Справа № 515/487/14-ц
Провадження № 4-с/513/3/24
Саратський районний суд Одеської області
04 липня 2024 року Саратський крайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Миргород В.С.,
при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Рубан Сергій Юрійович, суб'єкт оскарження: Перший відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця, суд, -
Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області О.А.Дем'янової від 26 квітня 2024 року справу передано для розгляду Саратському районному суду Одеської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 17 травня 2024 року справу передано у провадження судді Миргород В.С.
Так, 25 квітня 2024 року заявник ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Рубан С.Ю. звернувся до суду з вказаною скаргою, яку обґрунтував таким.
Татарбунарським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист на виконання суду від 26 травня 2014 року у справі № 515/487/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 400 грн, щомісячно, який звернутий стягувачем для примусового виконання до Державної виконавчої служби Татарбунарського районного управління юстиції (ВП № 43813181). За даними АСВП виконавче провадження було завершено 01 лютого 2010 року державним виконавцем Арбузинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Мазюк О.А. на підставі ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». В резолютивній частині постанови державного виконавця від 01 лютого 2019 року про повернення виконавчого листа стягувачу державним виконавцем зазначено про припинення чинності арешту майна боржника, скасування інших заходів примусового виконання рішення (п.2). У березні 2024 року заявник звернувся до Сервісного центру України щодо перереєстрації транспортного засобу, який мав намір продати, але йому було відмовлено через накладення арешту на все його майно. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 наявний запис про обтяження №26517592 про арешт всього нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна 43813181 від 06 червня 2018 року Татарбунарським районним відділом ДВС ГТУЮ Одеської області. З метою зняття арешту, заявник звернувся до Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), однак 15 квітня 2024 року отримав відповідь про відмову у задоволенні заяви, яка обґрунтована тим, що виконавче провадження № 43813181 завершене 01 лютого 2019 року на підставі п.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та знищене за закінченням строку зберігання, у зв'язку з чим реєстрація зняття арешту та припинення усіх заходів примусового виконання рішення не представляється можливим.
Враховуючи, що заявник не має можливості вільно володіти та розпоряджатися своїм майном, арешт майна, як засіб забезпечення виконання рішення, на теперішній час не є актуальним, просить визнати бездіяльність державного виконавця неправомірною та зобов'язати уповноважених осіб виконавчої служби зняти арешт, накладений в рамках виконавчого провадження 43813181.
Ухвалою суду від 21 травня 2024 року скаргу залишено без руху, з наданням заявнику часу для усунення недоліків. 29 травня 2024 року надійшла заява на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 21 травня 2024 року відкрито провадження за скаргою з викликом учасників справи.
У судове засідання заявник ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Від представника заявника - адвоката Рубан С.Ю. надійшла заява про слухання справи у його відсутність, заявлені вимоги просив задовільнити.
Стягувач ОСОБА_2 та представник Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) також не з'явилися у судове засідання, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не подали.
У відповідності до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється, згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та наданні сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд прийшов до такого.
Положенням ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
У частині 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Згідно з ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області перебувало виконавче провадження зареєстроване в АСВП: 43813181 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Татарбунарським районним судом Одеської області 26 травня 2014 року у справі №515/487/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 400 грн, щомісячно, починаючи з 20лютого 2014 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
26 червня 2014 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області Шевченко І.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
Згідно з інформаційною довідкою про виконавче провадження станом на 25 квітня 2024 року, в рамках виконавчого провадження 05 травня 2018 року державним виконавцем проведено розшук майна боржника та встановлено, що останньому належить автомобіль марки ГАЗ 2410, 1989 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 .
06 червня 2018 року в рамках виконавчого провадження старшим державним виконавцем Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Лісецькою А.В. накладено арешт на рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , у зв'язку з невиконанням боржником вимог виконавчого документа.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 369550623 від 13 березня 2024 року, 07 червня 2018 року державним виконавцем внесено запис про арешт майна ОСОБА_1 , номер запису про обтяження: 26517592.
01 лютого 2019 року головним державним виконавцем Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Мазюк А.О. виконавчий лист було повернуто без виконання стягувачеві за її заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»; заборгованість по аліментам відсутня. В резолютивній частині постанови державним виконавцем зазначено про припинення чинності арешту майна боржника, скасування інших заходів примусового виконання рішення (п. 2).
