Справа № 127/38867/23
Провадження № 22-ц/801/1424/2024
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.
Доповідач:Стадник І. М.
Іменем України
02 липня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,
суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,
з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2
апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лобуренка Сергія Васильовича
на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Антонюка В.В., повний текст якого складено 25 квітня 2024 року,
у справі №127/38867/23
за позовом ОСОБА_1 (позивач)
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (відповідачі)
про зменшення розміру аліментів,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в районний суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.03.2023 року з нього стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/2 частини його заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.02.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, заочним рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 13.04.2021 року з нього стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19.01.2021 року і до досягнення сином повноліття.
Отже на утримання двох неповнолітніх дітей з нього стягуються аліменти в розмірі 3/4 часток доходу, що є для нього надмірним тягарем аліментних зобов'язань.
Зазначав, що після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини він став батьком другої дитини - ОСОБА_4 і на теперішній час у нього на утриманні знаходиться двоє дітей. Він є військовослужбовцем, проходить службу у складі 10 окремої автомобільної санітарної роти з 11.05.2022 року. Значні кошти витрачаються для підтримання належної бойової форми під час несення служби.
Під час несення служби він захворів на хронічний панкреатит в стадії загострення, в умовах несення служби змушений дотримуватись дієтичного харчування, за свої кошти формувати індивідуальне меню, позбавлений можливості відвідувати загальну столову, оскільки затверджене штатне меню позивачу не підходить. Для лікування хвороби замовляє ліки в індивідуальному порядку, оскільки штатне забезпечення їх не передбачає, а тому зазначені обставини змусили позивача звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
За вказаних підстав просив зменшити встановлений рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 13.04.2021 року розмір аліментів, що стягуються на утримання малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, на 1/6 частину усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до повноліття дитини.
Зменшити встановлений рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.03.2023 року у цивільній справі № 148/302/23 розмір аліментів, що стягуються з на користь ОСОБА_2 на дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) на 1/6 частину усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення донькою повноліття.
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2024 року позов задоволено частково. Зменшено встановлений рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.03.2023 року у цивільній справі № 148/302/23 розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) на 1/6 частину усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення донькою повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 1 073,60 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати на сплату професійної правничої допомоги в розмірі 5 500 грн. 00 коп.
Повернуто виконавчий лист, виданий на підставі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.03.2023 року у цивільній справі № 148/302/23.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
27 травня 2023 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Лобуренка С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення в частині позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції постановленим з порушенням норм матеріального права, та без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що не заперечуючи свого обов'язку сплачувати аліменти на утримання дітей, він просить зменшити розмір стягуваних аліментів, так як після постановлення судом відповідного рішення погіршився його матеріальний стан, та стан здоров'я.
Вказує на те, що навіть після ухвалення оскаржуваного рішення, з нього в загальному стягується 41,70 % від заробітку, а враховуючи наявну заборгованість, то цей розмір становить більше 50 % заробітку, що призводить до погіршення його матеріального становища.
Вважає, що відмовляючи в частині зменшення розміру аліментів, що стягуються на користь ОСОБА_3 суд не врахував, що остання разом з неповнолітнім сином перебувають за кордоном, де мають гідне забезпечення. Зокрема, в Фінляндії, де вони знаходяться, держава забезпечує та підтримує батьків, незалежно від прибутку, дитина має безкоштовне навчання, харчування у школі, а також користується безкоштовно книгами та іншими матеріалами для навчання.
Вважає, що розмір аліментів на одну дитину не може бути більшим за розмір аліментів на іншу дитину, а тому просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на утримання сина з 1/4 на 1/6 частку.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
Від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Заєць Б.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити рішення буз змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 10 червня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, який вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи.
В подальшому ухвалою суду від 20 червня 2024 року, з урахуванням висновків, зроблених Верховним Судом у постановах від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22-ц, від 21 лютого 2024 року у справі № 676/2582/23, справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Лобуренко С.В. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених в ній та просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Заєць Б.В. проти вимог апеляційної скарги заперечував, вважає її необґрунтованою та просив залишити судове рішення без змін.
Відповідач ОСОБА_2 , повідомлена в установленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи, до суду апеляційної інстанції не з'явилася, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Встановлені судом першої інстанції обставини
Судом встановлено, що заочним рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 13.04.2021 року у справі № 152/89/21 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19.01.2021 року і до досягнення сином повноліття.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.03.2023 року в справі № 148/302/23 з позивача ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/2 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.02.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Із виписки №10588 із медичної картки стаціонарного хворого від 19.05.2023 року, УЗД органів черевної порожнини та зачеревного простору від 16.05.2023 року, направлення на консультацію до лікаря спеціаліста з Військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2023 року, виписного №353 із медичної карти стаціонарного хворого хірургічного відділення від 13.01.2023 року, висновку Езофагогастродуоденлскопії від 17.01.2023 року, заключення лікаря гастроентеролога та редомендації щодо лікування від 08.01.2022 року, консультація гастроентеролога від 16.01.2023 року протоколу УЗД від 17.01.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 поставлено діагноз: К85.8 - Інші типи гострого панкреатиту. Хронічний панкреатит, стадія загострення.
