярні «Дім кави». Сторона захисту не заперечувала той факт, що цією особою був обвинувачений.
На запити слідчого в порядку ст.ст. 40, 93 КПК України витребувана та отримана інформація з Управління патрульної поліції у Волинській області щодо виїзду відповідних працівників на місце події та відеозаписів з нагрудних відеокамер.
З протоколу огляду предмета від 10.08.2023 та безпосередньо дослідженого в судовому засіданні відеозаписів з боді-камер поліцейських встановлено той факт, що по приїзду працівників патрульної поліції біля швидкої медичної допомоги перебувають ОСОБА_5 та ОСОБА_11 . ОСОБА_5 допомагав лікарям завантажувати потерпілого до карети швидкої допомоги. Спочатку розповідав поліцейським, що наніс знайомому удар арматурою, потім розповів про ножа, підтверджує факт вживання спиртного. Поведінка, міміка, рухи, вимова тощо ОСОБА_5 підтверджують його слова про вживання спиртного.
З висновку імунологічної експертизи №67/І від 11.08.2023, вбачається що кров потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відноситься до групи ОСОБА_16 з ізогемаглютиніном анти-«В» системи «АВО». Кров підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відноситься до групи ОСОБА_17 з ізогемаглютиніном анти-«А» системи «АВО».
З висновку імунологічної експертизи №68/і від 15.08.2023, вбачається що на представлених на дослідження джинсах синього кольору, які вилучені під час особистого обшуку ОСОБА_5 , в ході його затримання в порядку ст.208 КПК України, (об.№1), виявлені сліди крові людини, в яких встановлений груповий антиген ОСОБА_16 системи «АВО». Кров, виявлена в об.№1 може походити від потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чи іншої особи, осіб з групою крові ОСОБА_16 з ізогемаглютиніном анти-«В» по системі «АВО» і не може походити від підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На представлений на дослідження куртці чорного кольору, яка вилучена під час особистого обшуку ОСОБА_5 , в ході його затримання в порядку ст.208 КПК України, слідів крові не виявлено.
З висновку імунологічної експертизи №69/і від 17.08.2023, вбачається, що: 1. на представлених на дослідження трусах сіро-синього кольору потерпілого ОСОБА_9 , які вилучені під час огляду приміщення КП «ЛМКЛ» (об.№1-3) виявлені сліди крові людини в яких встановлений груповий антигени «А» системи «АВО». 2. Кров виявлена в об.№1-3 може походити від потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чи іншої особи, осіб з групою крові ОСОБА_16 з ізогемаглютиняіном анти-«В» по системі «АВО». і не може походити від підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 3. На представлених на дослідження спортивних чорних штанах потерпілого ОСОБА_9 , які вилучені під час огляду приміщення КП «ЛМКЛ» (об.№4-7) виявлені сліди крові людини в яких становлений груповий антигени «А» системи «АВО». 4. Кров виявлена в об.№4-7 може походити від потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чи іншої особи, осіб з групою крові ОСОБА_16 з ізогемаглютиняіном анти-«В» по системі «АВО». і не може походити від підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 5. На представленій на дослідження футболці чорного кольору потерпілого ОСОБА_9 , яку вилучено під час огляду приміщення КП «ЛМКЛ» (об.№8) виявлені сліди крові людини, в яких встановлений груповий антигени «А» системи «АВО». 6. Кров виявлена в об.№8 може походити від потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чи іншої особи, осіб з групою крові ОСОБА_16 з ізогемаглютиняіном анти-«В» по системі «АВО» і не може походити від підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 7.На представленій на дослідження кофті з тканини чорного кольору із вставками із тканини сірого кольору потерпілого ОСОБА_9 , (об.№9-11) виявлені сліди крові людини в яких встановлений груповий антигени «А» системи «АВО». 8. Кров виявлена в об.№9-11 може походити від потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чи іншої особи, осіб з групою крові ОСОБА_16 з ізогемаглютиняіном анти-«В» по системі «АВО» і не може походити від підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 9. На представлених на дослідження кросівках чорного кольору потерпілого ОСОБА_9 , які вилучені під час огляду приміщення КП «ЛМКЛ» (об.№12-15) виявлені сліди крові людини в яких встановлений груповий антигени «А» системи «АВО». 10. Кров виявлена в об.№12-15 може походити від потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чи іншої особи, осіб з групою крові ОСОБА_16 з ізогемаглотиняіном анти-«В» по системі «АВО» і не може походити від підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З висновку імунологічної експертизи №70/і від 17.08.2023, вбачається що: 1) на представленому на дослідження змиві речовини бурого кольору, яку поміщено до паперового конверту (з дороги №1), які вилучено під час огляду місця події, (об.№1), виявлені сліди крові людини в яких встановлений груповий антигени «А» системи «ABО»; 2) кров виявлена об.№1 може походити від потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чи іншої особи, осіб з групою крові «A» ізогемаглютиняіном анти-«B» по системі «АBO» і не може походити від підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3) на представленому на дослідження змиві речовини бурого кольору, яку поміщено до паперового конверту (з дороги №2), які вилучено під час огляду місця події, (об.№2) виявлені сліди крові людини в яких встановлений груповий антигени «A» системи «ABО»; 4) кров виявлена в об.№2 може походити від потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 чи іншої особи, осіб з групою крові ОСОБА_16 з ізогемаглютиняіном анти- ОСОБА_17 , по системі «АВО» і не може походити від підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 5) на представленому на дослідження контрольному змиві до змиву РБК з леза ножа, який вилучений під час огляду місця події, слідів крові не виявлено.