04 квітня 2024 року з метою зняття арешту, заявник через свого представника звернувся до Татарбунарського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Як вбачається з відповіді заступника начальника Татарбунарського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) В.Барбінягри від 25 березня 2024 року, на виконанні відділу ДВС перебувало виконавче провадження № 43813332 з виконання виконавчого листа №515456/14-ц, виданого Татарбунарським районним судом Одеської області 26 травня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 у твердій грошовій сумі 500 грн щомісячно, починаючи з 18 лютого 2014 року і до досягнення ОСОБА_3 трирічного віку, яке завершено на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та повернуто стягувачу. У зв'язку з закінченням строку зберігання виконавче провадження № 43813332 знищено відповідно до акту знищення за 2021 рік. Також за даними ЄДРВП на примусовому виконанні у відділі перебували виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 боргів, кошти по яких не були сплачені/стягнуті державним виконавцем: ВП 36373313, відкрите на підставі постанови ВН 1138821 від 14 січня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сумі 510 грн. Станом на 25 березня 2024 року у відділі відсутні відкриті виконавчі провадження стосовно ОСОБА_1 .
Відповідно до відповіді Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28 березня 2024 року виконавче провадження № 43813181 завершене 01 лютого 2019 року на підставі п.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та знищене за закінченням строку зберігання.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У силу ч. ч. 1 та 2 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок стягнення аліментів визначений у ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 2 ст.71 Закону передбачено, що за наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
За такого, ухвалюючи рішення про арешт майна боржника, а саме, врахувавши наявність заборгованості зі сплати аліментів, державний виконавець діяв в рамках Закону України "Про виконавче провадження", а тому дії державного виконавця були спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення про стягнення аліментів з метою зменшення розміру їх заборгованості, забезпечення захисту інтересів стягувача та прав дитини на належне утримання, а відтак судом не встановлено протиправності дій державного виконавця.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.56 Закону "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанов і про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Частинами 3, 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Частиною 2 ст. 40 Закону передбачено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Як вбачається з постанови головного державного виконавця Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Мазюк А.О. від 01 лютого 2019 року виконавчий лист було повернуто без виконання стягувачеві за її заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»; заборгованість по аліментам відсутня. В резолютивній частині постанови державним виконавцем зазначено про припинення чинності арешту майна боржника, скасування інших заходів примусового виконання рішення (п. 2).
Відповідно до 4.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 сформував наступну правову позицію: застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті і Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише / законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Верховний суд вважає, що незняття ДВС арешту з майна боржника за умови виконання ним рішення суду поза межами виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право боржника підлягає захисту шляхом зобов'язання ДВС зняти арешт з майна боржника.
Суд, враховуючи також і правову позицію, висловлену Верховним Судом в постанові від 17 січня 2024 року у справі № 472/333/22, дійшов висновку, що застосування арешту майна боржника скаржника по справі як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. При цьому суд враховує, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту, накладеного державним виконавцем на майно боржника, є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння майном.
Відповідно до ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Строк оскарження, визначений ст.449 ЦПК України, не є пропущеним.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що незняття органом ДВС арешту з майна заявника після завершення виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю державної виконавчої служби і порушене право заявника підлягає захисту шляхом зобов'язання вчинити відповідні дії.
За такого, скарга заявника підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Рубан Сергій Юрійович, суб'єкт оскарження: Перший відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця - задовільнити.
Визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо незняття арешту з майна ОСОБА_1 .
Зобов'язати уповноважених посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 , накладеного згідно з постановою старшого державного виконавця Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Лісецької Анастасії Валеріївни від 06 червня 2018 року в рамках виконавчого провадження № 43813181, на виконання якої в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вчинено запис про обтяження нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 26517592, опис предмета обтяження: все нерухоме майно, зареєстровано: 07.06.2018 17:35:58 за №26517592 реєстратором Лісецькою Анастасією Валеріївною, Татарбунарський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання протягом п'ятнадцяти днів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.
Суддя В. С. Миргород