Провадження номер 3/741/240/24
Єдиний унікальний номер 741/278/24
іменем України
04 липня 2024 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Крупини А.О.,
з участю секретаря судового засідання Багмута О.С.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення (протокол серії ААД № 188550), передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює водієм у комунальному підприємстві «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району м. Києва»,
27 січня 2024 року о 18 год. 15 хв. у м. Носівка, вул. Привокзальна гр. ОСОБА_1 керував автомобілем Dacia, д. н. з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер або ж проїхати в медзаклад водій відмовився, що зафіксовано на нагрудну боді камеру Н505 202307220015, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення не визнав, указав, що того дня (27 січня 2024 року, бл. 18 год 15 хв) він, разом з ОСОБА_2 , яка є його колишньою дружиною та перебувала у салоні транспортного засобу, керував автомобілем Dacia, д. н. з. НОМЕР_2 , зупинився по вул. Привокзальній в м. Носівка, включивши аварійну світлову сигналізацію, та пішов до магазину, де вживав пиво, оскільки у подальшому не мав наміру керувати даним автомобілем. Повернувшись із магазину, він побачив поліцейських, які звинуватили його у зупинці транспортного засобу у забороненому для цього місці (у межах дії знаку «Автобусна зупинка»), та з метою усунення виявленого порушення, запропонували йому переїхати автомобілем трішки далі. Таку указівку поліцейського він виконав, переїхавши автомобілем на іншу сторону дороги. Після цього, поліцейські запропонували йому пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер або ж проїхати до медичного закладу, на що він відмовився. Незгода ОСОБА_1 з протоколом полягає у тому, що спочатку, при спілкуванні з поліцейськими останні не виявили у нього ознак сп'яніння та не пропонували пройти освідування, натомість, огляд на стан сп'яніння запропонували пройти після виконання ним вказівки переїхати автомобілем у інше місце.
Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні показала, що є колишньою дружиною ОСОБА_1 27 січня 2024 року, близько 18 год вони разом їхали на автомобілі Dacia, д.н.з. НОМЕР_2 , та зупинились біля магазину по вул. Привокзальній в м. Носівка. У магазині ОСОБА_2 зустрів знайомого та вжив з ним алкоголь, так як у подальшому наміру керувати автомобілем він ( ОСОБА_1 ) не мав, ключі від автомобіля він передав їй. У неї ( ОСОБА_2 ) є посвідчення водія категорії «В».
У ході розгляду справи судом досліджено наступні докази, надані ВП № 4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області :
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 188550 від 27 січня 2024 року від 27 лютого 2024 року, згідно з яким 27 січня 2024 року о 18 год. 15 хв. у м. Носівка, вул. Привокзальна гр. ОСОБА_1 керував автомобілем Dacia, д. н. з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер або ж проїхати в медзаклад водій відмовився. Від пояснення та підпису протокола відмовився (а. с.2);
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 27 січня 2024 року, виданого на ім'я ОСОБА_1 . Результат огляду: від огляду відмовився (а. с.4);
- акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, порушення координації рухів при ходьбі, відповідно до якого огляд не проводився (а. с.5);
- розписку ОСОБА_2 від 27 січня 2024 року про прийняття від працівників поліції автомобіля Дачія Дустер для доставки його за місцем проживання: АДРЕСА_2 (а. с. 6);
- пояснення продавця магазину ОСОБА_3 від 27 січня 2024 року, згідно з яким 27 січня 2024 року о 18 год 40 хв магазин відвідував невідомий їй чоловік, якому вона продала продукти (а. с.7);
- копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 836470, якою до ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. (а. с. 8).
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складення протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає, зокрема, у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
З дослідженого судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, який міститься на оптичному диску, що додано до матеріалів справи, убачається наступне: прибуття екіпажу патрульної поліції до автомобіля Dacia, д.н.з. НОМЕР_2 , який не рухався та стояв включеним з габаритними вогнями (18-20-22); ОСОБА_1 виходить з магазину, прямує до автомобіля, де у присутності ОСОБА_2 , спілкується з поліцейськими з приводу порушенням ним правил паркування його транспортного засобу, що здійснено у зоні дії знаку «Автобусна зупинка» (18-21-30); отримує вказівку від поліцейського перегнати автомобіль трохи далі (18-28-04); переганяє автомобіль на іншу сторону дороги (18-29-00); поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер на місці або ж у медичному закладі, на що той відмовився (18-30-22), після чого розпочато процедуру оформлення адміністративних матеріалів.