З висновку судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/103-23/8379-БД від 10.11.2023 встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (об?єкт №1.1), які наведено в таблиці 1.1 додатка 1. 2. Встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об?єкт №2.1), які наведено в таблиці 1.1 додатка 1. 3, 4. У наданому для дослідження змиві з ручки ножа (об?єкт №3.1), який 11.07.2023 вилучено в ході проведення огляду 11.07.2023 на прилеглій території до магазину «Дім кави», що у АДРЕСА_3 , виявлено поодинокі клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки, які наведено в таблиці 1.1 додатка 1. У змиві з леза ножа (об?єкт №4.1) виявлено кров людини та встановлено її генетичні ознаки, які наведено в таблиці 1.1 додатка 1. Генетичні ознаки клітин, виявлених у змиві з ручки ножа (об?єкт №3.1), та крові, виявленої у змиві з леза ножа (об?єкт №4.1), збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об?єкт №2.1) та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (об'єкт №1.1). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку букального епітелію ОСОБА_9 та в об?єктах №№ 3.1, 4.1, складає 2,78 х 10-36. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об?єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 3,6 х 10-35 осіб. Походження клітин в об?єкті №3.1, та крові, виявленої в об?єкті №4.1 від ОСОБА_5 виключається.
З висновку судової експертизи зброї №СЕ-19/103-23/8844-ХЗ від 10.08.2023 встановлено, що ніж, вилучений 11.07.2023 по АДРЕСА_3 , до холодної зброї не належить, а є ножем господарсько-побутового призначення, виготовлений промисловим способом.
Висновком судово-медичної експертизи №446 від 04.08.2023 встановлено, що у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження: проникаюче поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням лівого та правого шлуночків серця та верхньої долі лівої легені з гемоперикардом та лівобічним малим гемотораксом. Таке тілесне ушкодження виникло в результаті травмуюючої дії гострого предмету з колюче-ріжучими властивостями (не виключається можливість, що таким предметом був ніж), в час вказаний в постанові та медичній документації, а саме 11.07.2023. За ступенем тяжкості вищевказане тілесне ушкодження відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Не виключається можливість виникнення виявленого у ОСОБА_9 тілесного ушкодження при обставинах вказаних ним в протоколі допиту від 21.07.2023.
Висновком додаткової судово-медичної експертизи №495 від 25.08.2023 встановлено, що ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження: проникаюче поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням лівого та правого шлуночків серця та верхньої долі лівої легені з гемоперикардом та лівобічним малим гемотораксом (колота рана довжиною близько 1см знаходиться на передній поверхні грудної клітки зліва по середньо-ключичній лінії в п'ятому міжребер'ї). Таке тілесне ушкодження виникло в результаті травмуюючої дії гострого предмету з колюче-ріжучими властивостями (не виключається можливість, що таким предметом могло бути лезо ножа), в час та за обставин, які встановлено в ході проведення слідчого експерименту з потерпілим 14.08.2023. Виникнення вищевказаного ушкодження в результаті падіння з висоти власного зросту передньою частиною тіла на предмет ззовні схожий на ніж - виключається.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_18 підтвердив висновок №495. Разом з тим, пояснив, що на друге питання була надана така відповідь за умови, що ніж перебував в горизонтальному положення до поверхні землі.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №387 від 12.07.2023 у обвинуваченого ОСОБА_5 , було виявлено тілесні ушкодження: садно на задній поверхні грудної клітки зліва, внутрішньо-шкірні крововиливи на задній поверхні тулуба справа та зліва, синець в ділянці правого колінного суглоба. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті травмуючої дії тупих предметів (предмету), більш детальна характеристика яких не відобразилася в морфології ушкоджень, цілком можливо в час вказаний підекспертним та в постанові, за ступенем тяжкості усі вони відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. На момент проведення експертизи судово-медичних даних про можливість виникнення виявлених у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень під час падіння з висоти власного зросту немає.
