ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
про відмову в задоволенні заяви про відвід
02 липня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:
головуючий - суддя ОСОБА_1
судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву обвинуваченого ОСОБА_7 про відвід прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 від участі в судовому провадженні кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні злочинів, передбачених, ч.1 ст.263, ч.2 ст.111 КК України, -
встановила:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених, ч.1 ст. 263, ч.2 ст.111 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні заявив відвід прокурору відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 . В обґрунтування заявленого відводу обвинувачений зазначив, що не погоджується з процесуальною поведінкою прокурора, що на його переконання свідчить про упереджене ставлення прокурора до нього.
Захисник ОСОБА_6 підтримала заявлений обвинуваченим відвід та просила його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заявив про необґрунтованість заявленого йому відводу та просив відмовити в його задоволенні.
Суд, заслухавши сторони кримінального провадження, вивчивши наявні матеріали, приходить до наступних висновків.
Можливість неупередженого та об'єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.
Перевірка законності процесуальних дій прокурора здійснюється судом у ході судового провадження на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій.
Статтею 77 КПК передбачені підстави для відводу прокурора.
Згідно із ч.2 ст.81 КПК питання про відводи під час судового провадження розглядає суд, який його здійснює.
За змістом ч. 5 ст.80 КПК визначено, що відвід повинен бути вмотивованим, тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, що заявила відвід повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов'язує усунення прокурора від участі у судовому провадженні. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України (далі - КПК) прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Прокурор у кримінальному провадженні історично і нормативно відноситься до сторони обвинувачення і має ряд повноважень, за допомогою яких реалізується обвинувальна функція прокурора у змагальному кримінальному процесі. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК він зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Неупередженість (об'єктивність) дослідження обставин провадження прокурором передбачає вчинення ним процесуальних дій, ухвалення процесуальних рішень лише з підстав, встановлених КПК, та на основі зібраних фактичних даних, без обвинувального ухилу та особистої зацікавленості у вирішенні справи. Значення об'єктивності чи неупередженості прокурора щодо дослідження всіх обставин провадження варто оцінювати крізь призму гарантування реалізації завдань кримінального провадження, зокрема, щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності відповідно до своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК). Розв'язання цього завдання сприяє, з одного боку, реалізації принципу невідворотності відповідальності за правопорушення, а з іншого, - недопущенню обвинувачення або засудження жодного невинуватого.
Отже, неупередженість прокурора є необхідною умовою успішного виконання своїх конституційних функцій (ст. 121 Конституції України) та виконання своїх повноважень на досудовому розслідуванні й в судовому провадженні (ст. 36 КПК) для здійснення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК) та забезпечення законності (ст. 9 КПК).
Ключовим моментом відводу як цілісного інституту кримінального провадження є упередженість прокурора при прийнятті ним процесуальних рішень. Така упередженість, як вбачається із формулювань ст. 77 КПК, може виникнути у зв'язку з наявністю у нього родинних, професійних зв'язків, іншого процесуального статусу, попередньою участю у цьому провадженні тощо. Обставини, які викликають сумнів в неупередженості прокурора, мають бути обумовлені фактами відповідного питання, що розглядається, або бути пов'язаними з ними.
Заслухавши доводи сторін, колегія суддів доходить висновку, що мотиви відводу прокурору зводяться до незгоди сторони захисту з процесуальною поведінкою сторони обвинувачення, при цьому обвинуваченим не наведено будь-яких переконливих доводів наявності конкретних обставин, які б викликали сумнів у неупередженості прокурора.
Суд наголошує, що будь-який учасник кримінального провадження може не погоджуватися з вчиненими діями прокурора і оцінювати їх з огляду свого процесуального статусу і власного процесуального інтересу. Однак тлумачення таких дій і рішень у сенсі підстав для відводу має базуватися не лише на власному переконанні в їх умисній необ'єктивності, а й на фактичних обставинах, за допомогою яких відповідні обставини стануть очевидними і для суду, який розглядає заяву про відвід. Отже сама по собі незгода учасників кримінального провадження з процесуальними діями або рішенням прокурора під час участі у розгляді справив не створює сумнів в упередженості прокурора. При цьому, абстрактне зазначення мотивів відводу, без наведення конкретних обставин, які викликають саме обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора, є підставою для відмови у задоволенні відводу.
Відтак, колегія суддів констатує, що обвинувачений заявляючи відвід прокурору не зазначив об'єктивно існуючі обставини, які викликали б обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора ОСОБА_5 під час здійснення повноважень прокурора у даному кримінальному провадженні, а тому, суд дійшов однозначного висновку, що відвід, заявлений прокурору є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 77, 81, 370 - 372, 376 КПК України, суд -
постановив:
У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_7 про відвід прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала є остаточною і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Колегія суддів
Приморського районного суду м. Одеси
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
02.07.2024
Єдиний унікальний номер справи: №522/8840/23
Номер провадження № 1-кп/522/2402/24
Головуючий суддя - ОСОБА_1