Як вбачається із довідки, виданої Міністерством оборони НОМЕР_2 окремої автомобільної санітарної роти капітаном ОСОБА_6 від 16.11.2023 року за № 178, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у складі 10 окремої автомобільної санітарної роти з 11.05.2022 року по теперішній час.
Відповідно до довідки про доходи, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 від 19.11.2023 року за № 13, загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з січня 2023 року по жовтень 2023 року становить 460 923,46 грн.
Заочним рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 30.08.2022 року, ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позиція апеляційного суду
Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зменшення розміру аліментів, що стягуються на користь ОСОБА_3 на утримання сина, то в іншій частині за законність та обґрунтованість не перевіряється.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зменшення розміру аліментів, що стягуються на користь ОСОБА_3 на утримання сина з 1/4 частки на 1/6 частку, суд виходив з того, що стягуваний розмір аліментів - 1/4 частина заробітку , не є завищеним, при цьому переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивач не надав.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та виходить з наступного.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 утримання сина ОСОБА_7 в розмірі частки, у нього змінилися життєві обставини, зокрема, народилась друга дитина, на яку він також сплачує аліменти в розмірі 1/2 частки його заробітку (доходу).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Суд першої інстанції, врахувавши зазначені вище норми матеріального права та оцінивши докази, що містяться у матеріалах справи дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні вимог в частині зменшення розміру аліментів, що стягуються з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 з 1/4 частки заробітку на 1/6 частку.
Зокрема під час судового розгляду судом першої інстанції враховано докази щодо стану здоров'я позивача, його майновий стан та надано їм відповідну оцінку.
Згідно з частиною першою статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частина друга вказаної статті встановлює, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аналіз змісту даної норми дає підстави для висновку, що зміна розміру аліментів у бік зменшення можлива за обов'язкової сукупності наступних обставин.
По-перше, відбулася зміна матеріального стану платника в результаті якого у нього погіршився матеріальний стан (зменшився його дохід чи у його розпорядженні залишається менша сума грошових коштів, чи виникли грошові зобов'язання, які потребують додаткових матеріальних витрат тощо), або змінився сімейний стан (одруження, народження дітей, поява інших утриманців тощо).
По-друге, такі зміни у матеріальному стані платника аліментів мають бути істотними.
По-третє, вказані обставини мають виникнути виключно після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, оскільки презюмується, що при визначенні аліментів суд встановлює дійсні обставини, в тому числі передбачені ст. 182 СК України щодо наявності утриманців тощо, які необхідні для визначення розміру аліментів.
У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 (провадження №61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20 (провадження №61-1031св21) викладено такий правовий висновок щодо застосування статті 192 СК України: «Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що його майновий стан з моменту встановлення судовим рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 13.04.2021 розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_7 до моменту звернення до суду з даним позовом погіршився (змінився) настільки, що це свідчить про наявність підстав для зменшення розміру аліментів до 1/6 частини заробітку (доходу) позивача.
Посилання позивача на погіршення стану його здоров'я також вірно відхилені судом першої інстанції з тих підстав, що належних та допустимих доказів цьому позивачем до суду не надано.
Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання позивача про те, що з урахуванням існуючої заборгованості по аліментах з нього на даний час стягується більше ніж 50 % заробітку (доходу) по двом виконавчим листам.
Відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Безпідставними є доводи апелянта про те, що відповідач ОСОБА_3 разом з неповнолітнім сином перебувають за кордоном, та мають гідне забезпечення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про покращення майнового стану відповідача ОСОБА_3 , зокрема, можливості її самостійно утримувати дитину, без аліментів зі сторони ОСОБА_1 .
Натомість, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 вказала, що з початком повномасштабного вторгнення вона, перебуваючи з сином у Фінляндії, власного житла не має, так само як і роботи та перебуває на повному утриманні іншого чоловіка.
Отже, при зменшенні розміру аліментів судом уже враховані ті обставини, на які посилається позивач, але вони не є достатніми для задоволення вимоги про зменшення розміру стягуваних з нього аліментів на користь ОСОБА_3 , а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові в цій частині.
Посилання позивача на те, що судом першої інстанції порушено рівність дітей, так як склалася ситуація, при якій на одну дитину стягуються аліменти в розмірі 1/4 частки доходу, а на іншу - 1/6 колегія суддів відхиляє, так як згідно з рішенням Тульчинського райсуду Вінницької області від 14.03.2023 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягувалися аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/2 частини доходу (заробітку). При цьому за змістом рішення суду ОСОБА_1 визнав позовні вимоги, й відповідно розмір стягуваних з нього аліментів.
Надалі при розгляді даної цивільної справи ОСОБА_2 визнала вимогу про зменшення розміру стягуваних на її користь аліментів з 1/2 до 1/6 частини заробітку (доходу) боржника.
Натомість ОСОБА_3 обґрунтовано заперечувала проти зменшення розміру стягуваних аліментів.
За таких підстав колегія суддів дійшла до висновку, що розмір аліментів, стягнутих згідно з рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 13.04.2021 року відповідає вимогам сімейного законодавства і підстави для його зменшення відсутні.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, Суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лобуренка Сергія Васильовича залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.
Повний текст постанови складено 04.07.2024
Головуючий: І. М. Стадник
Судді: Ю.Б. Войтко І.В. Міхасішин