На думку суду, встановлений факт незначних тілесних ушкоджень в обвинуваченого беззаперечно підтверджують показання як самого обвинуваченого, так і потерпілого та свідка, а також про наявність конфлікту та можливе отримання їх в ході такого конфлікту. При цьому, відсутність в обвинуваченого таких ушкоджень, які б супроводжувались кровотечею (виступанням крові на його шкірних покривах), свідчить саме про те, що виявлена кров на об'єктах, відображених у висновках імунологічних експертиз, походить саме від потерпілого.
Ухвалою суду від 06.04.2024 з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин, які мають значення для цього кримінального провадження, усунення будь-яких сумнівів та суперечностей, судом частково задоволено клопотання захисника про призначення додаткової судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень як обвинуваченого, так і потерпілого.
На виконання вказаної ухвали було надано два наступні експертні висновки.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №208 від 18.04.2024 встановлено, що: 1. 3важаючи на характер та анатомічну локалізацію виявленого у ОСОБА_9 тілесного ушкодження, а саме: проникаюче поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням лівого та правого шлуночків серця та верхньої долі лівої легені з гемоперикардом та лівобічним малим гемотораксом - не виключається можливість його виникнення за обставин, які вказує ОСОБА_19 під час проведення слідчого експерименту 12 липня 2023 року за його участю. 2. Зважаючи на характер та анатомічну локалізацію виявленого у ОСОБА_9 тілесного ушкодження, а саме: проникаюче поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням лівого та правого шлуночків серця та верхньої долі лівої легені з гемоперикардом та лівобічним малим гемотораксом - виключається можливість його виникнення за обставин, які вказує ОСОБА_19 під час його допиту в суді.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №240 від 18.04.2024 встановлено, що: 1.2. 3важаючи на характер та анатомічну локалізацію виявлених у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, а саме: садно на задній поверхні грудної клітки зліва, внутрішньо-шкірні крововиливи на задній поверхні тулуба справа та зліва, синець в ділянці правого колінного суглоба - не виключається можливість їх виникнення за обставин, які вказує ОСОБА_19 під час проведення слідчого експерименту 12 липня 2023 року за його участю, а також під час його допиту в суді. 3. Зважаючи на характер, кількість та анатомічну локалізацію виявлених у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, а саме: садно на задній поверхні грудної клітки зліва, внутрішньо-шкірні крововиливи на задній поверхні тулуба справа та зліва, синець в ділянці правого колінного суглоба - механізм їх утворення не відповідає обставинам, які вказує ОСОБА_9 під час його допиту у суді, в також під час проведення слідчого експерименту за його участю 14.08.2023.
Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_21 підтвердила як висновок №208, так і висновок №240. Разом з тим, пояснила, що у випадку падіння потерпілого на ніж, такі тілесні ушкодження виключаються з огляду на анатомічну локалізацію та характер тілесних ушкоджень, тобто спричинені тілесні ушкодження потерпілому були заподіяні в вертикальному положенні.
Всі висновки судових експертиз є науково-обґрунтованими та піддавати їх сумніву в суду підстав немає. Не наведені такі обгрунтовані та мотивовані підстави і учасниками кримінального провадження. Такі висновки суд бере до уваги та оцінює в сукупності зі всіма доказами у справі.
Під час проведення слідчого експерименту 12.07.2023 (проведеного за участю понятих, захисника), протокол та відеозапис якого досліджений в судовому засіданні, ОСОБА_5 розповів про обставини вчинення відносно потерпілого кримінального правопорушення (вказав на місце), описав механізм нанесення тілесних ушкоджень, зазначив, що в ході конфлікту, який переріс у шарпанину, він, стоячи, тримав в руці перед собою ніж, направлений в сторону потерпілого, і останній сам натикнувся грудьми на ніж.
Таким чином, показання обвинуваченого, які надані в судовому засіданні, а також під час проведення слідчого експерименту, фактично є аналогічними (за винятком положення тіла обвинуваченого - стоячи-лежачи).
