Справа № 127/39834/23
Провадження № 22-ц/801/1451/2024
Категорія: 64
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.
Доповідач:Голота Л. О.
03 липня 2024 рокуСправа № 127/39834/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),
суддів Стадника І. М., Рибчинського В. П.,
розглянув у порядку письмового провадження справу № 127/39834/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16.05.2024, постановлену у складі судді Сичука М. М. в приміщенні суду в м. Вінниця, -
22.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення, в якому просила усунути перешкоди у користуванні належною їй на праві приватної власності житловою квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 із вказаної квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
22.04.2024 ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , подано клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у зв'язку з перебуванням відповідача у складі ІНФОРМАЦІЯ_5, оскільки відповідач є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_5, про що свідчить довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 № 60 від 8.03.2024 та виконує обов'язки військової служби у зоні бойових дій та несе службу цілодобово в умовах воєнного стану, про що свідчить довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 №4010 від 20.04.2024.
До клопотання представником відповідача додано : копію посвідчення серії НОМЕР_1 /а. с. 61/, копію довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 60 від 8.03.2024 /а. с. 63/, копію довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4010 від 20.04.2024 /а. с. 62/;
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.05.2024 зупинено провадження в справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі ІНФОРМАЦІЯ_5, що переведені на воєнний стан.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх. № 5499 від 30.05.2024), в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що для вирішення питання про зупинення провадження достатньо самого факту введення воєнного стану і перебування сторони у складі ІНФОРМАЦІЯ_5, оскільки не кожен структурний елемент у складі ІНФОРМАЦІЯ_5 переведений на воєнний стан, тобто виконує бойові завдання у зоні бойових дій. На обласні ІНФОРМАЦІЯ_2 не покладено завдання здійснення оборони країни та участь у бойових діях. Працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 не може бути відряджений для участі у бойових діях згідно Положення про ІНФОРМАЦІЯ_2, затвердженого Постановою КМУ 23.02.2022 року № 154, оскільки усі функції можуть виконуватися лише в межах адміністративно-територіальної одиниці, в даному випадку лише в межах Вінницької області. Суд першої інстанції обґрунтував висновок про зупинення провадження у справі на підставі документу, який відповідно до правових висновків ВС, викладених в постанові від 29.03.2023 по справі № 756/3462/20 не може бути достатнім доказом для зупинення провадження у справі. Відповідачем не надано доказу, який би підтверджував перебування відповідача безпосередньо у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та чи виконує вказана частина бойові завдання у зоні бойових дій. Внаслідок зупинення провадження у справі без законних на те підстав, порушуються розумні строки розгляду справи та права позивача.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 3.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 127/39834/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16.05.2024.
Копію ухвали суду від 3.06.2024 надіслано відповідачу рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600269972839, а також на електронну адресу зазначену відповідачем в процесуальних документах поданих до суду.
У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається в порядку частини другої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , оскаржується ухвала місцевого суду про зупинення провадження у справі (пункт 14 частини першої статті 353 ЦПК України).
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є імперативною і не містить жодних виключень. Суд вважав, що для зупинення провадження в даному випадку достатньо лише факту перебування відповідача у складі ІНФОРМАЦІЯ_5.
Колегія суддів з таким висновок суду не погоджується з огляду на наступне.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ІНФОРМАЦІЯ_5 або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ІНФОРМАЦІЯ_5 або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Однак, конструкція п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов'язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі ІНФОРМАЦІЯ_5, що переведені на воєнний стан.
При цьому, указана вище норма ( як і всі інші підстави зазначені у ч. 1 ст. 251 ЦПК України) має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі ІНФОРМАЦІЯ_5, що переведенні на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі ІНФОРМАЦІЯ_5 припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі ІНФОРМАЦІЯ_5 ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
Отже, з метою з'ясування строків на які зупиняється провадження у справі, суду необхідно було з'ясувати чи перебуває відповідач у складі ІНФОРМАЦІЯ_5 безпосередньо у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та чи виконує вказана частина бойові завдання у зоні бойових дій, а також чи призвів її призов на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до об'єктивної неможливості відповідача приймати участь у судовому провадженні.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка займає посаду заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2- начальник мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_2 .
Факт перебування ОСОБА_2 на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_3 та наявність військового звання підполковник і займання посади заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2- начальник мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_2 , доводиться відповідачем копіями довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 № 60 від 8.03.2024 /а. с. 63/ та ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4010 від 20.04.2024 /а.с. 62/.