З файлу з камери відеоспостереження WhatsApp Video 2024-01-27 at 21.29, судом установлено факт прибуття автомобіля, з якого виходить особа та прямує до приміщення, розташованого праворуч (ймовірно, магазину), аварійні габаритні вогні є включеними (18-15-40).
Суд звертає увагу, що даний доказ не доводить факту керування ОСОБА_1 вищезазначеним транспортним засобом 27 січня 2024 року о 18 год 15 хв (як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення), оскільки водій не був зупиненим поліцейським під час керування транспортним засобом.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП може бути лише особа, яка керує транспортним засобом, тобто здійснює усвідомлену і цілеспрямовану діяльність з використання відповідних функцій з метою приведення його у рух.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735( надалі за текстом Інструкція 1452).
За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння. Відповідно до п.2 Інструкції 1452 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Наведене дає підстави стверджувати те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду. Відмова особи від проходження огляду на стані сп'яніння повинна бути чіткою, зрозумілою, такою, яка не викликає сумнівів чи неоднозначного її тлумачення, та яка не залежить від будь-яких зовнішніх факторів, у тому числі і дій чи намірів інших осіб.
Оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними МОЗ і МВС України. Окрім того обов'язковим є доведення підстав для такого огляду особи.
Так судом встановлено, що поліцейські під'їхали на службовому автомобілі до автомобіля Dacia, д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв і не рухався, поліцейські дали вказівку водію ОСОБА_1 забрати автомобіль із зони дії знаку «Автобусна зупинка» та переїхати на вказане ними місце.
Вважати вказівку поліцейських з'їхати на узбіччя не обов'язковою до виконання немає підстав, так як вимога поліцейського є обов'язковою і в разі її невиконання особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП.
Саме виконуючи вказівку поліцейських ОСОБА_1 переїхав автомобілем на інше місце (на протилежну сторону дороги). Після цього працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 130 КУпАП.
З огляду на досліджені докази, суд уважає, що матеріали справи не містять належних доказів того, що 27 січня 2024 року о 18 год 15 хв ОСОБА_1 керував транспортним засобом Dacia, д.н.з. НОМЕР_2 , натомість існують докази того, що він керував указаним автомобілем о 18 год 29 хв, однак зробив це вимушено, за вказівкою поліцейських.
КУпАП не містить визначення поняття провокація, як і в цілому національне законодавство, натомість Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зробив дефініцію такого поняття та критерії для розмежування законних дій співробітників поліції від провокації до вчинення злочину.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях у справах «Езтюрк проти Німеччини», «Лауко проти Словаччини», «Луц проти Німеччини» зазначав, що справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції.
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» ЄСПЛ зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
Згідно з практикою ЄСПЛ для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є ряд критеріїв.
Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм - наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням вимог рівності та змагальності сторін.
Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
Під пасивною поведінкою ЄСПЛ розуміє відсутність будь-яких активних дій, які б спонукали потенційного підозрюваного вчинити злочин.
Таким чином, у разі виявлення за матеріалами кримінального провадження ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, суд у судовому засіданні має це перевірити шляхом дослідження відповідних обставин і лише після цього зробити висновок щодо наявності (відсутності) такого факту і, як наслідок, щодо належності, допустимості й достатності доказів у справі для прийняття відповідного процесуального рішення.
При визначенні того, чи обмежилися співробітники правоохоронних органів переважно пасивним встановленням обставин можливого скоєння злочину, ЄСПЛ розглядає два фактори: - наявність підстав для проведення відповідних заходів; - роль співробітників правоохоронних органів в скоєнні злочину.
Ураховуючи викладене вище суд уважає, що поліцейські здійснили провокаційні дії відносно ОСОБА_1 , так як не маючи достовірних доказів про керування ним о 18 год 15 хв транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або з явними ознаками алкогольного сп'яніння, вони дали йому вказівку переїхати з місця зупинки транспортного засобу, після цього запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння, і після цього склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином підстав, згідно Інструкції 1452, для пропонування працівниками поліції ОСОБА_1 пройти огляд не було.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Дії поліцейських були спрямовані на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у той час як відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» зобов'язані були здійснити превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушення, а навпаки, на здійснення дій з метою вчинення ним адміністративного правопорушення та складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположеннях свобод, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні від 21 липня 2011 року у справі "Коробов проти України" ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом".
Крім цього, Європейський суд з прав людини підкреслив, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є недоведеним, а тому провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 130, 247, 251, 255, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів із моменту її винесення.
Суддя Анатолій КРУПИНА