Якщо відомості повідомлено підозрюваним, обвинуваченим, свідком під час проведення процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати. Отже, показання і такий протокол є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст.94 КПК України.
За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проведення слідчого експерименту містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб'єкта, за його волею та вільним волевиявленням. До системи таких гарантій належить також участь не менше двох незаінтересованих осіб (понятих), здійснення безперервного відеозапису слідчої дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз'яснення прав та процесуальних наслідків участі особи тощо.
Відповідно до нормативного змісту засади безпосередності (ст.23 КПК України) суд досліджує докази безпосередньо з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, де протокол пред'явлення речей для впізнання є предметом оцінки суду за правилами, визначеними ст.94 цього Кодексу. Отже, протокол слідчого експерименту після його оцінки судом із точки зору належності, допустимості й достовірності набуває значення судового доказу.
Таким чином, у цьому випадку відсутні підстави для ототожнення показань обвинуваченого та протоколу слідчого експерименту, які є окремими процесуальними джерелами доказів для встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України.
При цьому, суд критично оцінює показання обвинуваченого в суді (щодо отримання поранення потерпілим в той момент, коли обвинувачений перебував в горизонтальному положенні), а також пояснення обвинуваченого під час слідчого експерименту 12.07.2023 (про те, що потерпілий сам наштрикнувся на ніж в той момент, коли обвинувачений перебував у вертикальному положенні), та вважає їх неспроможними, даними з метою зменшення обсягу відповідальності за вчинене, розцінює їх як спосіб захисту, з метою уникнення відповідальності за фактично вчинені ним дії, оскільки вони суперечать і спростовуються дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, зокрема висновком експертизи №208 від 18.04.2024, а також показаннями потерпілого та свідків, які є послідовними, узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, не суперечать іншим доказам, наявним у матеріалах провадження й дослідженим в судовому засіданні.
З висновку судово-психіатричного експерта №253 від 20.07.2023 вбачається, що у ОСОБА_5 ознак будь-якого психічного захворювання, а рівно-тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності в період, що відноситься до часу вчинення інкримінованого йому правопорушення не виявлялося. Він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними. У ОСОБА_5 ознак будь-якого психічного захворювання в даний час не виявляється, він може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними, а також постати перед слідством та судом. Примінення примусових заходів медичного характеру не потребує, тобто є осудним. Такий висновок повністю спростовує показання ОСОБА_5 про те, що він перебував в стані неосудності при проведенні з ним слідчого експерименту. Окрім того, ОСОБА_5 добровільно повідомляє експерту про те, що випив 200-250гр горілки.
Твердження обвинуваченого про те, що ним були вчинені дії з метою захисту (необхідна оборона), суд оцінює критично, оскільки будь-яких підтверджуючих даних про це, матеріали справи не містять, а конкретні обставини справи не дають підстав прийти до такого висновку.
Невід'ємним елементом необхідної оборони є наявність у того, хто захищається, потреби в негайному відверненні чи припиненні наявного суспільно небезпечного діяння.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
З огляду на досліджені в ході судового розгляду докази, суд приходить до висновку, що потерпілий ОСОБА_9 , чи будь-які інші особи не становили для обвинуваченого будь-якої загрози, і підстав для самозахисту із застосуванням ножа або необхідності негайного відвернення чи припинення посягання на його життя з боку потерпілого в нього не виникало.
Окрім того, обвинувачений в ході досудового розслідування та судового розгляду постійно висував інші версії події: застосування ножа з метою самозахисту; потерпілий наштрикнувся на ніж, коли обвинувачений перебував в стоячому положенні; потерпілий наштрикнувся на ніж, коли обвинувачений перебував в лежачому положенні.
Твердження захисника про те, що потерпілий отримав тілесне ушкодження за інших обставин (з необережності, а тому в його діях можливий склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України), суд визнає неспроможними, оскільки будь-яких підтверджуючих даних про це матеріали справи не містять, а конкретні обставини справи, не дають підстав прийти до такого висновку.
Згідно зі ст.15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Закінченим є замах, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.
У випадку, коли під час замаху на злочин винний спрямовує свою волю на запобігання настанню суспільно небезпечного наслідку, в такому разі може мати місце добровільна відмова від вчинення злочину - остаточне припинення особою за своєю власною волею замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.