У довідці № 4010 від 20.04.2024 зазначено, зокрема, що на заступника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки - начальник мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 покладені, серед - іншого, обов'язки та завдання, зокрема прийняття безпосередньої участі у бойових діях шляхом відрядження терміном від 3-х місяців починаючи з квітня 2024 року відповідно до вимог розпорядження Гловнокомандувача ІНФОРМАЦІЯ_5.
Відповідно до п. 1 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_2, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 року № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Об'єднані міські територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відповідно до п. 2 Переліку органів військового управління, віднесені до органів юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення, затвердженого Наказом МОУ 20.05.2016 року № 270 9 у редакції наказу МОУ 22.12.2021 року № 394)
Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Воєнний стан введено в Україні з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Надані відповідачем докази не містять відомостей про те, що ОСОБА_2 виконує бойові завдання у зоні бойових дій та про те, що особисто відповідач не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У постанові від 29.03.2023 року у справі № 756/3462/20 Верховний Суд вказав, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у справі у зв'язку з перебуванням особи у складі ІНФОРМАЦІЯ_5 є наказ по особовому складу. Інші докази (довідки, листи з військової частини) є недостатніми.
Довідка форми 5 і витяг з наказу командира військової частини не підтверджують наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України (постанова ВС від 9.11.2022 у справі № 753/19628/17).
Матеріали справи не містять доказів про віднесення ІНФОРМАЦІЯ_4 , військової частини НОМЕР_2 до бойового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 та що відповідач бере участь у виконанні бойових завдань у зоні бойових дій.
Таким чином, суд першої інстанції не врахував, що надані представником відповідача документи : копія посвідчення серії НОМЕР_1 /а. с. 61/, копія довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 60 від 8.03.2024 /а. с. 63/, копія довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4010 від 20.04.2024 /а. с. 62/ є недостатніми доказами на підтвердження тієї обставини, що відповідач позбавлений реальної можливості приймати участь у розгляді справи ( особисто або через представника, бути у судовому засіданні в режимі відеоконференції), тим самим не врахував особливості предмета спору та значення розгляду справи для сторін.
Так, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
У статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип юридичної рівності в найзагальнішому сенсі означає, що до однойменних суб'єктів не можуть застосовуватися будь-які розрізнення, винятки, обмеження чи переваги з огляду на певні їхні властивості.
Засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч.1 ст. 55 Конституції України. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.
Принцип рівності перед судом є основою сучасної концепції справедливого правосуддя.
Забезпечивши право відповідача на особисту його участь у судовому засіданні, суд першої інстанції не навів в ухвалі доводів їх рівності з правом позивача як власника житла на своєчасний розгляд справи, зважаючи на те, що відповідач уклала угоду з адвокатом на представлення її інтересів у суді, а також не надала доказів безпосередньої участі у бойових діях відповідно до вимог розпорядження Гловнокомандувача ІНФОРМАЦІЯ_5 та реальної неможливості приймати участь у судових засіданнях.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачка реалізувала свої процесуальні права на укладення договору про надання правничої допомоги, надання адвокату доказів (відсутній запит адвоката про отримання службових документів), подання адвокатом відзиву. Також відповідач 14.12.2022 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про стягнення втрат на проведення ремонту у спірній квартирі і відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень провадження у справі не зупинялося.
Згідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Зважаючи, що ст. 251 ЦПК України спрямована на те, щоб обставини, що об'єктивно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства у певній справі і мають об'єктивний характер, не вважалися такими, що тягнуть за собою порушення строків розгляду справи, встановлених цим Кодексом, колегія суддів приходить висновку, що при вирішенні питання про наявність підстав для обов'язкового зупинення провадження у справі, суду першої інстанції слід було перевірити та з'ясувати чи дійсно обставини, зазначені стороною, перешкоджають розгляду справи.
Застосування формального підходу до вирішення питання про зупинення провадження у справі може мати наслідком порушення права особи на справедливий суд, елементом якого є реальний та ефективний доступ до правосуддя та розгляд справи протягом розумного строку.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є недотримання судом норм процесуального права ( ст.ст. 11, 263 ЦПК України), які призвели до передчасних висновків про зупинення провадження у справі.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Щодо розподілу судових витрат.
З урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, відповідно до яких, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, апеляційний суд не вбачає підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, оскільки судом апеляційної інстанції справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 379, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16.05.2024 у даній справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: І. М. Стадник
В. П. Рибчинський