На стадії закінченого замаху на вбивство добровільна відмова можлива лише в тих випадках, коли між здійсненим діянням і ймовірним настанням суспільно небезпечних наслідків є певний проміжок часу, у ході якого особа контролює розвиток причинного зв'язку, може втрутитися і перешкодити настанню суспільно небезпечного наслідку. Добровільна відмова у цих випадках можлива лише завдяки активним діям.
Суд зазначає, що замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).
Характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного наслідку, що був задуманий, щодо матеріальних злочинів, і бажання вчинення злочинного діяння - щодо формальних злочинів. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса. Наявністю бажання настання злочинного наслідку при вчиненні злочину з матеріальним складом прямий умисел відрізняється від інших форм і видів вини. Бажання, як вольове начало, перебуває в нерозривній єдності із свідомістю особи, яка діяла з прямим умислом, і її здатністю передбачити наслідки свого діяння.
Отже, якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство.
Також злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна наставати лише за наслідки, які фактично було заподіяні.
Питання про наявність у діях особи умислу на вбивство необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, треба враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Твердження обвинуваченого про порушення органами досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Доводи сторони захисту про необ'єктивність проведених ряду слідчих дій не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, оскільки такі докази є допустимими в розумінні ст.86 КПК України, зібрані та отримані в порядку, передбаченому КПК України, а певні неточності щодо оформлення процесуальних документів, про які вказує захисник, не є суттєвими та не можуть свідчити в загальному про недопустимість вказаних доказів, а тому, на думку суду, не є підставою для визнання таких доказів незаконними чи недопустимими.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання неналежними чи недопустимими ряду доказів, про які вказує сторона захисту, оскільки такі докази зібрані та отримані в порядку, передбаченому КПК України, будь-яких істотних порушень прав та свобод людини при цьому не виявлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію дій або перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, судом не встановлено.
Сукупність досліджених доказів дала суду можливість поза розумним сумнівом спростовувати версію сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_5 складу будь-якого кримінального правопорушення.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив, що поведінка обвинуваченого до, під час та безпосередньо після вчинення злочину, зокрема відсутність неприязних відносин до моменту події, нанесення лише одного удару при реальній можливості продовження протиправних дій, оскільки нічого не завадило б ОСОБА_5 довести злочинний намір, направлений на вбивство, якби він у нього був, часткове провокування конфлікту потерпілим, повернення обвинуваченим на місце події з метою надання медичної допомоги потерпілому та надання такої допомоги, реальна можливість завершити продовження протиправних дій і після повернення до потерпілого, свідчить про відсутність в ОСОБА_5 умислу на вбивство потерпілого та доводить те, що він діяв з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю, так і настання смерті потерпілого, а тому повинен нести відповідальність лише за фактично заподіяні наслідки - тяжкі тілесні ушкодження.
Характеризуючі дані на потерпілого, які подані захисником під час судового розгляду, жодним чином не спростовують встановлені судом фактичні обставини справи та не підтверджують версії обвинуваченого щодо події, яка відбулася 11.07.2023.
Судове засідання відбувалося відповідно до вимог ст.22 КПК України на засадах змагальності, жодна із сторін не була позбавлена права заявляти відповідні клопотання та ставити перед судом питання дослідження тих чи інших доказів.
Учасники судового розгляду не ставили питання про проведення повторного, одночасного допитів, вказаних вище осіб, в порядку ч.ч. 14, 15 ст.352 КПК України, чи проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст.333 КПК України, при цьому суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, як це передбачено ч.6 ст.22 КПК України.
Згідно з ст. 94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За таких обставин, суд, оцінивши кожний доказ та сукупність зібраних доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що ОСОБА_5 своїми умисними діями, які виразилися у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України, а тому перекваліфіковує його дії з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.66 КК України, суд не вбачає.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, оскільки і свідок, і потерпілий безпосередньо в судовому засіданні підтвердили факт вживання спиртного обвинуваченим, а консультативний висновок спеціаліста №355 від 11.07.2023 та результати токсилогічного дослідження №1819 від 11.07.2023 поза розумним сумнівом не спростовують стан алкогольного сп'яніння обвинуваченого на момент вчинення злочину, оскільки такий огляд був проведений 11.07.2023 після 12.45год. Більше того, і в судовому засіданні обвинувачений не зміг чітко пояснити доцільність свого тривалого в часі перебування разом з потерпілим та свідком, якщо останні (з його слів) вживали спиртне, а він виливав таке на землю. З досліджених судом доказів встановлено, що ОСОБА_5 неодноразово повідомляв про вживання ним спиртного.
Обвинувачений ОСОБА_5 вперше притягається до кримінальної відповідальності, в цілому позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину.
На підставі викладеного, враховуючи відсутність пом'якшуючих обставин, та наявність обтяжуючої, дані про особу обвинуваченого, а також суть самого конфлікту, який був частково спровокований самим потерпілим, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи строк покарання, передбачений санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_5 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі ближче до мінімальної межі.
З огляду на конкретні обставини справи, відсутність пом'якшуючих обставин, враховуючи позицію потерпілого щодо міри покарання, в суду відсутні достатні підстави для призначення такого строку покарання, при якому можливе застосування положень ст.ст. 75, 76 КК України.
Окрім того, суд враховує, що позиція потерпілої сторони у судовому засіданні щодо обрання заходу примусу не є обов'язковою для суду, натомість ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України, і не має над ними юридичної переваги.
На глибоке переконання суду, призначене покарання, яке необхідно відбувати реально, є виваженим, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
Строк відбуття покарання обвинуваченому необхідно рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Вирішуючи цивільний позов суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст.128 КК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Статтями 1166, 1167 ЦК України регламентовані підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду.
Потерпілий ОСОБА_9 звернувся з позовом до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 4239,03 грн. та моральної шкоди в сумі 500000 грн.
Цивільний відповідач ОСОБА_5 визнав повністю цивільний позов потерпілого у частині відшкодування матеріальної шкоди, заперечив цивільний позов у частині стягнення моральної шкоди, відзиву на вказаний позов не подавав.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Оскільки в судовому засіданні доведено те, що потерпілому ОСОБА_22 завдано майнової шкоди діями обвинуваченого ОСОБА_5 , разом з тим останній матеріальні збитки відшкодував в добровільному порядку (що підтверджено копією поштового переказу), а тому на підставі ст.ст. 128, 129 КПК України, ст.1166 ЦК України, суд відмовляє у задоволенні цивільного позову потерпілого в частині стягнення матеріальної шкоди у зв'язку з відсутністю підстав.
Вирішуючи розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому, суд, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховує моральні та фізичні страждання останнього від вчиненого кримінального правопорушення, фізичні та душевні страждання у зв'язку з необхідністю лікування, порушення нормального способу життя, з огляду на конкретні обставини самої події, ступінь вини обвинуваченого, з урахуванням і самої причини виникнення конфлікту, приходить до висновку, що цивільний позов потерпілого в частині стягнення моральної шкоди підлягає до частково задоволення в розмірі 150000 гривень.
Звертає суд увагу на той факт, що сторона захисту ніяким чином не обґрунтовувала безпідставність позову в частині відсутності моральної шкоди.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 (справа №752/17832/14-ц), відповідно до якої, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
На думку суду, вказана сума моральної шкоди (150000 гривень) буде достатньою та не буде такою, яка сприятиме потерпілому до збагачення, а також буде відповідати позиції, викладеній у вищезазначеному правовому висновку.
При цьому, звертає суд увагу і на те, що саме потерпілий своєю поведінкою в цьому конкретному випадку частково спровокував конфлікт.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України, а арешт відповідно до ч.4 ст.174 КПК України.
Процесуальні витрати за проведення експертиз під час досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_5 необхідно залишити попередній - тримання під вартою з метою запобігання ризику, передбаченому ст.177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.
Окрім того, суд зараховує в строк відбування покарання обвинуваченого термін його перебування під вартою у відповідності до вимог ст.72 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 118, 124, 128, 129, 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
В задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди відмовити.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 в користь потерпілого ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень.
Речові докази у справі, а саме:
- розкладний ніж фіолетового кольору марки «Tactical line, TF 884, USA DESKON»; змив із поверхні ручки ножа; змив РБК із леза ножа; змив РБК із поверхні дороги (бруківки); змив РБК №2 із поверхні дороги (бруківки) - знищити;
- джинси синього кольору; куртку чорного кольору; мобільний телефон марки «Jinga» чорного кольору IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , з контактним номером НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_5 за належністю;
- 3 (три) DVD-R диски з відеозаписами, які отримані на запити слідчого, зберігати при матеріалах кримінального провадження впродовж всього часу їх зберігання.
Арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.07.2023, скасувати.
Стягнути із ОСОБА_5 в дохід держави 5028 (п'ять тисяч двадцять вісім) гривень 61 копійку судових витрат за проведення експертиз.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.
Зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 11.07.2023 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду учасниками судового провадження протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області, а особою, яка перебуває під вартою, з моменту отримання копії судового рішення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий
Суддя
Суддя